Обгрунтування: Історичні відомості. Київська область
Броварський район
Село Літочки вперше згадується у документальних джерелах у 1550р.; перша письмова згадка села Літки – 1426р.; с. Рожни вперше згадуються у 1483р.
В околицях с. Літки є залишки древніх валів, ровів і кріпосних стін XV ст.
Село Пухівка вперше згадується у літературних джерелах у 1828р. Біля села було виявлено залишки поселення трипільської культури (кінець ІІІ тис. до н.е.) та досліджено могильник ранньословянсько-зарубинецької культури (ІІ ст. до н.е.).
Походження с. Зазим’я відоме із історичних документів. У 1113-1125 рр. великим князем Київським був Володимир Мономах. Він видав свою дочку Агафію за князя Всеволода Городецького, що жив у Городці Остерському на березі Десни. Великий князь виділив молодому подружжю частину розкішних земель лівобережного Придесіння на Київщині. А князь Всеволод Городецький у 20-х роках XII ст. заснував тут поселення, які нині носять назви Зазим’я та Літки, які спочатку називалися Зазимов’є і Літковичі. Так назвав ці села літописець. Сама назва «За-зимов’є» має цікаве походження. В ті далекі часи територію сучасного села обіймали рукави стародавньої Десни, і перше поселення, яке тут знаходилось, було, так би мовити, на острові. При в’їзді в село є стародавнє урочище «Придвірна». Це була південна частина острова, на якому знаходився дитинець: князівський зимовий дім-терем, двір, дерев’яний храм Преображення Господнього. До цього берега причалювали кораблі і тут знаходилась переправа. Далі, на північному березі цього острова, за княжим двором стали поселятися люди, що працювали на князя. Це поселення мало місце за зимовим двором князя і тому спочатку воно називалось За-зимне, За-зимов’є, пізніше назва трансформувалась у Зазим’я. З часом Десна стала змінювати русло, відходити на північ, в результаті чого рукав Десни з південної частини острова перетворився у болото, яке в одному місці жителі загатили (засипали). Зараз це місце носить назву Стара Гать.
У 1875 г. було завершене будівництво цегляного храму на честь Воскресіння Хрестового у центрі с. Зазим’я. Головним ініціатором будівництва був архієпископ Павло (Суботівський), який народився у кінці 18 ст. у простій зазимській родині. У 1832р. владика Павло помер, а всі гроші, які в нього лишились, він заповів на будівництво великого цегляного храму у рідному селі. Із завершенням будівництва храму його історія була тісно пов’язана з історією Зазим’я: революція, голод, війна, радянська влада – все це пам’ятають стіни церкви.
Вишгородський район
Село Сувид засноване наприкінці XVIII ст. Поблизу Сувида виявлено залишки двох поселень: доби неоліту (ІV- III ст. до. н. е.) та бронзи (II ст. до. н. е.).
Перші згадки про с. Жукин в історичних джерелах належать до ХV ст. Біля сіл Жукин та Боденьки виявлено залишки поселень доби неоліту (ІV- III ст. до. н. е.), бронзи (IІI – ІІ ст. до. н. е.) та скіфських часів (VІІ – VI ст. до. н. е.).
Перші згадки про село Вища Дубечня в історичних документах належать до 1552р.
Село Нижча Дубечня вперше згадується у літературних джерелах у XVI ст. Біля Нижчої Дубечні у урочищі Печах виявлено поселення неолітичного часу (ІV- III ст. до. н. е.), в урочищі Погоні – поселення доби бронзи (II ст. до. н. е.).
Поблизу с. Новосілки в урочищі Коло-Криниці виявлені залишки поселення доби неоліту (ІV- початок III ст. до. н. е.).
