Обгрунтування: Вступ
Станом на 2008 рік в Україні під сільськогосподарськими угіддями та забудовою знаходиться 72,9% земельного фонду. Ліси складають 15,4%. Природно-заповідні території та об’єкти займають лише 4,6% території країни (менше, ніж площа автошляхів та населених пунктів). В Україні порушене природозберігаюче співвідношення ріллі, лісових на¬саджень, природних кормових та водно-болотних угідь.
Зважаючи на велику частку транформованості природних ландшафтів України, особливого значення набуває питання забезпечення населення рекреаційними ресурсами.
Створення національних природних парків (НПП) є одним із прогресивних та найбільш раціональних шляхів задоволення зростаючих потреб населення у рекреаційних територіях. Це створює необхідні умови для відпочинку та дозволяє зменшити стихійне використання для цих потреб цінних природних територій.
Створені в Україні НПП не охоплюють всю різноманітність природних комплексів, еталонних біотопів окремих регіонів та стратегічні елементи екомережі.
У межах Українського Полісся, яке за показником збереженості природної рослинності поступається лише Українським Карпатам, розташована заплава річки Десни, яка заслуговує на надання їй статусу НПП.
Запропонована нами назва національного природного парку, “Подесіння”, є історичною назвою території заплави Десни, краю, що простягається вздовж Десни. Далі в тексті цього обгрунтування для ідентифікації території, про яку йдеться, вживатиметься термін Подесіння.
Десна є найдовшою (близько 1130 км) лівобережною прито¬кою Дніпра. Вона є єдиною рівнинною річкою України і найдовшою річкою Європи, що залишилась незарегульованою та зберегла у природному стані заплаву.
Річка Десна – го¬ловна водна артерія Лівобережного Полісся, що разом з її численними притока¬ми відіграє найважливішу роль у екомережі регіону та Пан-Європейській екологічній мережі. У минулому саме геологічні процеси, пов’язані з Десною, сформували сучасний різноманітний ландшафт в регіоні. Нині Десна з рідкісною за рівнем збереженості заплавою є важливим шляхом весняних та осінніх міграцій птахів (не можна не згадати, що вздовж долини Десни проходить Дніпровсько-Деснянський міграційний шлях птахів, де концентрація «мігрантів» у 10-20 разів вища, ніж на прилеглих територіях), коридором, по якому відбувається переміщення й поширення іншої біоти. Вона поєднує найбільш важливі ключові території екомережі – Брянсько-Старогутську (міжна¬родного рівня) і Очкинську (національного рівня), з одного боку, та Мезинську (національного рівня) – з іншого. В басейні Десни також відбувається поєднання екомережі Новгород-Сіверського Полісся з природ¬ними комплексами сусідніх регіонів, зокрема низкою російських заповідних територій високого статусу, які фактично включені до складу міждержавної ключової території екомережі, до скла¬ду якої ввійшли НПП «Деснянсько-Старогутський” та заповідник «Брянський ліс».
Помірний розвиток народного господарства, що склався історично, на водозбірній площі басейну Десни ще дає змогу зберегти екологічну рівновагу, що забезпечує умови формування належної якості води і водності річок, цінний генофонд флори і фауни в прилеглих лісових масивах і заплавних луках, рідкісні види іхтіофауни і вищої водної рослинності. Створення на даній місцевості НПП дозволить поєднати збереження різноманіття природного середовища з невиснажливою рекреацією, тобто відпочинком людей у природній, малозміненій обстановці. Не менш важливим є аспект виховання у відвідувачів НПП дбайливого ставлення до природи, здійснення екологічного виховання та формування екологічної свідомості населення регіону. Екосистема басейну р. Десна є одним з унікальних природних явищ з різноманіттям флори і фауни, своєрідністю ландшафту, унікальним комплексом заплавних озер, стариць, проток і джерел. Крім того, басейн р. Десни з його природними особливостями, м’яким кліматом, специфікою хімічного складу річкової води (мало мінералізовані прісні води гідрокарбонатного класу з вмістом солей 400 мг/л, наявність іонів йоду) є одним з небагатьох збережених природно-оздоровчих комплексів на території України.
На даний момент р. Десна є єдиною річкою в басейні р. Дніпро, де збереглась в природних умовах природна популяція осетрових – стерляді. У зв’язку з повною зарегульованістю р. Дніпро, р. Десна стала унікальним місцем існування і репродукції риб-реофілів.
Басейн Десни є місцем існування і репродукції воднопушних звірів – бобра, видри, ондатри, а останнім часом, і хухолі, що піднялась по р. Сейм (занесена до Червоної книги України). Серед водоплавних і навколоводних птахів переважають качки. В басейні Десни мешкає сіра чапля. Відмічені також гніздування сірих журавлів, лебедів-шипунів, чорних лелек, що також занесені до Червоної книги України. Заплавні ліси заселені рідкісними хижими птахами – змієїдом, осоїдом, орлом-карликом та ін. (Мережко А.І., Гриб І.В., Ющенко А.К., Францевич Л.І., 1980).
Просторова конфігурація проектованого НПП «Подесіння» є ключовою умовою для розвитку тут водного туризму, одним із головних видів якого тут є сплав на байдарках, що історично сформовано впродовж багатьох десятиліть. Задля сплаву Десною багато українців і росіян приїздять у Подесіння в сезон відпусток, у вихідні дні теплого сезону; Десна є популярним місцем сімейного відпочинку на природі. в минулому, вздовж Десни була розміщена велика кількість туристичних баз, частина з яких функціонує досі.
Заплава річки Десни відіграє велику водоохоронну функцію завдяки здійсненню процесу природного біологічного очищення води. Воду з Десни споживають такі міста, як Київ, Чернігів, Новгород-Сіверський, Короп. Існування заповідних об`єктів має відповідати завданню екологізації умов життя людини – забезпечення чистою питною водою, оздоровлення місць рекреації, охорона джерел лікувальних мінеральних вод, охорона басейнів річок, що забезпечують водою великі житлово-промислові комплекси.
Розвинене промислове і сільськогосподарське виробництво, містобудування, рекреація, розвиток інфраструктури не дають змоги створити в багатонаселених басейнах рік великих заказників чи заповідників, що виключають господарську діяльність і дають можливість активно впливати на умови формування якості річкової води. Створення національних парків має зміст в місцях, де вже знаходяться численні природно-заповідні об’єкти, оскільки при значній роздробленості заповідної мережі і консервативній охороні природних об’єктів, на низькому рівні залишається управління природокористуванням і охороною цих територій, не кажучи вже про питання відновлення і збагачення природних ресурсів.
