Мар’янівська культура
Все таки, не дивлячись на все, що ви читали в попередніх історичних оглядах Подесіння, це – лише мала частка того, що там відбувалось насправді. Не лише тому, що монографія на Інтернет-ресурсі не розташуєш. А ще й тому, що Північний Схід України є найменш дослідженим в археологічному плані регіоном. Археологія взагалі якось більше зосереджена в Києві – третина з діючих археологів проживають і працюють у столиці. Ще дві третини розкидані по інших містах. І, як мені сказав донецький археолог В.М. Горбов – копають те, що подобається. Звичайно, без особистого бажання працювати важко. Тому Подесіння ще чекає на своїх героїв!
За умовної доби переходу від середньої до пізньої бронзи Подесіння населяли племена мар’янівської культури. Культура сформувалась в кінці доби середньої бронзи на основі неолітичної культури ямково-гребінцевою кераміки, носії якої поступово змішались з носіями середньодніпровської культури (про них ви можете прочитати в попередніх розділах).
Культуру виділив М.Я. Рудинський після розкопок Мар’янівського поселення на ріці Сейм.
Ареал культури охоплював Полісся та північ Лісостепу між Десною і Середнім Доном. Проте в Росії також є схожі пам’ятки, які виділені В.І. Бєсєдіним до воронезької кульутри. Це легко пояснити, згадавши про територію розповсюдження племен культури ямково-гребінцевої кераміки.
На території сучасної України виразні комплекси мар’янівської культури вивчені на Десні та Сеймі (поселення Волинцеве, Мар’янівка, Мезин та інші).Всі вони розташовані в заплавах річок на дюнних підвищеннях. Житла в основному представлені напівземлянками, хоча відомі і наземні конструкції.
Поховання відомі поки що лише для воронезької кульутри на території сучасної Росії. Це випростані інгумації (трупопокладення) в дерев’яних трунах та ямах (Хохольськи й курган на території Воронезької області).
Характерні ознаки інвентарю – кераміка горщикових форм, що виготовлялась з глини з домішкою піску, орнамент – ямкові дотики тавідбитки гусеничного штампу, знаряддя праці – з кістки і кварциту, металеві знаряддя майже відсутні.
Таким чином, бачимо таку лінію розвитку: кульутра ямково-гребінцевої кераміки – мар’янівська кульутра – пам’ятки малобудківського типу і бондарихінська культура доби пізньої бронзи (про які прочитаєте наступного разу).
В етнічному плані ці культури репрезентують прафінно-угорську лінію розвитку, що, в першу чергу, підтверджується відповідними гідронімами регіону.
