Розвиток Подесіння за доби мезоліту
Мезоліт (середньокам’яна доба) – заключна фаза розвитку мисливського господарства і загалом привласнюючого господарства, як способу життя. Доба починається з різької деградації Скандинавського льодовика близько 10 тис. років тому і закінчується 6-7 тис. років тому з поширенням відтворюючого господарства і кераміки.
До 10 тис. років тому одне з пасом Скандинавського льодовику перекривало гирло Балтії в районі Данських проток. Це крижане пасмо утримувало холодні води в басейні Балтіії. Внаслідок поступового танення Скандинавського льодовика тала вода також скупчувалась в Балтійському озері. В результаті озеро піднялося на 30 м. вище рівня Світового океану. В результаті накопичення води крижана стіна не витримала. Встановлено навіть точний рік прориву льодовику в районі гори Білінген у Південній Швеції – 8213 р. до н.е. Встановили її за допомогою довгого і ретельного підрахунку стрічкових глин, які щорічно відкладались на дні прильодовикових озер Скандинавії: влітку тала вода приносила до озер щебінь і пісок, а взимку їх перекривав тонкий шар глини.
Отже, внаслідок прориву льодовика, рівень Балтійського озера знизився на 30 м. і сюди почала поступати тепла вода з Атлантики. Зникнення холодної водойми на півночі Європи спричинило різьке потепління клімату. В Європі встановились сучасні кліматичні умови. Закінчилась геологічна доба плейстоцену, почалась сучасна геологічна доба голоцену.
Над Європою встановилась сучасна циркуляція повітря. З періодичністю приблизно в 10 днів на схід проходять теплі циклони з Атлантіки.
Через потепління і пом’якшення клімату тундростепи заростають спочатку сосново-березовими, а потім широколистими лісами. Північні олені швидко відступають з лісів на північ Східної Європи. Певні групи населення знову відступають слідом за своїм промисловим звіром.
У лісах поширюються лісові травоїдні – лось, тур, благородний олень, кабан, косуля. Ці лісові тварини ведуть нестадний спосіб життя. Людям доводиться відмовлятись від колективних форм полювання і пеерходити до індивідуального полювання, тому широкого розповсюдження набувають лук і стріли.
В басейні Десни в Новгород-Сіверському Поліссі в VIII-VI тис. до н.е. поширюється похідна від красносільської культури фінального палеоліту пісочнорівська культура мезоліту. Саме тут знаходиться пам’ятка, яка дає назву культурі в цілому – стоянка Пісочний Рів. Розкопані також стоянки Гридасове, Ком’ягіне, Мураги і стоянка пізнього етапу розвитку культури – Студенок.
Полісся вже в ті часи входило до смуги суцільних лісів, тому пісочнорівське населення полювало на лісових копитних (лось, тур, олень, кабан, косуля), а також рибалило. Рибальство виникло якраз за доби мезоліту як допоміжна ланка харчування, оскільки індивідуальне мисливство не давало того ефекту, який був за колективного полювання.
Великий вплив населення пісочнорівської культури здійснило на південнішу зимівниківську культуру (назва від стоянки Зимівники) лісостепової частини Східної України. В цих культур співпадає набір крем’яного інвентарю – грубі вістря у вигляді трапецій, скребачки та різці на відщепах. Відщепи сколювались з одноплощинних нуклеусів (з природного жевлака кременю в результаті сколювання з однієї площини утворювались такі доволі елегантні речі, втім, це не знаряддя праці, а лише сировина для виготовлення цих знарядь, про що частина дослідників, складаючи типологічні ряди знарядь праці, успішно забуває).
Найближчими аналогами пісочнорівської культури є гренська культура Верхнього Подніпров’я та єнівська культура верхів’їв Волги.
