RSS

Оголошений рішенням Постановою Ради Міністрів УРСР №311 від 22.0.1983 на площі 405,8 га (з них урочище «Палієва гора – біля 0,77 га). Розміщений на південно-західній околиці м. Біла Церква, на високому березі р.Рось.

“Палієва гора” розташована в південно-західній частині парку на лівому березі р. Рось. Ділянка лучного степу площею близько 0,5 га займає південний схил крутизною до 45°, в нижній частині схилу – виходи граніту. Перші відомості про флору і рослинність лучно-степового схилу “Палієвої гори” були наведені М.К. Гродзинським. Ним вказувався в значній кількості Adonis vernalis. Через пів сторіччя дослідження флори південного схилу “Палієвої гори” провела Г.В. Кляшторная. Було встановлено, що з рідкісних видів флори лучних степів Київського плато, які раніше зростали на схилі масово, через піввіковий період Carex humilis зберігся ще в достатній кількості; Adonis vernalis, Asyneuma canescens (Waldst. et Kit.) Griseb. et Schenk., Cerasus fruticosa, Eremogone micradenia, Galatella linosyris, Ornithogalum kochii, Stipa capillata трапляються зрідка; Pulsatilla pratensis – дуже рідко, Aster bessarabicus, Gentiana cruciata, Linum flavum – не були виявлені. Г.В. Кляшторная відмічала тут ще Pedicularis kaufmannii – зрідка.

На південному схилі “Палієвої гори”, більш ніж через 25 років після досліджень проведених Г.В. Кляшторною, В.В. Гриценко підтверджено зростання рідкісних видів Adonis vernalis, Pulsatilla pratensis, Agropyron pectinatum, Carex humilis, Stipa capillata, не виявлені Aster bessarabicus, Gentiana cruciata, Linum flavum, Echium russicum J. F. Gmel. (синяк руський), які наводились раніше. Рослинність тепер представлена угрупованнями формації Festuceta valesiacae. Таким чином, за більш ніж 75-річний період чисельність ряду рідкісних видів рослин суттєво зменшилась, а деякі рідкісні види з території ділянки зникли. Це пов’язано зі значним антропогенним тиском – ділянка є місцем частого відвідування, рослинний покрив витоптується, декоративні види рослин збирають на букети. Це негативно позначається на стані популяцій, в першу чергу, рідкісних видів. Територія потребує посилення контролю за дотриманням заповідного режиму. Необхідно також проводити періодичне видалення порослі деревних порід, на що вказувалось і раніше (Гриценко, 2007).