Подесіння за доби раннього феодалізму
На Десні, за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого в кін. І-поч. ІІ тис. була створена ешелонована оборонна лінія (мережа городищ) для опору Степу (кочовикам північнопричорноморських степів), що був найбільшою загрозою для Київської Русі. На лівому березі Дніпра такі самі лінії були створені на Сулі, Трубежі і Остері, а на правому березі – на Стугні.
Розбудовувався і досяг піку свого розвитку Чернігів – центр феодального князівства. З притоки Десни – ріки Стрижень, торгово-ремісничий посад, оточений валом і ровом, перемістився безпосередньо на високий правий берег Десни.
На Десні і Сулі (ліві притоки Дніпра), як і на правих притоках Дніпра – Тетереві, Ірпені і Стугні, тобто по обох боках Дніпра від Любеча до ріки Рось панував обряд поховання в ямах під курганами. Такі поховання зафіксовані у Києві і Чернігові, а також у Переяславі і інших містах.
У Шестовицькому могильнику на Десні, який з’явився ще за доби становлення Київської Русі (про що згадувалось в попередньому розділі) протягом 50-60-х р.р. ХХ ст. експедицією під керівництвом Д.І. Бліфельда досліджено понад 150 курганів. Серед поховань переважали трупоспалення, здійснені на місці. Рештки кремації, засипані у глиняні горщики, супроводжувались багатим інвентарем. Поряд з трупоспаленням на могильнику виявлено і трупопокладення. Так, під курганом у прямокутній поховальній споруді (4х3 м.) відкрито чоловічий та жіночий кістяки. Їх супроводжував бойовий кінь, вбитий спеціально для поховання. Біля чоловіка лежала сокира, меч, ніж, кинджал, вістря списа, сагайдак зі стрілами, а також рештки одягу з дорогої тканини. На жінці, крім одягу, що не зберігся, були тільки намисто з бісеру і бронзовий перстень. Вважають, що цей курган містив поховання воїна-дружинника, якого на той світ супроводжували бойовий кінь і рабиня. Серед інвентарю поховань дружинників зустрічаються окремі імпортні речі. На цій підставі норманісти шукають підтвердження теорії про те, що держава на Русі була створена скандинавами. До скандинавськихї речей зараховують так звані каролінзькі мечі і черепахоподібні фібули. Однак історики зброї довели, що мечі каролінзького типу однаково характерні для багатьох європейських країн. Вони знайдені і на тих землях, де варягів-норманів ніколи не було (Чехія, Словаччина і інші землі південних слов’ян). Місцеві руські зброярі, безперечно, також виготовляли мечі каролінзького типу.
