Cтепи України

Протягом 2008-2009 рр.. Національним екологічним центром України (НЕЦУ) виконувався проект «Інвентаризація та моніторинг степових біотопів в Київській області» в рамках Спільної робочої програми на основі Меморандуму про взаємопоніманіі в питаннях співпраці Україна – Нідерланди 2007-2008. Метою проекту було виявити всі степові біотопи області з тим або іншим ступенем деградації, скласти їх схему, підготувати пропозиції до заповідання найбільш цінних з них і сформувати пропозиції до формування екомережі в межах регіону досліджень.

Південна частина Київської області (близько 40% від загальної площі) відноситься до лісостеповій зоні, у зв’язку з чим на цій території формується складна мережа лісових, степових і заплавних ділянок. У зв’язку з значним рівнем розораності території (76,5%), степова рослинність збереглася лише на схилах і в балочних комплексах. Більшість ділянок, що зберегли степову рослинність, перетворені сільськогосподарським використанням в минулому і знаходяться на різних стадіях деградації. Так, багато ділянок в минулому вибиті перевипасом, практично всі щорічно переживають випалювання.

Існують і інші проблеми, необхідність вирішення яких як правило зустрічає нерозуміння землекористувачів та місцевої влади. Тим не менше, залишки степових біотопів залишаються дуже важливими для збереження степового біорізноманіття та формування екомережі у зональному аспекті, так як саме зональна рослинність в області займає вкрай малі площі. Саме ця територія, що включає 15 адміністративних районів на півдні і в центрі Київської області, була визначена нами як регіон досліджень.

Інформація про локалізацію степових ділянок (у тому числі цінних), на момент початку проекту була відсутня, моніторинг їх стану не проводився, а особливо цінні ділянки не мають належної охорони. У ході виконання проекту проведено узагальнення наявних літературних джерел, власних досліджень учасників проекту за минулі роки.

Біорізноманіття
Враховуючи, що дослідження в рамках проекту тривали протягом 2 років, нам вдалося дослідити стан популяцій цілого ряду рідкісних степових рослин. У подальшому планується продовжувати моніторинг виявлених місць проізростанія, результати чого планується висвітлювати в рамках веб-сайту «Моніторинг біорізноманіття в Україні» (www.biomon.org).
В цілому, у степових біотопах області відомо 5 видів рослин, що охороняються Червоною книгою України (ЧКУ) (Pulsatilla pratensis (L.) Mill., Astragalus dasyanthus Pall. Stipa borysthenica Klok. Ex. Procud., Stipa joannis Celak., Stipa capillata L.); 2 види, які пропонуються до включення до ЧКУ (Adonis vernalis L., Hyacenthella leucophaea (C. Koch.) Shur.) і 7 регіонально рідкісних видів (Anemone sylvestris L., Carex humilis Leyss., Pedicularis kaufmanii Pinzg., Gagea erubescens (Bess.) Schult ex. Schult. fil., Primila veris L., Viola odorata L., Ornithogalum gussonei Ten.).

В рамках проекту також складено список раритетної флори, запропонований до затвердження на рівні області (69 видів).

З числа охоронюваних видів тварин найбільший інтерес викликають комахи. Так, деякі види, такі як махаон (Papilio machaon), подалірій (Iphiclides podalirius), вусач земляний хрестоносець (Dorcadion equestre) і ксилокопа фіолетва (Xylocopa violaceae), не дивлячись на їх охороняється статус, є масовими видами і встречатся в більшості степових біотопів. Приємним відкриттям стали знахідки рідкісного виду пестрянки лети (Zygaena laeta), що є крайніьою північною знахідкою виду.

В цілому, в регіоні досліджень проекту зафіксовані 15 степових видів комах, занесених до ЧКУ: Bombus agrillaceus, Bombus fragrans, Bombus muscorum, Bombus serrisquama, Dorcadion equestre, Iphiclides podalirius, Papilio machaon, Parnassius mnemosine, Polyommatus daphnis, Scolia hirta, Scolia maculate, Xylocopa valga, Xylocopa violaceae, Zerynthia polixena, Zygaena laeta. Крім цього, за рахунок наявності по периметру степових біотопів безлічі екотонів, у степових біотопах попутно відзначені і 9 нестепових «червонокнижних» видів комах: Anax imperator, Aromia moschata, Callimorpha quadripunctaria, Catocala fraxini, Cordulegaster annulatus, Lucanus cervus, Marumba quercus, Proserpinus рroserpina, Staurophora celsi.

Найбільш примітним в частині охоронюваних видів стало урочише «Ковалівський яр» (20 га), запропоноване нами до заповідання. В межах урочища знайдено популяції 2 видів червонокнижних рослин і зафіксовано 14 охоронюваних видів комах.

Несподіваним відкриттям стали знахідки курганника (Buteo rufinus), що раніше вважався вкрай рідкісним малочислененним видом. До початку наших досліджень, чисельність цього птаха в області оцінювалася в 2-3 пари. Цілеспрямоване обстеження степових біотопів дозволило виявити як мінімум 18 пар курганника і оцінити критерії, за якими цей вид обирає біотопи для годування і гніздування.

Згідно з літературними даними, на території регіону досліджень також є і ряд знахідок зеленої ящірки, включеної в нове видання Червоної книги України (2009).

Отримані відомості про місця зустрічей охоронюваних видів передані укладачам нового видання Червоної книги України та Державного Кадастру тваринного світу.

Заповідна справа
Станом на 1.11.09 р., в області існує 17 об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), до складу яких входять степові ділянки. Найбільш важливими серед них є заказники «Кожанське балка» (50 га), «Копачовскіе схили» (30 га), «Васильківські Карпати» (226 га) і найбільш цінний в області ботанічний заказник «Тулінецкая степ» (88 га).

В рамках проекту, нами підготовлено ряд пропозицій про створення нових об’єктів ПЗФ, з яких ще під час виконання проекту створено 2 нові об’єкти і один існуючий розширений. Найбільш значними для охорони біорізноманіття є проектовані закзники місцевого значення «Ковалівський яр» (20 га), «Наддніпрянський степовий» (3900 га), «Попів хутір» (63 га) і «Щербанівский» (180 га).

На жаль, всі цінні степові ділянки, і особливо місця поширення охоронюваних видів, виявлені нами, за рідкісними винятками (заповідні кургани та еталонна ділянка степу – заказник «Тулинецький степ»), апсолютно не відповідає мережі наявних в області територій ПЗФ.

Важливо відзначити, що розміщений на лівобережній частині області військовий полігон «Дівички», який зберігає найбільшу в області популяцію ковили дніпровського і має рекордну для області площу остепнених територій – 3963,85 га, сформованих на алювіальних відкладах Дніпра, так само має шанс стати заповідним. У зв’язку з вимогами Указу Президента України № 611/2009 від 16.08.2009, в Україні проводиться інвентаризація земель, що перебувають у користуванні Міністерства оборони України з метою заповідання найбільш цінних з них. При цьому, одні з самих великих степових територій України зосереджені саме на військових полігонах, серед яких і полігон «Дівички». Завдяки закритому статусу і відсутності землеробства ці території є потужними ядрами біорізноманіття. Пропозиції щодо заповідання даного полігону подані до Мінприроди України учасниками громадської кампанії «Збережемо українські степи!».

До питання про екомережу
В основу формування пропозицій до екомережі нами була покладена оригінальна методика. Причиною цьому стало вивчення в рамках проекту тільки одного типу природних бітопов, що не дає підстав пропонувати загальні обриси структурних елементів екомережі. Таким чином, нами сформовані лише пропозиції до контурів ключових територій, найбільш цінних для збереження степових біотопів. Матеріли проекту передаються до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, у зв’язку з чим передбачається, що в подальшому вони будуть враховані при розробці Регіональної схеми екомережі області, роботи з формування якої поки не розпочаті.

Перший етап проекту виконувався за допомогою технологій GoogleEarth, в рамках чого в межах Київської області було окреслено контури всіх ділянок, які можуть бути степовими бітопамі. Використання альтернативного варіанту – топографічних карт, себе не виправдав, тому що в системі умовних позначень військових та туристичних топокарт України, степові бітопи не відрізняються від сільгоспугідб. До отриманих контурів додано додатковий шар ділянок, зазначених у літературі як місця розповсюдження раритетної степової біоти. Ситуація ускладнюється відсутністю у вільному доступі космічних знімків високої роздільної здатності (Quick Bird, 60 см), які б покривали весь регіон досліджень. У зв’язку з цим, після попереднього виділення перспективних ділянок проводилася польова верифікація, що стала другим і основним етапом виконання проекту. Це дозволило виключити з первинної схеми помилково включені території і додати важко помітні на космічних знімках ділянки з невеликою площею.

Фінальний шар, що включив 588 виявлених ділянок, зайнятих степовими і остеповані біотопах різного ступеня деградації. Переважна більшість ділянок виявилася балочними комплексами і крутими схилами і тільки мала частина – рівнинними пасовищами. Сумарна площа всіх ділянок – 68 505 га, що становить 5,3% регіону досліджень і 2,4% площі області.

Важливо відзначити, що практично всі степові ділянки зосереджені в правобережній частині області. Лівобережна частина області зберігає степу тільки на території військового полігону «Дівички» і розрізнених залишків історичних оборонних валів і курганах.

Таким чином, найбільш багатими на степові біотопи в області є Богуславський, Миронівський, Обухівський і Васильківський райони, в яких частка степових біотопів складає, відповідно, 11.4%, 10.3%, 9.9% і 6.0% від їх загальної площі. Такі статистичні відомості, а також специфіка просторового розміщення та конфігурації балочних комплексів, дають нам підставу стверджувати, що степу грають важливу роль в екомережі регіону досліджень.

В основу концепції формування схеми ключових територій екомережі, необхідних для збереження степових біотопів, покладено відомі принципи формування регіональних схем екомережі та уявлення про те, що її основою є а) великі за площею території, що знаходяться в природному або близькому до природному стані, б) території , що містять безліч Екотон, в) лінійні біотопи, що з’єднують між собою великі ділянки.

У результаті просторового аналізу взаіморозмещення виявлених ділянок, в межах регіону досліджень було виділено 11 територій, в контурі яких степові ділянки займають від 30% і більше. Ці території запропоновані нами в якості «степових» ключових територій екомережі. Сумарно, до складу всіх ключових територій увійшли 357 ділянок загальною площею 48 365 га, що складає 60,7% від наявних в області ділянок та 70,6% від загальної площі таких ділянок в області.

Формування екомережі в умовах ландшафту півдня Київської області є дуже перспективним, тому що поряд зі степовими ділянками присутня маса фрагментів лісу, заплав і лугів, що формують безліч екотонів. При цьому, більшість балочних комплексів зберігають водотоки, які їх сформували, що так само сприяє формуванню складної просторової структури екомережі. У той же час, у лівобережній частині області, де більшість знайдених степових ділянок є самотніми курганами серед полів, степи практично не приймають участі у формуванні екомережі, не зважаючи навіть на присутність поважної кількості охоронюваних видів.

У рамках проекту ми не виносимо пропозицій щодо конфігурації екологічних коридорів, так як усі степові ділянки, виявлені нами, рознесені в просторі і з’єднуються виключно іншими типами біотопів і агроландшафтами. При цьому, самі балочні комплекси в майбутньому можуть отримати статус екологічних коридорів у рамках цілісної схеми екомережі області.

Розроблені нами ключеві території повинні лягти в основу розробки РСЕМ області, так як є одними їх найбільш природних біотопів регіону досліджень. Більшість лісових насаджень, що є навколо них, створені штучно під час протиерозійної кампанії 40-60-х рр. минулого століття, на місці степових біотопів. З цього, наявні лісові ділянки не можуть відігравати вирішальної ролі в майбутній РСЕМ.

Проблематика степових бітопов.
Окрім формування пропозицій до екомережі, нами досліджувались і проблеми, що впливають на стан степових біотопів. Більшість масштабних негативних впливів здійснені в минулому (переважно в 20 ст.). Це залісення колосальної кількості балкових комплексів і терасування схилів деяких з них, що було частиною протиерозійної програми; перевипасання і створення ставків на видатках, що протікають по дну балок. У наш час виявлено інші антропогенні впливи, зокрема оранки дна і схилів балок (ухилом більше 7 градусів), створення нових ставків, створення звалищ, видобуток торфу з дна балок. Так само, в минулому і до нинішнього часу, всі степові ділянки області страждають від регулярного випалювання. Поряд з проблемами антропогенного походження, внаслідок випалювання, перевипасу одних ділянок і відсутності випасу на інших, в деградації степових біотопів приймають участь і природні процеси – заростання (переважно груша, абрикоса і акація) і проникнення адвентивних рослин.

Існує й ряд проблем адміністратіного характеру. Так, українське законодавство впринципе не передбачає поняття «степ», у зв’язку з чим, степи юридично числяться як «землі запасу», «деградовані землі», «землі, непридатні для сільськогосподарського використання» та ін У питаннях створення природно-заповідних територій, найбільше складнощів виникає у момент узгодження створення таких об’єктів з сільрадами та районними адміністраціями, тому що місцева влада та землекористувачі зустрічають ідею заповідання з глибоким нерозумінням і антипатією. При цьому, адміністративні кордони сільрад і районів нерідко проводяться саме по дну балок, що примножує кількість необхідних для заповідання погоджень.

У частині пропаганди ідей проекту, підготовлено ряд публікацій у місцевих ЗМІ та ефірів на місцевому телебаченні. Крім цього, видано інформаційний плакат про необхідність охорони степів, распрастраненний в сільрадах регіону досліджень. Також, підготовлено та видано книгу, яка містить напрацювання і результати проекту.

Видання проекту:

Парнікоза І., Василюк О., Іноземцева Д., Костюшин В., Мішта А., Некрасова О., Балашов І. Степи Київської області. Сучасний стан та проблеми збереження. Серія: Збережемо українські степи— К.: НЕЦУ, 2009. — 160 с. з іл.

Завантажити