Cтепи України

Сільське господарство. Господарське використання території НПП здійснюватиметься на землях, що є сільгоспугіддями. Основні види користування на цих землях: орне землеробство, сінокосіння, випасання худоби, городництво, садівництво, виноградарство. На особливо цінних природних територіях рекомендується конярство (на степових ділянках) та птахівництво (на водних акваторіях річок) у незначних масштабах. Також в місцях поширення щільнодернинних злаків можна дозволити сінокосіння та епізодичне випалювання. У заплавах на луках можна дозволити сінокосіння.

Використання ріллі необхідно узгоджувати з основними принципами біодинамічного землеробства. Адже, за даними Держкомзему України прогресує деградація ґрунтів, їх ерозія та техногенне забруднення. Водній і вітровій ерозії піддається понад 13,9 млн. га сільськогосподарських угідь, або третина до загальної площі країни. Еродовані землі щорічно зростають на 80-90 тис. га.

З продуктами ерозії виноситься значна частина мінеральних та органічних речовин (11 млн. т гумусу, 0,5 млн. т азоту, 0,4 млн. т фосфору та 0.72 млн. т калію). Сумарні втрати гумусу через мінералізацію та ерозію щорічно складають 32-33 млн. т, що еквівалентно 320-330 млн. т органічних добрив, а в останні роки їх вноситься лише 120-130 млн. т, тобто втрачається в три рази більше, ніж вноситься. Щорічні еколого-економічні збитки, завдані ерозією ґрунтів, перевищують 9,1 млрд. грн. Втрачені кошти, затрачені на підготовку ґрунту, добрива, насіння, посів і обробіток сільгоспкультур. Понесені значні затрати на пересів, недоотримано врожай. За оперативними даними областей збитки від змиву посівів сільгоспкультур складають 194 млн. грн. Крім того, нанесені значні економічні втрати внаслідок змиву ґрунту, замуленню річок і водойм. За розрахунками науково-дослідних установ змито 5.7 млн. т родючого шару ґрунту. При середньому вмісті гумусу 3,2% і розрахунковій вартості 1 тонни гумусу – 370 грн. (200 доларів США) збитки від змиву ґрунту склали 72 млн. грн. Загальна сума збитків склала 266 млн. грн.

Лісове господарство. Особливо продуманий підхід повинен бути до розвитку лісового господарства. Слід припинити та суворо заборонити насадження лісу на схилах балок, особливо в місцях зростання рідкісних, зникаючих та ендемічних видів. Лісове господарство на території НПП варто вести, враховуючи історичні аспекти поширення лісу в минулому. Зокрема, сприятливі умови для лісорозведення існують у заплавах річок. Для підвищення продуктивності лісів та збереження й відтворення біологічного різноманіття слід висаджувати аборигенні види, характерні для заплав річок та байраків Північного та Північно-західного Приазов’я.

Водне господарство. На території НПП ведення водного господарства рекомендується обмежити використанням ставка на р. Чунгул з метою риборозведення. Вода з річок використовується для зрошення, що на деяких ділянках призводить до вторинного засолення ґрунтів. Віддамбовування русла з метою підняття рівня для напування худоби варто припинити, адже такі дії сильно порушують гідрологічний режим річки та негативно впливають на біологічне різноманіття.

Рекреація та туризм. Наявність на території НПП водних артерій робить сприятливим цей регіон для розвитку багатьох видів туризму. Так, зокрема, найбільш пристосованим будуть такі види туризму:
־ багатоденні маршрути для туристичних груп;
־ одноденні екскурсії з елементами відпочинку в суворо відведених місцях (в тому числі і „екологічні стежини”);
־ човникові прогулянки на ставку з метою спостереження за орнітофауною;
־ рибний туризм;
־ фото туризм;
־ сільський („зелений”) туризм.

Особливо великий потенціал має сільський туризм. На особливо цінних природних територіях тут трапляються характерні та специфічні для степу види, які в Європі практично не збереглись. Наявність річок та ставка створюють сприятливі умови для рибної ловлі, спостереження за орнітофауною, розмаїтість якої досить висока.