Обгрунтування: VIII. РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ПЕРСПЕКТИВУ
1. Доцільно розробити детальну схему екологічної мережі басейну річки Десни, адже саме басейновий підхід є найбільш доцільним в питаннях визначення природних зв’язків та значимості окремих природних територій.
2. В майбутньому, після створення НПП «Подесіння» та біосферного резервату «Брянські-Старогутські ліси», доцільним буде розглянути питання про організацію цілісної міждержавної природоохоронної території, яка поєднає всю долину Десни, як найбільшої річки Європи, збереженої в природному стані, у межах України та Російської Федерації.
Ідея створення національного природного парку на Десні відома давно. Перші публікації та пропозиції науковців Національної Академії Наук України, в яких йшлось про необхідність створення такого національного парку з’явились ще в середині 1980-х років. Серед її прихильників є визнані класики природно-заповідної справи та охорони природи України, як Т.Л.Андрієнко, К.М.Ситник, Ю.Р.Шеляг-Сосонко, О.К.Ющенко та інші. Втім, перш за все, у часи СРСР розроблялась саме концепція більшої за рангом ніж НПП, природно-заповідної території – так званої «Деснянської заповідної зони», яка мала включити в себе всі природні масиви басейну р.Десни та її найбільших приток. Реалізувати цю ідею в наші дні можна у вигляді створення міждержавного біосферного резервату «Подесіння» у Смоленській, Курській, Брянській, Сумській, Чернігівській та Київській областях. Це цілком узгоджується з ідеалами, постульованими статтею 9 Європейської ландшафтної конвенції «Стаття 9. Транскордонні ландшафти. Сторони заохочуватимуть транскордонне співробітництво на місцевому та регіональному рівні та, там де це необхідно, готуватимуть та впроваджуватимуть спільні ландшафтні програми».
