Національний природний парк “Великий Луг”
Май 15th, 2009 by stepan
Розташування: Запорізька область, Василівський район
Площа: 16756,0 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Поштова адреса: 71630, Запорізька обл., Василівський р-н, м. Дніпрорудне, вул.Зелена,3.
Тел/факс: (06175) 6-65-78
E-mail: [email protected]
В 15-18 км від Запоріжжя заплавна тераса сильно розширюється, і по профілю Біленьке-Василівка ширина її сягає понад 20 км. Це величезне за величиною розширення заплави (близько 80 тис.га), що знаходилось між Дніпром і його притокою р. Конкою, здавна називалось в народі “Кінські плавні” або “Великий Луг”. Нині ця територія майже повністю затоплена водами Каховського водосховища. Залишки її природних комплексів збереглися вздовж берегової смуги; по балках, що простяглися по всьому узбережжю і на островах, що утворились після заповнення водосховища у 1956 році.
Національний природний парк “Великий Луг” створений відповідно до Указу Президента України від 10 лютого 2006 року № 121. Парк створено на базі регіонального ландшафтного парку “Панай”, орнітологічного заказника загальнодержавного значення “Великі і Малі Кучугури”, ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Крутосхили Каховського водосховища”.
Територія НПП “Великий Луг” включає частину Каховського водосховища з архіпелагом островів Великі і Малі Кучугури, ділянку його берегової лінії в районі населених пунктів Скельки – Енергодар, Маячанську балку та урочище Білозірське.
Загальна площа Парку становить 16756,0 га, в тому числі 9324,0 га земель, що надаються йому в постійне користування, та 7432,0 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (Василівська районна державна адміністрація, водний фонд).
Парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природно-ландшафтних та історико-культурних комплексів степової зони, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.
Основними завданнями парку є:
– збереження цінних природних комплексів та об’єктів степової зони і Дніпровсько-Кінських плавнів Великий Луг, підтримання та забезпечення екологічної рівноваги в регіоні;
– проведення науково-дослідної роботи по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища і ефективного використання природних ресурсів;
– створення умов для організованого туризму, екскурсій, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням встановленого режиму охорони його природних комплексів та об’єктів;
– відродження місцевих традицій природокористування, розвиток втрачених видів господарства – племінного конярства, бджільництва, розведення хутрових диких тварин та ін.;
– відновлення осередків місцевих художніх промислів – лозоплетіння, кераміки, ткацтва, народного малярства та інших видів народної творчості тощо;
– проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
В установі працюють 50 чоловік, з них у науковому підрозділі – 6, у службі охорони – 33 особи.
На території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються функціональні зони.
Заповідна зона, площею 8084 га, складається з трьох ділянок: архіпелаг Великі і Малі Кучугури, урочище Маячанська Балка та урочище Білозірське.
Архіпелаг Великі і Малі Кучугури разом з прилеглою акваторією Каховського водосховища має площу 7674 га і складається з тринадцяти островів, площею від 2 до 88 га. До 1954 року (до створення Каховського водосховища) територія Кучугур знаходилась в середині Великого Лугу.
Урочище Маячанська Балка являє собою систему балки Маячанської та її відрогів: балки Мокра, Хомина, Дашівська, Гадюча та Орлянська. Площа урочища становить 120 га. В 1998 році урочище ввійшло до складу заповідної зони регіонального ландшафтного парку “Панай”. Тут охороняються байрачні ліси природного та штучного походження і ділянки степової рослинності.
Урочище Білозірське, площею 290 га, представляє собою долину річки Білозірка. В посушливі роки р. Білозірка інколи пересихає, утворюючи декілька окремих бакаїв. У 1998 році разом з урочищем Маячанська Балка територія увійшла до складу заповідної зони РЛП “Панай”.
Площа зони регульованої рекреації та зони стаціонарної рекреації разом становлять 1240 га. До них входять урочища Басанька, Толока, Штольні, Старий Кар’єр, Сім Маяків, Баба, Великий Луг, Балка Кам’яна та парк Дружба у м. Дніпрорудному.
До господарської зони парку входить акваторія Каховського водосховища, площею 7432 га.
Відповідно до геоботанічного районування України територія НПП “Великий Луг” розташована у Василівському геоботанічному районі Павлоградському (Дніпровсько-Донецькому) окрузі смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) провінції Європейсько-Азіатської степової області.
Рослинний покрив території парку відзначається значним різноманіттям. Поряд зі степовим типом рослинності (різнотравно-типчаково-ковилові степи і їх петрофітні і псамофітні різновиди, лучні і чагарникові степи) тут зустрічаються лісовий (байрачні, заплавні ліси і штучні насадження), лучний, болотний і водний типи. У більшості випадків ділянки природної рослинності займають невгіддя – балки і байраки з крутими схилами, а також неширокою смужкою потягнулися уздовж берегової лінії Каховського водосховища, збереглись на островах.
Особливої наукової цінності надають рослинному покриву території парку наявні тут рідкісні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Серед лісових угруповань це формація берези дніпровської, ендемічні зникаючі угруповання. Факторами, що викликають скорочення їх розповсюдження, є випас, рубки, зміна гідроекологічної та гідрохімічної обстановки. Для їх збереження необхідним є зменшення пасовищних навантажень, виключення впливу антропогенного фактору. На степових схилах збереглись рідкісні чагарникові угруповання – формація мигдалю низького, для яких характерне повсюдне швидке скорочення ареалу через розорювання степів, надмірний випас, збір рослин на букети. Серед рідкісних степових угруповань тут представлені формації ковили волосистої та ковили Лессінга. Необхідними засобами для їх збереження є регламентація випасу, захист від пожеж та різних видів побічного користування. На мілководних ділянках водойм парку добре представлені рідкісні для України реліктові водні угруповання: формації сальвінії плаваючої, водного горіху плаваючого, а також типові для України реліктові угруповання: формації латаття білого, глечиків жовтих. Скорочення їх ареалів пов’язане з засоленням, евтрофізацією, зміною хімічних показників водойм, а також нерегульованим збором плодів, кореневищ і квітів цих рослин.
Велику природоохоронну та наукову цінність територія парку має і у флористичному відношенні. Своєрідність та різноманітність ценокомплексів обумовлює наявність в складі флори лісових, узлісних, лучних, степових, болотних та водних видів.
Особливої цінності флорі парку надають види, занесені до Червоної книги України, яких тут відмічено 40 видів, серед яких: береза дніпровська (ендемічний нижньодніпровський вид), ковила волосиста, ковила Лессінга, цимбохазма дніпровська (реліктовий, ендемічний вид, І категорія ЧКУ), астрагал шерстистоквітковий (диз’юнктивно-ареальний вид), тамарикс стрункий (І категорія ЧКУ, вид на північно-західній межі ареалу), тюльпан дібровний, тюльпан гранітний (ендемік), тюльпан Шренка (вид на північно-західній межі ареалу), брандушка різнокольорова (І категорія ЧКУ), рястка Буше, сон чорніючий, волошка короткоголова (ендемік) та ін. На мілководдях водосховища зустрічаються реліктові види: плавун щитолистий, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий.
Скороченню чисельності цих видів сприяють затоплення місцезростань, витіснення сосновими насадженнями (береза дніпровська), розорювання, надмірні пасовищні навантаження (ковила волосиста, ковила Лессінга, цимбохазма дніпровська, сон чорніючий, астрагал шерстистоквітковий, брандушка різнокольорова), збирання рослин як лікарської сировини (астрагал шерстистоквітковий), зривання на букети, викопування цибулин, надмірні рекреаційні навантаження (тамарикс стрункий, тюльпан дібровний тюльпан гранітний, тюльпан Шренка, брандушка різнокольорова, рястка Буше).
Крім тих, що були названі вище, на території парку зростає ще ряд ендемічних видів: астрагал український, гвоздика польова, перстач астраханський, волошка дніпровська, юринея багатоквіткова, юринея вапнякова і іншi.
Велике природоохоронне і наукове значення має збереження видів, занесених до Європейського червоного списку рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, з яких на території парку зростають: глід український, жабриця Лемана, жовтозілля дніпровське, цимбохазма дніпровська, чебрець дніпровський, астрагал шерстистоквітковий.
Окрасою території парку є велика кількість гарноквітучих видів – ефемероїдів. На берегових схилах водосховища поширені популяції брандушки різнокольорової, тюльпана гранітного, сону чорніючого, гіацинтика блідого, рястки Гуссона, фіалки приємної, зірочок жовтих, півників карликових, белевалії сарматської, валеріани бульбистої та інших. На окремих ділянках щільність брандушки складає 5-10 екземплярів, а тюльпана гранітного – 10-20 екз. на квадратний метр. На нижніх частинах схилів, а також на днищах балок поширені проліска сибірська та дволиста, пшінка весняна, рястка Буше. Щільність рястки Буше на окремих ділянках складає 100-300 екз. на квадратний метр, а загальна площа поширення популяції становить біля 10 га. На лісових галявинах збереглися локальні популяції тюльпана Шренка. Зменшення чисельності цих видів відбувається через розорювання степових ділянок, надмірний випас, нерегульовані рекреаційні навантаження, зривання квітів на букети, викопування цибулин.
Різноманіття ландшафтів та рослинного світу території парку зумовлює і різноманіття видів тварин, що мешкають тут, та різноманіття фауністичних комплексів. Тваринний світ представлений як видами степової фауни, так і водно-болотними та лісовими видами.
Велике значення має територія парку для збереження нерестових та нагульних (для молоді) угідь риб Каховського водосховища. Загалом у водах річки Білозірки, Каховському водосховищі, струмках, що протікають по балках та ставках, мешкає 56 видів риб. Значні антропогенні зміни довкілля, сильне забруднення води та донних відкладів, зміни типу екосистем, знищення міграційних шляхів і нерестовищ сприяють зменшенню чисельності багатьох видів риб та значному скороченню їх ареалів.
Крім видів, занесених до Червоної книги України (стерлядь, марена дніпровська), у Каховському водосховищі мешкають ряд видів риб, які на сьогодні вже стали рідкісними і потребують охорони. До зникаючих таксонів сьогодні відносяться такі види, як підуст звичайний, пузанок чорноморсько-азовський, судак волзький (берш), головень звичайний, ялець звичайний, бобирець дніпровський, білизна звичайна, рибець звичайний, чехоня шаблювата, минь річковий, йорж донський (носар). Чисельність цих видів дуже знизилась в порівнянні з 40-50-ми роками XX ст., деяких з них – навіть до критичного рівня.
Для збереження (та відновлення чисельності) цих видів необхідним є налагодження систематичного моніторингу за станом популяцій, та не тільки заборона їх вилову, а і створення заповідних акваторій з дієвою охороною (в місцях нересту, нагулу молоді тощо), а для деяких видів навіть штучне розведення. Створення науково-дослідної, природоохоронної установи – національного природного парку “Великий Луг” – буде сприяти виконанню цих робіт.
На території парку зустрічається досить багато рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги України та міжнародних “червоних” переліків (Червона книга МСОП, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення, CITEС, Європейський червоний список тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, ЄЧС).
З “червонокнижних” видів плазунів тут зустрічаються полоз жовточеревий та гадюка степова, постійне перебування якої відмічається в урочищі Маячанська балка.
З “червонокнижних” видів птахів зустрічаються пугач, канюк степовий, лунь польовий, лунь степовий, балобан (Червона книга МСОП, СІТЕС), сапсан (Червона книга МСОП, СІТЕС), боривітер степовий (ЄЧС), чернь білоока, савка, жовта чапля, дрофа (ЄЧС, СІТЕС), ходулочник, кулик-сорока, баклан малий, червоновола казарка, огар тощо.
На зимівлі відмічаються гоголь, орлан-білохвіст (ЄЧС, СІТЕС, Червона книга МСОП), сорокопуд сірий, під час сезонних перельотів – скопа (СІТЕС), шуліка рудий (ЄЧС, СІТЕС). Загалом в районі розташування парку зареєстровано 187 видів птахів.
Теріофауна парку представлена 45 видами. З рідкісних видів ссавців, занесених до Червоної книги України, тут зустрічаються тхір степовий, перев’язка звичайна, видра річкова, борсук, мишівка степова. Зменшення чисельності цих видів пов’язано з антропогенною зміною ландшафтів, погіршенням їх кормової бази, значними рекреаційними навантаженнями та безпосереднім знищенням людиною (останнє стосується, перш за все, плазунів та хижих птахів).
На території парку зустрічається також багато рідкісних видів безхребетних тварин, занесених до Червоної книги України, хоча слід зазначити, що видовий склад безхребетних тварин вивчений недостатньо. З ряду Лускокрилих тут представлені: махаон, подалірій, поліксена, ведмедиця Гера, пістрянка весела, бражник дубовий, бражник Мертва голова, бражник Прозерпіна, бражник скабіозовий, бражник олеандровий, каптурниця пишна, синявець Ногеля; з ряду Твердокрилих: красотіл пахучий, жук-олень, вусач земляний хрестоносець, вусач мускусний; з ряду Перетинчастокрилих: ксилокопа звичайна, сколія степова, сколія-гігант, з ряду Двокрилих: ктир гіганський, з ряду Справжніх бджіл: джміль моховий, джміль пахучий тощо.
На території парку відмічено також багато видів безхребетних тварин, занесених до Європейського червоного списку: мурашиний лев звичайний, плавунець широкий, товстоголовка тесселум, чернівець непарний, аріон, матурна (Червона книга МСОП), бражник обліпиховий тощо.
Господарська цінність території парку полягає в наявності на його території мисливських видів тварин. Тут мешкають ондатра, єнотовидний собака (адвентивні види), свиня дика, заєць сірий, лисиця, куниця кам’яна, козуля.
Великим різноманіттям відзначається мисливська орнітофауна парку, особливим багатством видів відрізняються водно-болотні птахи. Тут мешкають крижень, качка сіра, чирок-тріскунок, чирок-свистунок, шилохвіст, чернь білоока, чернь червоноголова, чернь чубата, чернь червонодзьоба, луток, гуска сіра, гуска велика білолоба, норець великий, норець малий, лиска, курочка водяна, пастушок, погонич, поручайник, бекас, травник, вальдшнеп, куріпка сіра, перепел, деркач, чайка, голуб сизий, припутень, горлиця звичайна, горлиця кільчаста тощо.
Створення НПП “Великий Луг” є важливим для формування національної екомережі України. Територія, де розташований НПП, знаходиться в межах Дніпровського меридіанального екокоридору, що пролягає долиною Дніпра і виконує функцію як власне збереження екосистем, так і їх компонентів в межах першої-третьої терас. Завдяки споконвічній історичній освоєності цієї території, природні комплекси істотно порушені чи замінені техногенними, зокрема багатьма гігантськими водосховищами, тисячами об’єктів індустрії та інфраструктурою. Тому забезпечення охорони природних комплексів, що збереглись до нашого часу, та відновлення природного стану порушених територій є надзвичайно актуальним.
Україна розташована на перехресті кількох міграційних шляхів перелітних видів птахів. Під час весняної та осінньої міграції через її територію пролітають мільйони птахів. Тому Україна несе неабияку відповідальність перед іншими державами за їх збереження. Україною ратифіковано ряд важливих конвенцій, зокрема і тих, що спрямовані на збереження мігруючих видів птахів – Бонської конвенції з Угодою щодо афро-євразійського міграційного шляху та Рамсарської конвенції.
Саме долини великих річок, в першу чергу Дніпра, відіграють ключову роль у підтримці життєдіяльності мігруючих видів птахів. В районі розміщення НПП “Великий Луг” знаходиться ІВА-територія (територія, важлива для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів), “Каховське водосховище, с. Василівка”, площею 25 тис.га. Ця територія є важливою для таких видів птахів: норець чорношиїй, норець великий, баклан великий, гуска сіра, кібчик, журавель сірий, бджолоїдка звичайна.
За критеріями оцінки екологічної цінності територій для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів для норця чорношийого ця територія відноситься до категорії А4і (територія, яка забезпечує життєдіяльність та безпеку птахів, що утворюють скупчення світового значення), для норця великого, баклана великого, гуски сірої, журавля сірого – В1і (територія, яка забезпечує життєдіяльність та безпеку птахів, що утворюють скупчення європейського значення), для кібчика та бджолоїдки звичайної – В2 (територія, яка забезпечує існування видів з несприятливим охоронним статусом в Європі).
Під час перельотів на цій території концентрується близько 2500 особин норця чорношийого, 1000 особин норця великого, 2500 особин баклана великого, 2500 особин гуски сірої, 500 особин журавля сірого (вид, занесений до Червоної книги України), 250 особин кібчика, 2000 особин бджолоїдки звичайної, відбувається гніздування 300 пар бджолоїдки звичайної.
В умовах густонаселеного Південного Сходу країни та постійно зростаючого антропогенного тиску на природу функціонування національного природного парку дозволить зберегти одну з найвидатніших природних складових Дніпра – залишки Великого Лугу з типовими та унікальними для даного регіону, та в цілому для України, ландшафтами і їх природними комплексами, історичну спадщину та прадавню історію нижнього Подніпров’я.
Освоєння людиною території Національного природного парку “Великий Луг” бере свій початок від давніх часів. Цей край приваблював поселенців часів палеоліту більше ніж 40 тисяч років тому. Тут знайдені численні пам’ятки археології часів пізнього палеоліту, мезоліту, неоліту, епохи міді, бронзи та заліза, Трипільської, Катакомбної, Сабатовської, Білозерської, Черняхівської та Салтовської культур.
Як Великий Луг територія відома з початку І тисячоліття нашої ери. Це були землі скіфів, перша столиця їх була розташована на березі річки, має назву Кінська або Конка.
Ця річка разом з Дніпром які протікали паралельно одна одній майже 200 кілометрів і утворювали найбагатішу територію в Європі – величезні плавні Великий Луг. Це була “країна квітів і звірів”.
Всі народи, які пройшли через територію сучасної України, залишили свої “сліди” у Великому Лузі. На Кучугурах є залишки печенізького міста, в Басаньці – могильники та стоянки XVI, IV та ІІ тисячоліть до нашої ери, по всій території розташовані кургани різних доруських народів, в урочищі Штольні – печери часів Запорозької Січі. Урочище Сім Маяків також відоме з козацьких часів. А довга, майже 10 кілометрова Маячанська балка, була шляхом, яким татари ходили в руські землі. Урочище Баба відоме своїми кам’яними бабами, а урочище Великий Луг в районі колишнього села Павлівка – рештками стоянки доби палеоліту (більше 40 тисяч років до нашої ери). В районному центрі Василівці зберігся кам’ний замок генерал-майора Василя Попова (1789-1844 роки), що має вигляд середньовічного рицарського замку з гостроверхими баштами та зубчастими стінами.
Територія Великого Лугу тривалий час перебувала у володіннях Запорозької Січі і мала велике значення для розвитку її господарства. Угіддя щороку розподілялися жеребкуванням між 38 куренями. Села Балки, Маячка, Скельки та нині затоплене село Басанька були козацькими зимівниками. Саме тут вперше в Європі були створені перші штучні ліси, які козаки висаджували з військово-оборонною метою. В селі Маячка збереглися козацькі поховання з кам’яними хрестами.
Всього на території району зареєстровано 227 пам’ятників, із них археології – 140, історії – 78, архітектури та містобудування – 7, монументального мистецтва – 1, мистецтва – 1
запозичено з Українаінкогніта
Расположение: Запорожская обл., Васильевский район
Площадь: 16756,0 га
Подчинение: Министерство охраны окружающей природной среды Украины.
Почтовый адрес: 71630, Запорожская обл., Васильевский р-н, г. Днепрорудное, ул. Зелёная, 3.
Тел/факс: (06175) 6-65-78
E-mail: [email protected]
В 15-18 км. от Запорожья пойменная терасса сильно расширяется, и по профилю Беленькое-Васильевка ширина её составляет более 20 км. Это огромнейшее по размеру расширения поймы (около 80 тыс. га), которое находилось между Днепром и его притокой р. Конкой, издавна называлось в народе “Конские заплавы” или “Великий Луг”. Ныне эта территория почти полностью затоплена водами Каховского водохранилища. Остатки её природных комплексов сохранились вдоль береговой полосы; по балкам, которые протянулись по всему побережью и на островах, которые образовались после заполнения водохранилища в 1956 г.
Национальный природный парк “Великий Луг” создан соответственно с Указом Президента Украины от 10 февраля 2006 г. № 121. Парк создан на базе регионального ландшафтного парка “Панай”, орнитологического заказника общегосударственного значения “Большие и Малые Кучугури”, ландшафтного заказника общегосударственного значения “Крутосклоны Каховского водохранилища”.
Территория НПП “Великий Луг” включает часть Каховского водохранилища с архипелагом островов Большие и Малые Кучугури, участок его береговой линии в районе населённых пунктов Скельки – Энергодар, Маячанскую балку и урочище Белозёрский. Общая площадь Парка составляет 16756,0 га, в том числе 9324,0 га земель, которые предоставляются ему в постоянное пользование, и 7432,0 га земель, которые включаются в его состав без изъятия у землепользователей (Васильевская районная государственная администрация, водный фонд).
Парк создан с целью сохранения, воссоздания и рационального использования типичных и уникальных природно-ландшафтных и историко-культурных комплексов степной зоны, которые имеют важное природоохранное, научное, эстетическое, рекреационное и оздоровительное значение.
Основными задачами парка являются:
– сохранение ценных природных комплексов и объектов степной зоны и Днепровско-Конских заплав Великий Луг, поддержка и обеспечение экологического равновесия в регионе;
– проведение научно-исследовательской работы по изучению природных комплексов и их изменений в условиях рекреационного использования, разработка научных рекомендаций по вопросам охраны окружающей природной среды и эффективного использования природных ресурсов;
– создание условий для организованного туризма, экскурсий, отдыха и других видов рекреационной деятельности в природных условиях с придержанием установленного режима охраны его природных комплексов и объектов;
– возрождение местных традиций природопользования, равитие утраченных видов хозяйства – племенного коневодства, пчеловодства, разведения пушных диких животных и др.;
– возобновление центров местных художественных промыслов – лозоплетения, керамики, ткачества, народного малярства и других видов народного творчества и т.д.;
– проведение экологической образовательно-воспитательной работы.
В учреждении работают 50 людей, из них в научном подразделении – 6, в службе охраны – 33 человека.
На территории Парка соответственно с природоохранным законодательством выделяются функциональные зоны.
Заповедная зона, площадью 8084 га, состоит из трёх участков: архипелаг Большие и Малые Кучугури, урочище Маячанская Балка и урочище Белозёрское.
Архипелаг Большие и Малые Кучугури вместе с прилегающей акваторией Каховского водохранилища имеет площадь 7674 га и состоит из тринадцати островов, площадью от 2 до 88 га. До 1954 г. (до создания Каховского водохранилища) территория Кучугур находилась в середине Великого Луга.
Урочище Маячанская Балка составляет собой систему балки Маячанской и её отрогов: балки Мокрая, Хомина, Дашовская, Гадючая и Орлянская. Площадь урочища составляет 120 га. В 1998 г. урочище вошло в состав заповедной зоны регионального ландшафтного парка “Панай”. Тут охраняются байрачніе леса природного и искусственного происхождения и участки степной растительности.
Урочище Белозёрское, площадью 290 га, представляет собой долину речки Белозёрка. В засушливые годы р. Белозёрка иногда пересыхает, создавая несколько отдельных бакаёв. В 1998 г. вместе с урочищем Маячанская Балка территория вошла в состав заповедной зоны РЛП “Панай”.
Площадь зоны регулированной рекреации и зоны стационарной рекреации вместе составляет 1240 га. В них входят урочища Басанька, Толока, Штольни, Старый Каръер, Семь Маяков, Баба, Великий Луг, Балка Каменная и парк Дружба в г. Днепрорудном.
В хозяйственную зону парка входит акватория Каховского водохранилища, площадью 7432 га.
Соответственно с геоботаническим районированием Украины территория НПП “Великий Луг” расположена в Васильевском геоботаническом районе Павлоградского (Днепровско-Донецкого) округа полосы разнотравно-типчаково-ковыльных степеё Приазовско-Черноморской степной подпровинции Причорноморской (Понтичной) провинции Европейско-Азиатской степной области.
Растительный покров территории парка отличается значительным разнообразием. Рядом со степным типом растительности (разнотравно-типчаково-ковыльные степи и их петрофитные и псамофитные разновидности, луговые и кустарниковые степи) тут встречаются лесной (байрачные, пойменные леса и искуственые насаждения), луговой, болотный и водный типы. В большинстве случаев участки природной растительности занимают неугодья – балки и байраки с крутыми склонами, а также неширокой полоской потянулись вдоль береговой линии Каховского водохранилища, сохранились на островах.
Особенную научную ценность придают растительному покрову территории парка наличные тут редкие группировки, занесённые в Зелёную книгу Украины. Среди лесных группировок это формация берёзы днепровской, эндемичные исчезающие группировки. Факторами, которые вызывают сокращение их распространения, являются выпас, рубки, изменение гидроэкологической и гидрохимической обстановки. Для их сохранения необходимым является уменьшение пастбищных нагрузок, исключение влияние антропогенного фактора. На степных склонах сохранились редкие кустарниковые группировки – формация миндаля низкого, для которых характерно повсеместное быстрое сокращение ареала через распашку степей, чрезмерный выпас, сбор растений на букеты. Среди редких степных группировок тут представлены формации ковыля волосистого и ковыля Лессинга. Необходимыми средствами для их сохранения является регламентация выпаса, защита от пожаров и разных видов побочного поользования. На мелководных участках водоёмов парка хорошо представлены редкие для Украины реликтовые водные группировки: формации сальвинии плавающей, водного ореха плавающего, а также типичные для Украины реликтовые групировки: формации лилии белой, кувшинок жёлтых. Сокращение их ареалов связано с засолением, эвтрофизацией, сменой химических показателей водоёмов, а также нерегулированным сбором плодов, корневищ и цветов этих растений.
Большую природоохраннуб и научную ценность территория парка имеет и во флористическом отношении. Своеобразие и разнообразие ценокомплексов обуславливает наличие в составе флоры лесных, прилесовых, луговых, степных, болотных и водных видов.
Особенную ценность флоре парка придают виды, занесённые в Красную книгу Украины, которых тут отмечено 40 видов, среди которых: берёза днепровская (эндемичный нижнеднепровский вид), ковыль волосистый, ковылй Лессинга, цимбохазма днепровская (реликтовая, эндемичный вид, І категория ККУ), астрагал шерстистоцветочный (дизъюнктивно-ареальный вид), тамарикс тонкий (І категория ККУ, вид на северно-западной границе ареала), тюльпан дубравный, тюльпан гранитный (эндемик), тюльпан Шренка (вид на северно-западной границе ареала), брандушка разноцветная (І категория ККУ), рястка Буше, сон чернеющий, василёк короткоглавый (эндемик) и др. На мелководьях водохранилища встречаются реликтовые виды: плаун щитолистый, сальвиния плавающая, водяной орех плавающий.
Сокращению численности этих видов благоприятствуют затопление мест произростания, вытеснение сосновыми насаждениями (берёза днепровская), распашка, чрезмерные пастбищные нагрузки (ковыль волосистый, ковыль Лессинга, цимбохазма днепровская, сон чернеющий, астрагал шерстистоцветочный, брандушка разноцветная), сбор растений как лекарственного сырья (астрагал шерстистоцветочный), обрывание на букеты, выкапывание луковиц, чрезмерные рекреационные нагрузки (тамарикс стройный, тюльпан дубравный, тюльпан гранитный, тюльпан Шренка, брандушка разноцветная, рястка Буше).
Кроме тех, которые были названы выше, на территории парка произростает ещё ряд эндемических видов: астрагал украинский, гвоздика полевая, перстач астраханский, василёк днепровский, юринея многоцветочный, юринея известняковая и др.
Большое природоохранное и научное значение имеет сохранение видов, занесённых в Европейскмй красный список растений, которые находятся под угрозой исчезновения в мировом масштабе, из которых на территории парка произрастают: тёрн украинский, жабрица Лемана, жовтозелье днепровское, цимбохазма днепровская, чебрец днепровский, астрагал шерстистоцветочный.
Украшением территории парка является большое количество красивоцветущих видов – эфемероидов. На береговых склонах водохранилища распространены популяции брандушки разноцветной, тюльпана гранитного, сна чернеющего, гиацинтика бледного, рястки Гуссона, фиалки приятной, звёздочек жёлтых, петушков карликовых, белевалии сарматской, валерианы бульбистой и др. На отдельных участках плотность брандушки составляет 5-10 экземпляров, а тюльпана гранитного – 10-20 экз. на квадратный метр. На нижних частях склонов, а также на днищах балок рсапространены пролесок сибирский и двулистый, пшонка весенняя, рястка Буше. Плотность рястки Буше на отдельных участках составляет 100-300 экз. на квадратный метр, а общая площадь распространения популяции составляет около 10 га. На лесных полянах сохранились локальные популяции тюльпана Шренка. Уменьшение численности этих видов происходит из-за распашки степных участков, чрезмерный выпас, нерегулированные рекреационные нагрузки, срывание цветов на букеты, выкапывание луковиц.
Разнообразие ландшафтов и растительного мира территории парка обуславливает и разнообразие видов животных, которые живут тут, и разнообразие фаунистических комплексов. Животный мир представлен как видами степной фауны, так и водно-болотными и лесными видами.
Большое значение имеет территория парка для сохранения нерестовых и нагульных (для молодёжи) угодий рыб Каховского водохранилища. В целом в водах речки Белозёрки, Каховском водохранилище, ручьях, которые протекают по балкам и ставкам, живёт 56 видов рыб. Значительные антропогенные изменения окружающей среды, сильное загрязнение воды и донных отложений, изменения типа экосистем, уничтожение миграционных путей и нерестовищ благоприятсвуют уменьшению численности многих видов рыб и значительному сокращению их ареалов.
Кроме видов, занесённых в Красную книгу Украины (стерлядь, марена днепровская), в Каховскому водохранилище обитает ряд видов рыб, которые на сегодня уже стали редкими и требуют охраны. К исчезающим таксонам сегодня относятся такие виды, как подуст обыкновенный, пузанок черноморско-азовский, судак волжский (берш), головань обыкновенный, ялец обыкновенный, бобырец днепровский, белизна обыкновенная, рыбец обыкновенная, чехоня саблевидная, минь речной, ёрж донской (носар). Численность этих видов очень снизилась в сравнении с 40-50-ми годами XX в., некоторых из них – даже до критического уровня.
Для сохранения (и возобновления численности) этих видов необходимым является налаживание систематического мониторинга с состоянием популяций, и не только запрет их вылова, а и создание заповедных акваторий с действующей охраной (в местах нереста, нагула молодняка и т.д.), а для некоторых видов даже искусственное разведение. Создание научно-исследовательского, природоохранного учреждения – национального природного парка “Великий Луг” – будет приятствовать использованию этих работ.
На территории парка встречается достаточно много редких видов животных, занесённых в Красную книгу Украины и международных “красных” списков (Красная книга МСОП, Конвенция о международной торговле видами дикой фауны и флоры, которые находятся под угрозой исчезновения, CITEС, Европейский красный список животных, которые находятся под угрозой исчезновения в мировом масштабе, ЕКС).
Из “краснонокнижных” видов пресмыкающихся тут встречаются полоз жёлтокрасный и гадюка степная, постоянное пребывание которой отмечается в урочище Маячанская балка.
Из “краснокнижных” видов птиц встречаются сыч, канюк степной, лунь полевой, лунь степной, балобан (Красная книга МСОП, СІТЕС), сапсан (Красная книга МСОП, СІТЕС), бориветер степной (ЕКС), чернь белоглазый, савка, жёлтая цапля, дрофа (ЕКС, СІТЕС), ходулочник, кулик-сорока, баклан малый, красноволая казарка, огар и т.д.
На зимовке отмечаются гоголь, орлан-белохвост (ЕКС, СІТЕС, Красная книга МСОП), сорокопуд серый, во время сезонных перелётов – скопа (СІТЕС), коршун рыжий (ЕКС, СІТЕС). В общем в районе расположения парка зарегестрировано 187 видов птиц.
Териофауна парка представлена 45 видами. Из редких видов млекопитающих, занесённых в Красную книгу Украины, тут встречаются хорёк степной, перевязка обыкновенная, выдра речная, барсук, мышовка степная. Уменьшение численности этих видов связано с антропогенным изменением ландшафтов, ухудшением их кормовой базы, значительной рекреационной нагрузкой и непосредственны уничтожением человеком (сказанное касается, прежде всего, пресмыкающихся и хищных птиц).
На территории парка встречается также много редких видов бесхребетных животных, занесённых в Красную книгу Украины, хотя следует отметить, что видовой состав бесхребетных животных изучен недостаточно. Из ряда чешучатокрылых тут представлены: махаон, подалирий, поликсена, медведица Гера, пестрянка весёлая, бражник дубовый, бражник Мёртвая голова, бражник Прозерпина, бражник скабиозовый, бражник олеандровый, каптурница пышная, синявец Ногеля; из ряду Твёрдокрылых: красотел пахучий, жук-олень, усач земляной крестоносец, усач мускусный; из ряда Перепончастокрылых: ксилокопа обыкновенная, сколия степная, сколия-гигант, из ряда Двукрылых: ктир гигантский, из ряда Настоящих пчёл: шмель моховой, шмель пахучий и т.д.
На территории парка отмечено также много видов бесхребетных животных, занесённых в Европейский красный список: муравьиный лев обыкновенный, плавунец широкий, толстоголовка тесселум, черновец непарный, арион, матурна (Красная книга МСОП), бражник облепиховый и т.д.
Хозяйственная ценность территории парка состоит в наличие на его территории охотничьих видов животных. Тут проживают ондатра, енотовидная собака (адвентивные виды), свинья дикая, заяц серый, лисица, куница каменная, косуля.
Большим разнообразием отличается охотничья орнитофауна парка, особенным багатством видов отличаются водно-болотные птицы. Тут живут зимородок, утка серая, чирик-трескунок, чирик-свистунок, шилохвост, чернь белоглазая, чернь красоноголовая, чернь чубатая, чернь красоноклювая, луток, гусь серый, гусь большой белолобый, норец большой, норец малый, лысуха, курочка водяная, пастушок, погонич, поручейник, бекас, травник, вальдшнеп, куропатка серая, перепел, деркач, чайка, голубь сизый, припутень, горлицы обычная, горлица кольчастая и т.д.
Создание НПП “Великий Луг” является важнейшим для формирования национальной экосети Украины. Территория, где расположен НПП, находится в границах Днепровского меридианального экокорридора, который протянулся долиной Днепра и исполняет функцию как собственно сохранения экосистем, так и их компонентов в границах первой-третьей террас. Благодаря давней исторической освоенности этой территории, природные комплексы существенно нарушены или заменене техногенными, в том числе, многими гигантскими водохранилищами, тысячами объектов индустрии и инфраструктурой. Поэому обеспечение охраны природных комплексов, которые сохранились до нашего времени, и возобновление природного состояния нарушенных территорий является необыкновенно актуальным.
Украина расположена на перекрёстке нескольких миграционных путей перелётных видов птиц. Во время весенней и осенней миграции через её территорию пролетають миллионы птиц. Поэтому Украина несёт большую ответственность перед другими государсвами за их сохранение. Украиной ратифиуировано ряд важных конвенций, в том числе и тех, которые направлены на сохранение мигрирующих видов птиц – Боннской конвенции с Договором относительно афро-евразийского миграционного пути и Рамсарской конвенции.
Именно долины больших речек, в первую очередь Днепра, играют ключевую роль в поддержке жизнедеятельности мигрирующих видов птиц. В районе размещения НПП “Великий Луг” находится ІВА-территория (территория, важная для сохранения видового разнообразия и количественного багатства птиц), “Каховское водохранилище, с. Васильевка”, площадью 25 тыс.га. Эта территория является важной для таких видов птиц: нырок чёрношеий, нырок большой, баклан большой, гусь серый, кобчик, журавль серый, пчёлоедка обыкновенная.
По критериям оценки экологической ценности территорий для сохранения видового разнообразия и количественного багатства птиц для нырка чёрношеего эта территория относится к категории А4и (территория, которая обеспечивает жизнедеятельность и безопасность птиц, которые создают группы мирового значения), для нырка большого, баклана большого, гуся серого, журавля серого – В1и (территория, которая обеспечивает жизнедеятельность и безопасность птиц, которые создают группы европейского значения), для кобчика и пчёлоедки обыкновенной – В2 (территория, которая обеспечивает существование видов с неблагоприятным охранным статусом в Европе). Во время перелётов на этой территории концентрируется оклоо 2500 особей нырка чёрношеего, 1000 особей нырка большого, 2500 особей баклана большого, 2500 особей гуся серого, 500 особей журавля серого (вид, занесённый в Красную книгу Украины), 250 особей кобчика, 2000 особей пчёлоедки обыкновенной, происходит гнездование 300 пар пчёлоедки обыкновенной.
В условиях густонаселённого Юго-Востока страны и постоянно возростающего антропогенного давления на природу функционирование национального природного парка позволит сохранить одну из наиболее выдающихся природных составляющих Днепра – остатки Великого Луга с типичными и уникальными для данного региона, и в целом для Украины, ландшафтами и их природными комплексами, историческое наследие и давнюю историю нижнего Поднепровья.
Освоєние человеком территории Национального природного парка “Великий Луг” берёт своё начало от давних времён. Этот край привлекал поселенцев времён палеолита более чем 40 тыс. лет назад. Тут найдены много памятников археологии времён познего палеолита, мезолита, неолита, эпохи меди, бронзы и железа, трипольской, катакомбной, сабатиновской, белозёрской, черняховской и салтово-маяцкой культур.
Как Великий Луг территория известна с начала І тыс. н. э. Это были земли скифов, первая столица их была расположена на берегу речки, имеет название Конская или Конка.
Эта речка вместе с Днепром протекали параллельно друг другу почти 200 км. и создавали наиболее багатую территорию в Европе – огромные заплавы Великий Луг. Это была “страна цветов и зверей”.
Все народы, которые прошли через территорию современной Украинй, оставили свои “следы” на Великом Луге. На Кучугурах есть остатки печенежского города, в Басаньце – могильники и стоянки XVI, IV и ІІ тыс. до н. э., по всей территории расположены курганы разных дорусских народів, в урочище Штольни – пещеры времён Запорожской Сечи. Урочище Семь Маяков также известно с казацких времён. А долгая, почти 10 км. Маячанская балка, была путём, которым татары ходили в русские земли. Урочище Баба известно своими каменными бабами, а урочище Великий Луг в районе бывшего села Павловка – остатками стоянки эпохи палеолита (более 40 тыс. до н. э.). В районном центре Васильевке сохранился каменный замок генерал-майора Василия Попова (1789-1844 г.г.), который имеет вид средневекового рыцарского замкы с островерхими башнями и зубчастыми стенами.
Территория Великого Луга долгое время пребывала во владениях Запорожской Сечи и имела большое значение для развития её хохяйства. Угодья ежегодно распределялись жеребьёвкой между 38 куренями. Сёла Балки, Маячка, Скельки и ныне затопленное село Басанька были казацкими зимовниками. Именно тут впервые в Европе были созданы первые искусственные леса, которые казаки высажывали с военно-оборонительной целью. В селе Маячка сохранились казацкие погребения с каменными крестами.
Всего на территории района зарегестрировано 227 памятников, из них археологии – 140, истории – 78, архитектуры и градостроения – 7, монументального искусства – 1, искусства – 1.
Взято с Українаінкогніта
