Cтепи України

3.2.1. Плазуни та земноводні

Караларський степ — одна з найцінніших в герпетологічному відношенні територій України (список видів фауни амфібій та плазунів проектованого НП надається у Додатку 3). Тут зустрічаються три види амфібій та вісім видів плазунів, що складає більше 50% герпетофауни Кримського півострову. З них видів тільки по одному виду амфібій та рептилій (жаба озерна та вуж звичайний) не занесені до “червоних” списків.

В Караларському степу мешкають три види плазунів, занесених до Червоної книги України — жовтопуз, жовточеревий та палласів полози, гадюка степова. При цьому тут вони є звичайними, місцями, багаточисельними.
Жовтопуз (ЧКУ, I кат.) в Україні зустрічається лише на дуже невеликій території в Криму. На Керченському півострові мешкає повністю ізольована популяція цього реліктового виду — одна з найбільш північних у світі. В Керченському Приазов’ї жовтопуз населяє не тільки прибережні скелі, але зустрічається серед відкритого степу. Причому, загалом на території Керченського півострову, чисельність жовтопуза невисока, але на території проектованого НП (між мисами Чагани та Богатубе) відмічена максимальна щільність популяції цього рідкісного виду. Тому Караларська степова ділянка має виключно високу цінність для збереження цієї найбільшої ящірки Європи.

Для палласова полоза (ЧКУ, ІІ кат.) північна частина Керченського півострова, і, перш за все, Караларський степ, є одним з найважливіших резерватів виду в Україні.

Територія Караларського степу також важлива для збереження видів, що підлягають особливій охороні в рамках Бернської конвенції (тобто занесених до Додатку II Конвенції). До них відносяться згадані вище чотири види, а також вуж водяний, ящірка кримська, черепаха болотяна, ропуха зелена та часничниця звичайна. Черепаха болотяна також занесена в Червоний список МСОП. Вуж водяний є багаточисельним на узбережжі Караларської ділянки, ящірка кримська — звичайний вид степу та кам`янистих схилів. Ропуха зелена зустрічається в степу, але найбільш багаточисельною є в населених пунктах, де діють постійні водойми. Часничниця звичайна є рідкісною для Криму; цей вид запропонований для включення в Червону книгу Республіки. Дорослі часничниці відмічалися на піщаному узбережжі на захід та на схід с. Курортне; місцем розмноження виду є болото біля південно-східної околиці села. Біологія цього виду на Керченському півострові практично не вивчена, тому нечисельні відомі популяції є дуже важливими в науковому відношенні. Болотяна черепаха мешкає в околицях Бабчинської балки.
Для збереження всього видового різноманіття герпетофауни регіону і всіх його герпетокомплексів в проектований НП необхідно включити всю територію між селищами Золоте та Курортне, і між урізом моря та орними угіддями, в тому числі берега і акваторію озера Чокрак.

3.2.2. Птахи

Територія IBA UA102 «Багерово», що включає в себе Караларський степ, визнана важливою для збереження видового різноманіття птахів за критеріями Міжнародної асоціації охорони птахів.

Тут зустрічається не менш ніж 32 з 57 видів птахів, занесених до Червоної книги України. З них гніздують 8 видів — огар, журавель степовий, дрохва, хохітва, лежень, кулик-довгоніг, шпак рожевий, чорноголова вівсянка та, імовірно, балобан. Журавель степовий та хохітва мають найвищу — I категорію охорони; огар, дрохва та кулик-довгоніг – ІІ-у категорію; лежень, шпак рожевий и балобан — ІІІ-ю категорію; чорноголова вівсянка – IV-у категорію.

Територія Караларського степу (масив Чагани) — єдине місце в Україні, де в наш час виявлено гніздування хохітви. Популяція дрохви нараховує декілька сот особин. Згідно Меморандуму взаєморозуміння про охорону середньоєвропейської популяції дрохви в рамках Боннської конвенції, всі території гніздувань дрохви підлягають якнайшвидшому заповіданню. Дрохва та хохітва занесені до Європейського Червоного списку тварин та рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі і відносяться до категорії R – рідкісним видам, популяції яких невеликі, у даний час не віднесені до категорії “зникаючих” та “вразливих”, хоча їм і загрожує небезпека.
Не розмножуються, але зустрічаються влітку (літовки): чубатий баклан (ЧКУ, ІІ кат.), каравайка (ЧКУ, ІІ кат.), кулик-сорока (ЧКУ, ІІІ кат.).

Під час міграцій на території проектованого НП зустрічається 21 червонокнижний вид птахів та вид, що занесено до Європейського Червоного списку (категорія R) – деркач.

На зимівлі відмічено 11 видів – чубатий баклан, канюк степовий, огар, дрохва, червоновола казарка, гоголь, середній крех, польовий лунь, балобан та орлан-білохвіст. Останній вид занесено до Європейського Червоного списку (категорія R) та до Додатку І Боннської конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин.
Відмічені також зальоти таких червонокнижних видів як косарь, степовий орел, орел-карлик, білоголовий сіп, степовий боривітер (Європейський Червоний список, категорія К*), червоноголовий сорокопут.

Загалом на даній території відмічено 122 види, що внесено до Додатку ІІ Бернської конвенції як такі, що потребують особливої охорони. Серед них 48 видів знайдено на гніздуванні.

112 видів птахів входять у Додаток ІІ Боннської конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин.
Список видів птахів проектованого НП наводиться у Додатку 4.

Унікальність та наукова цінність орнітокомплексу Караларського степу, за одночасної наявності у його складі типово степових видів (журавель степовий, дрохва, хохітва, лежень, степовий жайворонок), дозволяє проводити дослідження для розробки рекомендацій з відновлення степової фауни на інших територіях. До того ж, ця територія має велике значення для підтримки багатьох мігруючих видів птахів Центральної та Східної Європи.

3.2.3. Ссавці

Список фауни ссавців проектованого НП разом з прилеглою водною смугою нараховує 23 видів (Додаток 5). Серед них: 3 види комахоїдних, 1 вид зайцеподібних, 8 видів гризунів, 3 види хижих, 7 видів рукокрилих та 1 вид китоподібних.

Особливе місце в списку гризунів території займають два види, занесені до ЧКУ: тушкан великий (ЧКУ, II кат.) та мишівка степова (ЧКУ, III кат.). Тутешні степи є вкрай важливими для збереження цих вразливих видів як в Криму, так і по Україні в цілому.

Фауна кажанів території Караларського степу нараховує 7 видів. Серед них наявні два види, що занесені до ЧКУ: підковик великий (II кат.) та нетопир середземноморський (III кат.). Всі види кажанів території мають охоронні категорії згідно з Угодою про збереження популяцій європейських видів кажанів, Бернською та Боннською конвенціями, що були ратифіковані Україною в 1999 році. Необхідно зазначити, що на території проектованого НП розташовано сховище найбільшої в Криму та в Україні колонії двох видів рукокрилих — підковика великого та нічниці гостровухої. Ця колонія унікальна не тільки для України, але й для країн сусідніх регіонів, де мешкають вказані види (Кавказу та Карпат). Сховище колонії потребує впровадження термінових заходів з її охорони та збереження.

У прибережних водах Азовського моря, що оточує Караларський степ, мешкає морська свиня — азовка (ЧКУ, I кат.).

3.2.4. Фауна безхребетних

Фауна безхребетних території вражає своїми багатством та різноманітністю, проте вивчена недостатньо. Значне видове різноманіття обумовлене, перш за все, унікальними рослинними угрупованнями з домінуванням різних видів ковили, з якими тісно пов’язані аборигенні для цієї місцевості види. З іншого боку, ентомофауна цієї території характеризується значною чисельністю і біомасою тривіальних для території України видів комах, які займають основне місце в раціоні рідкісних видів птахів що зустрічаються на цій території, наприклад дрохви.
Загальна унікальність цієї території підкреслюється тим, що тут мешкає не менше 26 видів комах, павукоподібних та багатоніжок, занесених до Червоної книги України та Європейського червоного списку.

Такі з них, як турун угорський (ендемічний для Криму підвид, ЧКУ, ІІ кат.), дибка степова (ЧКУ, ІІ кат.), емпуза піщана (ЧКУ, ІІ кат), аскалаф строкатий (ЧКУ, ІІ кат.), ембія реліктова (ЧКУ, ІІІ кат.), боліварія короткокрила (ЧКУ, ІІ кат.), джміль пахучий (ЧКУ, ІІ кат.) є унікальними мешканцями кримських степів, які можуть виступати біоіндикаторами стану цих біотопів, але без належної охорони легко можуть бути втраченими. На наш погляд, найбільш ефективним механізмом охорони комах на території Караларського степу є регламентація, а в деяких випадках і повна заборона певних видів господарської діяльності (випас худоби, розорювання цілинних ділянок степу, випалювання степової рослинності, хімічна обробка полів).

Про давність та унікальність тутешньої фауни також свідчить наявність таких рідкісних видів безхребетних, як сольпуга звичайна (ЧКУ, ІІІ кат.) та мухоловка звичайна (ЧКУ, ІІ кат.).