Cтепи України

Екомережа степової зони України: принципи створення, структура, елементи / ред.. д-р.біол.наук, проф. Д.В.Дубина, д-р біол..наук, проф. Я.І.Мовчан. – К.:LAT&K, 2013. – 409 с., рис.11., біблогр. Назв.183

Видання є наслідком багаторічної роботи авторів по дослідженню рослинного покриву і ступеню природності ландшафтів всіх областей степової зони України. У книзі автори визначають структурні елементи екомережі степової зони та подають детальний опис кожного з них. Зокрема, у виданні наведені характеристики ключових територій та екокоридорів міжнародного, національного і регіонального рівнів. Принципи та критерії визначення елементів екомережі окремо обґрунтовуються у вступній частині видання.

Сьогодні, книга стає новим кроком у справі розвитку екомережі в Україні, як такої.

Процеси створення національної екологічної мережі України розпочались у 90-х роках ХХ сторіччя. За цей період було зроблено ряд кроків націлених на втілення ідеї екологічної мережі. По-перше було створено законодавчі засади формування екомережі: Закони України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” (2000) та «Про екологічну мережу України» (2004). В 2003 році питання створення екомережі було введено в сферу земельного законодавства, зокрема в Закон України “Про охорону земель”.

І по-друге, розпочато розробку детальних схем екомереж областей та природно-ландшафтних утворень. Станом на 1.11.2011 р. розроблені регіональні схеми екомереж більшості областей, детальні схеми екокоридорів національного рівня а також низка експериментальних розробок. Натомість більшість схем лишаються еклектичними і створені за різними підходами і не можуть функціонувати як цілісна система. Цей факт давно вказував на необхідність розробки схем екомережі цілісних природних зон.
Особливо важливою є розробка такої комплексної зональної схеми саме для степової зони України, адже схеми екомереж частини областей не відображають наявність на території названих областей ключового зонального біотопу – степів. Причиною цьому є, очевидно відсутність картографічного матеріалу, що показував би реальні обриси степових ділянок. В свою чергу причиною цього є відсутність правового статусу степів як категорії земель. Степи не мають окремо визначеної категорії земель і тому розділені сьогодні між наступними передбаченими законами категоріями: землі сільськогосподарського призначення (пасовища, сіножаті, перелоги), землі лісогосподарського призначення (деградовані лісові ділянки, колишні згарища, землі передані під лісорозведення) а також так звані деградовані, малопродуктивні землі, невгіддя. Розробники жодної з просторових схем екомережі не ставили перед собою створення такого картографічного матеріалу, а отже він не врахований у жодній з РСЕМ.

Ця принципова помилка виправлена при підготовці видання «Екомережа степової зони України: принципи створення, структура, елементи». При розробці екомережі степової зони з використанням матеріалів дистанційного зондування землі були виділені важливі степові ділянки в усіх областях степової зони України та нанесені на картосхеми, що містяться у виданні.

Видання буде корисним для зацікавлених в охороні природи активістів громадських організацій, фахівців ботаніків та екологів а також працівників державних природоохоронних установ.
Наступним кроком реалізації напрацювань авторів цієї книги має стати доопрацювання наявних схем екомереж областей степової зони з метою врахування елементів екомережі, визначених авторами книги.

О.Василюк