Опукський природний заповідник
Май 15th, 2009 by stepan
Розташування: Автономна Республіка Крим, Ленінський район
Площа: 1592,3 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Поштова адреса: 98300, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, 31а
Телефон-факс – (06561) 1 05 01
E-mail: [email protected]
Опукський природний заповідник був створений Указом Президента України від 12 травня 1998 р. № 459. Площа заповідника становить 1592,3 га, з них 62 га – це акваторія Чорного моря з островами Скелі-Кораблі.
Природний заповідник призначений для збереження природному стані типових степових ландшафтів Кримського півострова та аквакомплексів Чорного моря.
За фізико-географічним районуванням територія заповідника входить до Кримського степового краю Південно-степової підзони Степової зони. Рослинність відноситься до Керченського округу Приазовсько-Чорноморської підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.
Гора Опук – одна з найвищих вершин Керченського півострова (185 м). Вона є кінцевою вершиною низькогірного Парпачського пасма й знаходиться на Чорноморському узбережжі поблизу Узунларського озера. Складена ця гора меотичними рифовими вапняками. На південь на відстані 4 км від неї, в узбережній частині моря розмістилися острівці 7 та 12 м заввишки. Це скелі Кораблі (Елькен-Кая). Вони утворені тими самими рифовими вапняками, що й гора Опук, і наочно ілюструють абразійну роботу моря. Для цього масиву характерним є зсувний приморський вапняково-горбистий тип рельєфу, який сформувався завдяки зсувам третинних вапняків по глинах, що їх підстеляють.
На вигляд і за природними особливостями Опукський масив зовсім не гармонує зі степовими рівнинними ландшафтами Керченського півострова. Він являє собою столову гору, схили якої розбиті на тераси, ускладнені уступами, крутими урвищами, кам’янистими осипищами, що визначають тут своєрідні умови існування рослин і тварин, більш властивих для гірського, аніж для рівнинного Криму. Ця обставина робить Опукський масив унікальним і надзвичайно цікавим у науковому відношенні регіоном Криму.
Клімат на території заповідника помірно континентальний, посушливий, із середньорічною температурою +14°С. Середня температура липня становить +23°С, січня – +2°С. Літо посушливе, максимальна температура липня становить +38,7°С. Зима доволі тепла з нестійким сніговим покривом. Безморозний період триває 200-220 днів. Річна кількість опадів становить усього 270 мм.
На території Опукського заповідника, на межі суші й моря, своєрідні кліматичні чинники та орографічні особливості сприяли формуванню та збереженню унікальних флористичних, фауністичних та ландшафтних комплексів, що не мають аналогів у Криму і в Україні.
Флору Опукського заповідника складають 395 видів судинних рослин (32% від флори рівнинного Криму або 44% від флори Керченського півострова). Ендемічне ядро заповідника становлять 48 видів судинних рослин. Із них два вузьколокальних, 15 кримських, 28 кримсько-новоросійських, 3 кримсько-таманських ендеміки та понад 45 причорноморських і приазовських субендеміків. Унікальним за своїм флористичним складом є вапняковий флористичний комплекс, у якому переважають середземноморські види, властиві гірському Криму. Самобутні степові флористичні комплекси поширені на плато та підніжжях гори Опук. Їх оригінальність і унікальність зумовлені багатством видового та ценотичного різноманіття й значною кількістю середземноморських видів, серед яких багато ендемів, субендемів та реліктів.
Поряд з характерними для рівнинного Криму типами рослинності (степовим, галофільним, чагарниковим, літоральним і петрофільним), в Опукському заповіднику поширені й типово середземноморські, зокрема саваноїди. Вони утворюються середземноморськими видами з ефемерами, розвиток яких зумовлений тривалими посухами та дефіцитом вологи. Томіляри – інша характерна особливість рослинного покриву Опукського заповідника. Це є угруповання ксерофітних та геміксерофітних чагарників, чагарничків, напівчагарничків у поєднанні з геоефемероїдами та малорічними травами, що приурочені до кам’янисто-щебенистих ґрунтів. Саме до цих типів рослинності належить і переважна більшість ендемічних та субендемічних видів. З них Asperula praepilosa є вузьколокальним ендеміком гори Опук. Загалом за флористичним складом Опукський масив більше тяжіє до гірського Криму, ніж до зональних степових флористичних комплексів рівнинної частини півострова.
Раритетний фонд Опукського заповідника представлений 23 видами судинних рослин, що занесені до Червоної книги України. Серед них мачок жовтий, смілка Сирейщикова, півонія тонколиста, фіалка біла, катран мітрідатський, дрік скіфський, морковниця прибережна, чебрець несправжньогранітний, асфоделіна жовта, пізньоцвіт анкарський, тюльпани двоквітковий та Шренка, штернбергія пізньоцвіта, холодок прибережний, шафран кримський, анакамптис пірамідальний та сім видів ковили.
Серед водоростей охоронний статус має лише диктіота дихотомічна, а серед лишайників – рочела водоростеподібна та рамаліна рвана.
Раритетна фауна заповідника налічує 32 види. Це ракоподібні: краби трав’яний і волохатий, жуки – ліксус катрановий, метелики – махаон, подалірій, зегрис евфема, аврора біла, бражник кроатський, перетинчастокрилі – долерус степовий.
Досить великими є також популяції раритетних плазунів: жовтопуза, полозів жовточеревого та чотирисмугого, що мешкають у вапнякових розщілинах та розсипищах.
Гора Опук разом з Узунларським озером є місцем гніздування та зимівлі багатьох видів рідкісних і зникаючих птахів. Це баклан довгоносий, огар (червона качка), балабан (сокіл кібець), сокіл сапсан, боривітер степовий, журавель степовий, дрофа, хохітва, лежень, зуйок морський та інші. Прибережно-аквальний комплекс біля мису Опук віднесено до водно-болотних угідь міжнародного значення.
Серед ссавців тут охороняються тушканчик великий і тхір степовий.
В акваторії Чорного моря з видів, занесених у Червону книгу України, трапляються: морський коник чорноморський, піскарка сіра, морський півень, білуга чорноморська.
З Опукським природним заповідником межує Узунларський цілинний ковиловий масив, що тягнеться на 5 км вздовж Чорноморського узбережжя на захід від Узунларського озера. Тут добре збереглися степові угруповання, де весняний аспект утворюють тюльпани та інші раритетні ефемероїди-геофіти. Ця територія зарезервована для розширення території Опукського природного заповідника
Запозичено з УкраїнаІнконіта
Опукский природный заповедник
Расположение: Автономная Республика Крым, Ленинский район
Площадь: 1592,3 га
Подчинение: Министерство охраны окружающей природной среды Украины
Почтовый адрес: 98300, Автономная Республика Крым, г. Керчь, ул. Кирова, 31а
Телефон-факс – (06561) 1 05 01
E-mail: [email protected]
Опукский природный заповедник был создан Указом Президента Украины от 12 мая 1998 г. № 459. Площадь заповедника составляет 1592,3 га, из них 62 га – это акватория Чёрного моря с островами Скалы-Корабли.
Природный заповедник предназначен для сохранения в природном состоянии типичных степных ландшафтов Крымского полуострова и аквакомплексов Чёрного моря.
По физико-географическому районироваию территория заповедника входит в Крымский степной край Южно-степной подзоны Степной зоны. Растительность относится к Керченскому округу Приазовско-Черноморской подпровинции Причерноморской (Понтичной) степной провинции Европейско-Азиатской степной области.
Гора Опук – одна из наивысших вершин Керченского полуострова (185 м.). Она является конечной вершиной низкогорной Парпачской гряды и находится на Черноморском побережье вблизи Узунларского озера. Создана эта гора меотическими рифовыми известняками. На юг на расстоянии 4 км. от неё, в прибрежной части моря разместились островки 7 и 12 м. высотой. Это скалы Корабли (Элькен-Кая). Они созданы теми же самыми рифовыми известняками, что и гора Опук, и наглядно иллюстрируют абразивную работу моря. Для этого массива характерным является ссцвной приморский известняково-горбистый тип рельефа, который сформировался благодаря ссувам третинных известняков по глинам, которые их подстилают.
На вид и по природным особенностям Опукский массив совсем не гармонирует со степными равнинными ландшафтами Керченского полуострова. Он представляет собой столовую гору, склоны которой разбиты на террасы, усложнённые уступами, крутыми обрывами, камянистыми осыпями, которые определяют тут своеобразные условия существования растений и животных, более характерных для горного, чем для равнинного Крыма. Это обстоятельство делает Опуксий массив уникальным и чрезвычайно интересным в научном отношении регионом Крыма.
Климат на территории заповедника умеренно континентальный, сухой, с среднегодовой температурой +14°С. Средняя температура июля составляет +23°С, января – +2°С. Лето сухое, максимальная температура июля составляет +38,7°С. Зима довольно теплая с нестойким снеговым покровом. Безморозный период длится 200-220 дней. Годовое количество осадков составляет всего 270 мм.
На территории Опукского заповедника, на границе суши и моря, своеобразные климатические факторы и орографичечкие особенности благоприятствовали формированию и сохрнению уникальных флористическиих, фаунистических и ландшафтных комплексов, которые не имеют аналогов в Крыму и в Украине.
Флору Опукского заповедника составляют 395 видов сосудистых растений (32 % от флоры равнинного Крыму или 44 % от флоры Керченского полуострова). Эндемическое ядро заповедника составляют 48 видов сосудистых растений. Из них два узколокальных, 15 крымских, 28 крымско-новороссийских, 3 крымско-таманских эндемиков и более 45 причерноморских и приазовских субэндемиков. Уникальным по своему флористическому составу является известковый флористический комплекс, в котором много среднеземноморских видов, свойственных горсному Крыму. Самобытные степные флористические комплексы распространены на плато и подножьях горы Опук. Их оригинальность и уникальность обусловлены багатством видового и ценотического разнообразия и значительным количеством среднеземноморских видов, среди которых много эндемиков, субэндемиков и реликтов.
Рядом с характерными для равнинного Крыму типами растительности (степными, галофильными, кустарниковыми, литоральними и петрофильными), в Опукском заповеднике распространены и типично среднеземноморские, например, саваноиды. Они создаются среднеземноморскими видами с эфемерами, развитие которых обусловлен длительными засухами и дефицитом влаги. Томиляры – другая характерная особенность растительного покрова Опукского заповедника. Это группировки ксерофитных и гемиксерофитных кустарников, кустарничков, полукустарничков в соединении с геоэфемероидами и малогодовыми травами, которые привязаны к каменисто-щебенистым почвам. Именно к этим типам растительности относится и преобладающее большинство эндемических и субэндемических видов. Из них Asperula praepilosa является узколокальным эндемиком горы Опук. В общем по флористическому составу Опукский массив больше тяготит к горному Крыму, чем к зональным степным флористическим комплексам равнинной части полуострова.
Раритетный фонд Опукского заповедника представлен 23 видами сосудистых растений, которые занесены в Красную книгу Украины. Среди них мачок жёлтый, смелка Сирейщикова, пион тонколистый, фиалка белая, катран митридатский, дрок скифский, морковница прибережная, чабрец ненастоящегранитный, асфоделина желтая, познецвет анкарский, тюльпаны двоцветочный и Шренка, штернбергия познецветая, холодок прибрежный, шафран крымский, анакамптис пирамидальный и семь видов ковыля.
Среди водорослей охранный статус имеет только диктиота дихотомическая, а среди лишайников – рочела водорослеподобная и рамалина рваная.
Раритетная фауна заповедника насчитывает 32 вида. Это ракоподобные: крабы травяной и волосатый, жуки – ликсус катрановый, бабочки – махаон, подалирий, зегрис эвфема, аврора белая, бражник кроатский, перепончастокрылые – долерус степной.
Достаточно большими являются также популяции раритетных пресмыкающихся: желтопуза, полозов желтобрюхого и четырёхполосого, которые живут в известняковых расщелинах и россыпях.
Гора Опук вместе с Узунларским озером является местом гнездования и зимовки многих видов редких и исчезающих птиц. Это баклан долгоносый, огар (красная утка), балабан (сокол кибец), сокол сапсан, бориветер степной, журавль степной, дрофа, хохотва, лежень, зуёк морской и другие. Прибрежно-аквальный комплекс возле мыса Опук отнесен к водно-болотным угодьям международного значения.
Среди млеокпитающих тут охраняются тушканчик большой и хорёк степной.
В акватории Чёрного моря из видов, занесенных в Красную книгу Украины, встречаются: морской конёк черноморский, пескарка серая, морской петух, белуга черноморская.
С Опукским природным заповедником граничит Узунларский целинный ковыльный массив, который тянется на 5 км. вдоль Черноморского побережья на запад от Узунларского озера. Тут хорошо сохранились степные группировки, где весенний аспект создают тюльпаны и другие раритетные эфемероиды-геофиты. Эта территория зарезервирована для расширения территории Опукского природного заповедника.
Взято с УкраїнаІнконіта
Заповідна справа в Україні. Том 8. Випуск 1. 2002
*Костин С.Ю., Бескаравайный М.М. Фауна и распределение птиц Опукского заповедника
Заповідна справа в Україні. Том 9. Випуск 1. 2003
*Саркина И.С. Находки макромицетов в Казантипском и Опукском природных заповідниках
