Попереднє обстеження степових ділянок Барвенківського району показало значне біотопічне, ландшафтне розмаїття степових територій Барвенківщини, їх гарну збереженість у близькому до природного стану, велику кількість рідкісних видів (Червона книга України, Червоний список МСОП, Червоний список Європейського Союзу), які сконцентровані на відносно незначних площах степів. Слід зазначити, що виділені степові масиви в межах Барвенківського району є найбільшими масивами ковилових степів Харківщини.
I. Список рідкісних видів
Тварини
Види, занесені до Червоного списку Європейського союзу:
Бражник прозерпіна (Proserpinus Proserpina)
Дибка степова (Saga pedo)
Гадюка степова (Vipera = Pelias renardi)
Огар (Tadorna ferruginea)
Шуліка чорний (Milvus migrans)
Синявець римнус (Noelycaena rhymnus)
Тушканчик великий (Allactaga jaculus)
Мишівка степова (Sicista subtilis)
Ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus)
Види, занесені до Червоної книги України:
Каптурниця блискуча (Cucullia splendida)
Сколія-гігант (Scolia maculata)
Дисцелія зональна (Discoelius zonali)
Сфекс рудуватий (Sphex funerarius)
Мелітурга булавовуса (Melitturga clavicornis)
Стеліс кільчастий (Stelis = Heterostelis annulata)
Ксилокопа фіолетова (Xylocopa violacea)
Ксилокопа звичайна (X. valga)
Джміль моховий (Bombus muscorum)
Джміль глинистий (Bombus = Megabombus argillaceus)
Джміль червонуватий (B. = M. ruderatus)
Джміль оперезаний (B. = Thoracobombus zonatus)
Ктир велетенський (Satanas gigas)
Вусач земляний-хрестоносець (Pedestredorcadion = Dorcadion equestre)
Махаон (Papilio machaon)
Павлиноочка руда (Aglia tau)
Стрічкарка блакитна (Catocala fraxini)
Cтрічкарка малинова (C. sponsa)
Подалірій (Iphiclides podalirius)
Поліксена (Zerynthia polyxena)
Мнемозина (Parnassius mnemosyne)
Бражник південний молочайний (Hyles nicaea)
Люцина (Hamearis lucina)
Мідянка європейська (Coronella austriaca)
Гадюка степова (Vipera = Pelias renardi)
Лунь лучний (Circus pygargus)
Лунь степовий (C. macrourus)
Лунь польовий (C. cyaneus)
Канюк степовий (B. rufinus)
Могильник (Aquila heliaca)
Орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla)
Орел-карлик (Hieraaetus pennatus)
Хом`як звичайний (Cricetus cricetus)
Хом`ячок сірий (Cricetulus migratorius)
Строкатка степова (Lagurus lagurus)
Тхір степовий (Mustela eversmanni)
Види, занесені до Червоного списку Харківської області :
Джміль кам`яний (Bombus lapidarius)
Мертвоїд чотирицятковий (Dendroxena quadrimaculata)
Рогач синій (Platycerus caraboides)
Жук-носоріг (Oryctes nasicornis)
Красотіл бронзовий (Calosoma inquisitor)
Канюк звичайний (Buteo buteo)
Боривітер звичайний (Falco tinnunculus)
Підсоколик великий (F. subbuteo)
Бабак, або сурок степовий (Marmota bobak)
Рослини
Види, занесені до Червоної книги України:
Ковила волосиста (Stipa capillata)
Ковила Лессінга (Stipa lessingiana)
Брандушка різнобарвна (Bulbocodium versicolor)
Шафран сітчастий (Crocus reticulatus)
Рястка Буше (Orhithogalum boucheanum)
Горицвіт весняний (Adonis vernalis L.)
Види, занесені до Червоного списку Харківської області :
Белевалія сарматська (Bellevalia sarmatica)
Півники карликові (Iris pumila) – ЧСХ;
Гіацинтик блідий (Hyacinthella leucophaea) – ЧСХ.
II. Ландшафтне різноманіття обстеженої території
Типовими формами рельєфу обстеженої територія є широкі пологі балки, що мають у своїх верхніх частинах мережеві розгалуження, в середніх частинах – конуси флювіальних відкладень, та звуження – біля виходу. Яскравий приклад таких балок – балка на північ від с. Веселе. Інший тип балок та ярів геоморфологічно пов`язаний із відрогами Донецького кряжа та виходами по них куполів твердих підстилаючих та материнських порід. Такі яри мають видовжену форму, розширення та виположення у нижній частині та звуження з уривчастими схилами у верхів’ях. Часто тальвег такого яру представлений стічним каналом струмка, що є свідченням постійного виходу на денну поверхню масивних мезозойських водоносних горизонтів.
Відносні висоти становлять від 90 – 100 м до 190 – 200 м над рівнем моря (система прив’язки – до рівня Балтійського моря). Переважають нахили схилів 15 – 35 градусів, максимально круті – до 70 градусів (уривисті стрімчаки).
В геологічному плані переважають осадкові матеріали неогену та четвертинного періоду, проте по балках Боброва, Малобоброва, біля с. Курульки, подекуди біля с. Пашково та с. Іллічівка є виходи на денну поверхню мергелів, піщаників, строкатих глин та кремнію пермського періоду.
Серед типів рослинності переважають ковилово-типчакові степи, частково «розбавлені» різнотрав`ям (балка Кругла, територія заказника «Новодмитрівський», балки біля сіл Пашкове та Дібровне, у балці Малобобровій). Значні площі займають типчаково-полинові «збої», особливо поблизу місць традиційного вівчарства – біля с. Нова Дмитрівка та Іллічівка. На деяких ділянках переважають майже чисті ковилові степи, наприклад, значною мірою – в балці Розсохуватій та відрогах балки Боброва – напроти б. Малобоброва. У системі балок біля с. Курулька найбільш поширені ковилово-типчакові та ковилово-різнотравні – у нижній частині балок, а у верхній частині – лучні різнотравні степи. Біля сіл Курулька та Нова Дмитрівка (напроти балки Малобобрової та у балці Круглій) є ділянки унікальних для Харківщини петрофітних степів на відслоненнях глин, піщанику та мергелів пермського періоду. У низці місць є значні локалітети заростей карагани степової (балка Малобоброва, балка Розсохувата), яка є одним з найбільш ефективних рослин-медоносів.
Вкрапленнями лісової рослинності є байрачні діброви – унікальний тип деревної рослинності степової зони, що в масштабах Харківської області у своєму поширенні обмежений південно-східними районами, переважно – в межах Барвенківського адміністративного району. Для лісів даного типу характерне значне різноманіття деревних порід. Серед останніх – велика частка плодових дерев: черешня, вишня степова, яблуня дика, груша, глід, кизильник, терен, слива дика. Основний ярус утворюють дуб черешчастий, ясен, клен гостролистий. У другому ярусі – клен татарський, який домінує, що є характерною рисою цих дібров, а також в`язи, липа (іноді виходить у другий ярус). Підлісок надзвичайно щільний, утворений бересклетами бородавчастим та європейським, подекуди – з домішками горіха лісового, вишні степової, карагани, а на узліссях – терену. Для байрачних лісів регіону характерною рисою є добре природне поновлення усіх порід, в тому числі і дубу. Значна мозаїчність (виволи, галявини, складна структура ярусів, – іноді їх взагалі неможливо виділити) лісових масивів надає байрачним дібровам Барвенківщини неповторимого південного колориту «пишної лісової рослинності».
III. Можливості економічного використання території без знищення цінних природних угруповань.
1. Розвиток тваринництва
Степові пасовища підзони «справжніх степів», що мають настільки строкату, мозаїчну структуру травостоїв, є дуже цінними пасовищними угіддями – запорукою належної кормової бази, необхідної для розвитку скотарства. Наявність ділянок, що вегетують майже увесь рік (полинові асоціації) та особливо багатих мінералами та протеїнами (полинові та різнотравні ділянки) відкривають широкі можливості для розвитку комбінованого скотарства (вівці, коні, велика рогата худоба) в межах Барвенківщини. Заповідання степових ділянок, захист їх від розорення, заборона на створення кар`єрів, заборона лісонасадження, раціональне використання та відтворення є шляхом до ефективного використання степових ценозів району.
2. Рекреаційне використання:
Колорит ковилових степів, їх неосяжні простори, багатство ландшафтів, їх естетична цінність, етнічний колорит степових поселень – сіл та хуторів, цікава історія та геологія регіону створюють значну базу для розвитку як етнографічного – «сільського», так і власне «зеленого туризму» – спостереження за птахами (Birdwatch), туристичні маршрути по визначним історичним місцям. Перспективним може бути створення стаціонарних місць відпочинку на степових ставках біля сіл та кінні прогулянки.
III. Рекомендації по збереженню цінних степових ділянок.
1.Заборонити будь яку діяльність що може призвести до деградації та знищення степових біотопів:
1.1. Спалення рослинності.
1.2. Порушення ґрунтового покриву.
1.3. Використання та зберігання на території отрутохимикатів.
1.4. Розорювання земель.
1.5. Будівництво.
1.6. Меліоративні роботи, що можуть призвести до змін гідрологічного режиму.
1.7. Геологорозвідувальні роботи, видобуток корисних копалин;
2. Задля збереження, охорони та раціонального використання земель, де знаходяться вищезазначені цінні природні угруповання, рекомендуємо створити регіональний ландшафтний парк «Барвенківський степ» в наступних межах:
Мапа 1
Межі буровугільного рудовища (червоне) та особливо цінних степових ділянок (зелене)
Мапа 2
Особливо цінні степові масиви Барвінківського адміністративного району
Мапа 3
Співвідношення особливо цінних степових масивів з топографічною основою та локалізацією населених пунктів
