Обгрунтування: III. ІСНУЮЧІ ТА ПРОЕКТОВАНІ ТЕРИТОРІЇ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ У ЗАПЛАВІ ДЕСНИ. Чернігівська область
Чернігівська область
На території заплави р. Десни, в межах Чернігівської області розташовано понад 40 об’єктів різних категорій природно-заповідного фонду. З 2002 року в міжріччі Десни та Дніпра функціонує регіональний ландшафтний парк “Міжрічинський”, який включає правобережну частину заплави р. Десни, що проходить у Козелецькому районі до кордону з Київської областю. У 2006 році був створений Мезинський національний природний парк на площі 31 035,2 га на півночі Коропського району, частина якого представлена правобережною заплавою річки Десни.
Далі наводиться характеристика проектованого Придеснянського (Деснянського) НПП та деяких існуючих заказників та пам’яток природи у межах заплави Десни на території Чернігівської області.
Придеснянський (Деснянський) НПП (проектований)
Територія, на якій раніше планувалося створення Придеснянського національного природного парку, знаходиться у Козелецькому районі Чернігівської області. Вона розміщується на лівому березі р. Десни. На заході межа проектованого НПП проходить по р. Десні і тягнеться від м. Остер на півдні до с. Надинівка на півночі. На сході межа проходить біля сіл Пархомів, Котів, Вовчок. Загальна площа 12 320 га, із них 10 920 га (87%) займає заплава Десни.
Враховуючи те, що НПП «Придеснянський» не був створений а також те, що проектовані межі НПП «Подесіння» повністю поглинають проектний НПП «Придеснянський», ми розглядаємо його як складову частину НПП «Подесіння», враховуючи матеріали попередніх наукових досліджень його території.
На території переважають луки. Ліси займають 2005 га (16%) і знаходяться переважно на першій надзаплавній терасі Десни. Територія проектованого раніше національного природного парку “Придеснянський” є своєрідною завдяки географічному положенню та історії формування ландшафтів, які включають переважно заплавні комплекси і лише частково – терасу Десни. Тут сформувався і своєрідний рослинний покрив, в якому переважає лучний тип рослинності, характерною є прибережно-водна та водна рослинність. У зв’язку з розміщенням основної частини території парку в заплаві, ліси займають тут незначні площі, на відміну від інших національних парків Українського Полісся.
Домінуюча лучна рослинність характеризується переважанням справжніх лук, що представлені в основному ценозами з домінуванням лисохвосту лучного (Аlоресurus pratensis), костриці лучної (Festuca pratensis) та мітлиці тонкої (Agrostis tenuis Sibth.). Найбільші площі займають угруповання мітлиці тонкої, які розміщуються на плескатих верхівках гряд і на схилах. Луки з домінуванням костриці лучної (Festuca pratensis) та китника лучного (Alopecurus pratensis) зустрічаються на менших площах, частина з них являє собою сіяні луки. З півночі на південь кількість справжніх лук збільшується. Крім вказаних домінантів, характерними видами цих лук є плакун прутовидний (Lythrum virgatum), щавель кінський (Rumex соnfertus), волошка лучна (Centaurea jacea), рутвиця блискуча (Thalictrum lucidum), суховершки звичайні (Рrunella vulgaris), жовтець повзучий (Ranunculus repens), перстач гусячий (Potentilla anserina). Досить багато бобових – горошок чотиринасінний (Vicea tetrasperma), чина лучна (Lathyrus pratense), конюшини гібридна (Тrіfоlіum hybridum), лучна (Т. pratense), повзуча (Т. repens), лядвенець український (Lotus ucrainiсus). На цих луках виявлена велика популяція зозулинця жилкуватого (Orchis nervulosa). З інших орхідних тут трапляються пальчатокорінник м’ясочервоний (Dactylorhiza incarnata) та зозулинець болотний (Orchis palustris). Є ділянки лук з домінуванням пирію повзучого (Elytrigia repens) та пахучої трави звичайної (Anthoxanthum odoratum L.).
Болотисті луки представлені переважно угрупованнями осоки гострої (Саrех acuta), які розміщуються у плескатих зниженнях міжгрядових підвищень, а також виявлені у прибережно-водних смугах навколо заплавних водойм. Співдомінантами часто є тонконіг болотний (Роa palustris) та мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera). У заплаві відмічені також ділянки болотистих лук з домінуванням лепешняку великого (Glyceria mахіmа).
У комплексі з болотистими луками в заплаві зустрічаються евтрофні (низинні) болота. Великих площ вони тут не займають і відмічені лише окремими фрагментами. Найбільшим із нині відомих є масив Велике болото, який тягнеться вузькою смугою на південь від с. Жилин Млинок. Раніше це було досить обводнене відкрите болото з вільшняками по краях. Тут є угруповання очеретy звичайного (Phragmites australis), рогозу вузьколистого (Typha angustifolia), осоки омської (Саrех omskiana), осоки зближеної (С. appropinquata) та осоки здутої (С. rostrata). На окремих ділянках домінує осока пухнатоплода (Саrех lasiocarpa). На початку 70-х років проведено осушення цього болотного масиву, проте воно виявилось малоефективним. Нині Велике болото ренатуралізовалось, майже повністю відновився болотний травостій.
Значні площі на території парку займає водна рослинність, яка роз¬міщується переважно в озерах та старицях Десни. Тут пощирені угруповання куширу тeмнозеленого (Ceratophyllum demersum), водопериці колосистої (Myriophyllum spicatum), латаття білого (Nyтphaea аlbа), глечиків жовтих (Nuphar lutea), водяного різака алоевидного (Stratioides aloides), жабурника звичайного (Hydrocharis morsus-ranae).
Як уже вказувалось, у зв’язку з розташуванням основної частини території парку у заплаві Десни лісова рослинність не займає тут значних площ і поєднує соснові ліси на терасі, заплавні діброви та вільшняки з домішкою інших порід у притерасній частині.
Ліси, що розміщуються на терасі, являють собою переважно зеленомохові соснові ліси. У трав’яному ярусі переважають куничник наземний (Calamagrostis epigeios) та костриця червона (Festuca rubra), поодиноко зростають чебрець повзучий (Thymus serpyllum), нечуй-вітер волохатенький (Hieracium pilosella), агалик-трава гірська (Jasione montana), цмин піщаний (Heliehrysum arenarium), келерія сиза (Коеlеrіа glauca). У цих екотопах відмічений і такий малопоширений вид, як гвоздика неспранжньорозчепірена (Dianthus pseudosquarrosus). Добре виявлений в цих угрупованнях моховий покрив, його проективне покриття становить 70-80%, основу утворюють типові лісові зелені мохи Pleurozium schreberi та Dicranum rugosum. Значні площі тут займають молоді та середньовікові насадження сосни (Pinus sylvestris), які поступово формуються у соснові ліси зеленомохові та лишайникові. Загалом, ці ліси за будовою є типовими для соснових лісів зеленомохових, що зростають на Українському Поліссі, але збіднені флористично внаслідок бідності грунтів. Ці ценози характеризуються більшою участю псамофітних видів і меншою – лісових бореальних видів, характерних для соснових лісів Полісся. У цих лісах виявлені занесені до Червоної книги України діфазіаструм сплюснутий (Diphaziastrum complanatum) та плаун річний (Lycopodium annotinum). На схилі борової тераси між селами Вовчок і Надинівка знайдена багатоніжка звичайна (Polypodium vulgare) – рідкісний для Полісся вид.
Є ділянки заплавних лісів з переважанням у деревостані дуба (Quercus robur), осики (Populus tremula), ясена (Praxinus excelsior) та вільхи (Alnus glutinosa). Підлісок угворюють бруслина європейська (Euonymus еurораеа), бруслина бородавчаста (Е. verrucosa), свидина кров’яна (Swida sanguinea), крушина ламка (Frangula аlnus). У трав’яному покриві часто переважає кропива дводомна (Urtica dioica), місцями розрив-трава звичайна (Impatiens noli-tangere), розхідник звичіайний (Glehoma hedereacea), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis) та кінський часник черешковий (Аlliarіа petiolata).
Заплавні діброви є невід’ємною складовою заплави Десни. Місцями трапляються кремезні дуби з діаметром більше ніж 1 м та висотою 15-17 м. Деревостан розріджений. В ярусі підліска найчастіше плямами зростає ожина (Rubus caesius), а по зниженнях – крушина ламка (Frangula аlnus) та верба попеляста (Salix сіnеrеа). Основу травостою утворюють лучні види костриця лучна (Festuca pratense) і тонконіг лучний (Роа pratense). Трапляються хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), алтея лікарська (Altea officinalis), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara), буквиця лікарська (Веtоnіса officinalis), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys), осока бліда (Сarех pallescens) та деякі інші.
Значні площі в парку займають також вільхові ліси (з вільхою чорною – Аlnus glutinosa), які розміщуються в притерасній частині заплави Десни. Такі ділянки займають значні площі біля сіл Самойлівка та Барсуків. Переважають ліси з домінуванням кропиви жабрійолистої (Urtica galeopsifolia). Флористичне ядро утворюють болотні та лісові види: вербозілля лучне (Lysimachia nummularia), чистець болотний (Stachys palustris), осока несправжньосмикавцева (Саrех pseudocyperus), водяний хрін австрійський (Rorippa austriaca), осока попеляста (Carex cinerea), підмаренник болотний (Galium palustre), костриця велетенська (Festuca gigantea), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), цирцея звичайна (Сіrcаеа lutetiana), глуха кропива плямиста (Lamium maculatum), вороняче око звичайне (Paris quadrifolia). У комплексі з лісовими вільшняками у зниженнях розміщуються болотні вільшняки, в яких найчастіше домінує осока гостровидна (Сarех acutiformis).
У складі рослинного покриву території проектованого парку є рідкісні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Угруповання латаття білого (Nymphaea аlbа) на території проектованого парку зустрічаються по заплавних озерах та численних старицях. Їх поширення в заплаві Десни давно привертає увагу науковців з метою їх охорони. Саме в Зеленій книзі України наголошується на необхідності їх охорони в середній течії Десни безпосередньо в Чернігівській області. Угруповання глечиків жовтих (Nuphar lutea) на території проектованого парку є досить поширеними по заплавних озерах та старицях Десни.
У складі флори виявлено 7 видів, занесених до Червоної книги України: Діфазіаструм сплюснутий (Diphaziastrum complanatum) – рідкіcний вид флори України. Виявлений в північній частині проектованого парку, в сосновому лісі біля сіл Надинівка та Копачів.
Зозулинець жилкуватий (Orchis nervulosa) – ендемічний вид, поширений в Середньому Придніпров’ї. Виявлені популяції (на заплаві неподалік с. Туманська Гута і біля озера Крившина) надають цій території особливої наукової цінності.
Зозулинець болотний (Orchis palustris Jacg.). Виявлене в межах проектованого парку місцезростання цього виду (заплава Десни між селами Небільське та Білики) є одним з найпівнічніших; місцева популяція життєздатна, але нечисленна.
Пальчатокорінник м’ясочервоний (Dactylorhiza incarnata). На території проектованого парку великі популяції цієї лучно-болотної орхідеї виявлені на більш вологих ділянках справжніх лук. Рослини квітують і плодоносять, часто зростають разом з іншими видами орхідних, виявленими на цій території.
На території проектованого парку виявлено також сальвінію плаваючу (Salvinia natans), лілію лісову (Lilium martagon), плаун річний (Lycopodium annotinum).
Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Каморетський»Знаходиться в Менському районі неподалік від с. Блистова. Створений в 1974 р. Площа 515 га. Заказник знаходиться у Березнянському лісництві Чернігівського держлісгоспу.
Заказник розташований на правому березі Десни і оточений меандрою р. Десни. Він являє собою поєднання рівнинних ділянок зі злегка хвилястими, місцями горбастими елементами рельєфу центральної широкої заплави. Тут представлені справжні діброви (ліщиново-конвалієві, крушиново-конвалієві, ліщиново-різнотравні), осичники (на місці вирубаних дібров), чорновільшняки та вербняки з густим підліском з верби тритичинкової (Salix triandra), зарості якої підходять до водного дзеркала озер.
Деревний ярус дібров формує дуб звичайний (Quercus rоbur) І-II бонітету висотою 22-24 м та його співдомінанти (осика (Populus tremula), в’яз шорсткий (Ulmus glabra), липа серцелиста (Тіlіа cordata). Чагарниковий ярус формують такі види, як ліщина звичайна (Corуlus аvеllаnа), свида кров’яна (Swida sanguinea), бруслина європейська (Еuоnуmus europaea), смородина чорна (Ribes nigrum). Серед видів трав’яного ярусу конвалія звичайна (Convallaria majalis), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), цирцея звичайна (Circaea lutetiana) та ряд інших.
В цілому флора заказника нараховує більше, ніж 300 видів судинних рослин. Тут зустрічаються 12 рідкісних видів судинних рослин, з них 6 – занесених до Червоної книги України (коручка темночервона (Epipactis atrorubens), пальчатокорінник м’ясочервоний (Daetylorhiza incarnata), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis), сальвінія плаваюча (Salvinia natans), лілія лісова (Lilium martagon), зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata)) та 6 видів регіональної охорони (косарики черепитчасті (Gladiolus imbriсatus), півники сибірські (Iris sibirica), синюха голуба (Polemonium саеruleum), тирлич звичайний (Gentiana pneumonanthe), голокучник дубовий (Gymnocarpium dryopteris), латаття сніжно-біле (Nymphaea candida)).
Із угруповань, занесених до Зеленої книги України, слід відзначити ценози глечиків жовтих, латаття сніжно-білого, сальвінії плаваючої.
Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення “Каморетський” має наукову цінність для збереження генофонду дібров, зокрема їх залишків у заплаві р. Десни, та охорони заплавно-¬лісового, болотного і навколоводного фауністичних комплексів.
Оболонський, ботанічний заказник загальнодержавного значення
Знаходиться у Коропському районі, біля с. Оболоння. Створений у 1996 р. для збереження типових заплавних лyк р. Десни. Площа 400 га.
Заказник “Оболонський” – це ділянка заплави р. Десни, яка відрізняється великим флористичним і фітоценотичним різноманіттям. Вона являє собою рівнинну територію з незначними гривами та вузькими зниженнями, тут є стариці та невеликі заплавні озера. Грунтовий покрив заказника характеризується переважанням лучних груп грунтів, зокрема лучних та дерново-глейових супіщаних піщаних, у зниженнях – лучно-болотних.
Переважають ділянки справжніх лук (до 80% площі), менш поширеними є остепнені та болотисті луки. Комплекси справжніх лук представлені ценозами костриці лучної (Festuca pratensis), китника лучного (Alapecurus pratensis) та костриці червоної (Festuca rubra). Співдомінантами є мітлиця велетенська (Agrostis gigantea), тонконіг лучний (Рoа pratensis), щучник дернистий (Dechampsia caespitosa).
Серед видів лучного різнотрав’я на цій території звичайними є королиця звичайна (Leucanthemum vulgare), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris), дзвоники розлогі (Саmраnulа patula), горошок мишачий (Vicia cracca), живокіст лікарський (Symphytum officinale).
На території заказника невеликі площі займають угруповання з участю китника лучного (Alopecurus pratensis), які є досить висопродуктивними і цінними в кормовому відношенні. Мало поширеними на цій території є і угруповання з домінуванням трясучки середньої (Briza media), пахучої трави звичайної (Anthoxanthum odoratum) і келерії Делявіня (Koeleria delavignez).
На заплавних озерах та їх прибережних смугах поширені ділянки прибережно-водної та водної рослинності з участю лепешняку великого (Glyceria mаxima), осоки гострої (Саrех acuta), латаття білого (Nymphaea аlbа), латаття сніжно-білого (Nymphaea candida) і глечиків жовтих (Nuphar lutea).
На території заказника “Оболонський” виявлено 6 видів судинних рослин, занесених до Червоної книги України, а саме: зозулинець болотний (Orchis palustris), зозулинець блощичний (О. coriophora), пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis), пальчатокорінник м’ясочервоний (D. iпcarnata), водяний горіх плаваючий (Trара natans), сальвінія плаваюча (Salvinia natans).
Із угруповань, занесених до Зеленої книги України, слід відзначити ценози глечиків жовтих (Nuphar lutea), латаття білого (Nymphaea аlbа) і латаття сніжно-білого(Nymphaea candida), водяного горіха плаваючого (Trapa natans).
Ботанічний заказник загальнодержавного значення “Оболонський” має наукову цінність для збереження генофонду лучних видів, практич¬ну цінність як осередок високопродуктивних лучних ділянок та есте¬тичну цінність як ділянка з гарноквітучих різнотравних угруповань.
Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Путивський».
Знаходиться у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, біля сіл Путивськ та Дегтярівка. Він створений в 1996 р. для збереження типових заплавних лук р. Десни. Площа 150 га.
Територія заказника “Путивський” – це комплекс лучних ділянок у заплаві р. Десни, які майже не трансформовані господарською діяльністю людини і відрізняються значним флористичним і фітоценотичним різноманіттям. Територія в цілому являє собою злегка хвилясту ділянку з невисокими гривами та вузькими зниженнями. Грунтовий покрив заказника характеризується переважанням дерново-¬глейових супіщаних та лучних грунтів, у зниженнях – лучно-болотних.
На території заказника “Путивський” переважають ділянки справжніх лук (до 60% площі), менш поширеними є болотисті (до 30%) та остепнені луки. Справжні луки представлені переважно ценозами китника лучного (Alopecurus pratensis) та костриці лучної (Festuca pratensis). Угруповання цих лук найбільш характерні для заплави Десни. В їх складі представлені такі види лучного різнотрав’я, як гадючник оголений (Filipendula ulmаrіа), цибуля гранчаста (Аllium angulosum), жовтець повзучий (Ranunculus repens), рутвиця блискуча (Тhalictrum lucidum), чина лучна (Lathyrus pratensis) та ряд інших. На луках трапляється два види косариків – косарики тонкі (Gladious tenuis), і косарики черепитчасті (Gladious imbricatus).
На більш зволожених і. знижених ділянках заказника поширені угруповання з лепешняку великого (Glyceria mахіmа), очеретянки звичайної (Phalaroides arundinacea) та бекманії звичайної (Beckmannia eruciformis) з участю більш вологолюбних видів.
Флора заказника налічує більше, ніж 150 видів судинних рослин, переважно лучних та лучно-болотних. На його території зростає 3 види з Червової книги України (зозулинець болотний (Orchis palustris), пальчатокорінник м’ясо-червоний (Dactylorhiza incarnata), косарики тонкі (Gladiolus tenuis)) та 3 види регіональної охорони (косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus), півники сибірські (lris sibirica), оман високий (Іnulа helenium)).
Ботанічний заказник загальнодержавного значення “Путивський” має наукову цінність для збереження генофонду лучних видів, в тому числі рідкісних видів та може бути використаний для проведення моніторингових досліджень лучних ділянок заплави р. Десни.
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Мурав’ївська»
Знаходиться у Новгород-Сіверському районі. Створена у 1996 р. Площа 40 га. Пам’ятка включає озера Омут, Старуха і Судак, які розміщені на лівобережній частині заплави Десни, в районі впадіння р.Судость. Територія гідрологічної пам’ятки являє собою комплекс заплавних озер Десни та її притоки Судості з типовими заболоченими справжньолучними ділянками, навколоводними болотними орнітокомплексами.
Вища водна рослинність даної території розвинена досить добре і оточує озера, утворюючи смугу. Вона представлена ценозами прибережно-водних угруповань, які оточують озера вздовж північних та південно-східних берегів, та ценозами справжньої водної рослинності, які найбільшу площу займають у південній частині озер. Серед водної рослинності на озерах поширені ценози водяного горіха плаваючого (Trapa natans), латаття сніжнобілого (Nymphaea candida), латаття білого (Nymphaea аlbа) та глечиків жовтих (Nuphar lutea).
Прибережно-водна рослинність представлена формаціями з домінуванням осоки гострої (Саrех асutа) та лепешняку великого (Glyceria maxima). Гостроосокові угрупування поширені вздовж всієї берегової лінії озер у вигляді неперервних або розривчастих смуг. Серед видів гідрофільного різнотрав’я слід відзначити підмаренник болотний (Galium раlustre), м’яту водяну (Mentha aquatica), частуху подорожникову (Alisma plantago-aquatica), вовче тіло болотне (Comarum palustre). Угруповання лепешняку великого пов’язані з мілководними ділянками з мулисто-піщаними донними відкладеннями. Серед асектаторів слід відзначити півники болотні (Iris pseudacorus), частуху подорожникову (Alisma plantago-aquatica), вех широколистий (Sium latifolium), лепеху звичайну (Acorus саlаmus).
Із видів, занесених до Червоної книги України, трапляються водяний горіх плаваючий (Trapa natans) і сальвінія плаваюча (Salvinia natans).
Із угруповань, занесених до Зеленої книги Украіни, слід відзначити ценози водяного горіха плаваючого (Trapa natans), латаття білого (Nymphaea alba), латаття сніжно-білого (Nymphaea candida), глечиків жовтих (Nuphar lutea) та плавуна щитолистого (Nymphoides peltata).
Наявність досить збережених ділянок рослинності визначає значну різноманітність тварин. З видів тварин, які занесені до Європейського Червоного списку, слід відзначити такі, як видра річкова (Lutra lutra), п’явка медична (Hirudo medicinalis), коромисло зелене (Aeshna viridis), плавунець широкий (Dytiscus latissimus). З видів тварин, які занесені до Червоної книги України, слід відзначити видру piчкову, журавля сірого (Grus grus), кулика-сороку (Haematopus ostralegus), дозорця-імператора (Аnах imperator).
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Мурав’ївська” – це важливий гідрологічний об’єкт із групою рідкісних реліктових видів рослин та їх угруповань. Вона має флористичну та ценотичну цінність і є важливою для збереження типових заплавних комплексів водойм півночі Лівобережного Полісся.
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Озеро Вадень»Знаходиться у Новгород-Сіверському районі, біля сіл Кудла¬ївка та Дігтярівка. Створена в 1996 р. для збереження озерно-болотного комплексу на півночі Новгород-Сіверського Полісся. Площа 20 га.
Озеро Вадень – колишня стариця Десни, яка сполучена з нею невеликою протокою шириною до 2 м. Озеро характеризується середніми глибинами до 2 м, місцями до 5 м, зі значними піщано-мулистими відкладами та має низькі пологі береги, які оточені смугами прибережно-водної рослинності. За ступенем трофності воно належить до групи евтрофних водойм.
Вища водна рослинність розвинена досить добре і оточує озеро, утворюючи смугу. Вона представлена ценозами прибережно-водних угруповань, які оточують озеро вздовж північно-східних та південно-східних берегів, та ценозами справжньої водної рослинності, які найбільшу площу займають у південно-східній частині озера.
Серед водної рослинності на озері за площею переважають угруповання плавуна щитолистого (Nymрhоіdеs реltata) водяного горіха плава¬ючого (Trapa natans) та латаття сніжно-білого (Nymphaea candida).
Серед угруповань зануреної рослинності найбільш характерними є ценози формації рдесника блискучого (Potamogeton lucens), які формуються на мулисто-піщаних та піщаних відкладах. Крім домінуючого виду, покриття якого становить до 40%, зустрічаються також інші водні види, зокрема кушир підводний (Ceratophyllum demersum), елодея канадська (Elodea canadensis), водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum), різак алоевидний (Stratiotes aloides), ряска мала (Lemna minor), ряска триборозенчаста (L. trisulca), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza).
Прибережно-водна рослинність озера Вадень представлена ценозами з домінуванням осоки гострої (Carex acuta) та лепешняку великого (Glyceria mахіmа). Гостроосокові угруповання є монодомінантними, вони поширені вздовж всієї берегової лінії у вигляді смуги. Будова цих угруповань досить проста, одноярусна, до 80% проективного покриття припадає на домінант. Серед інших видів гідрофільного різнотрав’я слід відзначити частуху подорожникову (Alisma planlago-aquatica), вовче тіло болотне (Соmаrum palustre), підмаренник болотний (Galium palustre), м’яту водяну (Metha aquatica). Угруповання лепешняку великого (Glyceria mаxima) угворюють як монодомінантні угруповання, так і угруповання зі співдомінуванням рогозу вузьколистого (Typha angustifolia). Серед видів, які трапляються в лепешнякових ценозах, слід відзначити вех широколистий (Sium lаtifolium), лепеху звичайну (Acorus calamus), півники болотні (Iris pseudacorus), частуху подорожникову (Alisma plantago-aquatica).
Із видів, занесених до Червоної книги України, зустрічаються водяний горіх плаваючий (Trapa natans), плавун щитолистий (Nymphoides peltata). Із угруповань, занесених до Зеленої книги України, слід відзначити ценози плавуна щитолистого (Nymрhоіdеs реltata), водяного горіха плаваючого (Trapa natans) та латаття сніжно-білого (Nymphaea candida).
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Озеро Вадень” – це важливий гідрологічний об’єкт із низкою рідкісних реліктових видів рослин та їх угруповань. Воно має ботанічну флористичну та ценотичну цінність для збереження типових заплавних водойм Лівобережного Полісся.
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержав¬ного значення «Озеро Козероги»Розташована у Чернігівському районі. Створена у 1996 р. Площа 2 га. Перебуває у віданні Смолинської сільської ради. Унікальна водойма глибиною до 2 м правої надзаплавної тераси р. Десни. Озеро має овальну форму і низькі береги. Характеризується середніми глибинами до 1 м та мулистими донними відкладами.
Флора і рослинність типові для надзаплавних озер Дніпровсько-Деснянського регіону. В акваторії, площа якої 1,5 га, водна рослинність представлена угрупованнями водяного горіха плаваючого (Trapa natans), ряски малої (Lemna minor), ряски горбатої (L. gibba), максимальие покриття яких на різних ділянках водойми становить 50-95% з участю спіродели багатокореневої (Spirodela polyrrhiza), жабурника звичайного (Hydrocharis morsus-ranae) (до 5%). Під водою поодиноко зростають рдесник гребінчастий (Potamogeton pectinatus), рдесник кучерявий (Р. crispus), рдесник пронизанолистий (Р. perfoliatus). У прибережній смузі представлені ценози з домінуванням лепешняку великого (Glyceria mахіmа), очерету звичайного (Phragmites australis), рогозу широколистого (Typha lalifolia), череди трироздільної (Bidens tripartita). Серед інших видів флори у прибережно-водній смузі виявлені гірчак земноводний (Polygonum amphibium), гірчак перцевий (Р. hydropiper), тонконіг болотний (Роа palustris), частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica), сусак зонтичний (Butomus umbellatus), череда поникла (Bidens cernua), жовтозілля татарське (Senecio tataricus), осока чорна (Carex nigra) та ін. По берегах поодиноко зростають верба попеляста (Salix cinerea), верба пятитичинкова (S. pentandra), верба ламка (S. fragilis). Ботанічну цінність пам’ятки природи обумовлює наявність угруповання водяного горіха плаваючого (Trapa natans), занесеного до Червоної книги України, та рідкісного для Українського Полісся виду ряски горбатої (Lemna gibba). За літературними даними в озері зростають три різновиди водяного горіха плаваючого (європейський, російський, дніпровський), що відповідають видам у вузькому розумінні.
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Озеро Святе»Знаходиться у Козелецькому районі, біля с. Короп’є. Вона створена на в 1981 р. для збереження озерно-болотного комплексу на півдні Чернігівського Полісся. Площа 70 га.
Озеро Святе – це мальовниче озеро на терасі р. Десни, оточене сосновим лісом. Воно має водоохоронне значення як стабілізатор гідрологічного режиму прилеглих територій. Тут утворився ландшафт з типовою прибережно-водною і водною рослинністю. Прибережну смугу озера Святе формують ценози з рогозу широколистого (Typha latifolia) та очерету звичайного (Phragmites australis). На водному плесі озера формуються угруповання з участю глечиків жовтих (Nuphar lutea) та латаття сніжно-білого (Nymphaea candida).
Озеро Святе заростає по краях шляхом формування сфагнових сплавин. Відкрите водне дзеркало залишилося лише посередині озера, основні ж його площі займають угруповання мезотрофних боліт – осо¬ково-сфагнові з осокою пухнатоплодою (Саrех lasiocarpa) та осокою здутою (С. rostrata), очеретово-сфагнові. Місцями є ділянки з переважанням пухівки багатоколоскової (Eriophorum latifolium) та журавлини болотної (Охусоссus palustris) на суцільному сфагновому покриві.
Із видів, занесених до Червоної книги України, зустрічається росичка середня (Drosera intermedia). Із угруповань, занесених до Зеленої книги України, слід відзначити ценози латаття сніжно-білого (Nymphaea candida) та глечиків жовтих (Nuphar lutea).
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Озеро Святе” – це важливий гідрологічний об’єкт із рідкісним типом заростання сфагновим плавом на півдні Лівобережного Полісся.
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Озеро Трубин»
Створена в 1996 р. Площа 40 га. Розміщена на північному заході від с. Гришківка Борзнянського р-ну Чернігівської обл. Перебуває у віданні Ядутинської сільської ради.
Озеро Трубин – найбільше на Лівобережному Поліссі озеро. Довжина озера близько 6 км, ширина – кілька десятків метрів. Воно утворилось на місці глибокої природної улоговини в долині пра-Десни. Береги пологі, донні відклади мулисті, мулисто-піщані та мулисто-торфянисті. Середня глибина 2-3 м, найбільша – 10 м.
На озері переважають типові для регіону угруповання справжньої водної та прибережно-водної рослинності. На зниженнях берегів представлені угруповання болотистих лук; на підвищеннях – справжніх.
Береги озера та прибережні ділянки зайняті болотними та лучно-болотними угрупованнями. У формуванні болотистих лук першочергову роль відіграють лепешняк плаваючий (Glyceria fluitans), мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera), осока гостра (Саrех acuta), осока гостровидна (С. acutiformis), осока побережна (С. rіраrіа). Ценози з домінуванням лепехи звичайної (Асоrus саlаmus), які є найбільш типовими з синантропних болотних угруповань, трапляються на замулених заплавних болотах у прибережно-водній смузі, де має місце випасання. У північній частині до озера прилягають вільшняки, в південній – угруповання, утворені вербою попелястою (Salix сіnеrеа) та вербою тритичинковою (S. triandra).
рибережно-водна рослинність представлена угрупованнями з до¬мінуванням рогозу широколистого (Typha latifolia), лепешняка великого (Glyceria mахіmа), очерету (Phragmites australis), схеноплекту озерного (Schoenoplectus lacustris), їжачої голівки прямої (Sparganium erectum). На невеликих площах, але досить часто трапляються угруповання, утворені стрілолистом (Sagittaria sagittifolia), ситнягом болотним (Eleocharis palustris), сусаком зонтичним (Butomus umbellatus).
Ценози справжньої водної рослинності утворені ряскою малою (Lemna minor), спіроделою багатокореневою (Spirodela polyrrhiza), водяним різаком (Stratiotes aloides), жабурником звичайним (Hydrocharis morsus-ranae), глечиками жовтими (Nuphar lutea), лататтям білим (Nymphaea аlbа), елодеєю канадською (Elodea canadensis), водоперицею колосистою (Муrіорhуllum spicatum), різухою великою (Najas major), рдесником гребінчастим (Potamogeton pectinatus), рдесником кучерявим (Р. crispus), рдесником пронизанолистим (Р. perfoliatus).
Созологічну цінність становлять рідкісні ценози на південній (водопериця черговолиста (Myriophyllum altenifolium), рдесник туполистий (Potamogeton obtusifolius) і північній (ряска горбата (Lemna gibba), рдесник гостролистий (Potamogeton acutifolius)) межах ареалу.
***
Загалом, в межах території, що охоплюється обрисом пропонованого нами НПП “Подесіння” розміщена велика кількість природно-зпаповідних територій та об’єктів. Так, у Київській області до цього часу створено три природно-заповідні території і в Чернігівській області – 96 (крім НПП «Мезинський», НПП «Деснянсько-Старогутський» та РЛП «Міжрічинський», що не охоплюються обрисами НПП «Подесіння»). Загальна площа існуючого природно-заповідного фонду в межах пропонованих обрисів НПП “Подесіння” складає 19 620,35 га. Таким чином, бачимо, що 9,38% площі проектованого НПП вже має природно-заповідний статус. Тому вважаємо, що поєднання існуючого природно-заповідного фонду в межах НПП “Подесіння” є доцільним кроком у справі охорони деснянської заплави.
