RSS

Дніпровсько-Орільський природний заповідник

Май 15th, 2009 by

українською

Розташування: Дніпропетровська область, Дніпропетровський і Петриківський райони
Площа: 3766,2 га

Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України

Поштова адреса: 49054 м. Дніпропетровськ, вул. Полетаєва, 2
Тел./факс: (0562) 93-90-39, 93-70-71
E-mail: [email protected]

Дніпровсько-Орільський природний заповідник створено постановою Ради Міністрів УРСР від 15 вересня 1990 року № 262 на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників “Таромський уступ” та “Обухівські плавні”.

Заповідник створено з метою збереження унікального ландшафту долини середнього Дніпра і ріки Оріль з комплексом характерної флори і фауни. Він є природоохоронною науково-дослідною установою загальнодержавного значення. В установі працюють 71 чоловік, з них у науковому підрозділі – 5, у службі охорони – 15 осіб.

Заповідник репрезентує ландшафт і біорізноманіття долини Дніпра та заплави його притоки – р. Орілі, а також їх акваторій. Загальна площа заповідника становить 3766,2 га. Суходільна границя заповідника проходить паралельно береговій лінії р. Дніпро (Дніпровське, або Запорізьке водосховище), в околицях с. Миколаївка Петриківського району. Від оз. Велика Хатка вона круто повертає на північ і співпадає з контурами лісового масиву (штучні лісові насадження). Крайня північна точка території утворює вершину трикутника, від якої границя продовжується на схід, переходить на лівий берег р. Оріль (нове русло) і проходить вздовж нього до місця впадіння в р. Дніпро. Водна границя заповідника проходить по акваторії водосховища від гирла Орілі до Таромського уступу включно з островами Кам’янистим (квартал 45), Крячиним (квартал 44) і частково Корчуватим (квартал 61). Далі границя заповідника йде вздовж берегової лінії Дніпровського водосховища до Миколаївського уступу. Вздовж границі заповідника по акваторії Дніпровського водосховища встановлена 50-ти метрова охоронна зона, а всього площа його охоронної зони становить 3125 га.

Ця унікальна територія природно-заповідного фонду України знаходиться в центрі сучасного індустріального регіону, серед промислового ландшафту, садово-городніх кооперативів тощо. Будівництво Дніпрогесу, освоєння природних ландшафтів, перетворення Дніпра в каскад водосховищ призвели до значної деградації природних екосистем цього регіону.

За фізико-географічним районуванням територія заповідника відноситься до Лівобережно-Дніпровсько-Приазовського північно-степового краю Північно-степової підзони Cтепової зони. Рослинність, згідно з геоботанічним районуванням, належить до Павлоградського (Дніпровсько-Донецького) округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.

Заповідник розташовується в основному на двох терасах Дніпра: на добре розвинутій заплавній терасі шириною до 2 км, яка тягнеться смугою вздовж Дніпра на 16 км, і другій терасі, яка займає центральну та північну частини території заповідника.
Рельєф заповідника, крім заплави, в центральній і північній частинах бугристо-гривисто-рівнинний і переходить у піщаний степ. Піщані відклади терас під впливом вітрових процесів, особливо на підвищеннях, прийняли вигляд кучугур. Найвищі абсолютні відмітки поверхні в центральній частині заповідника на кучугурах досягають 65-70 м, переважаючими є відмітки 52-54 м. Зниження відміток спостерігається в заплавах до рівня води в річках, тобто до 51,0-51,5 м., рівень берегової смуги становить 51,4 м.

Найбільш інтенсивні зміни рельєфу на території сучасного заповідника відбувалися після побудови греблі Дніпрогесу у 1932 р. У 1933-1934 рр. рівень води тут було піднято на 1,5 – 2,0 м., що відповідає середньому рівню 49,7 м над рівнем моря. Під час війни 1941 – 1945 років гребля була зруйнована, що повернуло рівень води до попереднього стану. Після відновлення греблі у 1950 році відновився і рівень води, а після пуску другого блоку Дніпрогесу у 1960-х роках та будівництва Дніпродзержинскої ГЕС рівень води був піднятий до 51,4 м н.р.м. Таким чином, після будівництва каскаду Дніпровських водосховищ загальний підйом рівня Дніпра в районі заповідника, в порівнянні з природним, склав 3,0 – 3,5 м, що призвело до затоплення частини заплави, зміни конфігурації берегів і площі водойм.

Клімат тут сухий і жаркий. Середня температура січня становить -5,5°С, а липня +21,5°С, річна кількість опадів – 430 мм.

На території заповідника відмічено 34 різновиди ґрунтів, серед яких переважають дернові, заплавно-лучні, лучно-болотні та болотні ґрунти.

На сьогодні заповідник – це своєрідний острів майже незміненої дикої природи, що знаходиться в оточенні агроіндустріального ландшафту, “затиснутий” поміж двома промисловими гігантами – містами Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. Заплавна частина включає фрагментарні ділянки середньозаплавних лісів (в деревостані тополі чорна та біла, верба біла, дуб, в’яз, вільха), вологих та сухих лук, систему заплавних озер з великою кількістю проток, заболочених ділянок, островів. Аренна частина характеризується наявністю ділянок піщаного степу, чагарникових асоціацій із шелюги та чорноклену, штучних соснових та білоакацієвих насаджень. Інтразональність природно-територіального комплексу заповідника надає йому унікальності, відіграє важливу роль в збереженні біорізноманіття флори і фауни всього регіону.

У рослинному покриві заповідника переважають ліси, біля 89% яких відносяться до типу довготривало заплавних. З них найпоширенішими є дубові ліси татарськокленові з переважанням яглиці або конвалії за участю зірочника лісового, розхідника шорсткого, маруни щиткової, гравілату міського, грястиці збірної, медунки темної, фіалки дивної тощо. Крім дубових, незначні площі займають ліси з верби білої, тополі білої, осокора або вільхи.

До Зеленої книги України занесено рослинні угруповання однієї лісової групи асоціацій (група асоціацій звичайнодубових лісів татарськокленових), однієї степової формації (формація ковили дніпровської) та п’яти водних формацій (формації сальвінії плаваючої, водяного горіха плаваючого, куширу донського, латаття білого, глечиків жовтих).

Флора заповідника представлена 731 видом судинних рослин, 34 видами мохоподібних, 25 видами лишайників. З них до Червоної книги України занесено 11 видів, а саме: зозулинець болотний, зозулинець шоломоносний, коручка болотна, тюльпан дібровний, рястка Буше, шафран сітчастий, сон чорніючий, ковила дніпровська, водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, пальчатокорінник травневий, до Європейського червоного списку – 3 види: жовтозілля дніпровське, козельці українські та кушир донський.

В межах заповідника охороняються також 64 види рослин, віднесені до рідкісних видів Дніпропетровської області.

На фоні значно збіднення тваринного світу в регіоні територія заповідника значно вирізняється за кількістю видів тварин, що мешкають тут. Загальна кількість видів природної фауни, зареєстрованих у заповіднику, становить більше 2000. Серед безхребетних найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, їх під час інвентаризації фауни було відмічено близько 1500 видів, у заповіднику мешкають також 24 види молюсків, 92 види ракоподібних, 3 види губок, 3 види кишковопорожнинних.

Із “червонокнижних” комах на території заповідника зустрічаються совка розкішна, бражник дубовий, ведмедиця велика, дозорець-імператор, жужелиця угорська, жук-олень, ксилокопа звичайна, пістрянка весела, подалірій, сколія степова. цератофій багаторогий і ін, загалом 18 видів.

Із хребетних на сьогодні в межах заповідника виявлено 41 вид риб, 8 – земноводних, 8- плазунів, 174 – птахів, 38 видів ссавців.

Значна площа акваторій заповідника (близько 30% від його загальної площі) обумовила багатство рибного населення цих водойм. З 54 видів риб, які відмічаються в Дніпровському водосховищі, в водоймах заповідника за час його існування зареєстровано 41 вид риб, які відносяться до 13 родин. Створення заповідника позитивно вплинуло на процес збереження та відтворення іхтіофауни регіону.

Найбільшим видовим складом та чисельністю риб відрізняються водойми Таромського уступу та руслової частини р. Дніпро. Значну роль водойми заповідника відіграють у відтворенні та нагулі молоді риб всієї верхньої ділянки Дніпровського водосховища, оскільки інші заплавні системи верхів’я водосховища зазнали значної антропогенної трансформації. Найбільш поширені в водоймах заповідника щука, плітка, бобирець, краснопірка, верхівка, лин, верховодка, плоскирка, лящ, гірчак, карась сріблястий, щипавка, судак, окунь, бичок-цуцик. Тут мешкають такі види, як ялець, бобирець, підуст, синець, чехоня, миньок та колючка триголкова, що входять до Червоного списку Дніпропетровської області, зустрічається стерлядь – вид, занесений до Червоної книги України.

Для земноводних природні умови заповідника є оптимальними. Тут мешкають тритон гребінчастий, жерлянка червоночерева, часничниця звичайна, ропуха зелена, квакша звичайна, жаба гостроморда і ін. Із плазунів зустрічаються черепаха болотяна, ящірка прудка, вуж звичайний і водяний, а із рідкісних видів – мідянка і гадюка степова.

Найбільшим видовим різноманіттям хребетних відрізняється орнітофауна. За період існування заповідника за матеріалами інвентаризації на його території відмічено перебування 171 виду птахів із 45 родин, 16 рядів. За характером перебування на території заповідника вони поділяються на пролітних – 16 видів, зимуючих – 14, гніздуючих з невстановленим статусом перебування – 151 вид. Територія заповідника є місцем концентрації птахів на гніздуванні та в період сезонних міграцій. Частка навколоводних та водно-болотних птахів із загального числа видів становить 35% , хижих птахів – 9%, інших – 56%. Найбільш повно тут представлені горобцеподібні – їх у заповіднику зареєстровано 75 видів.

На сьогодні в заповіднику відмічено 10 видів птахів, які занесені до Червоної книги України, 2 види – з Європейського Червоного списку, 29 видів – рідкісні та зникаючі птахи, котрі підлягають охороні в межах Дніпропетровської області. В заплавній частині заповідника знаходиться найбільша в регіоні колонія сірої чаплі. Із червонокнижних” птахів тут охороняються орлан-білохвіст, скопа, змієїд, гоголь, чернь білоока, коловодник ставковий, кулик-сорока, журавель сірий. Дніпровсько-Орільська заплава віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення.

На сьогодні у межах заповідника виявлено 38 видів ссавців (5 видів комахоїдних, 6 – кажанів, 9 – хижих, 1 – зайцеподібних, 13 – гризунів та 4 – копитних), серед яких 6 видів занесено до Червоної книги України: велетенська вечірниця, мала вечірниця, борсук, горностай, видра річкова, мишівка степова. Тут охороняються також 22 види тварин, що підлягають особливій охороні і занесені до 2 додатку Бернської конвенції.

Із аборигенних видів у заповіднику мешкають їжак білочеревий, вовк, лисиця, заєць-русак, річковий бобер, кабан дикий, козуля та лось європейський, із інтродукованих видів – єнотовидний собака, ондатра, вивірка звичайна та плямистий олень.

Загалом на території заповідник мешкають 12 видів, занесених до Європейського червоного списку, 39 видів, занесених до Червоної книги України, 139 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією, та біля 40 регіонально рідкісних видів.

В умовах інтенсивно техногенного і рекреаційного пресу на екосистеми, існування заповідника є умовою збереження біорізноманіття флори і фауни всього регіону.

Запозичено з УкраїнаІнкогніта

на русском

Днепровско-Орельский природный заповедник

Расположение: Днепропетровская область, Днепропетровский и Петриковский районы
Площадь: 3766,2 га
Подчинение: Государственный комитет лесного хозяйства Украины
Почтовый адрес: 49054 г. Днепропетровск, ул. Полетаева, 2
Тел./факс: (0562) 93-90-39, 93-70-71
E-mail: [email protected]

Днепровско-Орельский природный заповедник создан постановлением Совета Министров УССР от 15 сентября 1990 г. № 262 на базе общезоологического и орнитологического заказников “Таромский уступ” и “Обуховские плавни”.

Заповедник создан с целью сохранения уникального ландшафта долины среднего Днепра и реки Орель с комплексом характерной флоры и фауны. Он является природоохранным научно-исследовательским учреждением общегосударственного значения. В учреждении работает 71человек, из них в научном подразделении – 5, в службе охраны – 15 человек.

Заповедник репрезентирует ландшафт и биоразнообразие долины Днепра и поймы его притока – р. Орель, а также их акваторий. Общая площадь заповедника составляет 3766,2 га. Сухопуьная граница заповедника проходит параллельно береговой линии р. Днепр (Днепровское, или Запорожское водохранилище), в окрестностях с. Николаевка Петриковского района. От оз. Большая Хатка она круто поворачивается на север и совпадает с контурами лесного массива (искусственный лесные насаждения). Крайняя северная точка территории создаёт вершину треугольника, от которой граница продолжается на восток, переходит на левый берег р. Орель (новое русло) и проходит вдоль него к месту впадания в р. Днепр. Водная граница заповедника проходит по акватории водохранилища от устья Орели до Таромского уступа включительно с островами Камянистым (квартал 45), Крячиным (квартал 44) и частично Корчеватым (квартал 61). Далее граница заповедника проходит вдоль береговой линии Днепровского водохранилища в Николаевский уступ. Вдоль границы заповедника по акватории Днепровского водохранилища установлена 50-ти метровая охранная зона, а всего площадь его охранной зоны составляет 3125 га.

Эта уникальная территория природно-заповедного фонда Украины находится в центре современного индустриального региона, среди промышленного ландшафта, садово-огородных кооперативов и т.д. Строительство Днепрогэса, освоение природных ландшафтов, превращение Днепра в каскад водохранилищ привели к значительной деградации природных экосистем этого региона.

По физико-географическому районированию территория заповедника относится к Левобережно-Днепровско-Приазовскому северо-степному краю Северно-степной подзоны Cтепной зоны. Растительность, согласно с геоботаническим районированием, принадлежит к Павлоградскому (Днепровско-Донецкому) округу Приазовско-Черноморской степной подпровинции Причерноморской (Понтической) степной провинции Европейско-Азиатской степной области.

Заповедник распологается в основном на двух террасах Днепра: на хорошо развитой пойменной террасе шириной до 2 км., которая тянется полосой вдоль Днепра на 16 км., и второй террасе, которая занимает центральную и северную части территории заповедника.

Рельеф заповедника, кроме поймы, в центральной и северной частях холмисто-гривисто-равнинный и переходит в песчаную степь. Песчаные отложения террас под влиянием ветровых процессов, особенно на возвышениях, приняли вид балок. Наиболее высокие абсолютные отметки поверхности в центральной части заповедника на кучугурах достигают 65-70 м., но больше отметок 52-54 м. Понижение отметок наблюдается в поймах до уровня воды в речках, то есть до 51,0-51,5 м., уровень береговой линии составляет 51,4 м.

Наиболее интенсивные изменения рельефа на территории современного заповедника происходили после строительства гребли Днепрогэса в 1932 г. В 1933-1934 г.г. уровень воды тут был поднят на 1,5-2 м., что соответсвует среднему уровню 49,7 м. над уровнем моря. Во время войнй 1941 – 1945 г.г. гребля была разрушена, что вернуло уровень воды к предыдущему состоянию. После возобновления гребли в 1950 г. возобновился и уровень воды, а после пуска другого блока Днепрогэса в 1960-х г.г. и строительства Днепродзержинской ГЭС уровень воды был поднят до 51,4 м. н.ур.м. Таким образом, после строительства каскада Днепровских водохранилищ общий подъём уровня Днепра в районе заповедника, в сравнении с природным, составил 3-3,5 м., что привело к затоплению части поймы, смены конфигурации берегов и площади водоёмов.

Климат тут сухой и жаркий. Средняя температура января составляет -5,5 °С, а июля +21,5 °С, годовое количество осадков – 430 мм.

На территории заповедника отмечено 34 разновидности почв, среди которых преобладают дерновые, заплавно-луговые, лугово-болотные и болотные почвы.

На сегодня заповедник – это своеобразный остров почти неизменённой дикой природы, который находится в окружении агроиндустриального ландшафта, “зажатый” между двумя промышленными гигантами – городами Днепропетровском и Днепродзержинском. Пойменная часть включает фрагментарные участки среднепойменных лесов (в древосостоянии тополь чёрный и белый, верба белая, дуб, вяз, ольха), влажных и сухих лугов, систему пойменных озер с большим количеством проток, заболоченных участков, островов. Аренная часть характеризируется наличием участков песчаной степи, кустаррниковых ассоциаций из шелюги и черноклёна, искусственных сосновых и белоакациевых насаждений. Интразональность природно-территориального комплекса заповедника придаёт ему уникальность, играет важную роль в сохранении биоразнообразия флоры и фауны всего региона.

В растительном покрове заповедника преобладают леса, около 89 % которых относятся к типу долго пойменных. Из них наиболее распространёнными являются дубовые леса татарскокленовые с преобладанием яглицы или ландыша при участии звёздочника лесного, расходника жёсткого, маруны щитковой, гравилата городского, грястици сборной, медунки темной, фиалки удивительной и т.д. Кроме дубовых незначительные площади занимают леса из вербы белой, тополя белого, осокора или ольхи.

В Зеленую книгу Украины занесены растительные группировки одной лесной группы ассоциаций (группа ассоциаций обычнодубовых лесов татарскокленовых), одной степной формации (формация ковыля днепровского) и пяти водны формаций (формации сальвинии плавающей, водяного ореха плавающего, кушира донского, лилии белой, кувшинок жёлтых).

Флора заповедника представлена 731 видом ссосудистых растений, 34 видами мохоподобных, 25 видами лишайников. Из них в Красную книгу Украины занесено 11 видов, а именно: кукушник болотный, кукушник шлемоносный, коручка болотная, тюльпан дубравный, рястка Буше, шафран сетчастый, сон чернеющий, ковыль днепровский, водяной орех плавающий, сальвиния плавающая, пальцекоренник майский, в Европейский крвасный список – 3 вида: желтозелье днепровское, козельцы украинские и кушир донской.

В границах заповедника охраняются также 64 вида растений, отнесенных к редким видам Днепропетровской области.

На фоне значительного обеднения животного мира в регионе территория заповедника значительно отличается по количеству видов животных, которые проживают тут. Общее количество видов природной фауны, зарегестрированных в заповеднике, составляет более 2000. Среди безхребетных наибольшим разнообразием отличаются насекомые, их во время инвентаризации фауны было отмечено около 1500 видов, в заповеднике живёт также 24 вида моллюсков, 92 вида ракоподобных, 3 вида губок, 3 вида кишечнополостных.

Из “красонокнижных” насекомых на территории заповедника встречаются совка роскошная, бражник дубовый, медведица большая, дозорный-император, жужжелка венгерская, жук-олень, ксилокопа обыкновенная, пестрянка веселая, подалирий, сколия степная, цератофий многорогий и др., в общем 18 видов.

Из позвоночных на сегодня в границаах заповедника выявлено 41 вид рыб, 8 – земноводных, 8 – пресмыкающихся, 174 – птиц, 38 видов млекопитающих.

Значительная площадь акваторий заповедника (около 30 % от его общей площади) обусловила багатство рыбного населения этих водоёмов. Из 54 видов рыб, которые отмечаются в Днепровском водохранилище, в водоёмах заповедника за время его существования зарегестрировано 41 вид рыб, которые относятся к 13 семьям. Создание заповедника позитивно повлияло на процесс сохранения и воссоздания ихтиофауны региона.

Наибольшим видовым составом и численностью рыб отличаются водоёмы Таромского уступа и русловой части р. Днепр. Значительную роль водоёмы заповедника отыграют в воссоздании и нагуле молодёжи рыб всего верхнего участка Днепровского водохранилища, поскольку другие заплавные системы верховья водохранилища познали значительную антропогенную трансформацию. Наиболее распространены в водоёмах заповедника щука, плотва, бобырец, краснопёрка, верховка, линь, верховодка, плоскирка, лещ, горчак, карась серебристый, щипавка, судак, окунь, бычок-цуцык. Тут проживают такие виды, как ялец, бобырец, подуст, синец, чухоня, минёк и колючка трииголчатая, которые входят в Красный список Днепропетровской области, встречается стерлядь – вид, занесенный в Красную книгу Украины.

Для земноводных природные условия заповедника являются оптимальными. Тут проживают тритон гребенчастый, жерлянка краснобрюхая, чесночница обыкновенная, жаба зеленая, квакша обыкновенная, жаба остромордая и др. Из пресмыкающихся встречаются черепаха болотная, ящерка быстрая, уж обыкновенный и водяной, а из редких видов – медянка и гадюка степная.

Наибольшим видовым разнообразием позвоночных отличается орнитофауна. За период существования заповедника по материалам инвентаризации на его территории отмечено пребывание 171 вида птиц из 45 семей, 16 рядов. По характеру пребывания на территории заповедника они делятся на пролётных – 16 видов, зимующих – 14, гнездующихся с неустановленным статусом пребывания – 151 вид. Территория заповедника является местом концентрации птиц на гнездувании и в период сезонных миграций. Доля околоводных и водно-болотных птиц из общего числа видов составляет 35 % , хищных птиц – 9 %, других – 56 %. Наиболее полно тут представлены воробьеподобные – их в заповеднике зарегестрировано 75 видов.

На сегодня в заповеднике отмечено 10 видов птиц, которые занесены в Красную книгу Украины, 2 вида – в Европейский Красный список, 29 видов – редкие и исчезающие птицы, которые подлежат охране в границах Днепропетровской области. В пойменной части заповедника находится наибольшая в регионе колония серой цапли. Из краснокнижных птиц тут охраняются орлан-белохвост, скопа, змееед, гоголь, чернь белоглазая, околоводник ставковый, кулик-сорока, журавль серый. Днепровско-Орельская пойма отнесена к водно-болотным угодьям международного значения.

На сегодня в границах заповедника выявлено 38 видов млекопитающих (5 видов насекомоядных, 6 – летучих мышей, 9 – хищных, 1 – зайцеподобный, 13 – грызунов и 4 – копытных), среди которых 6 видов занесено в Красную книгу Украины: гигантская вечерница, малая вечерница, горностай, выдра речная, мишовка степная. Тут охраняются также 22 вида животных, которые подлежат особенной охране и занесены во 2 дополнение Бернской конвенции.

Из аборигенных видов в заповеднике проживают ёж белобрюхий, волк, лисица, заяц-русак, речной бобер, кабан дикий, косуля и лось европейский, из интродуцированных видов – енотовидная собака, ондатр, выварка обыкновенная и пятнистый олень.

В общем на территории заповедника проживают 12 видов, занесенных в Европейский красный список, 39 видов, занесенных в Красную книгу Украины, 139 видов животных, которые подлежат особенной охране согласно с Бернской конвенцией, и около 40 регионально редких видов.

В условиях интенсивно техногенного и рекреационного пресса на экосистемы, существование заповедника является условием сохранения биоразнообразия флоры и фауны всего региона.

Взято с УкраїнаІнкогніта