“Обґрунтування створення російсько-українського заповіднику “Провальський степ”
Июн 28th, 2010 by stepan
Луганський природний заповідник НАН України (директор – В.А. Борозенець) звернувся до Державного комітету екології РФ з пропозицією створити на кордоні Росії з Україною (околиці с. Провалля Луганської обл. України і с. Нижня Ковалівка Ростовскьої обл. Росії) транскордонного російсько-українського степового заповіднику “Провальський степ” на площі близько 2050 га. З аналогичною пропозицією заповідник звернувся до Головного управління національних природних парків і заповідної справи в Україні (Стеценко Н.Ф.) і отримав його схвальність. Припускається, що виняття території з господарського користування не зустріне особливих перепон, оскільки заповідник буде знаходитися в режимній прикордонній зоні.
З “Обґрунтування створення російсько-українського заповіднику “Провальський степ””:
… Заповідник “Провальський степ” включає з боку Росії кам’янистий степ, яр Дитяча Дача і частину озера; з боку України – яр Грушевський (відділення Луганського природного заповіднику НАН України), яр Королівські скелі, ліс Катарал, річку Верхнє Провалля і частину озера. Водойма розташована на кордоні в центрі проєктованого заповіднику.
Місцезнаходження. Територія проектуємого заповідника розташована на державному кордоні між Росією і Україною на відстані 3 км. на схід від села Провалля (Луганська обл., Україна) і 2 км. на захід від села Нижня Ковалівка (Ростовська обл., Росія).
Землекористувачі. В Росії – землі місцевоі сільсьскої ради, в Україні – землі Свердловського лісгоспзага і КСП “Провальський”.
Площа і короткий опис кордонів заповіднику.
Загальна площа міждержавного заповіднику – 2050 га. З боку Росії планується включити близько 1000 га кам’янистого степу з 3 грядами, котрі витягнуті зі сходу на захід, ділянка … межує на півдні, сході і заході з землями сільгоспугідь, на заході – державний кордон. З боку України до складу заповідника включається 1050 га, в тому числі, пасовисько КСП “Провальський”; ця ділянка межує на півдні, заході і півночі с землями КСП “Провальський”, на сході – державний кордон. В центрі заповіднику розташовано озеро (пруд) площею близько 35 га.
В південній частині заповіднику, на державному кордоні в балці Грушевій розміщені административно-господарські побудови піонерського табору. У зв’язку з режимністю кордону цей піонертабір в майбутньому буде закритий. Споруди можна буде передати заповіднику для розміщення його служб.
Історичні свідчення про об’єкт. Провальський степ – це найбільший район нерозоранних кам’янистих степів, в минулому широко розповсюджених на Донецькому кряжі, с виходами корінних порід і петрофильної рослинністю. Флора Провальського степу досить різноманітна і привертала увагу корифеїв ботанічної науки Ю.Д. Клеопова, Л.А. Соколова, Е.М. Лавренко і ін.
….В минулому ця територія належала Провальському кінному заводу, котрий був створений в 1846 р. В його господарському веденні знаходилось близько 24 тис. га кам’янистих неугідь. Кінське поголів’я в 1846-1852 р.р. складалося з 270 голів, в 1852 р. це поголів’я було подвоєно. В період грромадянської війни поголів’я коней було розкрадено і винищено. Завод відновили в 1924 р. В 1940 р. в господарському використанні заводу знаходилось вже 30 тис. га степу і тягнувся він від с. Провалля до станції Замчалово і хутору Ягідний; використовувався, в основному, як сінокоси і пасовища. Тут утримувалось 2100 голів коней і 3500 овець. На початку Великої Відчизняної війни все поголів’я тварин було евакуйовано до Західного Казахстану. В 1943 р., після звільнення, кінний завод був відновлений. На січень 1972 р. в землекористуванні радгоспу “Провальський” знаходилось 17,6 тис. га, з них більше половини – оранка (9,7 тис. га). В господарстві утримувалося 4400 голів великої рогатої худоби і 9100 овець.
Таким чином, розвиток багатогогалузевого м’ясо-молочного напрямку господарства, викликало необхідність включення до сільськогосподарського обігу майже всій території Провальського степу, що негативно відбилось на стані різнотравно-тіпчаково-ковильного степу. Для зберження унікальних степовх спільнот на висотних елементах Донецького кряжу неодноразово приймались рішення про охорану цього степу. Так, в 1927 р. і 1948 р. Провальський степ затверджувався заказником місцевого значення. В 1975 р. тут був організований державний заповідник “Провальський степ”, але площа його була мізерною (588 га), причому складалась з двох різних ділянок – Аліновського і Грушевого ярів.
Фізико-географічна характеристика. Провальський степ відноситься до Лозовсько-Кам’янського фізико-географічного району, в тектонічному відношенні співпадає з північним крилом Донецького складчатого боку. Дочетвертинні породи представлені піщаниками, вапняками і піщаністими сланцями кам’яновугільного віку. Четвертинні відкладення мають складну будову. Найбільш широко розповсюджені хрящеваті суглиністі і глинисті елювіально-делювіальні утворення, льоси і льосоподібні суглінки, піщано-глинистий алювій. В місцях, де льосоподібні суглінки змиті, коренні породи часто виступають на денну поверхню. Рельєф району грядово-ложбинний, що пов’язано з характером залягання кам’яновугільних порід і їх складної тектоникою. Поверхня сильно розчленована яругами і балками. Щільність яружної мережі – 0,8-1 км./кв.км. Яри займають 1,2-1,7 % території. Височина місцевості 150-250 м. н.р.м.
В межах Лозовсько-Кам’янського фізико-географічного району льосовий покрив майже весь змитий. Ґрунти сформувалися на продуктах вивітрювання некарбонатних коренних порід. Представлені різноманітні варіанти чорноземів і дернових ґрунтів, а також сірі лісові ґрунти. Переважають ґрунти щебенисті, на місцях руйнуваня пісковиків – піщані, а на невеликих пласких пониззях розвинуті солонці.
У зв’язку з рельєфом і географічним розташуванням рослинність різноманітна. Основний тип рослинності – степи; широко розповсюджені ліси, зарості чагарників, рослинність кам’янистих оголень, а також штучні насадження; фрагментовно – луки, трав’яні болота і синантропна рослинність. Тут представлено 62 формації, що об’єеднуються в 11 класів формацій і 8 типів:
– різнотравно-тіпчаково-ковильні степи, справжні або типові степи – Stipeta dasyphylae, Stipeta ucrainicae, Stipeta capillatae, Festuceta rupicolae, Festuceta valesiacae, Bromopseta ripariae, Bromopseta inermis, Elitrigieta intermedia, Poeta angustifolia, Koelerieta cristata, Stipeta stenophyllae; петрофитні (щебенисті) степи – Stipeta ucrainicae, Stipeta grafianae, Stipeta asperellae, Stipeta capillatae, Festuceta valesiacae, Botriochloeta inchaemi; псаммофитные степи – Stipeta borysthenicae, Festuceta valesiacae; галофитні (солонцюваті) степи – Festuceta valesiacae, Crinitarieta villosae; чагарникові степи – Caraganeta fruticis, Spireta hypericifoliae, Amygdaleta nanae, Cotoneastereta melanocarpae; лучні степи – Stipeta stenophyllae, Festuceta rupicolae, Poeta angustifoliae, Bromopseta inermis, Elytrigeta intermediae, Cariceta praecox, Stipeta joannis, Hierochloeta repentis;
– луки справжні – Agrostideta pratiсolae, Poeta angustifoliae, Herba variae; остепнені луки – Elytrigeta repentis, Calamagrostideta epigeii;
– рослинність кам’янистих оголень – Agropyroneta pectiniatae, Artemisieta marshallianae, Thymeta calcareae, Pimpinelleta titanophilae;
– зарості чагарників – лісових (Rhamneta catharticae, Acereta tataricae, Saliceta cinereae) і степових (Pruneta stepposae, Caraganeta fruticis, Spireta hypericifoliae, Caraseta fruticosae, Amygdaleta nanae);
– ліс з Quercus robur, Fraxinus excelsior, Acer campestre;
– штучні насадження Robinia pseudoacacia;
– болота трав’яні – Casriceta ripariae, Phragmiteta australeae, Typheta latifoliae;
– сінантропна рослинність – Herbae synanthropae.
Справжні (типові) різнотравно-тіпчаково-ковильні степи займають середню і нижню частини схилів північної і східної експозиції, міжгрядові зниження на чорноземних ґрунтах різної міцності.
Травостій формацій двох-, трьох-ярусний, висотою 40-80 см. Загальне проектоване покриття до 90 %, в тому числі едифікаторів – 20-30 %, співедифікаторів Festuca rupicola і F. valesiaca 10-15 %. Видова насиченість – 40-60 видів на 100 кв.м. Характерне багатство ксеромезофітного різнотрав’я.
Загальний флористичний перелік рослин Провальського степу нараховує більше 730 видів з 341 роду і 81 родин. Тут зустрічається багато видів, занесених до Червоних книг Росії і України – Calophaca wolgarica, Crocus reticulatus, Paeonea tenuifolia, Cephalaria litvinovii, Centaurea taliewii, Pulsatilla nigricans, Tulipa ophiophyllas, T. quercetorum, T. schrenkii, Stipa capillata, S. lessingiana, S. anomala, S. dasyphylla, S. graphiana, S. stenophylla, S. rubentiformis, S. ucrainica, S. boristhenica і ін.
Тваринний світ характеризується наявністю лісових, водно-болотних, степовх і навіть пустельних видів. Всього тут зареєстровано 33 види ссавців, 142 види птахів, 7 видів плазунів, 4 види земноводних , 190 [так в “Обґрунтуванні…” ! – Ред. СБ] видів риб.
На степових ділянках гніздуються чотири види жайворонків: Alauda arvensis, Galerida cristata, Melanocoripha calandra, Calandrella cineria. На кам’янистих осипах і схилах селяться три види кам’янок: Oenanthe oenanthe, O. isabellina, O. hispanica. В норах на схилах балок і скель гніздяться щурка золотава, огар, рожевий шпак і ін. Дуже рідкісними стали авдотка, соколині, луні, сова сплюшка і ін. Зовсім щезли дрофа і стрепет, котрих можна реінтродукувати, у випадку, якщо буде створено заповідник.
В околицях водойми селяться водоплавні птахи, в період перельоту зупиняється велика кількість птахів з інших районів, в тому числі і червонокнижних.
В байрачному лісі можна зустріти козулю, зайця-русака, борсука, вовка, лиса, їжаків вухастого і звичайного тощо.
У Провальському степу живе багато видів тварин, занесених до Червоних книг Росії і України. Це близько 10 видів ссавців – гигантська вечірниця Nyctalus lasiopterus, вухастий їжак Erinaceus auritus, мала кутора Neomis anomalus, байбак Marmota bobak, перев’язка Vormela peregusna (глобально рідкісний південно-руський підвид, занесений до Червоної книги МСОП), борсук Meles meles, горностай Mustela erminea і ін., більше 15 видів птахів – дрофа Otis tarda, стрепет Tetrax tetrax, авдотка Burhinus oedicnemus, огар Tadorna ferruginea, гоголь Bucephala clangula, степова пустельга Falco naumanni, лунь польовий Circus cyaneus, лунь степовий C. macrourus, сплюшка Otus scops, чорноголова вівсянка Emberiza melanocephala і ін., 3 види плазунів – жовтобрюхий полоз Coluber jugularis, чотирьохсмугий полоз Elaphe quatuorlineata, степова гадюка Vipera ursini, більше 25 видів комах, в тому числі, дибка Saga pedo, жужелиця угорська Carabus hungaricus, джміль степовий Bombus fragrans, мнемозіна Parnassius mnemosyne, голубянка римна Neolycaena rhymnus і ін.).
Стан об’єкту. Ділянка страждає від інтенсивної рекреації, випасу худоби, розорювання земель, випалювання степу. Ці впливи сприяють знищенню корінних фітоценозів і розповсюдженю сорняків, знищенню місць мешкання ссавців, птахів, плазунів, земноводних і комах.
В.А. Борозенець (Луганський природний заповідник НАН України), В.С. Ткаченко (Інститут ботаніки НАН України),
В.П. Профащук (Луганський природний заповідник НАН України), Т. В. Сова (Луганський природний заповідник НАН України),
Т.Т. Чупріна (Донецький ботанічний сад НАН України)
Луганский природный заповедник НАН Украины (директор – В.А. Борозенец) обратился в Госкомэкологии РФ с предложением создать на границе России с Украиной (окрестности с. Провалье Луганской обл. Украины и с. Нижняя Ковалевка Ростовской обл. России) трансграничного российско-украинского степного заповедника “Провальская степь” на площади около 2.050 га. С аналогичным предложением заповедник обращался в Главное управление национальных природных парков и заповедного дела в Украине (Стеценко Н.Ф.) и получил его одобрение. Предполагается, что исключение территории из хозяйственного пользования не встретит особенных препятствий, поскольку заповедник будет находиться в режимной пограничной зоне.
Из “Обоснования создания российско-украинского заповедника “Провальская степь”
… Заповедник “Провальская степь” включает со стороны России каменистую степь, урочище Детская Дача и часть озера; со стороны Украины – урочище Грушевское (отделение Луганского природного заповедника НАН Украины), урочище Королевские скалы, лес Катарал, речку Верхнее Провалье и часть озера. Водоем расположен на границе в центре проектируемо заповедника.
Местонахождение. Территория проектируемого заповедника расположена на государственной границе между Россией и Украиной на расстоянии 3 км на восток от села Провалье (Луганская обл., Украина) и 2 км на запад от села Нижняя Ковалевка (Ростовская обл., Россия).
Землепользователи. В России – земли местного сельсовета, в Украине – земли Свердловского лесхоззага и КСП “Провальский”.
Площадь и краткое описание границ заповедника. Общая площадь межгосударственного заповедника – 2.050 га. Со стороны России планируется включить около 1.000 га каменистой степи с 3 грядами, которые вытянуты с востока на запад, участок … граничит на юге, востоке и западе с землями сельхозугодий, на западе – по государственной границе. Со стороны Украины в состав заповедника включается 1.050 га, в том числе, пастбище КСП “Провальский”; этот участок граничит на юге, западе и севере с землями КСП “Провальский”, на востоке – по государственной границе. В центре заповедника расположено озеро (пруд) площадью около 35 га.
В южной части заповедника, на государственной границе в балке Грушевой размещены административно-хозяйственные постройки пионерского лагеря. В связи с режимностью границы этот пионерлагерь в будущем будет закрыт. Существующие сооружения можно было бы передать заповеднику для размещения его служб.
Исторические сведения об объекте. Провальская степь – это самый большой район нераспаханных каменистых степей, в прошлом широко распространенных на Донецком кряже, с выходами коренных пород и петрофильной растительностью. Флора Провальской степи весьма разнообразна и привлекала внимание корифеев ботанической науки Ю. Д. Клеопова, Л. А. Соколова, Е. М. Лавренко и др.
…. В прошлом, эта территория принадлежала Провальскому конному заводу, который был создан в 1846 г. В его хозяйственном ведении находилось около 24 тыс га каменистых неудобий. Конское производящее поголовье с 1846 по 1852 гг. состояло из 270 голов, в 1852 г. это поголовье было удвоено. В период гражданской войны поголовье лошадей было расхищено и истреблено. Завод восстановили в 1924 году. В 1940 г. в хозяйственном использовании завода находилось уже 30 тыс га степи и простиралась она от с. Провалье до станции Замчалово и хутора Ягодный; использовалась, в основном, как сенокосы и пастбища. Здесь содержалось 2.100 голов лошадей и 3.500 овец. В начале Великой Отечественной войны все поголовье животных было эвакуировано в Западный Казахстан. В 1943 г., после освобождения, конный завод был восстановлен. На январь 1972 г. в землепользовании совхоза “Провальский” находилось 17,6 тыс га, из них более половины – пашня (9,7 тыс га). В хозяйстве содержалось 4.400 голов крупного рогатого скота и 9.100 овец.
Таким образом, развитие многоотраслевого мясо-молочного направления хозяйства, вызвало необходимость включения в сельскохозяйственный оборот почти всей территории Провальской степи, что негативно отразилось на состоянии разнотравно-типчаково-ковыльных степей. Для сохранения уникальных степных сообществ на высотных элементах Донецкого кряжа неоднократно принимались решения об охране этой степи. Так, в 1927 и 1948 гг. Провальская степь утверждалась заказником местного значения. В 1975 г. здесь был организован государственный заповедник “Провальская степь”, но площадь его была мизерной (588 га), причем складывалась из двух разобщенных участков – Алиновского и Грушевого урочищ.
Физико-географическая характеристика. Провальская степь относится к Лозовско-Каменскому физико-географическому району, в тектоническом отношении совпадает с северным крылом Донецкой складчатой страны. Дочетвертичные породы представлены песчаниками, известняками и песчанистыми сланцами каменноугольного возраста. Четвертичные отложения имеют сложное строение. Наиболее широко распространены хрящеватые суглинистые и глинистые элювиально-делювиальные образования, лессы и лессовидные суглинки, песчано-глинистый аллювий. В местах, где лессовидные суглинки смыты, коренные породы часто выступают на дневную поверхность. Рельеф района грядово-ложбинный, что связанно с характером залегания каменноугольных пород и их сложной тектоникой. Поверхность сильно расчленена оврагами и балками. Густота овражной сети – 0,8 – 1 км/км2. Овраги занимают от 1,2 до 1,7% территории. Высота местности от 150 до 250 м над уровнем моря.
В пределах Лозовско-Каменского физико-географического района лессовый покров почти весь смыт. Почвы сформировались на продуктах выветривания некарбонатных коренных пород. Представлены различные варианты черноземов и дерновых почв, а также серые лесные почвы. Преобладают почвы щебенистые, на местах разрушения песчаников – песчаные, а по небольшим плоским понижениям развиты солонцы.
В связи с пересеченностью рельефа и географическим положением растительность разнообразна. Основной тип растительности – степи; широко распространены леса, заросли кустарников, растительность каменистых обнажений, а также искусственные посадки; фрагментарно – луга, травяные болота и синантропная растительность. Здесь представлено 62 формации, объединяющиеся в 11 классов формаций и 8 типов:
– разнотравно-типчаково-ковыльные степи (настоящие или типичные) степи – Stipeta dasyphylae, Stipeta ucrainicae, Stipeta capillatae, Festuceta rupicolae, Festuceta valesiacae, Bromopseta ripariae, Bromopseta inermis, Elitrigieta intermedia, Poeta angustifolia, Koelerieta cristata, Stipeta stenophyllae; петрофитные (щебенистые) степи – Stipeta ucrainicae, Stipeta grafianae, Stipeta asperellae, Stipeta capillatae, Festuceta valesiacae, Botriochloeta inchaemi; псаммофитные степи – Stipeta borysthenicae, Festuceta valesiacae; галофитные (солонцеватые) степи – Festuceta valesiacae, Crinitarieta villosae; кустарниковые степи – Caraganeta fruticis, Spireta hypericifoliae, Amygdaleta nanae, Cotoneastereta melanocarpae; луговые степи – Stipeta stenophyllae, Festuceta rupicolae, Poeta angustifoliae, Bromopseta inermis, Elytrigeta intermediae, Cariceta praecox, Stipeta joannis, Hierochloeta repentis;
– луга настоящие – Agrostideta pratiсolae, Poeta angustifoliae, Herba variae; остепненные луга – Elytrigeta repentis, Calamagrostideta epigeii;
– растительность каменистых обнажений – Agropyroneta pectiniatae, Artemisieta marshallianae, Thymeta calcareae, Pimpinelleta titanophilae;
– заросли кустарников – лесных (Rhamneta catharticae, Acereta tataricae, Saliceta cinereae) и степных (Pruneta stepposae, Caraganeta fruticis, Spireta hypericifoliae, Caraseta fruticosae, Amygdaleta nanae);
– лес из Quercus robur, Fraxinus excelsior, Acer campestre;
– искусственные посадки Robinia pseudoacacia;
– болота травяные – Casriceta ripariae, Phragmiteta australeae, Typheta latifoliae;
– синантропная растительность – Herbae synanthropae.
Настоящие (типичные) разнотравно-типчаково-ковыльные степи занимают среднюю и нижнюю части склонов северной и восточной экспозиции, межгрядовые понижения на черноземных почвах разной мощности.
Травостой формаций двух-, трехъярусный, высотой 40-80 см. Общее проективное покрытие до 90%, в том числе эдификаторов – 20-30%, соэдификаторов Festuca rupicola и F. valesiaca 10-15%. Видовая насыщенность – 40-60 видов на 100 м2. Характерно обилие ксеромезофитного разнотравья.
Общий флористический список растений Провальской степи насчитывает более 730 видов из 341 рода и 81 семейства. Здесь встречается много видов, занесенных в Красные книги России и Украины – Calophaca wolgarica, Crocus reticulatus, Paeonea tenuifolia, Cephalaria litvinovii, Centaurea taliewii, Pulsatilla nigricans, Tulipa ophiophyllas, T. quercetorum, T. schrenkii, Stipa capillata, S. lessingiana, S. anomala, S. dasyphylla, S. graphiana, S. stenophylla, S. rubentiformis, S. ucrainica, S. boristhenica и др.
Животный мир характеризуется наличием лесных, водно-болотных, степных и даже пустынных видов. Всего здесь зарегистрировано 33 вида млекопитающих, 142 вида птиц, 7 видов пресмыкающихся, 4 вида земноводных , 190 [так в “Обосновании…” ! – Ред. СБ] видов рыб.
На степных участках гнездятся четыре вида жаворонков: Alauda arvensis, Galerida cristata, Melanocoripha calandra, Calandrella cineria. На каменистых осыпях и склонах селятся три вида каменок: Oenanthe oenanthe, O. isabellina, O. hispanica. В норах по склонам балок и скалам гнездятся щурка золотистая, огарь, розовый скворец и др. Очень редкими стали авдотка, соколиные, луни, сова сплюшка и др. Совершенно исчезли дрофа и стрепет, которых можно реинтродуцировать, в случае, если будет создан заповедник.
В окрестностях водоема селятся водоплавающие птицы, в период перелета останавливается большое количество птиц из других районов, в том числе и краснокнижных.
В байрачном лесу можно встретить косулю, зайца-русака, барсука, волка, лису, ежей ушастого и обыкновенного, др.
В Провальской степи обитает много видов животных, занесенных в Красные книги России и Украины. Это около 10 видов млекопитающих – гигантская вечерница Nyctalus lasiopterus, ушастый еж Erinaceus auritus, малая кутора Neomis anomalus, сурок-байбак Marmota bobak, перевязка Vormela peregusna (глобально редкий южно-русский подвид, внесенный в Красную книгу МСОП), барсук Meles meles, горностай Mustela erminea и др., более 15 видов птиц – дрофа Otis tarda, стрепет Tetrax tetrax, авдотка Burhinus oedicnemus, огарь Tadorna ferruginea, гоголь Bucephala clangula, степная пустельга Falco naumanni, лунь полевой Circus cyaneus, лунь степной C. macrourus, сплюшка Otus scops, черноголовая овсянка Emberiza melanocephala и др., 3 вида пресмыкающихся – желтобрюхий полоз Coluber jugularis, четырехполосый полоз Elaphe quatuorlineata, степная гадюка Vipera ursini, более 25 видов насекомых (в том числе, дыбка Saga pedo, жужелица венгерская Carabus hungaricus, шмель степной Bombus fragrans, мнемозина Parnassius mnemosyne, голубянка римн Neolycaena rhymnus и др.).
Состояние объекта. Участок страдает от интенсивной рекреации, выпаса скота, распашки земель, выжигания степи. Эти воздействия способствуют уничтожению коренных фитоценозов и распространению сорняков, уничтожению мест обитания млекопитающих, птиц, пресмыкающихся, земноводных и насекомых.
В.А. Борозенец (Луганский природный заповедник НАН Украины), В.С. Ткаченко (Институт ботаники НАН Украины),
В.П. Профащук (Луганский природный заповедник НАН Украины), Т. В. Сова (Луганский природный заповедник НАН Украины),
Т.Т. Чуприна (Донецкий ботанический сад НАН Украины)
