Регіональний ландшафтний парк “Кінбурнська коса”
Июн 15th, 2009 by stepan
Кінбурнська коса – один із семи великих піщаних масивів, який утворився на місці древньої дельти Дніпра. Неоцінимим природним багатством цього куточка Причорномор’я є велика кількість озер. Частина з них розміщена вище рівня моря і живиться переважно атмосферними опадами. Ці озера прісні, мілководні, відомі ще як “солодкі саги”. У живленні інших водойм важливе значення мають морські води, які просочуються крізь піщані товщі. Вода в цих озерах солона. У спеку вона випаровується, утворюючи на дні суцільний шар солі. Іноді тут залягають товщі цілющих грязей.
Довгою низкою тягнуться вздовж південного узбережжя півострова кефальні озера, які мають вихід у море. Весною через протоки сюди заходить мальок кефалі. За літо риба нагулює вагу, досягає чималих розмірів, а з настанням осені покидає водойми.
Тоді й виловлюють її місцеві рибалки у великій кількості. Особливу цінність мають розташовані на березі Дніпровського лиману коропові озера, куди зі всієї округи прямує на нерест сазан або короп. Прогріті й багаті на корм мілководдя приваблюють також безліч птахів.
Серед найбільших озер Кінбурна – Чернине, Черепашине, Мартиняче, Глаголь, Криве. Вони не лише неповторні за красою витвори природи, а й важливе середовище існування для багатьох мешканців узбережжя.
Одна з цікавих і визначних особливостей природного оточення Кінбурнської коси – невеличкі дубово-березові, осикові й вільхові гайки, розкидані по низинах серед піщаних просторів півострова. Це рештки знаменитої Гілеї – країни лісів у пониззі Дніпра, яка за описами старогрецького історика Геродота, існувала тут у V столітті до нашої ери.
Про давність та самобутність лісової рослинності Кінбурна свідчить, насамперед, те, що в гайках росте багато суто лісових рослин – конвалія, купина пахуча, ожина, чина лісова, проліска дволиста, фіалка приємна, бугила гайова, вужачка звичайна тощо. Серед місцевих деревних та чагарникових порід – низка ендемічних або локально поширених видів, зокрема, береза дніпровська. Тут склалися сприятливі умови для розвитку значної кількості шапкових грибів – білого, підберезника, красноголовця, маслюків пізнього та зернистого. Останні, до речі, нехарактерні для сухого причорноморського степу.
Очевидно, що переважна більшість низин на нижньодніпровських пісках у минулому були вкриті лісами, а навколишня місцевість мала характер лісостепового ландшафту. З плином часу, внаслідок господарської діяльності людини лісові масиви були майже повністю знищені, а цілинні арени розбиті. На їх місці залишились голі піски, які в результаті розвіювання утворили високі горби-кучугури.
Рідкісний виняток для західної частини Кінбурнської коси – Волижин ліс, де природа ще збереглась у первозданному вигляді. Разом з озером та цілинними степовими ділянками його площа сягає 203 гектарів. Ця територія належить Чорноморському біосферному заповіднику. Велетенський дуб, який дивом уцілів на лиманському узбережжі, є чи не найстарішим деревом на Миколаївщині. Не менш унікальною можна вважати і Ковалівську сагу – найбільший на півострові вільховий гай, що розкинувся біля моря. Він дуже заболочений та нагадує непролазні джунглі. Ці острівні ліси, на відміну від штучно створених, мають особливе значення для збереження біорозмаїття території.
На відкритих просторах півострова панують піщані степи, які тривалий час формувались в ізольованих від материка умовах. Саме тому у їх складі трапляється велика кількість ендемічних, реліктових та рідкісних видів рослин, що перебувають під особливою охороною. Серед них ковила дніпровська, волошка короткоголова, кермечник злаколистий, роговик Шмальгаузена, бурачок савранський, чебрець дніпровський, житняк пухнастоквітковий, сон чорніючий, жовтозілля та козельці дніпровські. На цілинних аренах мешкають скарабей священний, цератофій багаторогий, емпуза піщана, дибка степова, волочниця велетенська, гадюка степова, сліпак піщаний, тушканчик великий, кандибка. Усі ці тварини занесені до Червоної книги України.
Кінбурн – важлива ланка приморського екологічного коридору, в межах якого пролягають міграційні шляхи величезної кількості водоплавних та коловодних птахів. Тут склалися сприятливі умови для їх гніздування, сезонних концентрацій та зимівлі. У цьому районі можна зустріти близько 300 видів пернатих. Мартини, крячки, гуси, качки, кулики, чаплі, баклани – ось неповний перелік пташиного розмаїття, яке постає перед нами на узбережжі.
Не випадково на території парку постійно проводяться міжнародні орнітологічні експедиції, в роботі яких беруть участь науковці й волонтери з Великої Британії, Голландії, Германії та інших країн. Особливий інтерес у відвідувачів викликають місця перебування та гніздування кулика-довгонога, пухівки, пелікана рожевого, орлана-білохвоста, пісочника морського, чаплі жовтої, кулика-сороки, мартина каспійського, кульона великого, черні білоокої, гоголя, скопи, косаря, коровайки, баклана малого,креха середнього тощо. Всі вони знаходяться під охороною держави.
Досі лишається загадкою, що змусило представника арктичної фауни – гагу звичайну або пухівку змінити свій давній та звичний маршрут і оселитись на прилеглих до Кінбурнської коси островах Круглому і Довгому в Ягорлицькій затоці. Можливо, цих качок привабила достатня кількість мідій, якими вони переважно живляться. В окремі роки гніздова колонія пухівки налічувала більше 600 пар, а загальна чисельність птахів сягала семи тисяч особин.
Пелікан рожевий – один з найбільш дивовижних і рідкісних птахів, значні скупчення якого з’явились на півострові в останнє десятиліття. У зв’язку із забрудненням водойм та скороченням рибних запасів на Дунаї, він почав розселятись у більш придатні місця. Після довгої перерви пелікани знову відновили своє гніздування в Україні, оселившись на островах Тендрівської затоки у Чорноморському біосферному заповіднику. Чисельність його гніздової колонії тут перевищила 100 пар. В період літування кілька тисяч птахів постійно зупиняються в районі Бієнкових плавнів на Кінбурнській косі. Годуються пелікани переважно дрібною рибою та ракоподібними, а більшу частину свого життя проводять в Африці. Вид занесено до Червоної книги України та міжнародних охоронних списків.
В суворі зими майже з усього Дніпра та інших районів Європи на Кінбурн злітаються рідкісні птахи орлани-білохвости, іноді кілька сотень особин. Їжу вони добувають на морському узбережжі, в місцях, які рідко замерзають. Саме там, у важкий період знаходять собі притулок лебеді, крижні, морські черні. А от весною одна пара орланів завжди залишається, щоб вивести потомство. Цей представник орнітофауни належить до глобально вразливих видів, що потребує охорони у світовому масштабі.
Є на косі й своя Чаплинка, де масово гніздяться сіра, руда та жовта чаплі, чепури велика і мала, квак. На узбережжі Дніпровського лиману біля Волижиного лісу вони утворили найбільшу на півдні України багатовидову колонію чисельністю до 600 пар. Цікаво, що переважна більшість чапель влаштовує гнізда на деревах, в насадженнях сосни.
Для приваблення рідкісних коловодних птахів на мілководних озерах Кінбурнської коси працівники заповідного об’єкту спорудили низку штучних острівців. Вони мають компенсувати нестачу природних місць гніздування пернатих на морському узбережжі, де ведеться інтенсивна господарська діяльність. Першими, хто успішно оселився на платформах і дав потомство, стали чоботар, кулик-довгоніг, пухівка, крячки річковий та рябодзьобий, мартини середземноморський і тонкодзьобий, кулик-сорока та нерозень.
На приморських луках між озерами Чернине і Черепашине, в околицях села Покровки, вдалось зберегти одне з найбільших у Європі місцезростань диких орхідей – зозулинців розмальованого, блощичного, болотного, салепового і запашного, що потрапили на сторінки Червоної книги України. Площа орхідного поля перевищує 60 гектарів, а за унікальністю його можна порівняти з Долиною нарцисів у Карпатах.
Насолодитись екзотичною природою, пейзажами, старовинними пам’ятками, морем і сонцем приїзджають сюди тисячі туристів з різних куточків планети. Відвідувачам парку пропонуються різноманітні туристичні маршрути та пізнавальні стежки, для них відкриті прекрасні пляжі західного морського узбережжя. Особливою популярністю тут користуютья кінбурнські солеродні та грязеві озера, мілководдя Ягорлицької затоки, реліктові гаї – Волижин ліс та Ковалівська сага, залишки фортеці Кінбурн і пам’ятник видатному російському полководцю – графу Олександру Суворову. Розміститись на відпочинок можна в наметах, садибах сільських господарів, невеликих пансіонатах чи в сучасній туристичній базі в околицях хутора Ковалівка.
Вже багато років біля берегів півострова проходить стомильна екологічна регата імені Сергія Шаповалова “Кубок Кінбурнської коси”. Вона привертає увагу громадськості до проблем збереження первозданної природи Кінбурна. Ці змагання стали традиційними і проводяться вже півтора десятиріччя при постійному зростанні їх популярності.
Олег Деркач
Региональный ландшафтный парк “Кинбургская коса”
Кинбургская коса – один из семи больших песчаных массивов, который образовался на месте давней дельты Днепра. Неоценимым природным багатством этого уголка Причерноморья является большое количество озёр. Часть из них размещена выше уровня моря и питается преимущественно атмосферными осадками. Эти озёра пресные, мелководные, известны ещё как “сладкие саги”. В питании других водоёмов важное значение имеют морские воды, которые просачуются свозь песчаные толщи. Вода в этих озёрах солёная. В жару она испаряется, создавая на дне сплошной слой соли. Иногда тут залегают толщи целительных грязей.
Долгой нитью тянутся вдоль южного побережья полуострова кефальные озёра, которые имеют виход в море. Весной через протоки сюда заходит малёк кефали. За лето рыба нагуливает вес, достигает немалых размеров, а с приходом осени покидает водоёмы.
Тогда и вылавливают её местные рыбаки в большом количестве. Особенную ценность имеют расположенные на берегу Днепровского лимана кароповые озёра, куда со всей округи приплывает на нерест сазан или карп. Прогретые и багатые кормом мелководья привлекают также множество птиц.
Среди наибольших озёр Кинбурга – Черниное, Черепашиное, Мартынье, Глаголь, Кривое. Они не только неповторны по красоте творения природы, а и важная среда существования для многих жителей побережья.
Одна из интеерсных и значительных особенностей природного окружения Кинбургской косы – небольшие дубово-берёзовые, осиновые и ольховые рощи, раскиданные по низинах среди песчаных просторов полуострова. Это остатки знаменитой Гилеи – страны лесов в понизье Днепра, которая по описаниям древнегрецкого историка Геродота, существовала тут в V в. до н.э.
О давности и самобытности лесной растительности Кинбурга свидетельствует, прежде всего, то, что в рощах растёт много чисто лесных растений – ландыш, купина пахучая, ежевика, чина лесная, пролесок двулистый, фиалка приятная, бугила лесная, ужачка обыкновенная и т.д. Среди местных древесных и кустарниковых пород – ряд эндемических или локально распространённых видов, например, берёза днепровская. Тут созданы благоприятные условия для развития значительного количества шапочных грибов – белого, подберёзовика, красноголовника, маслят познего и зернистого. Последние, к слову, нехарактерны для сухой причерноморской степи.
Очевидно, что преобладающее большинство низин на нижнеднепровских песках в прошлом были покрыты лесами, а окружающая местность имела характер лесостепного ландшафта. С течением времени, вследствие хозяйственной деятельности человека лесные массивы были почти полностью уничтжены, а целинные арены разбиты. На их месте остались голые пески, которые в результате распашки создали высокие холмы.
Редчайшее исключение для западной части Кинбургской косы – Волижин лес, где природа ещё сохранилась в первичном виде. Вместе с озером и целинными степными участками его площадь достигает 203 га. Эта территория принадлежит Черноморскому биосферному заповеднику. Гигантский дуб, который чудом уцелел на лиманском побережье, является чуть ли не самым старым деревом на Николаевщине. Не менее уникальной можно считать и Ковалёвскую сагу – самая большая на полуострове ольховая роща, которая раскинулась возле моря. Она очень заболочена и напоминает непролазные джунгли. Эти островные леса, в отличие от искусственно созданных, имеют особенное значение для сохранения биоразнообразия территории.
На открытых пространствах полуострова господствуют песчаные степи, которые долгое время формировались в изолированных от материка условиях. Именно поэтому в их составе попадается большое количество эндемических, реликтовых и редких видов растений, которые пребывают под особенной охраной. Среди них ковыль днепровский, василёк короткоголовый, кермечник злаколистый, роговик Шмальгаузена, бурячок савранский, чабрец днепровский, житняк пушистоцветый, сон чернеющий, жёлтозелье и козельцы днепровские. На целинных аренах проживают скарабей священный, цератофий многорогий, эмпуза песчаная, дыбка степная, волочница гигантская, гадюка степная, слепак песчаный, тушканчик большой, кандыбка. Все эти животные занесены в Красную книгу Украины.
Кинбург – важная цепь приморского экологического корридора, в границах которого пролегают миграционные пути огромного количества водоплавающих и околоводных птиц. Тут создались благоприятные условия для их гнездования, сезонных концентраций и зимовки. В этом районе можно встретить около 300 видов пернатых. Мартыны, крячки, гуси, утки, кулики, цапли, бакланы – вот неполный список птичьего разнообразия, которое предстаёт перед нами на побережье.
Не случайно на территории парка постоянно проводятся международные орнитологические экспедиции, в работе которых берут участие учёные и волонтёры из Великобритании, Голландии, Германии и других стран. Особенный интерес у посетителей вызываают места пребывания и гнездованяя кулика-долгонога, пуховки, пеликана розового, орлана-белохвоста, песочника морского, цапли жёлтой, кулика-сороки, мартына каспийского, кулёна большого, черни белоглазой, гоголя, скопы, косаря, каравайки, баклана малого, креха среднего и т.д. Все они находятся под охраной государства.
До сих пор остаётся загадкой, что заставило представителя арктической фауны – гагу обыкновенную или пуховку изменить свой дальный и обыкновенный маршрут и поселиться на прилегающих к Кинбургской косе островах Круглом и Долгом в Ягорлыцкой затоке. Возможно, этих уток привлекла достаточное количество мидий, которыми они преимущественно питаются. В отдельные годы гнездовая колония пуховки насчитывала более 600 пар, а общее количество птиц достигала семи тысяч особей.
Пеликан розовый – один из наиболее удивительных и редких птиц, значительные скопления которого появились на полуострове в последнее десятилетие. В связи с загрязнением водоёмов и сокращением рыбных запасов на Дунае, он начал расселяться в более удобные места. После долгого перерыва пеликаны снова возобновили своё гнездувание в Украине, поселившись на островах Тендровского залива в Черноморском биосферном заповеднике. Численность его гнездовой колонии тут превысила 100 пар. В период летования несколько тысяч птиц постоянно останавливается в районе Биенковых плавней на Кинбургской косе. Кормятся пеликаны преимущественно мелкой рыбой и ракообразными, а большую часть своей жизни проводят в Африке. Вид занесён в Красную книгу Украины и международные охранные списки.
В суровые зимы почти со всего Днепра и других районов Европы на Кинбург слетаются редкие птицы орланы-белохвосты, иногда несколько сотень особей. Еду они добывают на морском побережье, в местах, которые редко замерзают. Именно там, в тяжёлый период находят себе приют лебеди, крыжни, морские черни. А вот весной одна пара орланов всегда остаётся, чтоб вывести потомство. Этот представитель орнитофауны принадлежит к глобально уязвимым видам, которые требуют охраны в мировом масштабе.
Есть на косе и своя Цаплинка, где массово гнездятся серая, рыжая и жёлтая цапли, чепуры большая и малая, квак. На побережье Днепровского лимана возле Волижиного леса они создали самую большую на юге Украины многовидовую колонию количества до 600 пар. Интересно, что преимущественное большинство цапель устраивает гнёзда на деревьях, в насаждениях сосны.
Для привлечения редких околоводных птиц на мелководных озёрах Кинбургской косй работники заповедного объекта соорудили ряд искусственных островков. Они должны компенсировать недостаток природных мест гнездования пернатых на морском побережье, где ведётся интенсивная хозяйственная деятельность. Первыми, кто успешно поселился на платформах и дал потомство, стали сапожник, кулик-долгоног, пуховка, крячки речная и рябоклювая, мартыны средиземноморский и тонкоклювый, кулик-сорока и нерозень.
На приморских лугах между озёрами Черниное и Черепашье, в окрестностях села Покровки, удалось сохранить одно из наибольших в Европе мест произростания диких орхидей – кукушника раскрашенного, блошиного, болотного, салепового и пахучего, которые попали на страницы Красной книги Украины. Площадь орхидного поля превышает 60 га, а по уникальности его можно сравнить с Долиной нарциссов в Карпатах.
Насладиться экзотической природой, пейзажами, старинными памятниками, морем и солнцем приезжают сюда тысячи туристов из разных уголков планеты. Посетителям парка прредлагаются разнообразные туристические маршруты и познавательные дорожки, для них открыты прекрасные пляжи западного морского побережья. Особенной популярностью тут пользуютя кинбургские солеродные и грязевые озёра, мелководья Ягорлицкого залива, реликтовые рощи – Волижин лес и Ковалёвская сага, остатки крепости Кинбург и памятник известному российскому полководцу – графу Александру Суворову. Разместиться на отдых можно в палатках, усадьбах сельских хозяев, небольших пансионатах или в современной туристической базе в околицах хутора Ковалёвка.
Уже много лет около берегов полуострова проходит стомильная экологическая регата имени Сергея Шаповалова “Кубок Кинбургской косы”. Она привлекает внимание общественности к проблемам сохранения первозданной природы Кинбурга. Эти соревнования стали традиционными и проводятся уже полтора десятилетия при постоянном возростании их популярности.
Олег Деркач
Заповідна справа в Україні. Том 14. Випуск 2. 2008
*Редінов К.О., Петрович З.О. Орнітофауна регіонального дандшафтного парку “Кінбурнська коса” в гніздовий період
Кінбурнська коса “Кінбурнська коса — казковий корабель. Інколи він пливе спокійно, не поспішаючи, а іноді закриваючи небо напнутими вітрилами хмар, несеться, краючи водяні гори. Прекрасне дитя Дніпра-Славутича, земля сонця і піску, зачарованих луків і цілющих озер, сивих степів і прадавньої Гілеї, пташине царство та осередок значних рибних багатств — справжня перлина Українського Причорномор’я”.
