Cтепи України

І. Мойсієнко, Херсонський державний університет, Б. Суднік-Войциковська, Варшавський університет

… і мрійна далєчинь,
що млою синіх крил
чарує і зове до еллінських курганів…”
(Микола Зеров)
Кургани — давні поховальні пам’ятки, обов’язковим елементом яких є куполоподібний земельний насип. Курганні поховання були дуже поширені в минулому. В Україні спорудження курганів продовжувалось майже 5 тисяч років (з середини IV тисячоліття до н.е. до XIII ст. н.е.), протягом пізнього енеоліту бронзового віку, раннього залізного віку та середньовіччя. Подібний тип поховань властивий багатьом , культурам та народам, а серед тих, що в різні часи населяли Україну—для скелянської, ямної, катакомбної, зрубної, сабатанівської культур та культури багатопружкової кераміки, а також кіммерійців, скіфів, сарматів, печенігів, половців, ногайських татар та ін. В цілому в Україні відомо понад 50 тис. курганів.

Кургани — це невід’ємний елемент степового ландшафту. До масового розорювання півдня України кургани сторіччями були оточені цілинною степовою рослинністю, що сприяло формуванню на них степового рослинного покриву, близького до природного. В ході освоєння степів на більшості курганів (особливо невеликих) степова рослинність булазнищена (в основному внаслідок розорювання), або ж знищені самі кургани. Однак, частина курганів, переважно крупних, ніколи не розорювались і на них зберігся степовий рослинний покрив, який різко відрізняється від оточуючої їх сегетальної рослинності. Таким чином, окрім добре відомої археологічної ролі, кургани мають велике значення для збереження та відновлення степового біорізноманіття.

Зважаючи на значну флоросозологічну роль курганів і практично повну відсутність заходів щодо охорони їх рослинного покриву в даній статті ми обговорюємо значення курганів у збереженні рослинного покриву, зокрема созофітів, негативні чинники, які на них впливають, а також питання оптимізації охорони рослинного покриву курганів.

У 2004-2007 pp. нами досліджувалась флора курганів півдня України, в межах Херсонської, Миколаївської і Кіровоградської областей. Загалом досліджено 81 курган на території степової зони, в тому числі 26 — в межах зони пустельних степів, 26 — типчаково-ковилових (біднорізнотравних) і 29 — різнотравно-типчаково-ковилових (багаторізнотравних). Матеріали стосовно флори курганів пустельних та справжніх типчаково-ковилових біднорізнотравних степів були опубліковані нами раніше (Moysiyenko 2006); дані відносно типчаковоковилових багаторізнотравних степів підготовлені до друку. Розпочаті також аналогічні дослідження курганів в лісостеповій зоні, на території Кіровоградської, Черкаської та Полтавської областей — їх закінчення заплановано на 2008 р. Для дослідження відбиралися слабо порушені кургани понад заввишки 3 м, на яких в доброму стані зберігся степовий рослинний покрив, зокрема, в значній кількості представлені типові для степів ксерофільні дернинні злаки з родів: Agropyron, Festuca, Koeleria і Stipa. Варто підкреслити, що з понад 400 високих курганів, які були обстежені нами в степовій зоні в 2004-2007 pp., лише 1/5 відповідала встановленим критеріям. В ході дослідження для кожного кургану складалися 5 списків флори, у відповідності з кількістю виділених нами на кургані екотопів, з визначенням частоти трапляння та рясності кожного виду. Окремо вивчалися весняна, літня та осіння флори курганів.

Флоросозологічне значення курганів

В результаті детальних досліджень про¬ведених в степовій зоні на 81 кургані було ви¬явлено 613 видів судинних рослин. На роль курганів як рефугіумів природного фіторізнома-ніття вказують наявність значної частки аборигенних, несинантропних, степових та раритетних видів. Більшість видів рослин, виявлених на курганах, є аборигенними (462, або 75,3 %), в тому числі 277 видів (45,1 %) належать до не синантропних. До степових (тобто, таких які мають фітоценотичнии оптимум в угрупованнях класу Festuco-Brometea, та близьких синтаксо-нів   Galietalia   veri, Festucetalia vaginatae, Polygono-Artemisietea) належить 284 видів, або 46,3 %. Тобто, за структурою флора курганів є досить подібною до природних степових флор. На досліджених курганах було виявлено 33 созофіти, що складає досить вагому частку флори курганів — 5,4 % (таблиця). Також на курганах виявлено низку угруповань, що потребують охорони і включені до Зеленої книги України — Amygdaletea nanii, Stipetea capillatae, Stipetea lessingianae тощо. Проведені нами спеціальні дослідження флори курганів показали, що вони є важливими об’єктами збереження біорізноманіття: – на курганах зберігається значний відсоток степового біорізноманіття Європи; – кургани є важливим джерелом інформації при відтворенні потенційної природної рослинності в антропогенних ландшафтах. Ефективним було б їх використання при фітогеографічному районуванні степових районів, та уточнені межфітохорій. Це актуально перш за все для плакорних ділянок, де степовий рослинний покрив, окрім курганних рефугіумів, тепер фактично знищений; – кургани є джерелом експансії степових видів на прилеглі території (наприклад, на покинуті поля, в лісосмуги, тощо), і можуть відіграти велику роль у природному відновлені степової рослинності, кургани є джерелом збереження палеоботанічної інформації, оскільки в них, законсервований палінологічний та карпологічний матеріал, який можливо дуже точно датувати, зіставивши з археологічним матеріа¬лом. Таким чином, їх можна використовувати для встановлення історії рослинного покриву та реконструкції палеокліматичної ситуації; – в ході дослідження, стало очевидним, що кургани є рефугіумом не лише для судинних рослин, а й для степової бріофлори, мікобіоти, фауни (однак спеціальні дослідження на курганах цих таксономічних груп поки що не проводилися).

Чинники, що загрожують існуванню созофітів на курганах

Охорона раритетних видів на курганах, як і в цілому степової флори курганів, є досить складним завданням. Пов’язано це в першу чергу з невеликими розмірами самих курганів та ізоляцією видів на курганах, переважно сільськогосподарськими угіддями. В результаті раритетні види часто представлені на курганах лише кількома особинами і очевидно є тут вимираючими (наприклад, подібне поширення на курганах мають Astragalus dasyanthus, Astragalus pallescens, Tulipa schrenkii, тощо). Навіть у випадку значного представництва (максимально раритетний вид може бути представлений на кургані кількома тисячами особин, а частіше — в межах однієї-кількох сотень), існує проблема генетичної ізоляції локальної курганної популяції. Більшість курганів оточені на кілька кілометрів антропогенними ландшафтами, частіше сільськогосподарськими полями. Тому не виключено, що генетичний обмін через запилення, з іншою популяцією цього ж виду для них є важкодоступний. Також внаслідок невеликої площі та ізольованості курганів подібні екосистеми, як правило, не повночленні. Високою ймовірністю є постійна, або тимчасова відсутність комахи-запилювача, або мікоризних грибів тощо.

Раритетні рослини на курганах зазнають значного антропогенного впливу. Як вже зазначалось вище, на більшості, переважно невисоких курганів, степовий рослинний покрив повністю знищений, переважно оранкою, або ж знищені самі кургани. Однак, навіть на найвищих курганах, із збереженим рослинним покривом, антропогенний вплив є відчутним.

Найвагомішою антропогенною загрозою для популяцій раритетних видів на курганах є руйнування місцезростань. Розташовані серед агроландшафту, кургани постійно пошкоджуються під час обробітку полів, зокрема, під час оранки регулярно пошкоджується підніжжя кургану. Страждають при цьому види, які більш приурочені до даного екотопу на кургані, зокрема, серед рідкісних це Adonis vernalis, Amygdalus папа, Anemona sylvestris, Elytrigia stipifolia, Iris halophylla, Linaria biebersteinii, Muscari neglectum. Також під час проведення сільськогосподарських робіт кургани подекуди використовуються для звалища сміття, облаштування спостережних пунктів для охорони полів (при цьому на них можуть споруджуватися намети, розводяться багаття тощо), або ж догляду за худобою. Крім того кургани руйнуються під час розкопок чорними археологами, з них добувається і вивозиться грунт, на них часто встановлюються тріангуляційні, або пам’ятні знаки, розміщують цвинтарі тощо.

Значна кількість курганів пошкоджені під час воєн, коли на їх верхівках облаштовувалися окопи, бліндажі, спостережні пункти; деякі знищені траншеями внаслідок археологічних розкопок, а також — під час посадки лісосмуг, при будівництві каналів, спорудженні автошляхів тощо. При цьому безперечно страждають рідкісні види рослин, знишуються або скорочуються їх популяції.

Регулярно на курганах трапляються пожежі, які здебільшого мають антропогенний характер. Пожежі часто влаштовуються цілеспрямовано, останім часом в Україні прийнято після збирання врожаю зернових спалювати солому на полях, при цьому згорають і розташовані на цих полях кургани. Особливо страждають під час пожеж терофіти, на багатьох свіжозгорілих курганах їх не вдається виявити, або ж вони представлені у дуже невеликій кількості. Серед рідкісних видів лише один є терофітом (Cerastium ucrainicum), однак і багаторічники, нерідко пошкоджуються або знищуються пожежами. Поширеним явищем майже на всіх курганах є випас. Деякі кургани доступні для випасу цілий рік (розташовані на пасовищах, перелогах, в лісосмугах, при дорогах тощо), на інших (розташованих серед полів) він відбувається лише після збирання врожаю.

Також тотальне знищення рідкісних видів рослин на курганах відбувається під час косіння, вибірково вони пошкоджуються під час збирання красивоквітучих рослин на букети, або ж викопування їх для пересадки в квітники {Adonis vernalis, Amygdalus папа, Anemona sylvestris, Crocus reticulatus, Hyacinthella leu-cophea, Iris halophylla, Limonium platyphyllum, Muscari neglectum, Ornitogallum kochii, Stipa lessingiana, Stipa ucrainica, Tulipa hypanica, Tulipa schrenkii), збирання лікарської сировини (Adonis vernalis, Astragalus dasyanthus, Ephedra distachya) тощо. Слід зазначити, що регульований вплив на рослинний покрив курганів, особливо випалювання та випас, має певне позитивне значення. В результаті на курганах не відбувається значного накопичення мортмаси, і не відбувається “резерватна” сукцесія яка тепер поширена в степових заповідниках України, і в результаті якої типові дєрнинно-злакові степові угруповання, замінюються на кореневищно-злакові (лукоподібні), або ж навіть на деревянисто-чагарникові. З 81 дослідженого нами в степовій зоні кургана, тільки на одному (в окол. пгт. Онуфрієвка Кіровоградської області) спостерігалось накопичення значної кількості мортмаси, переважно Stipa capillata, яке пригнічувало розвиток багатьох інших степових рослин.

Оптимізація охорони рослинного покриву курганів

Сьогодні кургани охороняються як пам’ятки археології. Однак, очевидно, що цього явно не достатньо. Особливо прикрим є те, що рослинний покрив на курганах пошкоджується, а за сучасними технологіями розкопки, коли повністю розкопується насип кургану тотально знищується, археологами під час розкопок. Відбувається це офіційно, за дозволами з боку держави. Справа в тому, що ні на офіційному рівні, ні в археологічних колах, ні в свідомості громадян не зафіксовано, те що цінним в курганах є не лише археологічний матеріал, що в них міститься, а й розташований на їх поверхні рослинний покрив. Спостереження під час наших досліджень показали, що велику природну цінність на курганах мають не лише судинні рослини, які ми досліджували, а і інші елементи біорізноманіття. Зокрема, нами часто відмічалися раритетні види тварин, рідше лишайників та грибів. Тому фактично, розкопки курганів, на яких зберігся природний рослинний покрив відбуваються з порушенням чинного природоохоронного законодавства, оскільки знищується місцезростання, та власне самі рідкісні види рослин. Найкращим способом вирішення цього питання є визнання природної цінності курганів на державному рівні і створення законодавчої бази, яка б передбачала збереження рослинного покриву курганів під час їх розкопок. Однак, це тривалий і складний процес. Тому, тепер нагальним питанням є створення на курганах заповідних об’єктів. Існуюче в Україні сьогодні законодавство дозволяє це робити, а дослідженні нами кургани заслуговують на включення їх до об’єктів природно-заповідного фонду. Згідно з чинним законодавством кургани на яких збереглося природне фіторізноманіття, в тому числі раритетне, слід оголосити пам’ятками природи (пам’ятки природи — окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення і мають зберігатися в природному стані (Андрієнко та ін., 2001)). Також необхідно провести в Україні широку інформаційну кампанію, з метою донесення до широких верств населення інформації щодо природної цінності курганів.

Ще одним важливим завданням є зміна ставлення з боку археологів до таких курганів. На необхідність комплексної охорони археологічних та природних пам’яток останім часом вказують також і археологи (Петрашенко, 1998). На нашу думку, вирішення конфлікту інтересів, між археологами та природоохоронцями в дослідженні курганів є цілком можливим. При археологічних розкопках рослинний покрив на курганах повністю знищується. Однак, можливо проводити розкопки із збереженням рослинного покриву. Верхній задернований шар ґрунту, який, як правило, не містить археологічного матеріалу, може бути знятий з кургану і перенесений в безпечне місце. Цей дернинний матеріал може бути транспортований і використаний для відновлення степів. Або ж, враховуючи, що кургани є також важливим елементом краєвиду в України, передбачити після проведення розкопок максимальне відновлення насипів курганів. При цьому знятий дернинний матеріал може бути знову повернутий на курган. У деяких випадках охорона курганів має забезпечуватися шляхом створення заповідних об’єктів. Так, наприклад, компактно розташовані кургани (загалом 134, з яких нами детально досліджено 12) в Голопристанському районі Херсонської області на приморській солончаковій рівнині, оточеній селами Іванівка (з півночі) і Очаківське, Вільна дружина, Садове та Пам’ятне (з півдня), доцільно охороняти у складі регіонального ландшафтного парку “Долина курганів” (Мойсієнко, 2006).

Комплексне збереження курганів як археологічних та природних пам’яток органічно випливає з сучасних тенденцій інтегрованого розуміння ландшафту як цілісної природно-культурної системи, що знайшло відображення в Європейській ландшафтній конвенції.

Посилання:
Мойсієнко І.І., Суднік-Войциковська Б. Кургани – рефугіум степового рослинного покриву в агроландшафті півдня України // ЖИВА  УКРАЇНА, №1 – 2, 2008.