Въ настоящее время взаимныя отношения ратительности вь пределах Харьковской губернии, конечно, претерпели глубокія грубыя измененія подъ вліяніем человека: леса сильно истреблены и продолжают истребляться; степи почти распаханы, и страна является покрытой на большей части своей поверхности возделываемыми полями съ сопровождающей ихъ растительностью.
В. Талієв, 1913 р.
Територія східної України, під якою ми будемо розуміти Харківську, Донецьку та Луганську області, майже повністю знаходиться в межах степової зони. Харківщиною пробігає власне межа лісостепу та степу, Але зелений лісовий клин на значну глибину вдається до степових теренів, створюючи інтрозональний лісовий коридор. Як лісостепові, так і степові природні комплекси тут значно постраждали від господарської діяльності. Тому ділянки відносно-непорушеної природи залишилися лише в долинах більших річок чи окремими масивами. Усі вони потребують ретельної і дбайливої охорони. Тож особливо приємно відзначити, що хвиля президентських указів 2010 р., про яку ми продовжуємо Вам розповідати, огорнула і наш «Далекий Схід», в результаті чого розширено національний природний парк (НПП) «Святі Гори», а також створено НПП «Сіверсько-Донецький», «Слобожанський» та «Дворічанський». У цій короткій статті наша розповідь про них.
Рис. 1. Мапа розміщення національних природних парків: 1 – Слобожанський, 2 – Двурічанський, 3 –Святі Гори, 4 – Сіверсько-Донецький
Національний природний парк «Слобожанський»
Парк створений 11 грудня 2009 р. згідно з Указом Президента України з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів лісостепової зони. До території національного природного парку «Слобожанський» погоджено в установленому порядку включення 5244 га земель державної власності, які вилучаються у державного підприємства «Гутянське лісове господарство» та надаються національному природному парку в постійне користування. Тут, на теренах розташованого на сході Харківщини великого Гутянського лісового масиву, збереглися надзвичайно цінні соснові бори та сфагнові болта в долині р. Мерла на південь від межі їх суцільного поширення. Такі екосистеми є дуже вразливими та потребують дбайливої охорони.
Теренами парку також проходить південна межа поширення низки представників бореальної болотяної флори, таких як вовче тіло болотяне, зелениця (діфазіаструм) сплюснута, плаун булавовидний та колючий, образки болотяні, брусниця, чорниця, росичка круглолиста, пухівка піхвова та вузьколиста, хвощ лісовий, щитник гребінчастий, грушанка круглолиста, пухирчатка мала та ін. На водоймах трапляється також латаття сніжно-біле.
Тут також трапляються такі рідкісні червонокнижні види, як сон розкритий та лучний, ковила дніпровська, змієголовник Рюйша, черемша, тюльпан дібровний та любка дволиста.
Збереження даного лісового масиву має велике значення для збереження фауни лісостепу, зокрема денних та нічних хижих птахів, а також кажанів.
Територія національного природного парку багата на археологічні шари різних епох, починаючи з неоліту.
НПП «Дворічанський»
Парк створено згідно Указу Президента України 11 грудня 2009 р. на території 3131,2 га, яка розташована на півночі Харківської області, дослівно на кордоні степу та лісостепу (Дворічанський район, район сіл Кам’янка, Петро-Іванівка, Красне, Митрофанівка). Парк створений, перш за все, для охорони цінної степової рослинності по правому берегу р. Оскіл. Тут відслонюються крейди, тож рослинні угруповання представлені не тільки справжніми та чагарниковими але й крейдяними степами. В складі останніх наявні цінні види специфічні для крейдяних виходів такі як полин пониклий, полин солянковидний, полин суцільнобілий, гісоп крейдяний, ранник крейдяний, льон український, переломник Козо-Полянського та інші унікальні рослини.
Цінним є тваринний світ. Особливо багата фауна комах. А поблизу сіл Колодезне, Кутьківка и Кам’янка колоніями живуть байбаки – на диво привабливі звірята. Тут же, в лісах, лісах, гаях, лісосмугах, чагарниках і просто в травах гніздує численне птаство – денні хижаки, куріпки та ін. Більшість з цих рослин чи тварин занесено в охоронні списки, оскільки вони зникають на Україні чи Європі загалом. В річках парку зустрічається червонокнижний звір – видра.
Крейдяні поклади регіону – то відклади мезозойського моря, зважаючи на що трапляються викопні тварини, наприклад белемніти.
Ідея створення цього НПП була сформульовано дослідниками з Харківського національного університету ще в 2001 р. Втім, реалізувати її вдалося лише через 9 років…
Розширення НПП «Святі Гори»
Ще у 1997 р. в межах зеленого коридору р. Сіверський Донець на території півночі Донецької області було створено Національний природний парк «Святі Гори». Геологічний фундамент цієї території утворюють біла крейда та крейдоподібний мергель, що збереглися до наших днів з верхньокрейдяного періоду. Загалом ця територія являє собою своєрідний комплекс долинного ландшафту, що включає крейдяні останці плакору, яри та балки на правому березі головної водної артерії, її заплаву до 3 км завширшки і другу борову піщану терасу на лівому березі. Краєвиди Святих Гір виділяються особливою красою. Це білі крейдяні скелі й круті урвища правого корінного берега, що піднімаються над рікою на 100-120 м. Історичний шлях, флору та фауну цього чудового куточка України ми описали раніше (Див. http://h.ua/story/190770/). Наразі зазначимо лише що указом Президента України від 21.02.2010 за № 57/2010 Національний природний парк Святі Гори було розширено додатково на 20 га.
НПП “Сіверсько –Донецький”
Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу президента України №1040/2009 на площі 7007 га земель державної власності, у тому числі 3020 га земель Державного підприємства «Кремінське лісомисливське господарство», що вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, і 3987 га земель Державного підприємства «Кремінське лісомисливське господарство», що включаються до складу національного природного парку без вилучення у названого підприємства.
Кремінські ліси є продовження загального зеленого поясу вздовж р. Сіверський Донець і стикуються з сусіднім НПП «Святі Гори». Прирічкова заплавна тераса представлена дібровами, на надзаплавній терасі зростають багаті соснові бори. Флора заплавного лісу багата рідкісними та зникаючими видами рослин. Розташування цього масиву в межах степової зони накладає певний відбиток в якості наявності степових видів, таких як горицвіт волзький, ефедра двоколоскова та ін. В Кремінських лісах можна зустріти такі рідкісні види, як аденофора лілієцвіта, пальчаторінник м’ясо-червоний, булатка червона, плавушник болятний, тирлич звичайний, вужачка звичайна, рябчик руський, горицвіт волзький, гніздівка звичайна та низка інших цікавих рослин.
Надзвичайно цікавим є також факт зростання тут папороті страусового пера, як домінанта в угрупованні чорно-вільхового лісу страусоперового, що занесене до Зеленої книги України. Як зазначають дослідники це дуже-дуже рідкісне угруповання для Східної України.
Територія парку вітчизняними дослідниками вважається придатною для існування інтродукції рідкісної реліктової тварини – хохулі, яка тут колись зустрічалася. Втім впродовж детального обстеження місцевих теренів на поч. 2000 рр. хохуля виявлена не була.
Національний парк «Сіверсько-Донецький» є одним з найбільш проблемних українських парків. Адже на відміну від інших створених цією хвилею парків, «Сіверсько-Донецький» постраждав від тимчасовців з місцевої влади. 22 липня 2010 р. Кремінська районна рада Луганської області звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Указу Президента України про створення парку. 21 жовтня 2010 р. Вищий адміністративний суд України видав постанову, якою визнано незаконність Указу Президента України від 11 грудня 2009 р. №1040/2009 „Про створення національного природного парку „Сіверсько-Донецький”. Це стало першим в історії України прецедентом скасування судом статусу національного парку. Втім, громадськість не змірилася з цим і українські екологічні організації домагаються поновлення чинності цього указу. Можливим також є варіант щодо прийняття нового указу щодо створення цього національного природного парку (див. також http://pryroda.in.ua/zapzf/?cat=1074).
Розповідь про інші новостворені національні парки шукайте в наступних статтях.
В статті використано матеріали М. Яроцької, Д. Шевченка, фотознімки А. Плиги, Д. Іноземцевої та В. Дьякова та автора.
Див. також http://2000.net.ua/2000/aspekty/13339
Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.
Парнікоза І. Ю.
