В околицях с. Верхня Оріховка Лутугінського району Луганської області по лівому березі р Луганчик зберігся унікальний степовий масив з рідкісними рослинними угрупованнями та рідкісними видами рослин. Земельний фонд належить Волнухінській сільраді. Загальна площа масиву складає приблизно 100 га.
Згідно фізико-географічного районування України дана територія відноситься до Донецької північно степової провінції Донецької фізико-географічної області Донецької височини. Згідно геоботанічного районування України вона відноситься до Краснодонсько –Штерівського району Донецького геоботанічного округу Причорноморської степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.
У геоморфологічному відношенні ця територія приурочена до Донецького Кряжу. До складу території входить кілька гряд крутосхилів по березі річки з перепадом висот від 110 до 210 метрів над рівнем моря. Характерні слабо гумусні чорноземи з виходами підстилаючих порід: пісковику, сланців, вугілля.
Рослинність „Добрянських гір” представлена двома типами: степовим та лісовим. Степова рослинність на території урочища “Добрянські гори” розташована наступним чином:
а) на крутих південних та східних схилах домінує угруповання костриці борознистої (Festuceta rupicolae);
б) на пологих південних схилах – ковили пухнастолистої (Stipeta dasyphyllae), карагани кощової (Сaraganeta fructicis);
в) для північних та західних схилів характерне угруповання ковили пірчастої (Stipeta pennatae);
г) на вершинах – ковили волосистої (Stipeta capillatae), карагани кощової (Сaraganeta fructicis).
Для степової частини характерна наявність видів, занесених до Червоної книги України: ковила волосиста (Stipa capillata L.), ковила пухнастолиста (S. dasyphylla (Czern. ex Lindem.) Trautv.), ковила найкрасивіша (S. pulcherrima C. Koch.), ковила пірчаста (S. pennata L.), ковила дніпровська (S. borysthenica Klok. Ex Prokud.), сон чорніючий (Pulsatilla nigricans Stōrck.), тюльпан Біберштейна (Tulipa biebersteiniana Schult. et Schult), цибуля лінійна(Allium lineare L.) – вид на Україні знаходиться на північно-західній межі ареалу, на території країни відомо 5 місцезнаходжень, та видів, які занесені до регіонального списку: белевалія сарматська (Bellevalia sarmatica (Pall. ex Georgi) Woronow), волошка донська (Centaurea tanaitica Klok.), волошка руська (C. ruthenica Lam.), горицвіт волзький (Adonis wolgensis Steven), дзвоники кропиволисті (Campanula trachelium L.), чистець прямий (Stachys recta L.), материнка звичайна (Origanum vulgare L.), зіновать Ліндемана (Chamaecytisus lindemannii (V.Krecz.) Klaskova), та інші.
Лісова рослинність характерна для балок розташованих поміж гір, представлена у І ярусі: дубом звичайним (Quercus robur L.), осикою (Populus tremula L.), ясином високим (Fraxinus excelsior L.) (зімкненість деревостану – 0,6), у ІІ ярусі в’язом корковим (Ulmus suberosa Moench.), бруслиною бородавчастою (Euonymus verrucosa Scop.), вишнею степовою (Prunus stepposa Kotov.) (проективне покриття складає 80 – 90%), у III ярусі домінують: підмаренник чіпкий (Galium aparine L.), гравілатом міським (Geum urbanum L.), рястом ущільненим (Corydalis solida (L.) Clairv.), пшінкою степовою (Ficaria stepporum P.Smirn), зустрічаються тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum Klok. et Zoz), рябчик руський (Fritillaria ruthenica Wikstr.) – види, занесені у Червону книгу України. Проективне покриття ІІІ ярусу складає 50-95%. Є і інший варіант лісової рослинності (чагарниковий): І ярус – терен колючий (Cerasus fruticola (Pall.) Woron.), вишня степова (Prunus stepposa Kotov.), шипшина (Rosa sp.) (проективне покриття 80 – 100%), трав’янистий ярус відповідає попередньому.
Треба зазначити, що про цю територію є згадки у науковій літературі:
1)Перегрим М.М. До питання про флору Донецького Кряжу // Відновлення порушених природних екосистем: Матеріали Першої між. наук. конференції – Донецьк: ТОВ” Лебідь”, 2002 – с. 322-324
2) Перегрим М.М. Флора та рослинність проектованого заповідного урочища “Добрянські гори” (Луганська область) // Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва : Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції молодих дослідників. – Київ: Фітосоціоцентр,2002 – с.65-66.
Зважаючи на велику наукову, фітосозологічну, ландшафтно-естетичну та еколого-виховну цінність описаного масиву, його доцільно взяти під охорону на правах ботанічного заказника загальнодержавного значення.
В заповідному об’єкті недоцільно проводити випасання тварин, видобування пісковиків, вугілля, забудову території, викошування сіна, та інші роботи, які можуть негативно вплинути на стан рослинності.
Зав. відділом природної флори
Національного ботанічного саду
ім. М.М. Гришка НАН України
професор, д.б.н.
В.І. Мельник
Аспірант
М.М. Перегрим
