Cтепи України

Круглий стіл «Степове лісорозведення і агролісомеліорація в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення»
Дата проведення: 5 квітня 2012
Місце проведення: Представництво Світового Банку в Україні

Формування екомережі шляхом відновлення лісосмуг та степу в контексті ренатуралізації довкілля

В. Гавриленко, к. фіз.-мат. н., завідувач Лабораторії аероекології,
Національний авіаційний університет
Ю. Колмаз, к. с.-г. н., завідувач сектору земельних ресурсів,
Мінприроди України
Г. Коломієць, к.б.н., завідувач Лабораторії
Інститут агроекології НААН України
Я. Мовчан, д.б.н., завідувач Лабораторії екобезпеки, [email protected] ,
Національний авіаційний університет

Людство на порозі 3-го тисячоліття зустрілося з новими викликами. Ці виклики – вичерпання природних ресурсів, активізація кліматичних змін та наочність деградації біосфери, – загрожують в найближчій перспективі увійти в кожен дім і змінюють уявлення про перспективу цивілізації. Фундаментальною, але ще неочевидною, загрозою для сучасного суспільства на планеті є втрата біорозмаїття та деградація земельних ресурсів. Це повязано з ключовою роллю живої компоненти, організованої в біогеоценотичний покрив, в трансформації енергії та підтриманні глобального квазі-гомеостазу біосфери планети. В свою чергу, це забезпечує людство екосистемними послугами, які є основою його виживання та розвитку.

В доповіді ООН оцінки екосистем за тисячоліття [1] наводиться перелік послуг, які екосистеми надають людству і забезпечили його розвиток, економічне й соціальне зростання. Їх функціонально згуртовано в чотири групи, і деякі наведено нижче:

В процесі історичного розвитку суспільства, спостерігається експоненційне наростання експлуатації рослинного покриву і ресурсу – збирання, спалювання, вирубування, плантаційне вирощування, застосування хімізації та різних меліорацій, впровадження ГМО зразків тощо. Результатом стало фізичне скорочення площ, майже абсолютне знищення певних відмін покриву і окремих популяцій видів рослин та певних фітоценозів, перерозподіл енергетичних потоків в біосферних процесах. Отримання відносної енергетично-ресурсної незалежності від довкілля спровокувало відчуття абсолютної незалежності, що проявилося в виснажному використанні, зокрема рослинного покриву та деградації земель планети. Оскільки ресурси природи не завжди мають оцінку вартості і не включаються до основних засобів, в системах обліку їх використання заносять тільки в дохід замість відповідного відображення списання витраченої вартості, в кращому разі застосовують плату за використання, визначення якої має кон’юнктурну природу.
І. Пригожиним були запропоновані термодинамічні пояснення причин виникнення та форм існування стаціонарних нерівноважних систем як шансу зупинки дисипативних процесів; ключова роль в такому поясненні належить рослинному світу. Таким чином, принциповим є максимальне відновлення рослинного покриву, насамперед в агросфері.
Сучасний екологічний стан агроекосистем України в цілому можна визначити як незадовільний. На нього впливає комплекс негативних факторів, зокрема, тотальне недотримання вимог науково-обгрунтованої системи ведення сільського господарства, виснаження родючості та деградація грунтів, розповсюдження бур’янів, хвороб, шкідників, порушення гідрологічного режиму на значних територіях, занепад тваринництва тощо. В зв’язку з цим, створення умов для збалансованого розвитку агроекосистем є складним процесом, який торкається широкого кола питань, починаючи від фізико-хімічних і біопроцесів в ґрунтах, кругообігу речовин та енергії в агроекосистемах, підвищення коефіцієнту корисної дії фізіологічно активної радіації, закінчуючи оптимізацією структури сільськогосподарських ландшафтів та екологічно безпечною організацією території землекористування. Мова йде про створення передумов для збалансованого розвитку агроекосистем та призупинення негативних процесів, що відбуваються в них, впровадження інтегрованого підходу щодо управління природними ресурсами в рамках сільськогосподарської діяльності, збереження і відтворення біоресурсів в агроекосистемах, підвищення їх продуктивності, розроблення системи індикаторів щодо оцінки стану біорізноманіття та оптимізаційних моделей агроекосистем, підвищення рівня екологічної освіти та інформованості сільського населення щодо екологічних проблем агросфери. Одним з інструментів екологізації довкілля, насамперед в сфері агродіяльності, може бути формування екомережі на сільськогосподарських землях і впровадження ресурсозберігаючих та невиснажних агротехнологій.

Ідея екомережі пов’язана з підтриманням та відновленням біогеохімічних циклів, забезпеченням панміксії, неперервності природних ділянок території, збереженням і відновленням еко- та біотопів, з одного боку, та гармонізацією такої діяльності з суспільно-економічною діяльністю – з другого [2]. Екомережа є втіленням екосистемного підходу в процесі, насамперед, просторово-планувальної діяльності, і є базовим інструментом екологічно-збалансованого розвитку на ландшафтно-екосистемному рівні. В основі теорії та практики створення екомережі лежить здатність природних систем до підтримання стаціонарної нерівноваги, саморегуляції, активного і адаптивного відновлення та розвитку, забезпечення екосистемних функцій.

Адаптація сучасних знань про кругообіг і баланс вуглецю в агросистемах і екосистемах з метою обгрунтування «технології акумулювання (абсорбції) вуглецю та ппарникових газів» з можливвстю економічної компенсації власнику; запровадження внутрішнього ринку торгівлі вуглецевими одиницями. Припустимо (можна оцінити точно і диференційовано), один га в надземній і підземній частинах разом накопичує 10 тонн С за рік, що еквівалентно 36,7 тонн СО2. На світовому ринку сертифікат на тонну СО2 зараз коштує блицько 7 євро/т (в квітні-червні 2011 року – котирування сягало 15 євро/т), Тобто потенціал (до уточнення) одного «екстенсивного» гектару – 256 євро/рік, або 2800 грн/рік. Тобто з продажу квот в межах зазначеної суми можуть бути віднайдені кошти для фінансування відповідних ділянок: елементів екомережі, «органічних» господарств тощо.

Для формування збалансованої системи природокористування в сільському господарстві та забезпечення розбудови екомережі необхідно: провести науково обгрунтовану трансформацію структури сільськогосподарських земель з метою формування збалансованого співвідношення між окремими компонентами агроекосистем та забезпечення екологічної безпеки і рівноваги території, зокрема, збільшити частку сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ) відповідно до науково обгрунтованих показників, зменшити площі орних земель до 37 – 41 % території країни шляхом виведення з ріллі схилів крутизною понад 3 градуси, земель водоохоронних зон, деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь, розширити площі полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень відповідно до науково обгрунтованих показників, створити нові та розширити площі існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду в межах сільськогосподарських угідь, створити умови для забезпечення неперервності природних ділянок в межах сільськогосподарських угідь, забезпечити підтримку розвитку органічного землеробства, розробити порядок та запровадити економічне стимулювання землевласників та землекористувачів щодо ведення екологічно збалансованої сільськогосподарської діяльності.
Для забезпечення невиснажливого використання біоресурсів, збереження та відтворення сільськогосподарського та пов’язаного з ним біорізноманіття необхідно: забезпечити розроблення системи заходів щодо збереження та широкого впровадження традиційних сортів сільськогосподарських рослин, індикаторів біорізноманіття рослинного світу в зв’язку із веденням сільськогосподарської діяльності, провести агроекологічне районування сортів з конкретними рекомендаціями щодо особливостей технології їх вирощування в різних агроекосистемах (з урахуванням родючості ґрунтів, орієнтації схилів, рівня забур’яненості, наявності антропогенних ресурсів), створити банк генів господарсько-цінних культур, а також дикорослих форм рослин, які використовуються у селекційному процесі, сприяти створенню нових сортів, пристосованих до різних умов аграрного виробництва, які при мінімальних витратах енергії будуть забезпечувати високі стабільні врожаї продукції належної якості, суттєво поліпшити насінництво за рахунок впровадження новітніх наукових розробок, створення сприятливих умов для розвитку його промислового виробництва, посилення державного контролю за польовою і генетичною якістю насіння на всіх етапах його виробництва та розповсюдження, забезпечити розробку та впровадження системи заходів щодо збереження традиційних порід сільськогосподарських тварин, забезпечити збереження та оптимізувати використання генофондів сільськогосподарських тварин з урахуванням особливостей конкретних агроекосистем, в тому числі наявної кормової бази, умов утримання, кліматичних факторів, рівня техногенного забруднення, інфікованості патогенами тощо, розробити індикатори біорізноманіття тваринного світу в зв’язку із веденням сільськогосподарської діяльності, запровадити методи виявлення і елімінації генетичних хвороб в популяціях свійських тварин в Україні, посилити контроль за транскордонним перенесенням цих хвороб, створити умови для розведення спеціалізованих порід і гібридів свійських тварин, зокрема м’ясних порід великої рогатої худоби, вдосконалити систему використання органічних добрив, зокрема біомаси культурних рослин, для поліпшення функціонування мікробіоти та покращання умов кругообігу речовин і енергії в агроекосистемах, сприяти розширенню спектру ефективних мікробних препаратів, спрямованих на підвищення продуктивності сільськогосподарських культур та якості продукції, захисту їх від хвороб та шкідників і зменшення хімічного навантаження на агроекосистеми, сприяти використанню молекулярно-генетичних маркерів для дослідження популяцій і контролю чистоти штамів та рас, сприяти розвитку молекулярної діагностики вірусних і віроїдних хвороб з метою оздоровлення садивного матеріалу.

Ці заходи дадуть змогу створити умови для покращення стану агроекосистем, відновлення біорізноманіття в агросфері, попередження деградації грунтового покриву за рахунок призупинення водної ерозії, дефляції та забруднення грунтів. Це дасть можливість забезпечити збалансований та високопродуктивний розвиток агроекосистем, покращити якість природного середовища та умови життя людини. Економічний ефект буде полягати: у зменшенні витрат на відшкодування збитків від негативних явищ в агроландшафтах та попередженні втрат від зниження родючості грунтів.

Посилання на джерела:
[1] Millennium Ecosystem Assessment, 2005. Ecosystems and Human Well-being: Synthesis. Island Press, Washington, DC. – 155 p.
[2] Мовчан Я.І. Екомережа України: обґрунтування структури та шляхів втілення / Конвенція про біологічне різноманіття: громадська обізнаність та участь. – К.: Стилос, 1997. –С.98–110.