Подесіння за доби енеоліту
Енеоліт (халколіт) – мідно-кам’яна доба (с. VI – IV тис. до н.е.) характеризується появою поруч з кам’яними-крем’яними знаряддями праці також виробів з міді. Є перехідною добою від доби каменю до доби бронзи. Та ця доба присутня далеко не у всіх регіонах світу. Подекуди перехід від доби каменю до доби бронзи відбувався швидше, тому для таких країн поняття “енеоліт” дослідники не застосовують.
До території України цей термін застосовують зі спокійною душею – на наших теренах ми маємо культуру Кукутені – Трипілля і енеолітичні культури Степу.
Тема Трипілля в нашій країні зараз є дуже заполітизованою. Тим не менш, трипільці не були культурою місцевого походження і не стали культурою, від якої можна виводити лінію спадковості аж до українського народу.
Найдавніші пам’ятки Прекукутені – раннього Трипілля зафіксовані на лівому березі Дунаю.
Далі з Лівобережного Дунаю населення розселяється до Південно-Східної Трансильванії і Молдавського Прикарпаття. Тут йде змішання прийшлого населення з носіями неолітичних культур Боян, лінійно-стрічкової кераміки, Хаманджія, Кріш, Тордош. Утворюється синкретичний тип пам’яток Прекукутень І.
На фазі Прекукутень ІІ носії культури перетинають Прут і утверджуються у долині ріки Реут (права притока Дністра) на території сучасної Молдови, утворивши тип Флорешти І. А в с. VI тис. до н.е. переселенці досягають Дністра і на його лівому березі (територія сучасної України) засновують поселення Бернашівка.
На фазі Прекукутень ІІІ (Трипілля А) в другій половині VI – на початку V тис. до н.е. йде освоєння Дністро – Бузького межиріччя та середньої течії Південного Бугу.
На етапі Кукутень А (Трипілля ВІ) йде розділ культури на дві лінії розвитку – західну (кукутенську) і східну (трипільську).
На етапі Кукутень А-В (Трипілля ВІІ) у спільноті формуються окремі культури Кукутень і Трипілля. Кордон між цими культурами умовно проводять за Дністром. Трипільське населення займає басейни Верхньої Наддністрянщини і Верхньої Надбужанщини. Відбувається поступове освоєння Правобережного Лісостепу. На північному сході носії трипільської культури виходять до ділянки Ржищів – Трипілля.
На етапах ВІІ – СІ (перша половина IV тис. до н.е.)трипільське населення продовжує освоювати північний лісостеп. При цьому спостерігається приплив нових мігрантів-носіїв культури Кукутень із Заходу – з території сучасної Молдови. Була заселена Верхня Наддністрянщина (верхньодністровська група пам’яток), почали колонізувати Волинь. Внаслідок взаємодії прибулого кукутенського населення з місцевим трипільським населенням утворюються нові групи пам’яток: середньобузька в середній і верхній течії Південного Бугу на території сучасної Вінницької області, косенівська в Буго – Дністровському межиріччі і томашівська в межах сучасної Черкаської області.
Власне трипільське населення рухається далі на північ від Росі. Між Россю і Стугною утворюється коломийщинська група пам’яток. На Півночі, між Стугною і Прип’яттю, поширюються пам’ятки чапаївсько – лукашівської групи. Населення цих груп пам’яток перетинає Дніпро і опановує ділянку Лівобережжя від Переяслава – Хмельницького до Остра на Десні (сучасна Чернігівська область).
