6. Аргументи з підвищення природоохоронного статусу території
Ноя 7th, 2010 by stepan
Аналіз екологічної ситуації в регіоні та соціально-економічних факторів, що впливають на неї, дозволяє зробити певні висновки.
1. Рівень природоохоронної діяльності на території існуючого заказника «Караларський» та прилеглих територій не відповідає сучасним вимогам з підтримки збалансованого функціонування природних комплексів даного регіона. Ця територія природно-заповідного фонду не може ефективно виконувати покладені на неї задачі.
Основними причинами цього є:
– слабкість та недостатність організаційно-фінансового забезпечення (відсутність адміністрації та персонала, служби охорони і т.п., слабка матеріально-технічна забезпеченість, віддаленість від органів адміністративного керівництва і т.ін.);
– відсутність наукової групи, яка займалася б організацією та проведенням постійного моніторингу за станом екосистем території природно-заповідного фонда, а також факторів, що впливають на екологічну ситуацію;
2. Якщо темпи зростання антропогенного навантаження на унікальні природні екосистеми регіона залишаться на сучасному рівні, а стиль проведення господарської діяльності не зміниться, унікальні природні комплекси будуть зруйновані.
3. Для зміни ситуації, що склалася, та для забезпечення екологічної рівноваги необхідно посилити охоронний режим на території Караларського степу та його найближчих околиць.
Оптимальним рішенням проблеми є створення Національного природного парку в сучасних межах Караларського степу та прилеглих територій, насамперед, озера Чокрак із водозбором.
Ця форма організації території є на сьогоднішній день найбільш вдалою з точки зору поєднання природоохоронних, рекреаційних та деяких господарських (наприклад, помірний випас) форм діяльності.
Мета створення Національного природного парка: збереження, відтворення та ефективне використання природних комплексів Караларського степу, яким властива особлива природоохоронна, наукова, освітня та естетична цінність, за органічного поєднання рекреаційної та природоохоронної діяльності.
Задачі Національного природного парка:
– збереження унікального природного комплекса, що має не лише національне, але й міжнародне значення як за ступенем збереженості, так і за набором елементів екосистем;
– забезпечення охорони еталонних зональних типів угруповань типчаково-ковилових та лучних степів;
– збереження генофонду флори та фауни рівниного Криму;
– створення умов для організованого туризма, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в поєднанні із дотриманням режиму охорони заповідних природних комплексів та археологічних об’єктів;
– організація та проведення моніторинга за станом навколишнього природного середовища в різних типах функціональних зон, ведення «Літопису природи»;
– проведення наукових досліджень еталонних природних комплексів та їх змін в умовах заповідного режиму та відновлювальних сукцесій;
– розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів регіона;
– проведення екологічної пропаганди та освітньо-виховної роботи;
– підтримка загального екологічного баланса в регіоні.
Головна умова роботи Національного природного парка: потрібно зберігти впорядковану територіальну сукупність екосистем, а господарську діяльність необхідно суворо обмежити та проводити у визначених районах.
Для цього при подготовці території до встановлення режима Національного природного парка необхідно провести її функціональне зонування, тобто виділити зони:
1. Зона абсолютної заповідності із забороною будь-якїй рекреаційної та господарської діяльності.
2. Території регульованого рекреаційного використання з виделенням районів з різною стійкістю и, відповідно, з різною припустимою інтенсивністю рекреації.
3. Території обслуговування відвідувачів.
4. Зони обмеженої господарської діяльності.
Однак підґрунтям для вирішення цієї проблеми повинен бути детальніший аналіз особливостей та закономірностей функціонування природного комплексу, виражений в формі проекта організації проектованого Національного природного парка “Караларський степ”.
Межі Національного природного парка повинні забезпечувати оптимальне поєднання природоохоронних вимог та интересів наявних суб’єктів господарської діяльності. При цьому найважливіша умова для ефективної охорони та відтворення природних комплексів, що потребують абсолютно заповідного режима, а також регульованого заповідного режима, – збереження цілісності та нормального функціонування природних комплексів внутрішньої частини Караларського степу.
Створення Національного природного парку в межах Караларського степу та басейна озера Чокрак є перспективним в якості першого кроку по організації Національного природного парку на території Керченського півострова. В майбутньому доцільно включити до складу Парку степові ділянки, відомі як «Осовинський степ», узбережжя Казантипської затоки, водно-болотні угіддя півострова Казантип та прилеглих територій, степ в районі мисов Чауда та Такиль.