Президенту України
Віктору Андрійовичу Ющенку
про проблеми охорони та збереження українського степу
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Сьогоденна ситуація, яка складається відносно стану залишків колись безмежних українських степів, примусила нас, науковців-біологів з різних куточків України і патріотів своєї країни звернутися до Вас! Ми сподіваємося, що Ви зможете завдяки своїм повноваженням і відповідними рішеннями припинити винищення останніх ділянок українського степу, який є нашою величезною цінністю і гордістю, який спонукав формуванню української духовності і самобутності, який у різні часи підштовхував українців на подвиги заради рідної Батьківщини!
Розпочнемо з найактуальнішого і найтривожнішого. В останні кілька років розпочалася активна реалізація Державної програми „Ліси України” на 2002–2015 роки, яка була затверджена постановою Кабінетом Міністрів України №581 від 29 квітня 2002 року. Реалізація цієї програми є вкрай необхідною для країни, оскільки дозволить збільшити площу лісових насаджень до 19–20% від площі країни і, окрім того, призведе до реформування лісового господарства до європейських цивілізованих норм. Така на перший погляд надзвичайно корисна і необхідна реформа поступово перетворюється у „хижацького монстра”, основна мета якого, насправді, — формальне досягнення зазначених у плані програми відсотків, тисяч і мільйонів гектарів тощо. Але якби це була виключна формальність, за результатами якої певні люди, інстанції, міністерства заробили б собі гроші та отримали нагороди, то великої трагедії у цьому б не було. Однак, виконання зазначеної програми наразі перетворилося у цілеспрямоване винищення степових ландшафтів, яких на сьогодні залишилося менше 1% від площі країни, а колись було 49%. Чому це відбувається? Як Вам відомо, більшість земель сільськогосподарського використання розпайовано, і, отже, ніхто не дозволить на цих землях висаджувати ліс, або це буде зробити надзвичайно складно. Проте виконавці програми пішли іншим шляхом, вони вирішили вирощувати ліс на так званих „неугіддях”, тобто на схилах ярів, балок, а це фактично єдині місця, де ще залишилася степова рослинність і степова фауна в Україні. Весною 2008 і 2009 років було розорено під посадки лісу чимало степових ділянок, знищено популяції рослин в десятки тисяч особин, що занесені до Червоної книги України (кілька видів ковили, тюльпан Шренка, тюльпан бузький, тюльпан змієлистий, шафран сітчастий, гімносперміум одеський, сон чорніючий, калофака волзька тощо) та низки регіональних «червоних» списків. Ми можемо стверджувати про системність цих дій з винищення залишків природи, і далі наводимо деякі конкретні унікальні степові території, які були розорані в ході виконання вище згаданої програми (фотоматеріали додаються, наведені площі ділянок є приблизними і точно не вираховувалися):
1. Миколаївська область, Очаківський район, околиці с. Баланове (46,85463° пів. широти; 31,59761° схід. довготи), площа розораного степу засадженого лісом > 20 га
2. Миколаївська область, Березанський район, між с. Андріїво-Зорине та с. Суходол (46,82032° пів. ш.; 31,58444° сх. д.), площа розораного степу засадженого лісом > 10 га
3. Миколаївська область, Березанський район, на захід від с. Краснопілля, вершина балки Атаманка, територія регіонального ландшафтного парку „Тілігульський лиман”!!! (46,87403° пів. ш.; 31,16438° сх. д.), площа розораного степу засадженого лісом > 2 га
4. Херсонська область,
5. Запорізька область, Мелітопольський район, околиці с. Троїцьке, Троїцька балка, (47,07032° пів. ш.; 35,41075° сх. д.), площа розораного степу, засадженого лісом, складає понад 5 га
6. Луганська область, Антрацитівський район, окол. с. Іванівка (48,24401° пів. ш., 38,96713° сх. д.), площа розораного степу понад 20 га.
6. Луганська область, Станично-Луганський район, околиці с. Верхня Вільхова (48,72738° пів. ш., 39,54112° сх. д.), площа розораних степових ділянок в зоні піщаних дюн не менше 20 га.
(Про те, як лісники засадили близько 500 га степових ділянок, відведених минулого року під новостворене за Вашим Указом відділення «Трьохізбенка» Луганського природного заповідника, здається, знає вже вся країна).
Окремо слід відзначити, що було би півбіди (з точки зору пересічного громадянина, але ж не природоохоронця, для якого це біла в кожному разі), якщо б на місці розораних і знищених степів виросли продуктивні ліси, багаті на рослинне і тваринне різноманіття. Проте, нам переважно пропонують посадки сосни кримської і сосни звичайної, природний ареал яких знаходиться за сотні кілометрів від місць посадки, і, до речі, продуктивність вирощування яких у степовій зоні України не перевищує 3%. До того ж, монокультура сосни на степових ділянках після досягнення віку 20–30 років добре горить навіть без паліїв, що дозволяє непродуктивно вкладати нові і нові кошти на підтримання відвойованих у природи площ під ліси. Виходить, що це зовсім непоганий метод заробляння грошей виконавцями програми, оскільки такі посадки на одному і тому ж місці можна проводити по кілька разів, отримуючи щоразу чималі бюджетні гроші для нових і нових посадок.
Підсумовуючи все вище сказане, ми просимо Вас навести лад у виконанні Державної програми „Ліси України” на 2002–2015 роки, припинити розорювання степів для посадок лісу, а також видати наказ про знищення вже зроблених, у рамках цієї Програми, лісових насаджень у степовій зоні. Якщо Ви зможете зробити це у найближчій час, то українські степи матимуть шанс існувати у майбутньому! У іншому разі український степ скоро остаточно буде знищено з посиланням на підписану Вами програму. Природним елементом для степу є лише байрачні ліси, ніяк не плакорні, не рівнинні, а тим паче на пісках. Те, що посаджено на пісках — обов’язково згорить, і природа переможе такі недальновидні методи виконання будь-якої програми з руйнування зональних природних комплексів. Ми і наші колеги, зі свого боку, як висвітлювали так і будемо висвітлювати цю проблему у відчиняннях і закордонних ЗМІ! Приклади таких публікацій додаються.
Вважаємо за потрібне розповісти Вам й про інші степові проблеми, які наразі менш тривожні, але не менш актуальні. Надмірний випас худоби, щорічне випалювання і браконьєрство – це три основні найстрашніші біди українського степу, які поступово приводять до збіднення і зникнення його біорізноманіття. Ми не будемо зупинятися на деталях тому, що це відомі нам, як і всім науковцям, факти, які постійно оприлюднюються на телебаченні і у пресі. На жаль, цю тему постійно «заговорюють», і всі — як науковці, так і пересічні громадяни — звикли до того, що наша українська модель демократії, це дозвіл робити все, і тім числі нищити природу, і не бути за це відповідальним. Ці явища продовжують процвітати, оскільки люди, які беруть участь у подібних «заходах» з нищення природи, вкрай рідко коли несуть відповідальність. Однак, і з цими проблемами навряд чи вдасться навести потрібний порядок, використовуючи показові судові процеси, хоча посадовці повинні розуміти, що їхні рішення мають прийматися з огляду на природоохоронне законодавство. Практика наказування бабусь за продаж жменьки квіточок і роздача нагород за зниження цілих екосистем — така повсякденна практика нашого життя має бути змінена. Наша держава має бути сильною, а без стабільних екосистем і раціонального природокористування цього не досягти, і ми все життя будемо боротися з тим, що самі породили, — і супершкідниками, і пожежами, і повенями. На нашу думку, необхідні реформи в екологічному контролі використання природних ресурсів. Доречно було б при кожній сільраді ввести обов’язкову посаду еколога, який би для місцевої громади визначав норми і терміни випасу худоби, видавав ліцензії на полювання і рибну ловлю, проводив обстеження територій на наявність рідкісних видів тварин і рослин при відведені землі для будівництва або інших потреб, проводив моніторингові спостереження біорізноманіття у свої місцевості. Фінансувалася б така посада за надходження, які отримані за послуги надані екологом місцевій громаді. Ця реформа дозволить позбавитися багатьох бюрократичних організацій, ефективність роботи яких дуже низька, але рівень корупції в державі значно піднімає. Крім того, ця реформа б дозволила створити значну кількість реально потрібних країні робочих місць для випускників ВУЗів з біологічних факультетів, більшість з яких сьогодні не мають роботи за фахом і вже з третього-четвертого курсу навчання, слухаючи наші курси зі Сталого розвитку, Заповідної справи, Охорони тварин і рослин тощо, справедливо насміхаються із задач цих курсів, знаючи з власного досвіду практику природокористування, та не вірять у продуктивність ідей природоохорони. Віримо і знаємо, що такі кроки дозволили би і змінити ставлення громад до природи і хоча б зупинити процеси деградації екосистем, насамперед, степових як найбільш вразливих з наявних в Україні!
Кожен з нас має свої ідеї стосовно цього процесу, і ми би хотіли бути залученими до законотворчого процесу та круглих столів з розгляду таких питань. Було би важливо, щоб такі питання вирішувалися за участю Президента або його представників. Наразі з природоохоронних законів діють лише ті, які дозволяють збирати кошти за саме природокористування, проте не охороняти природу. Ми витрачаємо надзвичайні зусилля і свій науковий потенціал для обґрунтування створення того чи іншого хай невеликого заповідного об’єкту, як правило у вільний від основної роботи час і за власний кошт, а насправді цим мала би хоч якоюсь мірою перейматися держава, і правильно було би обґрунтовувати не створення нової заповідної одиниці, а, навпаки, вилучення з Екомережі тієї чи іншої ділянки. На жаль, в нашій країни все робиться навпаки. Наразі всі заповідні ділянки являють собою крихітні ізольовані одна від одної ділянки, на яких продовжуються процеси деградації популяцій та угруповань.
І, нарешті, останнє: ми маємо ще два жахливих факти, які стосуються як проблем степу, так і збереження національних ресурсів і багатств в цілому, і потребують негайного реагування Міністерства внутрішніх справ України.
1. В Миколаївській області, Очаківському районі, на захід від с. Парутіне, у якому знаходиться Національний історико-археологічний заповідник „Ольвія” НАН України, до с. Дніпровське і далі, по берегу Дніпровсько-Бузького лиману проводяться широкомасштабні розкопки „чорними археологами”. За результатами таких розкопок фактично знищено всю степову рослинність кліфу лиману, а, крім того, незаконно викопуються і продаються безцінні рештки культури і побуту давньої грецької колонії.
2. В Луганській області, на межі Лутугінського і Антрацитівського районів, неподалік від с. Мало-Миколаївка, на степовій ділянці, що знаходиться між трасою Луганськ – Красний Луч і правим берегом Єлізаветівського водосховища, проводиться широкомасштабне кустарне видобування вугілля, ймовірно незаконне (вже не тільки лопатами і кайлами, але екскаваторами). В результаті, унікальна степова ділянка зазнала значної трансформації, хоча наукове обґрунтування на створення на цій території ботанічного заказника загальнодержавного значення „Єлізаветівський степ” було передано в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України більше 5 років тому, а далі „загубилося” у Луганському обласному управлінні цього Міністерства.
Завершуючи лист, підкреслюємо, що ми сподіваємося на Ваше розуміння описаних проблем і чекаємо на швидке реагування Вас і Вашого Секретаріату!
З повагою,
Наук. співробітник Ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, канд. біол. наук
М.М. Перегрим
Адреса: 01032, Київ, вул. Комінтерну, 1; e-mail: [email protected]
Завідувач лабораторії заповідної справи
Херсонського державного університету
канд. біол. наук, доцент
І.І. Мойсієнко
Адреса: 01032, Київ, вул. Комінтерну, 1; e-mail: [email protected]
Доцент кафедри ботаніки
Мелітопольського державного педагогічного університету
імені Богдана Хмельницького, канд. біол. наук,
доцент
В.П. Коломійчук
Адреса: 01032, Київ, вул. Комінтерну, 1; e-mail: [email protected]
Доцент кафедри садово-паркового господарства та екології
керівник Лабораторії екології тварин та біогеографії
Луганського національного університету імені Тараса Шевченка,
канд. біол. наук, ст. наук. сп., доцент
І. В. Загороднюк
Адреса: 91011, Луганськ-11, вул. Оборонна 2; e-mail: [email protected]
