Любов Монцева
Май 17th, 2014 by mavca
Петриківський розпис на білій стіні
Стану призмою я, як веселка над степом.
Де біліли сніги – там волошки і мак.
Зеленіє земля, голубіється небо,
Серце повне краси таємничих ознак.
І вже день не простий: ніжна ружа, мов фея,
А барвінок веселий – мережана путь.
Пензлик мій чарівний скористається нею
Й через серце розквітле стежки поведуть.
У країну чудес – там, де зорями квіти,
Хто сказав, що цей світ неможливо любить?
Для високих небес всі ми – бажані діти,
Хоч в любові цвіли ніби мить, ніби мить.
