Cтепи України

Комітет Верховної Ради України

з питань екологічної політики, природокористування

та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

 

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Міністерство екології та природних ресурсів України

Міністерство юстиції України

 

Державне агентство водних ресурсів України

Державне агентство земельних ресурсів України

Державне агентство лісових ресурсів України

 

Про збереження степових ділянок,

формування екомережі

та зміну форм господарювання в степовій зоні

 

Степ для України і українців, інших народів, що населяли чи потрапляли в ці місця – від Дону до Дунаю – був надзвичайно важливою частиною життя, укладу і культури, часом основою існування. В плині часу племена і народи змінювали його і змінювались самі, залишаючи відбитки в свідомості, культурі, довкіллі. В цих умовах сформувалася ксеротермічна рослинність, потужний блок травоїдної фауни та фантастичні чорноземні грунти (які стали стратегічним ресурсом). Але на кінець ХІХ століття Степ  зазнав драматичних змін – і в сенсі стану біогеоценотичного покриву, і в сенсі біогеохімічних циклів, і в сенсі екосистемних послуг для людей: він вже не був багатим безкраїм пасовищем, а став великим полем. Степ став «житницею».

Сучасний екостан агроекосистем в степовій зоні можна визначити як незадовільний. На нього впливає комплекс негативних чинників, зокрема, повне недотримання вимог науково-обґрунтованої системи ведення сільського господарства й майже тотальне перетворення степу на ріллю, виснаження родючості, деградація грунтів та ерозія, розповсюдження бур’янів, хвороб, шкідників, порушення гідрологічного режиму на значних територіях, в тому числі через масове створення гребель на малих річках, занепад тваринництва тощо. Такий стан справ загрожує національній безпеці держави і пов’язаний з порушенням міжнародних зобов’язань України в рамках ратифікованих конвенцій.

В зв’язку з цим, є потреба у створенні умов для збалансованого розвитку агроекосистем, починаючи від фізико-хімічних і біопроцесів в ґрунтах, кругообігу речовин та енергії в агроекосистемах, підвищення використання фізіологічно активної радіації, закінчуючи оптимізацією структури сільськогосподарських ландшафтів та екобезпечною організацією території землекористування. Інструментами екологізації можуть бути формування екомережі, впровадження ресурсозберігаючих та невиснажних агротехнологій, і, головне – збереження останніх степових ділянок.

Для формування збалансованої системи природокористування в зоні Степу та забезпечення розбудови екомережі необхідно провести трансформацію структури сільськогосподарських земель з метою формування збалансованого співвідношення між окремими компонентами агроекосистем та забезпечення  вимог екобезпеки. Для цього, зокрема, треба збільшити частку сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ) відповідно до науково-обґрунтованих показників, зменшити площі орних земель до 35 – 45 % території шляхом виведення з ріллі схилів крутизною понад 3 градуси, земель водоохоронних зон, деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених агроугідь. Необхідно також розширити площі полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень, створити нові та розширити площі існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Дуже важливо створити умови для забезпечення неперервності природних ділянок в межах сільськогосподарських угідь, що і є основою для формування екомережі. Окрім того, актуальними завданнями є забезпечення підтримки розвитку органічного землеробства, запровадження економічного стимулювання землевласників та землекористувачів щодо ведення екозбалансованої агродіяльності, збереження останніх степових ділянок.

Для обговорення шляхів вирішення проблеми екологізації діяльності в степовій зоні та збереження останніх ділянок Степу, пропонуємо організувати Круглий стіл в Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Окрім того, просимо проінформувати, відповідно до компетенцій, про виконання пункту 90 Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки (затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.05.2011 №577), яким передбачено удосконалення методів управління агроландшафтами для відновлення навколишнього природного середовища, підвищення природно-ресурсного потенціалу території, збереження біотичного і ландшафтного різноманіття з урахуванням необхідності розвитку екомережі.

Просимо також проінформувати про застосування відповідних статей Земельного кодексу України (зокрема, ст. 184) та Закону України «Про землеустрій» (ст. 25 та ін.), якими передбачено такі види документації із землеустрою як схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та ін. (згідно з Порядком  розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 № 1134, у складі проектів, у тому числі, мають передбачатися заходи з охорони земель).

Беручи до уваги, що ст. 22 Закону України «Про охорону земель» визначено, що створення екологічної мережі є складовою системи заходів у галузі охорони земель, просимо, згідно компетенцій, повідомити про стан виконання вказаної статті та стан формування екомережі в регіонах степової зони (у відповідності із ст. 15 Закону України «Про екологічну мережу України», де визначено, що проектування екомережі здійснюється шляхом розроблення регіональних та місцевих схем екомережі, а їх втілення  забезпечується на основі програм з питань розвитку екомережі).

Пропонуємо призупинити виконання заходів програми «Ліси України» до розроблення та набуття чинності змін в законодавство щодо недопущення знищення природних степових ділянок (у відповідності із Законами України Про рослинний світ, Про Червону книгу України, Про екологічну мережу України та іншими, а також вимог Бернської конвенції та інших міжнародних правових документів).

Вважаємо, що збалансованому  управлінню  агроландшафтами сприятиме встановлення та забезпечення дотримання передбачених статтею 30 Закону України «Про охорону земель» нормативів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, у тому числі нормативів оптимального співвідношення земельних угідь, до яких, серед іншого, належить оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах, та виконання інших вимог цього Закону.

Пропонуємо також розглянути можливість внесення змін в Водний кодекс щодо нормалізації ситуації із водозабезпеченням та водокористуванням в степовій зоні, беручи до уваги зміну кліматичних умов, катастрофічний стан грунтів в багатьох районах, загрозливі масштаби діяльності, пов’язаної із створенням руслових ставків на малих річках зони.

Вважаємо, що запропоновані заходи сприятимуть переходу до збалансованого та високопродуктивного розвитку агроекосистем регіону, покращать якість природного довкілля степової зони та умови життя людини. Економічний ефект буде полягати у зменшенні витрат на відшкодування збитків від негативних явищ в агроландшафтах, в тому числі в світлі кліматичних змін, та попередженні втрат від зниження родючості грунтів. В той же час, ці кроки дадуть шанс збереженню останніх ділянок Степу – гордості і надії України.

 

Громадська кампанія «Збережемо українські степи »,

Спів-координатор                                                          Олексій Василюк

 

Національний Екологічний Центр України,

Голова                                                                               Ярослав Мовчан

 

Регіональна Чорноморська мережа громадських організацій,

Виконавчий  директор                                                   Ганна Коломієць