Нижньо-Деснянський ландшафт
Нижньо-Деснянський заплавний лучний ландшафт розташований в заплаві Десни на ділянці від впадіння в неї річки Остер до гирла. Ландшафт входить у склад Дніпровсько-Деснянського фізико-географічного району Чернігівського полісся.
Нижньо-Деснянський ландшафт сформувався на піщано-суглинистих алювіальних відкладах потужністю біля 30 м. По всій відстані потужність алювію в ландшафті майже не змінюється. Підошвою алювію слугують в районі гирла Десни піски бучакської свити, північніше с. Хотянівка – глини та мергелі київської свити.
Ландшафт розташований у пониззі Десни, де її заплава має ширину 7-9 км, досягає 12 км біля сіл Воропаїв та Жукин. Найменша ширина заплави спостерігається в селі Євминка – 4 км. Висота заплави над урізом біля 5 м. зустрічаються ділянки з низьким (2-3м) та високим (6-7м) рівнями. Заплава в межах ландшафту добре розвинена й, завдяки вільному меандруванню русла Десни, має великий набір ПТК.
На Деснянській заплаві виділяють прируслову, центральну й притерасну ділянки, кожній з них відповідає окремий спектр урочищ. Найбільш характерними для прируслової заплави є урочища вирівняних чи слабохвилястих піщаних заплав (З-4 високі вирівняні й слабо хвилясті піщані із заплавними дерновими сухими й слабооглеєними піщаними грунтами під злаково-різнотравними луками) із заплавними дерновими сухими й слабооглеєними піщаними грунтами, які часто слабо закріплені рослинністю й нерідко розвіюються. В колінах річки та її великих рукавах зустрічаються сегментно-гривасті піщані заплави ( З-8 високі сегментно-гривасті піщані з заплавними дерновими інколи слаборозвиненими піщаними грунтами під заростю верби сухотравно-злаковими луками й піонерними угрупованнями на гривах й із заплавними дерновими слабооглеєними супіщаними й легкосуглинистими грунтами під злаково-різнотравними луками у міжгирлових пониженнях) із заплавними дерновими слаборозвиненими піщаними грунтами на верхів’ях грив та прируслових валів.
На центральній заплаві найбільш розповсюдженими урочищами є високі сегментно-гривасті складені пісками із заплавними дерновими інколи опідзоленими піщаними грунтам під різнотравно-злаковими луками на гривах й із заплавними дерновими глеюватими легко суглинистими грунтами під вологотрав’яними крупнозлаковими луками у міжгирлових пониззях (З-9) й високі сегментно-гривасті складені малопотужними суглинками з підстильним шаром пісків із заплавними дерновими глейовими середньосуглинковими грунтами під вологотрав’яними крупнозлаковими луками у між гирлових пониззях (З-10). Висота грив складає 0,7-2,0 м. Відміна між цими урочищами полягає в тому, що заплави З-10 складені суглинистим алювієм, а З-9 – піщаним. Перші характерні для більш вогких типів місцеіснувань й мають більш згладжений мікрорельєф. В розподілі урочищ центральної заплави в межах ландшафту спостерігається наступна закономірність. Урочища суглинистої сегментно-гривастої (З-10) та слабо хвилястої (З-9) заплав зосереджені головним чином в гирлі Десни й в гору по течії до с. Пухівка та в районі, де в Десну впадає Остер. Для іншої частини ландшафту характерні урочища сегментовано-гривастої піщаної заплави (З-9).
Притерасна заболочена заплава (понижені притерасні складені низовинними торфами різної потужності із заплавними болотяними грунтами під високотравно-болотяно-трав’янистими чорними вільшаниками й вербняками та вологотрав’янисто-осоковими луками, більша їх частина меліорована З-16) дуже добре виражена в структурі ландшафту. Майже неперервною смугою вона тягнеться вздовж лівобережного теплового шва заплави, досягаючи в районі сіл Пухівка та Рожни 2 км.
Для Нижньо-Деснянського ландшафту характерні ділянки заплави, що припідняті над урізом річки на 6-7 м, тоді як переважна її частина має висоту біля 5 м. такі ділянки затоплюються лише під час екстремально високих повеней. Хвилястий, паралельно-гривастий рельєф й сегментовано-гривастий рельєф, шаруватість відкладів вказують на заплавне походження ПТК. Але в морфологічній будові грунтів проявляються ознаки, що зближують їх з ПТК надзаплавних терас.
На високих заплавах виділяють три види урочищ:
• Лощини у пісках валунових та опіщанених суглинках з дерновими і дерново-підзолистими глеюватими та глейовими супіщаними та легко суглинистими грунтами під вологими та сирими судібровами й дібровами, переважна більшість розорана. (З-12)
• Лощини в лесовидних суглинках з чорноземами залученими середньо суглинистими в минулому під свіжими дібровами, розорані. (З-13)
• Лощини в лесовидних суглинках з чорноземно-лучними й лучно-чорноземними середньосуглинистими грунтами під різнотравно-злаковими та вологотрав’яно-осоковими луками в минулому під вологими та сирими дібровами.
Ці урочища знаходяться на перехідній стадії розвитку від заплави до тераси.
Територія ландшафту помережана дуго- та підковоподібними старицями й заболоченими пониззями (лощини в пісках та опіщанених суглинках з мілкоболотяними грунтами на малопотужних низовинних торфах під вологотрав’яно-болотянотрав’яними чорно вільховими й вологотрав’но-осоковими угрупованнями З-15). Поєднуючись і переплітаючись, вони створюють складний мозаїчний візерунок ПТК.Нижньо-
Деснянський заплавний ландшафт має полі домінантну морфологічну структуру. Чіткі геоморфологічно обумовлені кордони ландшафту проходять по тиловому шву заплави. Аналіз структури ландшафту свідчить про наявність в районі де Десна впадає в Дніпро й вище за течією Десни до північної межі с. Пухівка характерного просторового сполучення урочищ, що дозволяє виділити цю частину ландшафту в окрему місцевість.
Відокремлення пригирлової частини заплави Десни в окрему місцевість пов’язано з розвитком призаплавної ділянки Десни в умовах підпору, обумовленого як тектонічними, так і гідрологічними факторами. Останній діє під час паводків та повеней, у зв’язку з чим створюються умови для довготривалих заплавних розливів. Наслідком цього є розповсюдження у пониззях Десни алювію з більш важким механічним складом й формування урочищ суглинистої заплави.найбільш характерною особливістю сучасного розвитку Нижньо-Деснянського ландшафту є вихід частини його урочищ з-під рівня затоплення.
они утворюють компактний масив, який простягається вздовж усього лівого, східного тилового шву до гирла Десни. Можливо тут відбувається формування нового ландшафту низької надзаплавної тераси.
З книги Ландшафты пригородной зоны Киева и их рациональное использование. ГалицкийВ.И., Давыдчук В.С., Шевченко Л.Н. и др.. Киев: Наукова думка, 1983г.
