Cтепи України

• english
• українською
• на русском
• па беларуску
• w polskim
• español
• italiano
• deutsch

englishSave Ukrainian steppes!
Welcome to the home page of the public campaign “Save Ukrainian steppes!” The main task of the blog is to keep informed people who care about fate of Ukrainian nature. Here, we provide with news on conservation of Ukrainian steppes, keep a chronology of the campaign, and give an opportunity for everybody to join. Moreover, here you can find a collection of scientific and popular literature on steppes as well as other valuable materials.

The main threat to the last plots of Ukrainian steppes nowadays is an initiative for intense afforestation in the south and east of Ukraine. Our main concern is that afforestation is planned on the steppes sites. Therefore, the aim of our Campaign is to stop this extremely harmful initiative.

However, it is only a small part of our joint activity. More detailed information you can read on our web-site.

You can find here information about Ukrainian steppes, our problems and achievements in steppe conservation. Read also how you can join a Campaign. We invite everybody who cares about nature and wish to save steppes for future generations.

about web-site

українською Перед вами – офіційна сторінка громадської кампанії “Збережемо українські степи!”. Головна задача блогу – інформувати всіх небайдужих до долі української природи про новини захисту українських степів, вести хронологію Кампанії та дати можливість кожному залучитись до неї. Крім того, на блозі збирається інформація про українські степи, степові природно-заповідні території, працює  бібліотека наукової та популярної літератури на степову тематику.

Сьогодні головною загрозою, що нависла над залишками українських степів є наміри масштабного створення штучних лісових насаджень на півдні та сході України. На превеликий жаль, поки цю, на перший погляд  шляхетну  ідею планують реалізувати саме за рахунок безцінних  залишків колись безкрайніх степів.  Тому сьогодні наша Кампанія перш за все покликана зупинити цю необгрунтовану і вкрай шкідливу ініціативу.

Проте це лише одна з багатьох сторін нашої спільної діяльності. Детальну інформацію про  Кампанію можна прочитати у відповідному розділі сайту.

На сторінках сайту ви знайдете інформацію про українські степи, їхні проблеми та наші спільні перемоги. Крім того, ви знайдете інформацію про те, чим може допомогти кожен небайдужий, хто розуміє, що ми мусимо зберегти наші степи для нащадків.

про сайт

на русском Сохраним украинские степи!

Перед вами – официальная страница общественной кампании “Сохраним украинские степи!”. Главная задача блога – информировать всех небезразличных к судьбе украинской природы о новостях защиты украинских степей, вести хронологию Кампании и дать возможность каждому присоединиться к ней. Кроме того, на блоге собирается информация о украинских степях, степных природно-заповедных территориях, работает библиотека научной и популярной литературы на степную тематику.
Сегодня главной угрозой, которая нависла над остатками украинских степейв являются намерения масштабного создания искусственных лесных насаждений на юге и востоке Украины. К огромному сожалению, пока эту, на первый взгляд благородную идею планируют реализовать именно за счёт безценных остатков когда-то безкрайних степей.  Поэтому сегодня наша Кампания прежде всего призвана остановить эту необоснованную и опасную инициативу.

Однако, это только одна из многих сторон нашей общей деятельности. Детальную информацию о  Кампании можно прочитать в соответствующем разделе сайта.

На страницах сайта вы найдете информацию о украинских степях, их проблемы и наши общие победы. Кроме того, вы найдете нформацию о том, чем может помочь каждый небезразличный, кто понимает, что мы должны сохранить наши степи для потомков.

про сайт

па беларуску Перад вамі – афіцыйна старонка грамадскай кампаніі “Зберажом украінскія стэпы!”. Галоўная задача блога – інфармаваць усіх не абыякавых да лёсу украінскай прыроды пра навіны абароны украінскіх стэпаў, падтрымліваць храналогію Кампаніі ды і даць магчымасць кожнаму злічыцца да яе. Апроч таго, на блозе грамадзіцца інфармацыя пра украінскія стэпы, прыродна-запаведныя тэрыторыі стэпу, працуе бібліятэка навуковай ды папулярнай літаратуры на стэпавую тэматыку.

Сёння галоўную пагрозу, якая завісла над рэшткамі украінскіх стэпаў становіць з сабе план стварэння вялізных штучных лясных пасадак на полудню ды і сходзе Украіны. Да вялікага смутку, пакуль гэтую, на першы позірк шляхетную ідэю плануюць рэалізаваць менавіта за кошт каштоўных кавалкаў калісь неаглядных стэпаў. Таму сёння наша Кампанія найперш паклікана супыніць гэтую неабгрунтаваную ды і вельмі шкадлівую ініцыятыву.

про сайт

w polskim Prezentujemy Państwu oficjalną stronę internetową społecznej kampanii „Ochronimy ukraińskie stepy!”. Głównym celem stworzenia tego portalu jest informowanie wszystkich nieobojętnych na los ukraińskiej przyrody o stanie stepów w naszym kraju, chronologii prowadzonych w ramach kampanii działaniach oraz możliwościach włączenia się w nią
każdego chętnego. Poza tym na stronie umieszczane będą aktualne informacje o przyrodzie stepów, obszarach chronionych na stepach, znajduje się tu także biblioteka literatury naukowej i popularnej dotyczącej problematyki stepowej.

Obecnie głównym zagrożeniem resztek ukraińskich stepów jest plan stworzenia wielkich obszarów leśnych na południu i wschodzie Ukrainy. Tą na pierwszy rzut oka pożyteczną ideę postanowiono zrealizować kosztem zniszczenia bezcennych, zachowanych do dziś skrawków niegdysiejszych olbrzymich, nie zaoranych stepów. Stąd też najważniejszym obecnie zadaniem naszej kampanii jest zatrzymanie tej pozbawionej racjonalnych podstaw i szkodliwej inicjatywy.

O Serwisu

español Salvemos las estepas ucranianas!

Les presentamos el sitio web de la campaña pública “Salvemos las estepas ucranianas!”

Nuestro objetivo principal es informar a todos los interesados en el destino de la naturaleza ucraniana sobre las actualidades de la protección de nuestras estepas. Asimismo ofrecemos la cronología de la campaña y la oportunidad a todos de participar.

Nuestro blog reúne la información sobre las estepas de Ucrania, sus reservas naturales, e incluye una biblioteca de la literatura científica y popular sobre estepas.

En el presente, la mayor amenaza para los últimos restos de estepas ucranianas es el proyecto de la formación de bosques artificiales en el sur y este de Ucrania. Vastas en el pasado, actualmente las estepas de nuestro país están a borde de extinción. La forestación de las pocas estepas que nos quedan va a acabar con este hábitat único.

Nuestra ambición es bloquear este dañino proyecto.

Lo que presentamos aquí es nuestra más apremiante iniciativa. Uds. pueden enterarse de otras actividades que organizamos al visitar otras secciones de nuestro sitio web. Allí Uds. encontrarán más información sobre los problemas de estepas ucranianas y nuestras victorias en su protección. También se informarán de cómo pueden ayudarnos. Les invitamos a Uds. a contribuir a la salvación de nuestras estepas para las generaciones futuras.

italiano
Salviamo le steppe ucraine!

Benvenuti nel sito della campagna pubblica “Salviamo le steppe ucraine”! Il compito principale del blog è tenere informate le persone che tengono a cuore il destino della natura ucraina sulle notizie di protezione delle steppe ucraine, tenere la cronologia della Campagna e dare la possibilità ad ognuno di prenderne parte. Inoltre, sul blog viene raccolta l’informazione sulle steppe ucraine, territori di steppa protetti e viene proposta la biblioteca di letteratura scientifica e popolare sulle steppe.

L’attuale principale minaccia che sovrasta i rimasugli della steppa ucraina è l’intenzione di creare grosse piantagioni di foreste artificiali al sud e all’est del paese. Purtroppo questa, a primo sguardo, nobile idea sarà realizzata a scapito delle steppe una volta senza fine. La nostra Campagna di oggi è chiamata a fermare questa iniziativa dannosa e senza fondamento.

Questa è solo una parte della nostra attività congiunta. L’informazione più dettagliata sulla Campagna la troverete nella rubrica del nostro sito web.

Sulle pagine del nostro sito troverete informazioni sulle steppe ucraine, i loro problemi e le vittorie conquistate insieme. Inoltre, troverete informazioni sul come aiutarci a preservare le steppe per le future generazioni.

deutsch Schutz der ukrainischen Steppe!

Willkommen auf der Homepage der öffentlichen Kampagne ” Schutz der ukrainische Steppe!” Die Hauptaufgabe des Blogs liegt darin, alle diejenigen zu informieren, die über das Schicksal der ukrainischen Natur besorgt sind. Hier geben wir neue Informationen über die Erhaltung der ukrainischen Steppe, führen die Zeitfolge der Kampagne an und laden alle ein, sich der Kampagne anzuschließen. Außerdem können Sie hier eine Bibliothek der wissenschaftlichen und populärwissenschaftlichen Literatur über die Steppen, entsprechende Naturschutzgebiete sowie andere wertvolle Materialien finden.

Die größte Bedrohung für die letzten übriggebliebenen Flächen der ukrainischen Steppe ist die heutige  Initiative einer intensiven Aufforstung im Süden und Osten der Ukraine. Leider ist diese auf den ersten Blick vornehme Aufgabe gerade auf den einst grenzenlosen Steppengebieten geplant, wodurch die weitere Existenz der ukrainischen Steppen sehr gefährdet ist. Daher ist das Ziel unserer Kampagne, diese äußerst schädliche Initiative zu stoppen.

Allerdings ist es nur ein kleiner Teil unserer gemeinsamen Aktivitäten. Auf unserer Homepage finden Sie darüber weitere detaillierte Informationen.

Sie können hier Informationen über die ukrainische Steppe sowie über unsere gemeinsamen Erfolge in der Steppenbeibehaltung finden. Lesen Sie auch, wie Sie sich der Kampagne anschließen können. Wir laden alle, die über die Natur besorgt sind und die Steppen für künftige Generationen retten möchten, ein, sich der Kampagne anzuschließen.

В різних регіонах Степової та Лісостепової зони України проблема знищення степів має схожі причини. Аматорський документальний фільм «Караковські степи» на прикладі невеличкої місцевості на Донеччині ставить на меті розкрити ці основні проблеми. Фільм може стати у нагоді в якості просвітницького матеріалу в навчальних закладах

В рамках громадської кампанії «Збережемо українські степи!» разом з Всеукраїнською екологічної лігою видана ще одна брошурка під авторством одного з її учасників. Брошурка «Полюби свою Батьківщину» висвітлює на прикладі малої батьківщини автора сучасні проблеми степу та Степової зони.   

ЗАВАНТАЖИТИ

Попри військові дії та окупацію частини території, у Луганській області поновлено роботу над створенням територій природно-заповідного фонду.

Так, розпорядженням голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 26.05.2015 року №194 оголошено першу від часу початку війни  природоохоронну територію. Нею стало заповідне урочище «Широке» в межах Кремінської міської ради. Степова балка площею 121,6 га є місцем поширення багатьох рідкісних видів рослин. …далі »

Аналіз законодавства та гострі коментарі у статті Олексія Бурковського.
Децентралізація, що призвела до феодалізації.

Ідея децентралізації влади та спрощення дозвільної системи для бізнесу ставить собі на меті оптимізацію системи державного управління. Проте, є стратегічні напрямки, робота з якими вимагає обережності, оскільки вони визначають безпеку та майбутнє не тільки сучасного покоління, але й поколінь наступних. Одним з таких напрямків є екологічна політика. Варто нагадати, що передові країни світу роблять законодавство, вимоги та менеджмент в сфері екологічної політики дедалі суворішими та взаємоузгодженими, але аж ніяк не більш ліберальними та автономними.

Зараз відбувається багато дискусій стосовно децентралізації влади, але чомусь політики та політологи забувають, що в окремих сферах децентралізація відбулась ще 3 роки тому, коли під виглядом Адміністративної реформи вона торкнулась сфери охорони природи. Проте, перш ніж розпочати аналіз цієї проблеми варто акцентувати увагу на тому, що природоохоронне питання це перш за все питання земельне і цим все сказано…

Закон No. 10218 від 16.03.2012 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні)”, внесений тоді ще представником президента в парламенті Ю.Р. Мірошниченком по суті перекреслив багато попередніх досягнень, значно погіршив систему управління в сфері екологічної політики держави та призвів до того, що тепер екологи називають «Льодовиковим періодом в заповідній справі». <!–more–>

Цей масштабний за обсягом та змінами закон як раз і призвів до масштабної децентралізації влади в сфері охорони довкілля в результаті чого Міністерство екології та природних ресурсів було позбавлено своїх територіальних відділень, які перейшли у підпорядкування обласним адміністраціям. Найбільший спротив цьому кроку чинили громадські екологічні організації, бо розуміли до чого все це може призвести. Деякі абсурдні речі з вказаного законопроекту їм вдалося викинути. Проте, завадити децентралізації Мінекології не вдалося. Що стосується самого Міністерства, то воно хоч і без ентузіазму сприйняло це рішення, але й особливого спротиву не чинило, адже «ПаРтія сказала – комсомол отвєтил «єсть!»

До децентралізації антиекологічні або екологічно сумнівні кроки регіональної влади або фінансово-промислових груп (ФПГ) не рідко блокувались завдяки взаємодії місцевих громадських активістів з центральними органами влади (або їх представництвами). Територіальні відділення Міністерства екології могли виконувати роль незалежних гравців, яким ані обласні, ані міські адміністрації не могли нічого напряму вказувати. Після сумнозвісного закону No.10218 від 16.03.2012 р. ситуація змінилась докорінно.

Наявність регіональних підрозділів Міністерства екології давала можливість проводити екологічну політику, яка відповідала загальним інтересам держави, а не окремим представникам певних адміністративно-територіальних одиниць або ФПГ. Їх підпорядкування обласним адміністраціям (екологічні департаменти при ОДА) призвело лише до полегшення лобіювання бізнес-інтересів та миттєвого гальмування виконання Стратегії екологічної політики, яка, наприклад, ставить на меті збільшення площі природно-заповідного фонду (ПЗФ) України вдвічі у порівнянні з нинішніми показниками. Достатньо порівняти цифри динаміки зростання площі ПЗФ до закону No.10218 від 16.03.2012 р. та після його прийняття. Цього буде достатньо, щоб зрозуміти «ефективність» децентралізації в сфері охорони довкілля.

Якщо місцева влада хоче освоювати цінні природні території, то її екологічний департамент не завжди має бажання цьому завадити, бо він є частиною місцевої влади і безпосередньо їй підпорядкований. Такий стан речей допомагає реалізовувати екологічно шкідливі або сумнівні дії, які торкаються, в першу чергу, відносин в земельній сфері та природних ресурсів. Місцева влада сама собі призначає та звільняє представників природоохоронного апарату та платить їм зарплатню. Тому якщо хтось з працівників департаменту буде занадто активно захищати природу всупереч чиїмось бізнес-інтересам в регіоні, то в нього є ризик втрати своєї посади. Як результат територіальні громади та місцеві активісти не мають швидких інструментів впливу на свою власну місцеву владу, коли та робить що їй заманеться. От вам і децентралізація!

Теж саме стосується кадрової політики, коли, наприклад, призначення директора національного парку треба узгоджувати з обласною або районною державною адміністрацією. Виникає питання: чому керівника установи загальнонаціонального значення потрібно узгоджувати з місцевою владою? Може для того, щоб призначати осіб, які будуть закривати очі на браконьєрство або незаконну забудову для «обраних»? В такій схемі корупційна складова закладена вже с самого початку.

Екологічна політика на місцевому рівні може легко «лягати» під бізнес-структури, які прикриваються аргументом про «створення робочих місць». На догоду інвесторам місцева влада не рідко дозволяє знищення природних комплексів, які є цінними для всієї країни, а не лише для певного регіону. На їхньому місці можуть виникати екологічно небезпечні виробництв та підприємства на які дійсно працевлаштовують десятки людей, але від створення яких потім страждають тисячі людей та природні комплекси.

Ще одна проблема, яка частково пов’язана з децентралізацією це так звана лібералізація бізнесу. Її наслідки теж даються взнаки. Після того як було прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», № 7418 від 13.01.2011 р. фактично було скасовано екологічну експертизу, а громадське обговорення перетворилось на порожню формальність у вигляді оголошення в газеті. Прихильники децентралізації зазвичай кажуть, що нема чого боятись, адже функція контролю у держави збереглася, оскільки Державна екологічна інспекція не була децентралізована і територіальні підрозділи залишились в складі Міністерства екології. Проте, управління та контроль це різні функції. Не може вплинути екологічна інспекція ні на виділення земельних ділянок під об’єкти ПЗФ на регіональному рівні, ні на зміну цільового призначення, ні на кадрову політику місцевої влади в сфері охорони довкілля. Вона може лише реагувати на порушення постфактум, точніше колись могла. Бо до зараз діє мораторій на перевірки бізнесу будь-якими органами контролю без особистого дозволю Кабінету Міністрів.

Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» зазначає: «що стан, близький до притаманного природного, мають ландшафти на площі майже 12,7 % території країни». Це катастрофічний показник, оскільки сучасна наука доводить, що природні екосистеми мають охоплювати не менше 67 % суходолу. Тому країна просто не може собі дозволити розвиток бізнесу за рахунок знищення останніх природних ландшафтів, інакше півкраїни через 30-40 років просто перетвориться на пустелю. І це не вигадки і не алармізм. Цей процес вже розпочався, про що свідчать офіційні «Розширені п´ятирічні звіти про опустелювання та деградацію земель в Україні», про що свідчать малі річки, яки просто зникають на протязі двох-трьох поколінь людей.

Екологам часто дорікають, що вони тільки й роблять, що забороняють то одне, то інше. Але питання не в забороні або дозволі, а у визначенні пріоритетів для суспільства. Чи ми хочемо побудувати Нігерію, яка входить в десятку найбільших експортерів нафти з її ліберальними «екологічними порядками», але народ якої живе у злиднях? Чи ми хочемо йти по шляху Нідерландів, які позбулися багатьох елементів важкої індустрії, але є квітучою країною, не дивлячись на жорстке екологічне законодавство. Взагалі, поставте собі питання, чому рівень життя в країнах з суворими екологічними стандартами набагато вищий ніж там, де дозволено все!

Коли бізнес нищить природу, загрожує здоров´ю людей та ігнорує нормативно-правову базу, то «створення робочих місць» не може бути індульгенцією з боку децентралізовано-лібералізованої влади. Тим більше, що такі загрози зазвичай йдуть з боку великого бізнесу. Виникає враження, що в ЗМІ постійно йде розмова про підтримку малого бізнесу, а відбувається стимуляція лише великого. Так, не можна скасувати економічний розвиток, але не варто сподіватись на здорову націю в нездоровому довкіллі інакше виникає питання: «Який сенс для переважної більшості людей в такому економічному розвитку?». Як приклад, 54 % території України займає рілля, а експорт сільськогосподарської продукції в рази перевищує внутрішні потреби, але абсолютна більшість наших селян не мешкає в шикарних маєтках і не відпочиває за кордоном. Тоді для кого в нас розорано більше половини країни?!
Шлях тотальної лібералізації швидкими темпами призводить до деградації природи, а шлях тотальної заборони призводить до економічної стагнації та відлякує інвестиції. Чи є вихід? Гадаю, що є. Будь-які заборони чи дозволи мають бути прив´язаними в першу чергу до категорії земель. Бізнес може спокійно розвиватись на вже освоєних територіях, тим більше, що купа промислових підприємств та промзон (а це величезні площі) простоюють. Якщо є підприємство, яке вже не працює, то на його місці можна максимально лібералізувати створення нового виробництва. Але якщо це будь-яка природна або напівприродна ділянка, то вибачте – категоричне табу на будь-яке її освоєння. Щоб реалізувати такий підхід бажано прийняти закон про ландшафти та провести зворотну централізацію Міністерства екології. Природа та екосистеми не підпорядковані нашим адміністративно-територіальним межам. Тому екологічна політика держави має бути всеохоплюючою, скоординованою та централізованою, щоб вирішувати питання в межах ландшафтів, басейнів, геоботанічних зон, а не в межах областей чи районів. Тут не може бути примітивного антропоморфізму.

Згідно Указу Президента України від 23.05.2005 № 838/2005 «Про заходи щодо подальшого розвитку заповідної справи в Україні», Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 №2818-VI та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року від 06.08.2014 № 385 розвиток природно-заповідного фонду України є одним із основних пріоритетів екологічної політики держави. Останні два нормативно-правові акти проголошують збільшення до 2020 р. площі ПЗФ України з нинішніх 6 % до 15 % від території держави. Розвиток ПЗФ також є одним з пріоритетів європейської інтеграції України, оскільки наша держава задекларувала досягнення середньоєвропейського показника заповідності 10% вже в 2015 році.

В Україні приналежність різних об’єктів ПЗФ до різних міністерств та відомств також ускладнює бюрократичну складову, вносить розбалансованість в природоохоронне законодавство та хаос в систему управління й контролю. Цю сферу вже давно варто максимально централізувати, а вона як була розпорошеною між різними відомствами, так і залишається. Варто нагадати, що окремі категорії природоохоронних земель в європейських країнах не просто централізовані, а максимально централізовані. Вони не підпорядковані не те що місцевій владі, а навіть урядам своїх країн, оскільки регулюються з Брюсселя. Наприклад, загальноєвропейська екомережа Натура-2000 має власні відділення в різних регіонах країн ЄС. В окремих державах, наприклад в Австрії, були спроби земельного лобі не «децентралізувати», а хоча б «націоналізувати» цей проект, але ці потуги були задушені, що називається в зародку.

Головне завдання, яке має ставити перед собою держава, це ефективне управління, але аж ніяк не децентралізація чи федералізація чи будь-яка інша «мантра». Інакше ми дійдемо до того, що з місцевою владою доведеться узгоджувати кандидатів на керівництво військових частин або стратегічних підприємств в тому чи іншому регіоні. Згідно до «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року №5/2015 збереження навколишнього природного середовища віднесено до вектору безпеки нашої держави. Таким чином, цей напрямок взагалі не має зазнати децентралізації, так само як не може торкнутись децентралізація загальнодержавних стратегічних міністерств та відомств.

Важко прогнозувати наскільки корисною чи небезпечною може стати децентралізація в інших напрямках державної політики, але торкаючись сфери охорони природи, над якою вже провели цей експеримент, можна твердо констатувати, що вона призвела до повного провалу і виявилась в рази менш ефективною тієї системи, яка була до 2012 р., хоч попередня і мала купу своїх недоліків. Так, не можна увійти в одну річку двічі, але потрібно визнавати помилки, діяти мудро й повертати ті речі, які були ефективними й реформувати ті, які не були ефективними й залишились такими до сьогодні.

В першу чергу треба повернути в підпорядкування Міністерства екології та природних ресурсів її колишні обласні відділення тобто дефеодалізувати їх. Варто зазначити, що громадський контроль також легше здійснювати, коли маєш справу з одним відомством, а не з 25. По-друге, варто повернути повноваження зі створення об’єктів ПЗФ територіальним відділенням Міністерства екології. По-третє, будь-яка лібералізація законодавства щодо ведення бізнесу має чітко вказувати на яких саме категоріях земель вона дозволяється. Ну і в решті решт варто підпорядкувати всі об’єкти ПЗФ якомусь одному відомству. Чи буде це Міністерству екології чи якесь державне агентство, то вже інша справа. Звичайно, що спротив цьому буде чинитись надзвичайно шалений, бо це питання земельне, а воно було, є і завжди буде найгострішим. Але саме тут потрібна кардинальна реформа, а не напівреформа, щоб зробити цю систему як простішою, так і ефективнішою.

Зрозуміло, що цей аналіз не є істиною в останній інстанції і проблема потребує дискусії, але залишати все так, як є буде означати крах всієї екологічної політики держави.

Олексій Бурковський,
Донецький обласний осередок Всеукраїнської екологічної ліги

Сергій Лиманський (завідуючий відділенням Українського степового заповідника “Крейдяна Флора”) в передачі “Світ у Долонях” на Радіо Марія. 18 квітня 2015