RSS

Регіональний ландшафтний парк “Кінбурнська коса”

Июн 15th, 2009 by

українська

Кінбурнська коса – один із семи великих піщаних масивів, який утворився на місці древньої дельти Дніпра. Неоцінимим природним багатством цього куточка Причорномор’я є велика кількість озер. Частина з них розміщена вище рівня моря і живиться переважно атмосферними опадами. Ці озера прісні, мілководні, відомі ще як “солодкі саги”. У живленні інших водойм важливе значення мають морські води, які просочуються крізь піщані товщі. Вода в цих озерах солона. У спеку вона випаровується, утворюючи на дні суцільний шар солі. Іноді тут залягають товщі цілющих грязей.

Довгою низкою тягнуться вздовж південного узбережжя півострова кефальні озера, які мають вихід у море. Весною через протоки сюди заходить мальок кефалі. За літо риба нагулює вагу, досягає чималих розмірів, а з настанням осені покидає водойми.
Тоді й виловлюють її місцеві рибалки у великій кількості. Особливу цінність мають розташовані на березі Дніпровського лиману коропові озера, куди зі всієї округи прямує на нерест сазан або короп. Прогріті й багаті на корм мілководдя приваблюють також безліч птахів.

Серед найбільших озер Кінбурна – Чернине, Черепашине, Мартиняче, Глаголь, Криве. Вони не лише неповторні за красою витвори природи, а й важливе середовище існування для багатьох мешканців узбережжя.

Одна з цікавих і визначних особливостей природного оточення Кінбурнської коси – невеличкі дубово-березові, осикові й вільхові гайки, розкидані по низинах серед піщаних просторів півострова. Це рештки знаменитої Гілеї – країни лісів у пониззі Дніпра, яка за описами старогрецького історика Геродота, існувала тут у V столітті до нашої ери.

Про давність та самобутність лісової рослинності Кінбурна свідчить, насамперед, те, що в гайках росте багато суто лісових рослин – конвалія, купина пахуча, ожина, чина лісова, проліска дволиста, фіалка приємна, бугила гайова, вужачка звичайна тощо. Серед місцевих деревних та чагарникових порід – низка ендемічних або локально поширених видів, зокрема, береза дніпровська. Тут склалися сприятливі умови для розвитку значної кількості шапкових грибів – білого, підберезника, красноголовця, маслюків пізнього та зернистого. Останні, до речі, нехарактерні для сухого причорноморського степу.

Очевидно, що переважна більшість низин на нижньодніпровських пісках у минулому були вкриті лісами, а навколишня місцевість мала характер лісостепового ландшафту. З плином часу, внаслідок господарської діяльності людини лісові масиви були майже повністю знищені, а цілинні арени розбиті. На їх місці залишились голі піски, які в результаті розвіювання утворили високі горби-кучугури.

Рідкісний виняток для західної частини Кінбурнської коси – Волижин ліс, де природа ще збереглась у первозданному вигляді. Разом з озером та цілинними степовими ділянками його площа сягає 203 гектарів. Ця територія належить Чорноморському біосферному заповіднику. Велетенський дуб, який дивом уцілів на лиманському узбережжі, є чи не найстарішим деревом на Миколаївщині. Не менш унікальною можна вважати і Ковалівську сагу – найбільший на півострові вільховий гай, що розкинувся біля моря. Він дуже заболочений та нагадує непролазні джунглі. Ці острівні ліси, на відміну від штучно створених, мають особливе значення для збереження біорозмаїття території.

На відкритих просторах півострова панують піщані степи, які тривалий час формувались в ізольованих від материка умовах. Саме тому у їх складі трапляється велика кількість ендемічних, реліктових та рідкісних видів рослин, що перебувають під особливою охороною. Серед них ковила дніпровська, волошка короткоголова, кермечник злаколистий, роговик Шмальгаузена, бурачок савранський, чебрець дніпровський, житняк пухнастоквітковий, сон чорніючий, жовтозілля та козельці дніпровські. На цілинних аренах мешкають скарабей священний, цератофій багаторогий, емпуза піщана, дибка степова, волочниця велетенська, гадюка степова, сліпак піщаний, тушканчик великий, кандибка. Усі ці тварини занесені до Червоної книги України.

Кінбурн – важлива ланка приморського екологічного коридору, в межах якого пролягають міграційні шляхи величезної кількості водоплавних та коловодних птахів. Тут склалися сприятливі умови для їх гніздування, сезонних концентрацій та зимівлі. У цьому районі можна зустріти близько 300 видів пернатих. Мартини, крячки, гуси, качки, кулики, чаплі, баклани – ось неповний перелік пташиного розмаїття, яке постає перед нами на узбережжі.

Не випадково на території парку постійно проводяться міжнародні орнітологічні експедиції, в роботі яких беруть участь науковці й волонтери з Великої Британії, Голландії, Германії та інших країн. Особливий інтерес у відвідувачів викликають місця перебування та гніздування кулика-довгонога, пухівки, пелікана рожевого, орлана-білохвоста, пісочника морського, чаплі жовтої, кулика-сороки, мартина каспійського, кульона великого, черні білоокої, гоголя, скопи, косаря, коровайки, баклана малого,креха середнього тощо. Всі вони знаходяться під охороною держави.

Досі лишається загадкою, що змусило представника арктичної фауни – гагу звичайну або пухівку змінити свій давній та звичний маршрут і оселитись на прилеглих до Кінбурнської коси островах Круглому і Довгому в Ягорлицькій затоці. Можливо, цих качок привабила достатня кількість мідій, якими вони переважно живляться. В окремі роки гніздова колонія пухівки налічувала більше 600 пар, а загальна чисельність птахів сягала семи тисяч особин.

Пелікан рожевий – один з найбільш дивовижних і рідкісних птахів, значні скупчення якого з’явились на півострові в останнє десятиліття. У зв’язку із забрудненням водойм та скороченням рибних запасів на Дунаї, він почав розселятись у більш придатні місця. Після довгої перерви пелікани знову відновили своє гніздування в Україні, оселившись на островах Тендрівської затоки у Чорноморському біосферному заповіднику. Чисельність його гніздової колонії тут перевищила 100 пар. В період літування кілька тисяч птахів постійно зупиняються в районі Бієнкових плавнів на Кінбурнській косі. Годуються пелікани переважно дрібною рибою та ракоподібними, а більшу частину свого життя проводять в Африці. Вид занесено до Червоної книги України та міжнародних охоронних списків.

В суворі зими майже з усього Дніпра та інших районів Європи на Кінбурн злітаються рідкісні птахи орлани-білохвости, іноді кілька сотень особин. Їжу вони добувають на морському узбережжі, в місцях, які рідко замерзають. Саме там, у важкий період знаходять собі притулок лебеді, крижні, морські черні. А от весною одна пара орланів завжди залишається, щоб вивести потомство. Цей представник орнітофауни належить до глобально вразливих видів, що потребує охорони у світовому масштабі.

Є на косі й своя Чаплинка, де масово гніздяться сіра, руда та жовта чаплі, чепури велика і мала, квак. На узбережжі Дніпровського лиману біля Волижиного лісу вони утворили найбільшу на півдні України багатовидову колонію чисельністю до 600 пар. Цікаво, що переважна більшість чапель влаштовує гнізда на деревах, в насадженнях сосни.

Для приваблення рідкісних коловодних птахів на мілководних озерах Кінбурнської коси працівники заповідного об’єкту спорудили низку штучних острівців. Вони мають компенсувати нестачу природних місць гніздування пернатих на морському узбережжі, де ведеться інтенсивна господарська діяльність. Першими, хто успішно оселився на платформах і дав потомство, стали чоботар, кулик-довгоніг, пухівка, крячки річковий та рябодзьобий, мартини середземноморський і тонкодзьобий, кулик-сорока та нерозень.

На приморських луках між озерами Чернине і Черепашине, в околицях села Покровки, вдалось зберегти одне з найбільших у Європі місцезростань диких орхідей – зозулинців розмальованого, блощичного, болотного, салепового і запашного, що потрапили на сторінки Червоної книги України. Площа орхідного поля перевищує 60 гектарів, а за унікальністю його можна порівняти з Долиною нарцисів у Карпатах.

Насолодитись екзотичною природою, пейзажами, старовинними пам’ятками, морем і сонцем приїзджають сюди тисячі туристів з різних куточків планети. Відвідувачам парку пропонуються різноманітні туристичні маршрути та пізнавальні стежки, для них відкриті прекрасні пляжі західного морського узбережжя. Особливою популярністю тут користуютья кінбурнські солеродні та грязеві озера, мілководдя Ягорлицької затоки, реліктові гаї – Волижин ліс та Ковалівська сага, залишки фортеці Кінбурн і пам’ятник видатному російському полководцю – графу Олександру Суворову. Розміститись на відпочинок можна в наметах, садибах сільських господарів, невеликих пансіонатах чи в сучасній туристичній базі в околицях хутора Ковалівка.

Вже багато років біля берегів півострова проходить стомильна екологічна регата імені Сергія Шаповалова “Кубок Кінбурнської коси”. Вона привертає увагу громадськості до проблем збереження первозданної природи Кінбурна. Ці змагання стали традиційними і проводяться вже півтора десятиріччя при постійному зростанні їх популярності.

Олег Деркач