Одного разу побачивши крейдяні схили слобожанських річок, криваво-червоні квіти диких півоній на їх білому тлі відслонень або Святогірський монастир на крейдяній кручі, важко не закохатись в цю рідкісну природну екосистему – крейдяні відслонення.
Більшість людей ніколи не бачили крейди у природі і сприймають її лише як білі шматочки крихкої породи біля шкільної дошки, а не як унікальну природну екосистему. Отож наша розповідь про крейдяні відслонення.
Майже всі крейдяні екосистеми в Україні зосереджені у її східних областях – вздовж головних водних артерій північного сходу – Сіверського Дінця і Осколу, а також у північних районах Луганщини. Незначні виходи крейд можна знайти і в інших областях України – Чернігівській, Львівській, Сумській і навіть у Криму. Проте унікальна екосистема крейд є лише на сході. Тут, на сніжно-білих схилах, сформувалась унікальна рослинність, яка частково відноситься до степової, але здебільшого є унікальною. Майже всі рослини, які зростають на крейді, зустрічаються лише тут; 34 з них – занесені до Червоної книги України, а деякі можна побачити лише в одному-двох місцях на карті світу. Такими є, наприклад, проломник Козо-Полянського, який можна зустріти лише в заказнику «Коробочкине» на Харківщині, або вовчоягідник Софії, який ботаніки віднайшли понад 100 років тому на кількох оголеннях крейд вздовж річки Вовчої і досі ретельно стежать за ними. Також на крейді зростають і понад 20 видів інших «червонокнижних» рослин, які зазвичай ростуть у степу, але добре почуваються і на крейдах. Такими є півонія тонколиста, горицвіти та кілька видів ковил – рослини, які є свого роду візитівкою степової зони.
На відміну від степів, площа яких щороку стає меншою, або лісів, яких постійно вирубують і саджають заново, крейди лишаються незмінними тисячоліттями. Такими, як ми бачимо їх сьогодні, сніжно-білі схили слобожанських річок були і 100 років тому, і раніше. Науковці переконані, що всі крейдяні релікти пережили зледеніння на високих пагорбах і тому зростають сьогодні там, де їх можна було зустріти навіть 10 тисяч років тому.
Відкриті схили є дуже зручним місцем для поселень бабака. Як би не намагались люди розселити бабаків по всій степовій зоні, – вони однаково лишились лише поряд з крейдяними відслоненнями. Ці кумедні степові звірі рік за роком розбудовують у твердих схилах свої підземні фортеці. Подекуди колонія, яка живе у норі багато десятиліть, має цілу імперію: до 25 метрів вгору по схилу і на десятки метрів навколо. Бабаки обирають для поселення крейдяні схили не з легкої долі. Як вважає головний знавець бабаків в Україні, доктор біологічних наук Віктор Токарський, чисельність цих тварин завжди була пов’язана з випасом. Там, де багато копитних, там багато свіжої невисокої трави, а отже – гарний огляд і свіжа їжа. Занепад скотарства на Луганщині і Харківщині, так розвинутого у середині минулого століття, призвів до заростання багатьох степових пасовищ і в результаті загнав бабаків на крейдяні кручі. Тут нема високої трави, і стоячи на «посту» біля нори можна далеко навколо дивитись, чи не крадеться до колонії хижак .
Фахівці інституту зоології НАН України порахували, скільки ж сьогодні лишилось крейд. Виявилося, що їх є лише 0,3% від площі Луганщини, 0,02% на Харківщині і ще 0,05% на Донеччині. Враховуючи, що чи не кожна рослинка на білявих схилах занесена до Червоної книги, очевидним було б якби всі крейди охоронялись державою. Проте далеко не всі вони включені до природно-заповідного фонду. Лише 9 % крейд сьогодні заповідані. Не можна не згадати Національний природний парк «Святі гори», в якому на крейдяній скелі розмістився давній монастир. Це місце, мабуть, варте титулу найвідомішого рекреаційного об’єкту Східної України а також єдиного національного парку Донбасу. Також крейди охороняються у Регіональному ландшафтному парку «Краматорський», заповіднику «Крейдяна флора» та у кількох заказниках. На Харківщині спеціально для охорони екосистеми крейдяних відслонень створений національний парк «Дворічанський». Проте цих заходів абсолютно не достатньо, щоб бути спокійним за крейди.
Більшості крейдяних круч загрожує знищення. Не знайшовши господарського застосування відслоненням, районні адміністрації віддали більшість з них під заліснення. Понад столітня практика степового лісорозведення показала, що виростити ліс на крейдяному схилі майже неможливо. Він тут рости не стане. Проте варто почати роботи по залісенню, як унікальна крейдяна екосистема зникне назавжди. Чималі ділянки крейдяних степів торік заліснили у Регіональному ландшафтному парку «Краматорський». Тепер цією справою займається прокуратура. Проте унікальних рослин вже не повернути.
Сьогодні науковці з різних областей України піднімають питання про необхідність надати природоохоронний статус всім крейдяним відслоненням, адже вони є місцями поширення рідкісних видів рослин. Проте мало хто розуміє необхідність охорони цієї унікальної природної екосистеми. Місцеві жителі підпалюють восени сухостій на схилах, створюють тут кар’єри та сміттєзвалища. Районні адміністрації віддають крейди під залісення. Більшість українців досі не стали достатньо дорослими, щоб розуміти, що природу треба охороняти для неї самої, і подекуди це завдання є значно важливішим за економічну вигоду. Крейди пережили зледеніння та зміни клімату протягом тисяч років. Та чи вдасться їм пережити той час, поки українці почнуть приділяти їх охороні достатньо уваги.
Василюк О.В. Біла земля. Незнана природа крейдяних схилів потребує охорони// Природа і суспільство. 12.04.2013, №7(67).
