“Кам’яні Могили” – відділення Українського степового природного заповідника НАН України
Май 22nd, 2009 by stepan
Так до вподоби цей куточок милий,
Де все дитинство пройдене моє.
Це незабутні “Кам’яні Могили”,
І радий я, що цей куточок є.
С. Єрмаков
Заповідник “Кам’яні могили” заснований 5 квітня 1927 р. як особлива природоохоронна територія місцевого значення.
Його площа становить близько 400 га, з них 300 га на території Донецької обл., 100 га – Запорізької.
Назва Кам’яні Могили (давньослов’янською – кам’яні кургани) закріпилась за цією місцевістю з часів заселення Приазов’я переселенцями катеринівської доби.
Вік гранітів Кам’яної Могили – близько 2 млрд. років. Пасмо гір представлено Західною і Східною грядами з абсолютною висотою окремих верхівок до 100 м., колись їх висота сягала 3-5 км.
Граніти мають рожевий колір, але їхню поверхню на 95% вкриває 60 видів лишаїв і 20 видів мхів. Тому гори видаються чорними, тим більш, у порівнянні з сонячними степами. Тому місцева річка отримала назву Каратиш – чорний камінь.
У заповіднику і на його околицях є три джерела. На східному кордоні заповідника, біля високих скель, на 20 га розлилося озеро глибиною до 6-7 м.
З-поміж сотен скелястих виходів п’ять вирізняються висотою та контрастують з навколишньою рівниною і помітні за десятки кілометрів. Саме вони дали своєму геологічному ярові назву Беш-Таш – п’ять каменів (в перекладі з тюркської мови). Ріка Беш-Таш нині є балкою Залинського. Історичні назви гір: Жаба, Гостра (217 м. на рівнем моря), Панорамна, Маски, Витязь.
Рослинність Кам’яних Могил належить до петрофітного (кам’янистого) варіанту різнотравно-типчаково-ковилових степів. Всього в заповіднику росте майже 500 видів рослин. Вузькоаріальними реліктовими ендеміками є дереві голий (Червона книга України) і волошка несправжньоблідолуската (Червона книга України). Паороть вудсія альпійська (Червона книга України) поза межами заповідника зустрічається вже за 700-1000 км. У заповіднику охороняються 11 видів ковили, які всі входять до Червоної книги України.
Навесні і влітку можна спостерігати декілька моментів квітування. Впродовж травня квітують авринія скеляста і сон чорніючий (ІІ охоронна категорія Червоної книги України). На початку травня в балках квіте терен (степова слива), у степу – мигдаль малий (висота до 50 см.). В середині травня квітне глід. В кінці травня в балках квітують тюльпани гранітні (Червона книга України) і гіацінтники Паласа, на галявинах – барвинок малий і чистяк весняний, у степу – горицвіт волзький і горицвіт весняний, на схилах – ковила. Від кінця травня до початку липня квітнуть лабазник шестипелюстковий, шалфей, шпажник низький (дикий гладіолус), залізняк клубневий, колючий роман напівбарвистий. У липні квітен дивина.
Існує розарій – 20 видів троянд, а це – тисячі кущів.
На схилах, у балках і луговинах росте суниця.
У липні з’являються гриби, здебільшого – печериці. У 1986 р. під час обліку на дослідній ділянці 100х200 м. нараховано більш ніж три мішки (як умовна одиниця) печериць.
На жаль, не обходиться і без рудеральної (бур’янистої) рослинності.
В заповіднику живе близкьо 3000 безхребетних. З плазунів зустрічається степова гадюка (Червона книга України), ящірка прудка і водяний (шахматний) вуж.
Із птахів представлені здебільшого горобині. Найбільш численні жайворон польовий, чекан луговий, славка сіра, вівсянка садова та кам’янка звичайна. У долині річки зустрічаються синиця велика, синиця-реміз, іволга, зозуля. Скелясті виходи полюбляє дремлюга. З куриних – куріпка сіра і фазан. Під час міграцій тисячі ластівок (сільська, міська, берегова), бджолоїдок, шпаків (звичайний і рожевий), дроздів (горобинник і деряба), плисок (жовта і біла), вівсянок (звичайна, садова, просянка), щевриків (польовий і лучний) затримуються в заповіднику для відпочинку. Над заповідником полюють сотні соколоподібних (кобчик, зимняк, сарич, чиглок). Над заповідником пролітають дрофа, сірий і степовий журавлі, голуби (сизий, вітютня, синяк), білолобий і сірий гуси. На поч. ХХІ ст. в заповіднику з’явився журавель-красавка.
Під час гону в заповіднику в одному місці скупчуються по 15-30 особин зайця-русака. Лисиця приходить на територію заповіднику народжувати, її чисельність тут інколи в 3-4 рази вище, ніж на сусідніх територіях. У балки на водопій, для пологів і виховання молодняку приходять невелички табуни кіз (по 3-4 особини). У сезон полювання і під час сільськогосподарських робіт (жнива, оранка) з сусідніх агроцнозів до заповіднику приходять невелички стада кабанів (по 5-7 особин). Під час гону в заповіднику до тижня можуть затримуватись вовки. Невеликі ссавці – сліпець звичайний та мишовидні гризуни: полівка звичайна, домова миша, курганчикова миша, степова пеструшка (Червона книга України). У створених цима тваринами отворах знаходить притулок безліч жуків.
Яр Беш-Таш був культовим місцем для представників ямної, катакомбної і зрубної культурно-історичних спільнот. За всім периметром його оточують два щільних кільця курганів. Діаметр внутрішнього кільця – 9 км., зовнішнього – 18 км. Це своєрідне місто мертвих, де покояться представники давніх народів. На території гір поховань немає. В одному, розташованому поруч з заповідником, кургані в 1993 р. археологічним загоном під керівництвом співробітника Запорізького краєзнавчого музею В.Самара знайдені поховання, яким близько 5 тис. років. В центральному похованні лежав скелет чоловіка, який мав зріст 2,2 м. і, як засвідчують антропологи,мав неабияку фізичну силу. В іншій могилі похована пара. Жінку могли поховати разом з чоловіком, щоб вона супроводжувала його в подальшому житті. Матеріали поховань зберігаються у Запорізькому краєзнавчому музеї і в фондах Інституту археології НАН України. Біля підніжжя курагну знайдено два жертовника. Такі жертовники для тих часів зустрічаються не частіше, ніж раз на тисячу курганів. Нині їх можна побачити на екскурсійному майданчику заповідника поруч з колекцією кам’яних баб скіфської і половецької доби та кам’яними знаряддями землеробства (котки, жернови). У радіусі 20 км. навколо Кам’яних Могил за підтримки місцевого населення, керівництва райдержадміністрацій і сільськогосподарських установ досліджено близько 20 курганів і 4 поселень віком від 1 до 20 тис. років. Матеріали досліджень зберігаються в районних, обласних і державному музеях.
Вірогідно, що в районіКам’яних Могил відбулась битва на Калці в 1223 р. За версією академіка М. Кудряшова, висунутою в 1954 р., укріплений табір Мстислава Романовича під час битви між монголо-татарами і ратниками Київської Русі був розташований на цих скелястих схилах. Тут зібрались і князі, які не загинули у бою, і тут же вони потрапили у полон. Їх задавили під щитами, на яких влаштували банкет загарбники. З 24 князів вціліли лише Мстислав Галицький і Данил Волинський (нам відомий вже як Галицький). Дані про кількість полеглих в бою різняться. За думкою М. Карамзіна, тут загинув і історичний персонаж і персонаж билин Альоша Попович, зображений на картині В.М. Васнєцова “Три богатирі”. До 777-річчя битви на Калці на садибі заповідника збуловано козаками Війська Запорізького за підтримик райдержадміністрацій трьох сусідніх районів та жителів навколишніх сіл капличку, яку назвали на честь небесного покровителя козацтва – Іллі Муромця. В 1998 р. встановлено дерев’яний Уклінний Хрест, який в 1999 р. замінили на гранітний. В останню суботу травня сюди приїздять делегації козаків з України, Дону і Кубані, щоб вшанувати тих, хто загинув.
Битва 3 травня 1919 р.махновців з п’ятитисячним загоном атамана Шкуро відбулась в Кам’яних Могилах. Вона описана В. Білашем (начальником армії Н. Махна) і його сином А. Білашем в книзі “Дорогами Нестора Махна”. Махно втратив тут близько тисячі чоловік, всю артилерію і обози і змушений був повертатись на Дон.
Під час другої світової війни населення сусідніх міст ховалось і переховувало худобу від німців в Кам’яних Могилах. За свідченням місцевих мешканців, над Кам’яними Могилами висаджували радянських парашутистів з раціями для збору інформації про ворога.
Є легенда про чудове місто з кам’яними палатами, що існувало на території Кам’яних Могил. Легенда була записана професором Санкт-Петербурзького університету Є. Веселовським в поселенні німців-колоністів Гросс-Венгер (нині Миронівка), що розташоване за 2 км. від заповідника. Легенда опублікована в 1928 р. в Німеччині у монографії “Німці-колоністи в Приазов’ї”. Це ж сазвідчує і Я. Новицький.
З 80-х р.р. ХХ ст. відділення заповіднику “Кам’яні Могили” щороку бере участь у підготовці та організації роботи екологічних таборів школярів та студентів в кілометровій охоронній зоні. Співробітники заповіднику на громадських засадах проводять роботу в школах сусідних населених пунктів, гтуючи школярів до участі в конкурсах Малої академії наук, де ті неодноразово виборювали призові місця.
Впродовж 1983-2000 р.р. художниками створено близько 500 картин та етюдів, тематика яких пов’язана з минулим і сьогоденням заповідника. Серед них – аматори і члени Донецького відділення Спілки художників України: Г. Жуков, М. Дубина, родина Теличків (Володимир, Валентина і Василь), В. Шендель, О. Павлова, Б. Єрьомін, П. Шакало, Г. Тишкевич, В. Хоренко, В. Чурилова, В. Полоник, А. Дереза, В. Євдокимов, О. Гордєєва, Ю. Беро, А. Полоник, В. Бауер, Н. Пензіна, В. Петриків, І. Єрьоменко, О. Бандурка, В. Гавриленко, В. Савченко, В. Кафанов, В. Остапенко, а також художники з інших областей України і зарубіжжя. Роботи цих митців були представлені на виставках, організованих і проведених співробітниками заповідника у навколишніх селах і райцентрах, в Волновасі, Маріуполі, Донецьку, Краматорську і інших містах. В 1997 р. на честь 70-річчя заповіднику була влаштована художня експозиція у стінах Верховної Ради України, організатори і учасники котрої отримали подяки від керівництва ВР.
Працювали в заповіднику і фотохудожники – В. Дембіцький з Маріуполя, В. Пащенко з Донецьку та І. Крупка. Коден з них на честь 70-річчя заповіднику отримав листи подяки від комітету з питань культури при Верховній Раді України.
Донецькою обласною телерадіокампанією знято відеофільми “Весна в заповіднику”, “Літо в заповіднику”, “Археологічні дослідження околиць заповідника “Кам’яні Могили””, “”Кам’яні Могили” у творах художників”, “У Верховній Раді України” (про виставку робот художників), “775 років битви на Калці”.
Літературні твори про Кам’яну Могилу написані донецьким письменником В. Володіним, поетом Б. Білашом, київським поетом В. Пащенком, поетами В. Редькою, Г. Жуковим. Журналістами та працівниками заповіднику надруковано кілька сотен публікацій на природоохоронну і історичну тематику в місцевій, республіканській, закордонній пресі.
В 1999 р. Спілка козаків України “Військо Запорізьке” оголосила заповідник козацькою святинею. З 19 січня 2000 р. у відділенні заповідника біля Уклінного Хреста щороку відбувається посвята в козаки тих, хто гідно витримав кандидатський термін.
Адреса: Заповідник “Кам’яні Могили”
с. Назарівка
Володарський р-н
Донецька обл.
87000
Телефон: 8(06246)9-36-88
Екскурсії проводяться 10:00-13:00
п’ятниця, субота, неділя
при наявності групи 10-15 осіб
Взято з: Заповідник “Кам*яні Могили” – природна і духовна святиня України / Укр. степ. природ. заповідник НАН України, укоад. В.О. Сіренко. – К.:Зелена планета, 2005 – 84 с.
Заповедник “Каменные могилы” основан 5 апреля 1927 г. как особенная природоохрання территория местного значения.
Его площадь составляет около 400 га, из них 300 га на территории Донецкой обл., 100 га – Запорожской.
Название Каменные Могилы (со старославянского – каменные курганы) закрепилось за этой местностью со времён заселения Приазовья переселенцами катериновской эпохи.
Возраст гранитов Каменной Могилы – около 2 млрд. лет. Горы представлены Западной и Восточной грядами с абсолютной высотой отдельных вершин до 100 м., когда-то их высота составляла 3-5 км.
Граниты имеют розовый цвет, но их поверхность на 95 % покрывает 60 видов лишайников и 20 видов мхов. Поэтому горы кажутся чёрными, тем более, по сравнению с солнечными степями. Поэтому местная речка получила название Каратыш – чёрный камень.
В заповеднике и на его околицах есть три источника. На восточной границе заповедника, возле высоких скал, на 20 га розлилось озеро глубиной до 6-7 м.
Среди сотень скалистых выходов пять отличаются высотой и контрастируют с окружающей равниной и заметны за десятки километров. Именно они дали своему геологическому урочищу название Беш-Таш – пять камней (в переводе с тюркского языка). Река Беш-Таш нине является балкой Залинского. Исторические названия гор: Жаба, Острая (217 м. над уровнем моря), Панорамная, Маски, Витязь.
Растительность Каменных Могил относится к петрофитному (каменистому) варианту разнотравно-типчаково-ковыльных степей. Всего в заповеднике растёт почти 500 видов растений. Узкоареальными реликтовимы эндемиками являются деревий голый (Красная книга Украины) и василёк ненастоящебледночешуйчатый (Красная книга Украины). Папоротник вудсия альпийский (Красная книга Украины) вне границ заповедника встречается уже через 700-1000 км. В заповеднике охраняются 11 видов ковыля, которые все входят в Красную книгу Украины.
Весной и летом можна наблюдать несколько моментов цветения. Во время мая цветут авриния скалистая и сон чернеющий (ІІ охранная категория Красной книги Украины). В начале мая в балках цветёт терновник (степная слива), в степи – мигдаль малый (высота до 50 см.). В середине мая цветёт глёд. В конце мая в балках цветут тюльпаны гранитные (Красная книга Украины) и гиацинтники Паласа, на полянах – барвинок малый и чистяк весенний, в степи – горицвет волжский и горицвет весенний, на склонах – ковыль. С конца мая до начала июля цветут лабазник шестилепестковый, шалфей, шпажник низкий (дикий гладиолус), железняк клубневый, колючий роман полуцветной. В июле цветёт дывына.
Есть розарий – 20 видов роз, а это – тысячи кустов.
На склонах, в балках и на лугах растёт земляника.
В июле появляются грибы, большей частью – печерицы. В 1986 г. во время учёта на исследовательском участке 100х200 м. насчитано более чем три мешка (как условная единица) печериц.
К сожалению, не обходится и без рудеральной (бурьянистой) растительности.
В заповеднике живёт около 3000 бесхребетных. Из пресмыкающихся это – степная гадюка (Красная книга Украины), ящерка быстрая и водяной (шахматный) уж.
Из птиц представлены в основном воробьиные. Наиболее численные жайворонок полевой, чекан луговой, славка серая, овсянка садовая и каменка обыкновенная. В долине речки встречаются синица большая, синица-ремиз, иволга, кукушка. Скалистые выходы любит дремлюга. Из куриных – куропатка серая и фазан. Во время миграций тисячи ласточек (сельская, городская, береговая), пчелоедок, скворцов (обыкновенный и розовый), дроздов (рябинник и деряба), плисок (жёлтая и белая), овсянок (обыкновенная, садовая, просянка), щевриков (полевой и луговой) задерживаются в заповеднике для отдыха. Над заповедником охотятся сотни соколоподобных (кобчик, зимняк, сарыч, чиглок). Над заповедником пролетают дрофа, серый и степной журавли, голуби (сизый, витютня, синяк), белолобый и серый гуси. В нач. ХХІ в. в заповеднике появился журавль-красавка.
Во время гона в заповеднике в одном месте сосредотачиваются по 15-30 особей зайца-русака. Лисица приходит на территорию заповедника рожать, её численность тут иногда в 3-4 раза више, чем на соседних территориях. В балки на водопой, для родов и воспитания молодняка приходят небольшие табуны коз (по 3-4 особи). В сезон охоты и во время селскохозяйственных работ (жнива, распашка) из соседних агроценозов в заповедник приходят небольшие стада кабанов (по 5-7 особей). Во время гона в заповеднике до недели могут задерживаться волки. Небольшие млекопитающие – слепак обыкновенный и мишеподобные грызуны: полевка обыкновенная, домовая мышь, курганная мыша, степная пеструшка (Красная книга Украины). В созданных этими животными отверстиях находит приют множество жуков.
Урочище Беш-Таш было культовым местом для представителей ямной, катакомбной и зрубной культурно-исторических общностей. По всему периметру его окружают два плотных кольца курганов. Диаметр внутреннего кольца – 9 км., внешнего – 18 км. Это своеобразный город мертвых, где покоятся представители давних народов. На территории гор погребений нет. В одном, расположенном рядом с заповедником, кургане в 1993 г. археологическим отрядом под руководством сотрудника Запорожского краеведческого музея В.Самара найдены погребения, которым около 5 тыс. лет. В центральном погребении лежал скелет мужчины, который имел рост 2,2 м. и, как свидетельствуют антропологи, имел недюжинную физическую силу. В другой могиле похоронена пара. Женщину могли похоронить вместе с мужем, чтобы она сопроваджала его в последующей жизни. Материалы пгребений сохраняются в Запорожском краеведческом музее и в фондах Института археологии НАН Украины. Возле подножия курагана найдено два жертвенника. Такие жертвенники для тех времён встречаются не чаще, чем раз на тысячу курганов. Ныне их можна увидеть на экскурсионной площадке заповедника рядом с коллекцией каменных баб скифской и половецкой эпох и каменными орудиями земледелия (котки, жернова). В радиусе 20 км. вокруг Каменных Могил при поддержке местного населения, руководства райгосадминистраций и сельскохозяйственных предприятий исследовано около 20 курганов и 4 поселений возрастом от 1 до 20 тыс. лет. Материалы исследований сохраняются в районных, областных и государственном музеях.
Вероятно, что в районе Каменных Могил состоялась битва на Калке в 1223 г. По версии академика М. Кудряшова, видвинутой в 1954 г., укреплённый лагерь Мстислава Романовича во время битвы между монголо-татарами и ратниками Киевской Руси был расположен на этих скалистых склонах. Тут собрались и князья, которые не погибли в бою, и тут же они попали в плен. Их задавили под щитами, на которых банкетовали захватчики. Из 24 князей уцелели тольео Мстислав Галицкий и Данил Волынский (нам известный уже как Галицкий). Данные про количество погибших в бою различны. По мнению М. Карамзина, тут погиб и исторический персонаж и персонаж былин Алёша Попович, изображённый на картине В.Н. Васнецова “Три богатиря”. К 777-летию битвы на Калке на усадьбе заповедника построено казаками Войска Запорожского при поддержке райгосадминистраций трёх соседних районов и жителей окружающих сёл капличку, которую назвали в честь небесного покровителя казачества – Ильи Муромца. В 1998 г. установлено деревянный Поклонный Крест, который в 1999 г. заменили на гранитный. В последнюю субботу мая сюда приезжают делегации казаков из Украины, Дона и Кубани, чтобы отдать честь тем, кто погиб.
Битва 3 мая 1919 г. махновцев с пятитысячным отрядом атамана Шкуро состоялась в Каменных Могилах. Она описана В. Белашом (начальником армии Н. Махна) и его сыном А. Белашом в книге “Дорогами Нестора Махна”. Махно потерял тут около тысячи людей, всю артиллерию и обозы и вынужден был возвращаться на Дон.
Во время второй мировой войны население соседних городов пряталось и перепрятывало скот от немцев в Каменных Могилах. По свидетельству местных жителей, над Каменными Могилами высадживали советских парашутистов с рациями для сбора информации про врага.
Есть легенда о прекрасном городе с каменными палатами, который существовал на территории Каменных Могил. Легенда была записана профессором Санкт-Петербуржского университета Е. Веселовским в поселении немцев-колонистов Гросс-Венгер (ныне Мироновка), которое расположено за 2 км. от заповедника. Легенда опубликована в 1928 г. в Германии в монографии “Немцы-колонисты в Приазовье”. Это же засвидетельствовал и Я. Новицкий.
С 80-х г.г. ХХ в. отделение заповедника “Каменный Могилы” ежегодно принимает участие в подготовке и организации работы экологических лагерей школьников и студентов в километровой охраняемой зоне. Сотрудники заповедника на общественных началах проводят работу в школах соседних населенных пунктов, готовя школьников к участию в конкурсах Малой академии наук, где те неоднократно виигрывали призовые места.
На протяжении 1983-2000 г.г. художниками создано около 500 картин и этюдов, тематика которых связана с прошлым и тепрешним заповедника. Среди них – аматоры и члениы Донецкого отделения Союза художников Украины: Г. Жуков, М. Дубина, семья Теличко (Владимир, Валентина и Василий), В. Шендель, О. Павлова, Б. Єрёмин, П. Шакало, Г. Тишкевич, В. Хоренко, В. Чурилова, В. Полоник, А. Дереза, В. Євдокимов, О. Гордеева, Ю. Беро, А. Полоник, В. Бауер, Н. Пензина, В. Петриков, І. Єрёменко, О. Бандурка, В. Гавриленко, В. Савченко, В. Кафанов, В. Остапенко, а также художники из других областей Украины и зарубежья. Работы этих художников были представлены на выставках, организованных и проведенных сотрудниками заповедника в окружающих селах и райцентрах, в Волновахе, Мариуполе, Донецке, Краматорске и других городах. В 1997 г. в честь 70-летия заповедника была устроена художественная экспозиция в стенах Верховной Рады Украины, организаторы и участники которой получили благодарности от руководства ВР.
Работали в заповеднике и фотохудожники – В. Дембицкий из Мариуполя, В. Пащенко з Донецку и И. Крупка. Каждый из них в честь 70-летия заповедника получил письма благодарности от комитета по вопросам культуры при Верховной Раде Украины.
Донецкой областной телерадиокампанией снято видеофильмы “Весна в заповеднике”, “Лето в заповеднике”, “Археологический исследования окрестностей заповедника “Каменные Могилы””, “”Каменные Могилы” в произведениях художников”, “В Верховной Раде Украины” (про выставку работ художников), “775 лет битвы на Калке”.
Литературные произведения про Каменную Могилу написаны донецким писателем В. Володиным, поэтом Б. Белашем, киевским поэтом В. Пащенком, поэтами В. Редькою, Г. Жуковым. Журналистами и работниками заповедника напечатано несколько сотен публикаций на природоохранную и историческую тематику в местной, республиканской, зарубежной прессе.
В 1999 г. Союз казаков Украины “Войско Запорожское” огласил заповедник казацкой святыней. С 19 января 2000 г. в отделении заповедника около Поклонного Креста каждый год совершается посвящение в казаки тех, кто достойно выдержал кандидатский термин.
Адрес: Заповедник “Каменные Могилы”
с. Назаровка, Володарский р-н, Донецкая обл. 87000
Телефон: 8(06246)9-36-88
Экскурсии проводятся 10:00-13:00, пятница, суббота, воскресенье, при наличии групы 10-15 особ
Взято из: Заповідник “Кам*яні Могили” – природна і духовна святиня України / Укр. степ. природ. заповідник НАН України, укоад. В.О. Сіренко. – К.:Зеленеа планета, 2005 – 84 с.
Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна. – Асканія-Нова, 2006. т.8.
*Фіцайло Т.В. СИНТАКСОНОМІЯ ЧАГАРНИКОВОЇ РОСЛИННОСТІ (КЛАС RHAMNO-PRUNETEA RIVAS GODAY ET CARB., 1961) ВІДДІЛЕННЯ “КАМ’ЯНІ МОГИЛИ” УКРАЇНСЬКОГО СТЕПОВОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА
Каменные могилы. Донецк, “Донбас”, 1974
Л.Панова. Каменные могилы: Путеводител. Донецк, “Донбас”, 1981
Никитина Н. Каменные Могилы – степной заповедник // Панорама, 5-11.01.2012, №1
Клоков М. Кам’яні могили (загальний начерк рослинності) //Охорона пам’яток природи НА Україні. Збірник І. Укр.коміт.ох.пам.прир. – Харків. 1921.
Коваленко І.П. Заповідники на Маріупольщині//Охорона пам’яток природи НА Україні. Збірник ІІ. Укр.коміт.ох.пам.прир. – Харків. 1928.
