Бурковський О. П., Василюк О. В. Концепцiя створення державного агентства екосистемних послуг// Вiд заповiдання до збалансованого природокористування: Матерiали Мiжнародної наукової конференцiї (20-22 березня 2013 р., м. Донецьк) / Донецький нацiональний унiверситет. – Донецьк, 2013. c. 176-179.
Концепція створення Державного агентства екосистемних послуг та консервації земель як головного напрямку практичної реалізації екологічної стратегії України.
Бурковський О.П.,Всеукраїнська екологічна ліга.
Василюк О.В. Національний екологічний центр України
Згідно висновків екологічної науки, природні екосистеми мають займати не менше 2/3 суходолу6, з біологічною продуктивністю не нижче середньоглобального показника 7,8. Оскільки природа формує придатне для життя середовище, а людство вже знищило більше половини природних екосистем суходолу, то лише охорони залишків природи вже недостатньо. Виникає гостра потреба її відтворення. Розширення площ природних екосистем дозволить виконувати природі ту незамінну функцію, яку прагматики називають екосистемними послугами.
Співвідношення ландшафтів в Україні, коли площа антропогенних територій охоплює біля 80 % її території, є шляхом до масштабного опустелювання. Головним чинником знищення природних екосистем в нашій країні є орне землеробство. Цей факт підтверджується в останньому офіційному звіті Мінекології щодо проблеми опустелюваня. Наша держава має один з найвищих показників розораності земель в світі, який складає за різним оцінками 54-57 %,4 При цьому пороговим вважається показник 38,2 %1,5,8. Навіть у країнах ЄС, де щільність населення є більшою, ця цифра значно менша: 25,6 %4.
В 90-х роках ХХ ст. українськими вченими була розроблена програма консервації еродованих орних земель. На жаль одночасно розпочався процес розпаювання. Якби держава вирішила передати у приватну власність 15-20 % ріллі, то ситуація не виглядала б такою катастрофічною в екологічному сенсі. Замість цього було прийнято фатальне рішення – розпаювати переважну більшість сільськогосподарських земель: 270 тис. км2 або 45 % території країни,11, серед яких значна площа орних земель знаходиться на різних стадіях ерозії.
Тепер примусити власника орного паю перевести його в природний або напівприродний стан (законсервувати), юридично неможливо. По-перше, з комерційної точки зору власнику набагато вигідніше експлуатувати свою землю саме як ріллю. По-друге, законодавство визначає чітке цільове призначення цих земель ― товарне сільськогосподарське виробництво. Фактично, це примушує землевласників до інтенсивної експлуатації ріллі, оскільки консервація розглядається як нецільове її використання й загрожує штрафними санкціями. Це означає, що низький відсоток площ природних екосистем закріплений в Україні законодавчо.
Об’єкти відродження. Найбільш постраждалою екосистемою в Україні є степ. Степова зона охоплює 40 % території держави, але через розораність степові ділянки займають приблизно 1 % її території. Степові види флори та фауни складають 30 % Червоної книги України. Якщо на протязі розвитку цивілізації площа лісів на території сучасної України зменшилася приблизно утричі, то площа степів — більш ніж у 30 разів!
Ще один тип екосистем, який майже повністю знищений в Україні, це болота. На сьогодні вони займають 1,7 % площі України. Осушено біля 50 % первісної площі болотно-меліоративного фонду. Останнім часом питання відродження боліт стало надзвичайно актуальним у зв’язку із пожежами на торф’яниках.
З усіх екосистем найбільша увага приділяється лісам, які в Україні займають 15,5% території. Проте, увага ця носить спотворений характер. На місці вирубаних природних лісів в кращому випадку насаджують монокультури дерев, перетворюючи їх на агроценози. Через це знищується лісове біорізноманіття та відбуваються масові спалахи популяцій фітофагів й хвороб.
Загибель річкових екосистем пов’язана, в першу чергу, з великою кількістю гребель та штучних водойм. Проблема загострилась із поширенням оренди водойм під рибні господарства та забудовою прибережних смуг. Свій негативний внесок робить промислове та комунальне забруднення. Все це призводить до гниття води й замулювання, що зводить нанівець підживлення річок ґрунтовими водами.
Тактика відродження. Зникнення природних екосистем означає тотальну деградацію ґрунтів, гідрологічного режиму й водних артерій та як наслідок масштабне опустелювання. Єдиним виходом з такої ситуації є масове повернення територій в їх природний стан через консервацію та рекультивацію антропогенних територій (залуження, залісення, заболочення) та відновлення природної течії річкових систем.
Варто зазначити, що сьогодні ідея консервації земель зазнає певної дискредитації. Найяскравішим прикладом цього є Наказ Державного комітету лісового господарства України № 371 від 29.12.08 «Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України». Його реалізація призводить до залісення останніх степів, які деякі лісоводи вважають консервацією. Проте, не можна вважати консервацією залісення ділянок вкритих природною степовою рослинністю бо вони вже є природним чином законсервованими3. Деякі екосистеми (степи, болота, плавні та ін.) не мають конкретного юридичного визначення в українському законодавстві, та жодного закону, який би їх захищав. Тому, наприклад, знищення степів відбувається під виглядом залісення, розорення або забудови деградованих або малопродуктивних земель.
Річкові екосистеми вимагають демонтажу переважної більшості штучних водойм, які в радянські часи будувались в першу чергу для зрошування. Проте, практика показала, що зрошування часто веде до засолення ґрунтів, а наявність такої кількості ставків лише прискорює зникнення річок. Вже не один рік тривають дебати й про необхідність повернення Дніпру його історичного русла через поступове зниження рівня його водосховищ та демонтаж деяких з них (в першу чергу Каховського «моря»).
Запропонована тут ідея багато в чому відображає Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 р» та Розпорядження Кабміну № 675-р від 22.09.2004 р. «Про схвалення Концепції загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025 роки». В той же час, наша концепція пропонує конкретні законодавчі та адміністративні механізми реалізації державної стратегії, тобто є тактикою її втілення. Отже, вирішення проблеми потребує проходження трьох основних етапів:
1.Науковий. В науковому плані нема заперечень щодо необхідності виведення значних антропогенних територій з активного використання та переведення їх в природні екосистеми або екстенсивні агроугіддя (пасовища, сіножаті). Основним принципом консервації земель має стати екосистемний підхід, тобто консервація земель має відбуватись у відповідності до природної рослинності тієї екосистеми, де вона здійснюється. До речі, перші варіанти Національної програми охорони земель виходили саме з цього. Оскільки найбільш розораними є Степова та Лісостепова зони, то й головний обсяг консервації передбачав відтворення степу (залуження) майже 7 млн. га. Під залісення було заплановано значно менша площа ― 2 млн. га,9.Більш складним в технічному плані є питання гідроспоруд. Тут також важливо визначити правильний часовий критерій – спуск водосховищ може зайняти роки та навіть десятки років, щоб запобігти катастрофічним наслідкам таких масштабних перетворень.
2.Законодавчий. Зникнення природних ландшафтів відбувається через дефіцит державних земель та неможливість зміни цільового призначення ріллі. Тому потрібні такі зміни в законодавстві, які дозволять значно збільшити площу державних земель та дозволять консервацію приватних. Отже, для ефективного відродження природних екосистем необхідно:
1. Збільшити відсоток земель державної власності та законодавчо визначити рівень, нижче якого їх площа не може зменшуватись. Юридичним механізмом реалізації цього пункту може стати введення державної монополії на купівлю-продаж сільськогосподарських земель.
2. Всі розпайовані землі, на які не заявлені права власності, перевести у державну власність.
3. Дозволити зміну цільового призначення паю з сільськогосподарського призначення на природоохоронне виключно для консервації з урахуванням екосистемного підходу.
4. Звільнити землевласника від податку на землю у разі консервації паю.
5. Припинити санітарні рубки та впровадити залишення мертвої деревини в лісах.
6.Вилучити з Лісового кодексу право надання лісів в користування приватним особам.
7. Заборонити використання інтродукованих видів для консервації земель.
8. Дозволити переведення законсервованих земель в об’єкти природно-заповідного фонду.
9.Розробити план та процедуру демонтажу гідротехнічних споруд.
10. Перейти до басейнового принципу управління в водній сфері.
11. Законодавчо визначити основні види екосистем та прийняти закон про ландшафти.
3. Адміністративно-практичний. Дискусія щодо того, хто має займатись консервацією земель, останнім часом активно обговорюється. Найчастіше висловлюється думка, що базою створення відповідного відомства може стати Державне агентство лісових ресурсів України (ДАЛРУ. Проте, ДАЛРУ в сучаному вигляді абсолютно не відповідає екологічним викликам нашого часу 2,10. Лісове господарство ігнорує дику лісову флору і фауну та є причиною їх вимирання, саботує створення нових заповідних територій, а більше половини лісів вирубається «рубками догляду». Система лісового господарства не передбачає збереження старовікових лісів, руйнує більшість оселищ та масово знищує мертву деревину, примножуючи парниковий ефект. Лісове біорізноманіття страждає від застосування лісгоспами пестицидів в боротьбі зі «шкідниками». Попри вимоги законодавства, відбуваються рубки на заповідних територіях. Ігноруючи екосистемний підхід, лісові господарства знищують останні степи через залісення. Тому вважаємо доцільним ліквідацію ДАЛРУ та створення принципово нового відомства. Сьогодні так зване «раціональне природокористування» є архаїзмом, бо ліси й інші природні екосистеми, повинні, перш за все, формувати здорове середовище, тобто надавати екосистемні послуги, а не бути об’єктами господарської діяльності. Тому потрібним є створення системи, яка б обʼєднала в собі ДАЛРУ, колишню Державну службу заповідної справи, частину Державного агентства земельних ресурсів, й водне господарство, і в якій екосистемні послуги мали б домінуючу позицію над господарськими потребами.
Нами пропонується створити Державне агентство екосистемних послуг та консервації земель. Це агентство має бути підпорядковане Міністерству екології та природних ресурсів України. 2/3 переданих в це агентство лісів мають автоматично отримати природоохоронний статус. Таким чином, 10 % території держави відразу зосередяться на виконанні найголовнішої своєї функції ― екосистемних послугах. Завдяки цьому можна буде відразу досягти середньоєвропейського показника площ природоохоронних територій. Так само інші природні та напівприродні території, які знаходяться у державній власності (прибережні смуги та водоохоронні зони, лісосмуги, заболочені, степові та лучні ділянки) мають перейти під юрисдикцію цього агентства. 1/3 лісів, представлених монокультурами, й надалі використовуватимуться в господарській діяльності. Хоча тут варто кардинально переглянути економічний підхід й перейти на систему індивідуальної вирубки та природного відновлення лісів задля значного підвищення рентабельності лісівництва, а не обсягів рубки.
Новоствореному агентству мають передаватись орні еродовані землі для консервації. Консервація еродованої ріллі повинна проводитися виключно у відповідності до природно-кліматичних зон країни (екосистемного підходу). Тобто площа лісів має збільшуватись в найбільш придатних для їх зростання регіонах (Полісся, Карпати, частково Лісостеп). В степових та лісостепових регіонах країни основним напрямком роботи має стати відродження степової екосистеми через залуження. Водний департамент агентства має займатись відродженням боліт та природної течії річкових систем.
Концентрація територій природних та відтворених екосистем в одному відомстві сприятиме прискореному створенню нових об’єктів ПЗФ, формуванню повноцінної екомережі та збільшенню площ природних ландшафтів і, як наслідок, наданню якісних екосистемних послуг. Сьогодні, коли природні ресурси розділені між конкуруючими відомствами, а заповідна справа і відновлення лісосмуг взагалі не мають спеціалізованого державного органу, повноцінне формування екомережі неможливе. Масштабна консервація орних земель, в першу чергу в Степовій та Лісостеповій зонах, не має альтернатив. Вона має стати одним з найголовніших напрямків стратегії національної безпеки, як в екологічному так і в економічному сенсі, оскільки масштабне опустелювання є головною причиною продовольчої кризи та дефіциту питної води, вплив яких на глобальні процеси відчувається з кожним роком все більше й більше.
Зрозуміло, що запропонована нами концепція надана в загальному вигляді і вимагає детальної розробки та дискусії, оскільки торкається широкого кола не тільки екологічних, але й суспільно-політичних питань. Можуть виникнути категоричні заперечення щодо її економічної складової. Проте, варто нагадати, що світ перейшов в таку критичну фазу, коли економіка має пристосовуватись до екології, а не навпаки.
Використані джерела:
1. Булигін С.Ю. Регламентація технологічного навантаження земельних ресурсів // Землевпорядкування. – 2003. – №2. – С.9 – 12
2. Бурковський О.П., Барановський Б. О., Грицан Ю. І., Манюк В.В., Лісопокритиій території степової та лісостепової зон України ― заповідний статус, УДК 631.4 (07)
http://www.lesovod.org.ua/node/16392
3. Василюк О.В. Калюжна М., Лісорозведення у степовій зоні України: реалії, обмеження, загрози
4. Матеріали до «Проекту Аграрного Кодексу України», Міністерство Аграрної політики та продовольства України, Київ, 2010 р. с.1
5. Можейко Г.А. Лесо-аграрные ландшафты Южной и Сухой Степи Украины (природа и конструирование). – Харьков: ООО “Эней”, 2000. –312 с.
6. Одум Ю. Экология. В 2 т., М., 1986 г.
7. Печчеи А. Человеческие качества. – М.: Прогресс, 1985. – 312 с.
8. Ракоїд О. О. Огляд наукової літератури щодо визначення екологічно безпечних нормативів співвідношення угідь. Інститут агроекології УААН.
9. Сайко В. Ф. Методичні рекомендації виведення земель з ріллі та їхнє раціональне використання. – К.: Аграрна наука, 2000. – 40 с.
10. http://ecoethics.ru/radikalnaya-kontseptsiya-po-ohrane-ukrainskogo-lesa-2/
11. http://silskinovyny.com/aktsenti/item/714-konsolidatsiya-zemel-potriben-eksperiment?.html
