Обгрунтування: Заповідна справа в російській частині «Подесіння»
Думка про необхідність заповідання долини р.Десна також активно розвивається і російськими науковцями. Адже значна частина басейну Десни розміщена на території Курської, Смоленської та Брянської областей Російської Федерації. В межах придеснянських лісів так званого Неруссо-Деснянського Полісся (Російська Федерація) вже зараз розміщено великі особливо охоронювані природні території, зокрема заповідник «Брянський ліс», ландшафтні заказники «Трубчевський партизанський ліс», «Деснянсько-Жеренський», «Колодезь», «Неруссо-Севний», «Болото Рижуха», «Княжна», «Будимля», «Горемля», «Максимовський», пам’ятки природи «Теребушка», «Озерки» та інші. Загалом 16% всього Неруссо-Деснянського Полісся мають природно-заповідний статус, що складає 39 031 га. (Федотов Ю.П., Косенко С.М., 1998). Екологічна мережа Неруссо-Деснянського Полісся є трансграничною конструкцією і поєднує собою як лісові і заплавні масиви Брянської області РФ, так і землі НПП «Деснянсько-Стаорогутський» (Сумська обл., Україна). Протягом 12 км відбувається безпосереднє межування природно-заповідних територій Росії і України. В межах російського Подесіння зберігаються стабільні популяції великих хижаків – ведмедя бурого, рисі та вовка; висока чисельність та щільність популяцій лося, європейського оленя, кабана, козулі, видри. Серед рідкісних птахів тут зустрічаються глушень, мохноногий сич, сірий журавель. З флористичних показників варто відзначити присутність тут понад 20 видів орхідних (Федотов Ю.П., 1999).
В наш час планується створення транскордонного біосферного резервату «Брянсько-Старогутські ліси». Вперше ця ідея була озвучена у 1995 році, на спеціальній українсько-російській конференції, що проходила в заповіднику «Брянський ліс». Проте, в той час, коли російська сторона пропонує включити до його складу значну частину долини р.Десни зі свого боку, Україна надає до цього біосферного заповідника лише територію НПП «Деснсько-Старогутський» з буферною зоною навколо нього. Крім того, в РФ розроблена схема Деснянської екологічної мережі, до складу якої входить НПП «Деснянсько-Старогутський» в Україні та російські ООПТ: заповідник «Брянський ліс», національний парк «Придеснянський», національнйи парк «Орловське Полісся» та заповідник «Калузькі засіки» (Федотов Ю.П., 1999). Такий стан справ не вирішує потреби комплексної охорони долини р.Десна, оскільки як створення біосферного резервату, так і розробка транскордонної екомережі, включать лише російську частину Подесіння. Відтак, всі ці ініціативи не вирішують потребу заповідання українського Подесіння. Тому потреба планування суто українського «деснянського» національного природного парку лишається актуальною.
