ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОДЕСІННЯ

Можливо, назва ріки походить від індоєвропейського «діе» – «блищати», тобто назва річки асоціюється з поняттям «світла, чиста». З часів перших індоєвропейців на берегах Десни подекуди збереглися насипні кургани – могильники.

Припускають також, що назва ріки Десни походить від давньоруського слова “десниця” – “права рука”. Якщо рухатись Дніпром на північ, Десна дійсно розташована праворуч. В IX-XI століттях Десна була боковим відгалуженням стародавнього торгового шляху «із варяг в греки».

В казацькі часи на вершинах давніх курганів, попереджуючи про небезпеку, запалювали сторожові вогні.

Ще 300-400 років тому заплава Десни була вкрита густими широколистяними лісами, від яких подекуди до недавнього часу лишилися поодинокі екземпляри дубів та лип віком понад 100-150 років. Ліси першої надзаплавної тераси постраждали в роки Великої Вітчизняної Війни, тому тут багато штучних насаджень. У минулому правий корінний берег р. Десна також був вкритий дубовими, дубово-кленовими, ясеново-дубовими лісами. У наш час плакорні ділянки вздовж корінного берега Десни розорані.

Вздовж Десни розміщено ряд літописних населених пунктів з багатовіковою історією і самобутніми історико-архітектурними пам’ятками.

Чернігівська область

Новгород-Сіверський район

Новгород-Сіверський – одне із найстаровинніших міст України (перша літописна згадка в 1044 р., заснований у Х ст.), що має надзвичайно багату історію, оскільки з кінця ХІ ст. був центром Новгород-Сіверського князівства Чернігівсько-Сіверської землі, що входила до складу Київської Русі. Перша літературна згадка про місто була зроблена відомим київським князем Володимиром Мономахом на початку ХІ ст. З цим містом і з його кручами пов’язано написання поеми «Слово о полку Ігоревім», оскільки саме про Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича йдеться у літературній пам’ятці. Свій похід на половців князь Ігор здійснив у 1185 році і одразу після цього невідомим автором Київської Русі була написана поема. Її перекладали з давньоруської В.А. Жуковський, К. Бальмонт, Заблоцький, а Бородін написав за її мотивами оперу «Князь Ігор». У монастирі навіть створено музей цього лірико-епічного твору.

Тут також знаходяться такі історико-архітектурні пам’ятки, як Спасо-Преображенський монастир (1791-1796 р., проект Дж. Кваренгі), дерев’яна церква Миколая (1764 р.) та Спаський собор (1721 р.).

На території Новгород-Сіверського району вздовж річки Десни розташовано ряд сіл із багатовіковою історією:

–    с. Грем’яч. Вперше згадується у 1604 р., на думку деяких дослідників засноване у ХІІІ ст. На території села виявлено 2 городища (VI-III ст. до н.е.), поселення доби неоліту – бронзи (V-II тис. до н.е.), а також ранньослов’янське (III-V ст.), Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст.), стоянка доби мезоліту (X-VIII тис. до н.е.). На території села у 1747р. була побудована Церква Різдва Богородиці.

–    с. Ковпинка. Вперше згадується у 1672 р. У селі у 1755 р. була побудована дерев’яна Христоріздвяна церква, перебудована у 1888 р. На території села знаходяться кургани (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України). Ковпинський вихід ґрунтових вод є гідрологічною пам’яткою природи з 1972 р. Унікальне природне явище – вихід ґрунтових високоякісних питних вод на площі 40 м2 знаходиться біля сіл Ковпинка та Пушкарі.

–    с. Лісконоги. Засноване у першій половині XVII ст. У селі у 1748 р. була побудована дерев’яна Благовіщенська церква. На території села виявлено городище і два поселення VI-III ст. до н. е.

–    с. Мамекине. Вперше згадується у 1763 р. Поблизу села виявлено 7 поселень (ІІ тис. до н.е., ІІІ-ХІІІ ст.) і городище Х-ХІІІ ст., яке, можливо, є залишками села новгород-сіверських князів Мелтекових, що згадується в літописах під 1146 р. У 1986 р. тут було знайдено скарб монетних срібних гривен ХІІ-ХІІІ ст., на початку ХХ ст. – скарб з трьох срібних гривен середини другої половини І тис. н. е.

–    с. Бирине. Засноване на початку XVII ст. На території села є залишки 13 поселень X-I тис. до н. е., I тис. н. е.

–    с. Комань. Виникло у другій половині ХІІ ст.; у селі у 1781 р. була побудована дерев’яна Миколаївська церква. Поблизу села була виявлена стоянка Ложок (40-10 тис. тому), кургани (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Горбове. Вперше згадується у 1552 р., на території села виявлено городище (VI-III ст. до н. е., IX-XII ст.) та поселення (IX-XII ст.).

–    с. Дігтярівка. Вперше згадується у 1673 р. Тут існує пам’ятка архітектури – Покровська церква (1710 р.). Біля села знайдено стоянку та поселення доби мезоліту (Х-VIII тис. до н. е.), ранньозалізного віку (I тис. до н. е.), райнньословянські (III-VIII ст.), городища ранньозалізного віку (VI-III ст. до н. е.).
–    с. Кудлаївка.Засноване у першій половині XVIII ст. Біля Кудлаївки в урочищі Заплави на одній з найвищих дюн заплави Десни знайдені Кудлаївська стоянка доби мезоліту (X-VIII тис. до н. е.), що є епонімною пам’яткою кудлаївської археологічної культури, городище (VI ст. до н. е.), поселення (III ст. до н.е.-ІІІ ст. н.е.).

Коропський район

В с.Вишеньки знаходиться Успенська церква ХVIII ст. та палац російської імператриці Катерини II. Зі слів місцевих жителів, в давні часи від палацу через Десну на луки було перекинуто міст, дві чавунні колони якого збереглися до наших днів. Кажуть також, що на березі ріки стоїть половина палацу. Другу половину, яка належала Розумовському Кирилу Григоровичу – останньому гетьману України (1750-1764 роки правління), після сварки Катерини та Розумовського розібрали та перенесли в с. Райгородок, де у 1820 р. з неї побудували Преображенську церкву. Палацу у с. Вишеньки необхідна термінова реставрація.

За кілька кілометрів вниз по Десні на правому березі з’являється так звана «Біла Круча» – висока (до 30 м.) піщана круча, вкрита сосновим лісом. Тут любив відпочивати відомий кінорежисер Олександр Довженко. Кажуть, що цю кручу насипали монахи із чоловічого монастиря. Пісок вони вибрали із котловану для нового русла Десни. Таким чином, монахи, змінивши русло, врятували свій монастир від підмивання. З часом старе русло Десни перетворилось у ланцюг озер «Стара Десна», а у радянські часи на Білій Кручі був посаджений сосновий ліс. Ці самі монахи вирили під Десною тунель, яким могла проїхати кінська упряжка. На превеликий жаль, монастир був зруйнований військами Катерини ІІ за відмову платити данину після знищення Запорізької Січі. Монахи підірвали входи у тунель і поховали себе заживо.

На території Коропського району вздовж річки Десни також розташовано ряд сіл із багатовіковою історією:
–    с. Райгородок. Вперше згадується 1654 р. У селі збереглася пам’ятка архітектури першої половини ХІХ ст. – Преображенська церква. Виявлено городище часів Київської Русі.

–    с. Оболоння. Вперше згадується у 1399 р. У селі є пам’ятка архітектури – церква Різдва Богородиці (1801 р.).

–    с. Риботин і с. Вільне. Засновані у ХVІІІ ст.

–    с. Сохачі. Відоме з другої половини XVII ст. У селі у 1804 році була побудована дерев’яна Покровська церква.

–    с. Шабалинів. Засноване на початку ХVІІ ст. У селі у 1897 році була побудована дерев’яна Миколаївська церква. Біля села виявлено городище із знахідками бронзового (ІІ тис. до н.е.), ранньозалізного (V-VI ст. до н.е.) віків, ранньослов’янського часу (IX-X ст.), поселення неоліту і бронзи (IV-II тис. до н.е.), ранньозалізного віку (VI-V ст. до н.е.), ранньослов’янського часу (III-VIII ст.), а також кургани ранньозалізного віку (VI-V ст. до н.е.).

Сосницький район

–    с. Конятин. Засноване наприкінці ХVІІ ст. У селі у 1871 році була побудована дерев’яна Успенська церква. Поблизу села виявлено 2 поселення І тис. до н.е. і періоду Київської Русі (VIII-XIII ст.).

–    с. Змітів. Вперше згадується у 1552 р. Поблизу села є городище періоду Київської Русі.

–    с. Спаське. Вперше згадується у 1552 р. У селі у 1720 році була побудована церква Різдва Богородиці.

–    с. Загребелля. Виникло у першій половині ХVІІ ст. У селі у 1870 році була побудована церква Різдва Богородиці. Поблизу села виявлені поселення доби неоліту (V-IV тис. до н. е.), 3 – доби бронзи (ІІ тис. до н.е.), ранньослов’янського часу та Київської Русі (VIII-IX ст.).

–    с. Пекарів. Засноване у першій половині ХVІІ ст. Поблизу села виявлено ряд поселень V-I тис. до н.е. (доба неоліту-раннього заліза). У селі у 1775 році була побудована Покровська дерев’яна церква.

–    с. Сосниця. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1234 р. Назва походить від соснових лісів місцевості. У центрі Сосниці в першій половині XVII ст. збудовано сосницьку фортецю. Поблизу Сосниці знаходяться городище і посад часів Київської Русі (IX-XIII ст.), могильник VII-VIII ст., ряд поселень часів неоліту – раннього залізного віку (V-I тис. до н. е.), зокрема, епонімне поселення сосницької археологічної культури тшинецько-комаріської спільності, та ранньослов’янські і давньоруські (VII-XIII ст.).

–    с. Бутівка. Вперше згадується в XVI ст. Біля села виявлено поселення доби неоліту (V-IV тис. до н. е.).

Борзнянський район

–    с. Головеньки. Засноване у першій половині ХVІІ ст. На території села є архітектурна пам’ятка початку ХІХ ст. – дерев’яна церква.

–    с. Нові Млини. Перша згадка датується 1630 р. Поблизу села виявлено поселення доби неоліту, бронзи, скіфського періоду та давньоруське городище. Знайдено скарб арабських монет VІІІ ст. н. е. У селі є кам’яна церква початку ХVІІІ ст.

–    с. Степанівка та Ховми. Засновані у першій половині ХVІІ ст.

–    с. Ядути. Засноване ще в часи Київської Русі. У 1160 р. було спалене половцями. Біля села знаходиться давньоруське городище.

Менський район

–    с. Макошине. Виникло на початку XVII ст. там, де було стародавнє місто Хоробора, яке згадується вперше в літописі під 1153 р. На околицях та поблизу Макошиного виявлено поселення доби бронзи, курганний могильник, городище часів Київської Русі.

–    с. Куковичі. Відоме з початку XVIII ст. Поблизу Куковичів виявлено курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Ліски. Засноване на початку XIX ст. Поблизу с. Лісок виявлено поселення доби бронзи, юхнівської культури доби раннього заліза, два ранньослов’янські поселення початку н.е. і періоду Київської Русі.

–    с. Ушня. Перша згадка датується 1523 р.

–    с. Блистова. Вперше згадується в Іпатаївському літописі під 1151 р. Поблизу Блистової – курганний могильник, городище часів Київської Русі.

–    с. Миколаївка. Відоме з середини ХVІІІ ст. Поблизу села виявлене поселення доби неоліту, городище періоду Київської Русі, курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Локнисте. Досліджено городище періоду Київської Русі, на якому знайдено арабські монети IX – X ст.

Куликівський район

–    с. Кладьківка. Перша згадка – 1608р.

–    с. Салтикова Дівиця. Перша згадка в історичних джерелах 1625 р. На території села виявлено поселення доби бронзи та давньоруське городище.

–     с. Ковчин. Перша згадка – 1667 р. Поблизу с. Ковчина виявлено поселення доби неоліту, бронзи та давньоруське городище.

–    с. Горбове. Перша згадка в  історичних джерелах – 1635 р.

–    с. Виблі. Перша згадка – 1635р. У Виблях є пам’ятка архітектури XVIII ст. – Троїцька церква.

Чернігівський район

У місті Чернігів знаходяться Спасо-Преображенський Собор (ХІ ст.), Борисоглібский Собор (ХІІ ст.), усипальниця чернігівських князів династії Святославичів, Коллегіум (XVIII ст.) – перший навчальний заклад на Лівобережній Україні, курган «Чорна Могила» (Х ст., єдиний із відомих княжих курганів у Східній Європі), Елецький Успенський монастир (ХІІ ст). Комплекс Троїцько-Іллінського монастиря, який включає:
•    Антонієви печери (XII-XVII ст.) – один із найдавніших печерних монастирів у Східній Європі. Загальна протяжність підземних галерей, храмів і келій монахів – 320 м.;
•    Іллінську церкву (XII ст.) – головний храм печерного монастиря;
•    Троїцький собор (XVII ст.) – кафедральний собор чернігівських владик, де на даний час знаходяться мощі св. Феодосія та преподобного Лаврентія.

На території Чернігівського району вздовж річки Десни також розташовано ряд сіл із багатовіковою історією:
–    с. Анисів. Виявлено поселення доби мезоліту, два поселення – доби неоліту, два – доби бронзи, одне – періоду скіфів. Крім того, знайдено ранньослов’янське поселення  перших століть н. е., два поселення – VІІІ – ІХ ст., а також городище часів Київської Русі, курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Іванівка. Перша згадка датується 1635 р. Поблизу сіл Іванівки та Количівки виявлено поселення доби неоліту, п’ять поселень – доби бронзи, два – скіфського періоду, ранньослов’янські поселення перших століть н. е. й VІІІ – ІХ ст., а також два городища і два поселення часів Київської Русі, курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Красне. Датується 1722 р. Поблизу сіл Красного й Золотинки виявлено два поселення доби неоліту, два поселення – доби бронзи та два – скіфських часів.

–    с. Ладинка. Засноване в другій половині ХVІ ст. Поблизу села виявлено два поселення доби неоліту, п’ять поселень доби бронзи, п’ять – скіфських часів, два – ранньослов’янські перших століть н.е. й VІІІ – ІХ ст.

–    с. Піски. Виникло на початку XVIII ст. Поблизу села виявлено поселення доби неоліту, бронзи та скіфсько-сарматських часів (V ст. до н.е.- III ст. н.е.).

–    с. Серединка. Перша письмова згадка – 1670 р.

–    с. Смолин. Перша письмова згадка – 1523р. Поблизу села виявлено слов’янські поселення перших століть н.е., городище, поселення, Київської Русі, курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Сладин. Перша письмова згадка належить до 1523 р. Біля села виявлено залишки поселення доби бронзи, городище, поселення часів Київської Русі, кургани (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Шестовиця. Перша письмова згадка – 1523 р. Поблизу та на околицях с. Шестовиця виявлено два поселення доби бронзи, три поселення скіфських часів, поселення раннослов’янської зарубинецької культури та VIII – ІХ ст. н.е., а також два городища, чотири поселення часів Київської Русі, курганний могильник варязьких дружинників київських князів, археологічні дослідження якого тривають. На городищі в урочищі Коровелі, що було феодальним замком, досліджено залишки дерев’яних жител.

Козелецький район

Остер – стародавнє місто на Десні, відоме з 1098 р. як фортеця «Городець на Вострі» Переяславського князівства, створена великим князем Володимиром Мономахом для захисту Київської Русі від половців. Окрім земляних валів тут збереглася Юр’єва божниця, на стінах якої збереглись стародавні фрески. Це лише фрагмент східної частини Михайлівської церкви, що була побудована у ХII столітті за наказом Юрія Долгорукого. У 1136 р. м. Остер і придеснянські землі перейшли у володіння сина Володимира Мономаха Юрія Долгорукого. У 1139 р. ці землі перейшли у володіння князя Всеволода Ольговича Чернігівського. Між двома князівствами (Київським та Чернігівським) йшла міжусобна війна за ці землі, і вони часто переходили від одного князя іншому.

На території м. Остер та його околиць виявлено поселення доби неоліту, трипільської культури, доби бронзи й скіфського періоду. Знайдено скарб римських монет ІІ ст. н.е. Виявлено також слов’янські поселення перших століть н. е., городище VІІІ – Х ст., поселення періоду Київської Русі, курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

На території Козелецького району вздовж річки Десни також розташовано ряд сіл із багатовіковою історією:
–    с. Вовчок. Відоме з 1746 р. На околицях села виявлено поселення доби неоліту, бронзи, скіфського періоду та ранньослов’янське – перших століть н. е., а також городище та поселення часів Київської Русі.

–    с. Євминка. Перша згадка – 1689 р. Поблизу сіл Євминка, Беремицьке та Поліське виявлено три поселення доби неоліту, два поселення доби бронзи, два – скіфського періоду. Біля Євминки на поселенні трипільської культури досліджено залишки жител з глинобитними печами.

–    с. Короп’є. Перша згадка – 1854 р. На околицях села виявлено поселення доби неоліту, бронзи, скіфського періоду, слов’янське, VІІІ – ІХ ст., городище часів Київської Русі.

–    с. Карпилівка. Відоме з 1746 р. На околицях та поблизу сіл Карпилівка, Виповзів і Лутава виявлено поселення доби неоліту, два – трипільської культури, одне – доби бронзи, а також три городища і три поселення часів Київської Русі – Лутавське городище є залишком давньоруського міста Лутави, яке згадується в літописі під 1155, 1159 та 1175 роками.

–    с. Крехаїв. Відоме з 1712 р. Біля села виявлено поселення доби неоліту, бронзи, скіфського періоду, городище часів Київської Русі, курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Олбин. Відоме з 1746 р.

–    с. Максим. Відоме з початку ХVІІІ ст. Поблизу сіл Лебедівки та Соколівки виявлено два поселення доби бронзи, одне –  VІІІ-ІІІ ст. до н.е., поселення періоду Київської Русі, курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Морівськ (старі назви – Моривейськ, Моровійськ). Виявлено поселення доби бронзи, скіфського періоду, ранньослов’янські – перших століть н.е. та сіверянське VІІІ-ІХ ст., а також поселення та городище часів Київської Русі. Городище є залишком давньоруського міста Моровійська, згаданого в літописі під 1139 і 1152 роками. Поблизу – курганний могильник (археологічні дослідження курганів ще не проводились, тому дані пам’ятки охороняються Законами України “Про охорону культурної спадщини”, “Про охорону археологічної спадщини”, а також Карним кодексом України).

–    с. Надинівка. Виникло в середині ХV ст., поблизу села виявлено одне поселення доби бронзи та три – VІІІ-ІІІ ст. до нашої ери.


Київська область

Броварський район

с. Літочки. Вперше згадується у документальних джерелах у 1550 р.; перша письмова згадка села Літки – 1426 р.

с. Рожни. Вперше згадуються у 1483р.

с. Літки. В околицях є залишки давніх валів, ровів і кріпосних стін XV ст.

с. Пухівка. Вперше згадується у літературних джерелах у 1828 р. Біля села було виявлено залишки поселення трипільської культури (початок ІІІ тис. до н.е.) та досліджено могильник ранньословянської зарубинецької культури (ІІ ст. до н.е.).

с. Зазим’я. Відоме з історичних документів. У 1113-1125 рр. великим київським князем був Володимир Мономах. Він видав свою дочку Агафію за князя Всеволода Городецького, який жив у Городці Остерському на березі Десни. Великий князь виділив молодому подружжю частину розкішних земель лівобережного Придесіння на Київщині. А князь Всеволод Городецький у 20-х роках XII ст. заснував тут поселення, які нині носять назви Зазим’я та Літки, які спочатку називалися Зазимов’є і Літковичі. Так назвав ці села літописець. Сама назва «За-зимов’є» має цікаве походження. В ті далекі часи територію сучасного села обіймали рукави стародавньої Десни, і перше поселення, яке тут знаходилось, було, так би мовити, на острові. При в’їзді в село є стародавнє урочище «Придвірна». Це була південна частина острова, на якому знаходився дитинець: князівський зимовий дім-терем, двір, дерев’яний храм Преображення Господнього. До цього берега причалювали кораблі і тут знаходилась переправа. Далі, на північному березі цього острова, за княжим двором стали поселятися люди, що працювали на князя. Це поселення мало місце за зимовим двором князя і тому спочатку воно називалось За-зимне, За-зимов’є, пізніше назва трансформувалась у Зазим’я. З часом Десна стала змінювати русло, відходити на північ, в результаті чого рукав Десни з південної частини острова перетворився у болото, яке в одному місці жителі загатили (засипали). Зараз це місце носить назву Стара Гать. У 1875 г. було завершене будівництво цегляного храму на честь Воскресіння Христового у центрі с. Зазим’я. Головним ініціатором будівництва був архієпископ Павло (Суботівський), який народився у кінці XVIII ст. у простій зазимській родині. У 1832 р. владика Павло помер, а всі гроші, які в нього лишились, він заповів на будівництво великого цегляного храму у рідному селі. Із завершенням будівництва храму його історія була тісно пов’язана з історією Зазим’я: революція, голод, війна, радянська влада – все це пам’ятають стіни церкви.

Вишгородський район

c. Сувид. Засноване наприкінці XVIII ст. Поблизу Сувида виявлено залишки двох поселень: доби неоліту (ІV тис. до н. е.) та бронзи (II тис. до н. е.).

с. Жукин. Перші згадки в історичних джерелах належать до ХV ст. Біля сіл Жукин та Боденьки виявлено залишки поселень доби неоліту (ІV тис. до н. е.), бронзи (IІI – ІІ тис. до н. е.) та скіфських часів (VІІ – VI ст. до. н. е.).

с. Вища Дубечня. Перші згадки  в історичних документах належать до 1552р.

с. Нижча Дубечня. Вперше згадується у літературних джерелах у XVI ст. Біля Нижчої Дубечні у урочищі Печах виявлено поселення неолітичного часу (ІV тис. до н. е.), в урочищі Погоні – поселення доби бронзи (II тис. до. н. е.).

с. Новосілки. В урочищі Коло-Криниці виявлені залишки поселення доби неоліту (ІV тис. до н. е.).

Лічильники