Cтепи України

Згідно переказам, мандруючи у V cт до н.е. скіфією, Геродот піднявся від гирла Дніпра до порогів в районі сучасного Запоріжжя. В суворому степовому кліматі Північного Причорномор’я, долина Дніпра виділялась як ніщо інше. Тут знаходився найбільший заплавний ліс у Європі. Звісно ми його тепер не можемо побачити. Сьогодні весь він зайнятий каскадом Дніпровських водосховищ і колись найбільший ліс у степу тепер перетворений на найбільшу водойму у степу (загалом – 6950 кв. км, площа, що співставляється з половиною всіх наявних у степовій зоні України лісів). Саме цей ліс Геродот описав як Гілею – надзвичайну лісову країну серед степу. Адже скільки не пливи Дніпром – навколо – самі безкраї ліси (1).

Пізніше ця територія отримала назву «Великий Луг» (2), під якою проіснувала аж до самого наповнення водосховищ. Більшість з нас забувають, що слово «луг» (а не «луки») якраз і означає «заплавний ліс».

Навколо Великого Лугу, будучи позбавленими принесеного Дніпром з північних регіонів вологи, розгорнулись безкрайні степи, які утворились тут щонайменше п’ять тисяч років тому (3)  і тягнуться від дельти Дунаю аж до Туви – кліматичного центру Євразії (4) і далі – у Китай. Також, переповнений водами від танення льодовика, потужний пра-Дніпро, рівно як інші великі річки наших широт, намив вздовж лівого берега каскад потужних піщаних арен, які зайняла специфічна рослинність піщаних степів (нині більшість з них знищена працею лісоводів початку 20 століття) (5). Природоохоронці (у т.ч. і Г.Висоцький, на якого тепер завзято посилаються лісоводи як на ідеолога знищення степу, що зовсім не відповідає дійсності), що пропонували оголосити  піщані арени державним заповідником у 1928 році, здебільшого були репресовані (8).

Ще велика кількість байрачних лісів, що колись були у степовій зоні у пониженнях та глибоких балках, нині вирубані і на їх місці збудовані населені пункти, адже лише тут у балках є сховок від потужних степових вітрів, що дмуть до Скіфії через весь материк, з самої Туви.

Проте чим далі, тим частіше читаємо статті ідеологів і прихильників сучасного лісорозведення, тим більше бачимо одну і ту саму згадку (як правило за авторством А.Акімової, прес-секретаря Миколаївського ОбУОЛМГ) про те, що степи слід всі засадити лісом, адже сам Геродот казав, що степи – це Гілея, країна лісів. Тепер таку статтю «Крик степових лісів» знаходимо і за авторством  професора Павла Вакулюка в «Лісовому і мисливському журналі» (7).

Не зрозуміло, чому до цього часу лісоводи продовжують говорити про життєву потребу заліснювати степові балки і  схили, які сам Прем’єр-міністр доручив розвивати як пасовища. Здавалось би тепер, коли адміністративна реформа закинула лісівників у підпорядкування Мінагрополітики, мали би вже почати зберігати пасовища а не засаджувати їх для галочки лісом, і нарешті розпочати відновлення давно зруйнованої мережі лісосмуг, що є дуже праце місткою роботою і не дає гарних показників площ для звітів керівництву держави. Нагадую, що звітна прес-конференція голови Держлісагентва Віктора Сівця про успіхи галузі у 2011 році саме почалась з фрази що «саме головне що ми не підвели ні Уряд ні Президента Україну» (http://www.youtube.com/watch?v=ktOkkZpkVig).

Коли вже керівництво держави зрозуміє, що за красивими звітами про збільшення лісистості стоять знищені пасовища, зруйноване тваринництво, руйнація лісосмуг, які ніхто не відновлює і в результаті – тотальне опустелювання українського півдня. І це вже не говорячи про тотальне знищення унікального степового біорізноманіття? Коли Президент зрозуміє, що Держлісагенство підвело і його і всю Україну, підштовхуючи до екологічного колапсу весь південь і схід країни?

Ми досі читаємо замітки про те, як важливо відновити описане Геродотом 25 століть тому (!!!), поки сьогоденна економіка степової зони доходить до повного занепаду. Між іншим, жодного разу не лунало пропозицій лісоводів дійсно відновити славетний Великий Луг, спустивши дніпровські водосховища. Саджати колишні ліси на місці сучасних населених пунктів ніхто звісно не  буде, тому лише тут, на місці водосховищ дійсно можливо відновити те, що дійсно колись існувало.

А от до Геродота претензій немає. Він, судячи з усього дійсно писав те, що бачив – скільки не пливи заплавою – всюди має бути заплавний ліс. А от команди аргонавтів, що носили би геродотівське судно по піщаних аренах, до яких ще треба було дістатись через багато кілометрів лісу, у батька європейської історії, не було. Тому мабуть про арени він ні слова це не написав.

Втім, якщо слідувати логіці натхненників степового лісорозведення (6) таким як А.Акімова, наважусь припустити, що коли б у геродотівські часи вже існувала Укрзалізниця, то він всю Україну описав би як країну лісів. Адже вздовж всіх залізниць посаджені потужні снігозахисні лісосмуги і скільки залізницею не мандруй – за вікном лише ліси.

Використані джерела:

1. Тороп С.О. Скифские священные места
2. Вікіпедія
3.  В.  Г. Мордкович. Степные экосистемы. Новосибирск: Наука, 1982. 206 с.
4. Лавренко Е.М., Карамышева З.В., Никулина Р.И. Степи Евразии. – Л.: Наука, 1991. – 146 с.
5. М.Попков СОСНЯКИ НА ПЕСЧАНЫХ АРЕНАХ НИЖНЕДНЕПРОВЬЯ.
6. Акімова А. Лісів на Миколаївщині стане більше
7. Вакулюк П. Крик степових лісів //Лісовий і мисливський журнал, №3. 2012
8. Высоцкий Г., Лавренко Е., Махов Г., Рудницкий С. Проектований державний пісковий заповідник Дніпровського Низу Херсонської округи // Охорона пам’яток природи в Україні. – Харків., 1928.

Василюк О.В. Національний екологічний центр України