Cтепи України

На початку весни 2011 року Західноукраїнське орнітологічне товариство, Державний природознавчий музей НАН України за фінансової підтримки Фонду “Ciconia” (Ліхтенштейн) та мисливців Львівщини видали буклет “Не пали”. Спонукало до цього кроку те, що через людську безвідповідальність щороку горять десятки, сотні гектарів природних угідь. При цьому спалюється не лише суха трава, а й вигорає найбільш родючий шар землі – гумус. Оновлена рослинність (трава), на думку паліїв, нібито поліпшиться. Але, зазвичай, стається навпаки: збіднений випалом ґрунт не забезпечує поліпшення кормових якостей трав, хоч вони, правда, можуть мати кращий вигляд. Коріння корисних кормових трав вигорає, натомість кропива, будяки, та інші багаторічні бур’яни з сильнішою кореневою системою, поширюються ще швидше, скорочуючи корисні площі пасовищ та лук. Знищується і частина рідкісних та лікарських рослин, що зростає, зокрема, на луках та болотах.
[issuu viewmode=presentation layout=http%3A%2F%2Fskin.issuu.com%2Fv%2Flight%2Flayout.xml showflipbtn=true documentid=110412081514-2e715e45724744cea92a371fd3394489 docname=ne_paly username=ecoart loadinginfotext=%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%83 showhtmllink=true tag=fire width=500 height=428 unit=px]

Щорічне спалювання трави та листя призводить до руйнації ґрунтового покриву, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. За нормальних умов, коли трава і листя перегнивають, необхідні для розвитку рослин речовини повертаються в ґрунт. При згорянні ж утворюється лише попіл.

Як твердять спеціалісти лісового господарства, після пожежі на пошкодженій вогнем території три роки немає сенсу садити ліс – молоді саджанці не приймаються на землі, якою пройшов вогонь.

Добре відомі щорічні випадки, коли загоряння трав’яного настилу ледь не переростають у масштабні торф’яні та лісові пожежі. Причиною цих пожеж є необережне поводження з вогнем під час самовільного і неконтрольованого спалювання сухої рослинності.

Пора випалювання сухих трав випадає на час розмноження диких тварин та інших живих організмів. Через випалювання виникає небезпека цілковитого знищення першого виводку зайченят, у вогні гинуть гнізда з яйцями птахів. В квітні до гніздування приступають багато птахів, які будують гнізда на землі серед минулорічної сухої рослинності. Серед них крижень, чирянка велика, сіра куріпка, жайворонок польовий, біла та жовта плиски, лісовий та лучний щеврики, вівчарики, звичайна вівсянка та багато інших. Після спалювання середовища існування птахи надовго покидають цю місцевість.

При спалюванні рослинності гине безліч дрібних ссавців, комах та молюсків, які не здатні врятуватися через свою малорухливість. Хтось з них згорає, а хтось задихається від їдкого диму, а повторне заселення випаленої території відбувається дуже повільно й триває не один рік, залежно від її площі.

Призводячи до серйозних порушень екологічного стану навколишнього природного середовища випалювання завдає непоправної шкоди здоров’ю населення. Внаслідок чого за останні роки відбувається катастрофічне поширення ракових захворювань, хвороб легенів, різного роду алергій.

Дим від вогнищ у туманні дні може утворювати смог і надовго зависати в повітрі. Попадаючи в легені, смог викликає суттєве погіршення здоров’я людини.
При згорянні однієї тони рослинних залишків у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їхнього складу входять пил, окиси азоту, угарний газ, важкі метали та низка ракотворних сполук. У тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопрен, здатний викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин.
При згорянні, скажімо, поліетиленового пакету, в повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Саме вони, як правило, стають причиною кашлю. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюється канцерогенна сажа, викликаючи респіраторні захворювання. Епітелій слизової оболонки дихальних шляхів постійно подразнюваний димом не здатен протистояти мікробам. Особливо погано тим, хто хворіє бронхітом, бронхіальною астмою, ринітом чи тонзилітом. До вогнища нерідко потрапляють ДВП, ДСП, фанера. Ці матеріали містять формальдегідні смоли, до складу яких входять формальдегіди і можуть бути пофарбовані масляною фарбою, що містить свинець. Прикро визнавати, та найчастіше біля вогнищ можна побачиш дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, вплив диму на чиї організми є особливо небезпечним.

Людина, випалюючи суху траву, не задумується над тим, що при цьому дихає димом, у якому зібрано увесь «букет» забруднюючих речовин, накопичених у рослинах протягом року. Вітер несе дим у різних напрямках і, як наслідок, усі люди в населених пунктах страждають від забруднення атмосферного повітря. Алергічні та ракові хвороби, які виникають при таких заходах з поліпшення сіножатей і пасовищ, не вибирають поганих чи хороших людей – захворіти може кожен, про що свідчить загрозлива статистика останніх років.

Викладені вище факти є доказом того, що спалювання рослинних решток несе численні загрози здоров’ю людини. Шкода від спалювання листя та сухої трави багатолика й надзвичайно небезпечна. На превеликий жаль, ми рідко надаємо цьому ваги. Незважаючи на всі заклики та попередження екологів, і сьогодні знаходяться громадяни, що нехтують вимогою не спалювати суху рослинність.

Керуючись статтею 50 Конституції України, яка гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я довкілля, кожен з нас має законне право боротися з таким явищем.
Єдиний сьогодні спосіб знизити кількість трав’яних пожеж і зменшити збитки від них – це проведення екологічної освіти серед шкільної молоді, громадян, а також працівників сільськогосподарських та лісогосподарських організацій, з метою відмови від свідомого випалювання сухої рослинності.

Тарас Шманько
Андрій Бокотей (Західноукраїнське орнітологічне товариство)