Обгрунтування: Очкинська ключова територія екомережі національного рівня
Місце розташування
Очкинська ключова територія національної екомережі України розташована в найбільш північній частині України в межах Сумської (Середино-Будський район) та Чернігівської (Новгород-Сіверський та Семенівський райони) областей. Це екологічне ядро включає Придеснянську частину НПП «Деснянсько-Старогутський» та правобережну частину заплави Десни зі схилами правого корінного берега. На півночі межа Очкинської ключової території збігається з державним кордоном України на ділянці від с. Грем’яч до залізничної гілки на північ від с. Зноб-Трубчевська. Західна межа ключової території пролягає понад схилом правого корінного берега Десни по лінії с. Грем’яч – с. Камень – с. Кремський Бугор – с. Пушкарі – с. Рогівка. У південній частині територія ключової території найвужча. До неї входить урочище Радгоспний Бір. Далі на північ межа збігається з межами НПП «Деснянсько-Старогутський» з включенням ландшафтного заказника загаль¬нодержавного значення «Острів», прилеглих до території НПП «Деснянсько-Старогутський» лісових урочищ Ново-Василівське, Очкинська дача та Мерзлик.
Рельєф, гідрографія та грунти
Сучасний рельєф Очкинської ключової території сформував¬ся під дією р. Десна. Її русло слабо обваловане, сильно меанд¬рує, його ширина становить 70-250 м. У заплаві численні ста¬риці. Будова заплави асиметрична, що виявляється в переви¬щенні правого корінного берега висоти борової тераси та в зміщенні русла до правого берега, результатом чого є більша ширина середньої та притерасної частин лівобережної заплави. Рельєф заплави злегка хвилястий.
Десна на території Очкинського природного ядра приймає свої праві (р.Судость, р.Рогозну та р.П’ятну) і ліві (р.Знобівку, р.Свигу) притоки. Найбільшою серед них є р.Судость, площа водозбору якої становить 5900 км2, а протяжність – близько 200 км. Переважна більшість площі її басейну розташована на території Росії. Останні 12 км річка протікає по території України й впадає в Десну в околицях с. Мурав’ї. Меншими притоками Десни є річки Знобівка (протяжність 75 км і площа басейну 780 км2) та Свига (протяжність 50 км і площа басей¬ну 611 км2). Ці притоки – досить повноводні річки з широкими долинами.
Заплава Десни на цій ділянці відзначається строкатим грунтовим покривом. Різноманіття грунтів охоплює легкі примітивні грунти з малогумусним перегнійно-дерновим горизонтом, поширені в прирусловій частині заплави; грунти центральної частини заплави – від алювіально-дерново-глейових до болотно-торф’янистих; гігроморфні сильнооглеєні грунти, а також низинні торфовища в притерасній частині заплави. Строкатість грунтів є наслідком гривистого характеру рельєфу і пов’язаного з ним різноманіття гідрологічних умов.
Борова тераса Десни широко розвинена і тягнеться смугою вздовж заплави, підіймаючись над нею уступом до 5-15 м. Ширина борової тераси становить від 2 до 5 км. У грунтовому покриві борової тераси переважають дерново-слабопідзолисті грунти на крупнозернистих водно-льодовикових пісках.
Висота над заплавою другої тераси становить 20-25 м. Ця тераса врізана в крейдяні породи, має рівнинну поверхню, сформована алювіальними та флювіогляціальними пісками, які прикриті з поверхні суглинками товщиною від 2-3 до 5 метрів. Тут переважають дерново-середньопідзолисті гpунти піщані та супіщані за механічним складом, із різним ступенем оглеєння.
Рослинність
У рослинному покриві заплави представлений комплекс водної, прибережно-водної, болотної, лучної, лісової та чагарникової рослинності. Характер водної та прибережно-водної рослинності в загальних рисах збігається з таким для середньої течії Десни. Особливу увагу варто звернути на поширення в межах описуваного екологічного ядра угруповань водяного горіха плаваючого (Trapa natans) та плавуна щитолистого (Nymphoides peltata).
Угруповання першого виявлені в озерах Омут, Старуха, Судак та Кругле на лівому березі Десни. Так, у найбільшому з них озері Омут площа заростей водяного горіха становила до 1 га. Угруповання плавуна щитолистого характерні для більш мілководних ділянок і розміщуються між угрупованнями прибережно-водної рослинності та ценозами рослин із плаваючими на поверхні води листками глечиків жовтих (Nuphar lutea) та латаття сніжно-білого. Стариці з берегів заростають вербою попелястою (Salix cinerea L.), тритичинковою (S. triandra), прутовидною (S. viminalis). Вербняки займають значні площі у міжгривних зниженнях центральної та притерасної частин заплави, а також на ділянках із молодим алювієм у прирусловій частині заплави. Ю.Л. Скляр (1998) вказує на зростання сальвінії плаваючої (Salvinia natans) біля с. Нововасилівка та урочища «Очкинська дача»; плавуна щитолистого (Nymphoides peltata) в озерах Малі Баги, Синиче, а також в рукавах Десни біля с. Очкине та урочища Очкинська дача; водяного горіха плаваючого (Trapa natans) в озерах Горіхове та Синиче. Ним же наводяться рідкісні види флори описуваного ядра – рдесник туполистий (Potamogeton obtusifolius Mert. et Koch) та плавушник болотний (Hottonia palustris L.).
Лучна рослинність заплави Десни представлена справжніми (угруповання костриці червоної (Festuca rubrа), тонконога лучного (Poa pratensis L.), китника лучного(Alopecurus pratensis)), остепненими (угруповання мітлиці виноградникової (Agrostis vinealis), тонконога вузьколистого (Poa angustifolia), куничника наземного (Calamagrostis epigeios)), торф’янистими (угруповання щучника дернистого (Deschampsia caespitosa), осоки лисячої (Саrех vulpina)), болотистими луками (угруповання лепешняка плаваючого (Glyceria fluitans), лепешняка великого (G. mаxima), мітлиці собачої (Agrostis саnіnа L.), очеретянки звичайної (Phalaroides arundinacea), бекманії звичайної (Beckmannia eruciformis)). Найбільші площі тут займають ценози китника лучного (Alopecurus pratensis), очеретянки звичайної (Phalaroides arundinacea), осоки гострої (Саrех acuta), костриці червоної (Festuca rubrа).
У межах заплави відбувається відновлення природної лісової рослинності. На підвищених ділянках зустрічаються переліски, утворені осикою. Менше перелісків з переважанням дуба, ясена, клена. Ці фрагменти лісів відзначаються різним віком та площею (від 0,2 до 1-2 га). Тяжіють вони до грив і тому часто мають видовжену форму. Дуб і ясен здебільшого мають поростеве походження. Осика і в’яз граболистий (Ulmus carpinifolia Rupp. ех G. Suckrow) розмножуються кореневими пагонами. У чагарниковому ярусі таких перелісків зустрічаються черемха звичайна (Padus avium Mill.), крушина ламка, калина звичайна (Viburnum opulus L.), свидина кров’яна (Swida sanguinea (L.) Оріz), а на підвищених ділянках – ліщина звичайна (Corylus avellana). У прирусловій частині заплави значні площі займають вільшняки з домінуванням у трав’яному ярусі папоротей, очерету, осоки видовженої (Carex elongata L.), кропиви жабрійолистої (Urtica galeopsifolia Wierzb. ех Оріz). На місці зведених вільшняків формуються зарості верби попелястої (Salix cinerea), а за умови регулярного сінокосіння – луки осоки гострої (Саrех acuta) та очеретянки звичайної (Phalaroides arundinacea). У рослинному покриві борової тераси переважають соснові ліси.
Екологічна та наукова цінність Очкинської ключової території напрочуд висока. Тут поширено 9 видів вищих судинних рослин, занесених до Червоної книги України, серед них плавун щитолистий (Nymphoides peltata), водяний горіх плаваючий (Trapa natans) та сальвінія плаваюча (Salvinia natans). Усі вони виступають домінантами в рослинних угрупованнях, занесених до Зеленої книги України. Цікавими та маловивченими є виходи крейди на правому березі р. Десна. В урочищі «Засудость» на лівобережній частині заплави р. Судость виявлено реліктовий вид страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris) (Галів, 2001). Важливою є водоохоронна функція лісових масивів на правому корінному березі та на боровій терасі в межах Очкинської ключової територторії національної екомережі України.
Тваринний світ
Очкинська ключова територія відзначається різноманіттям природних умов, що позначилось на кількісному та якісному складі фауни хребетних. Тваринний світ ядра складається переважно з представників навколоводного, водно-болотного та лісового комплексів. Водно-болотні ділянки населяє ряд типових мешканців річкових заплав, таких, як бобер (Сastor fiber), ондатра (Ondatra zibethica), полівка водяна (Aruicola amphibius), видра річкова (Lutra lutra), собака єнотовидний (Nyctereutes procyonoides). Можливо, тут ще збереглася норка європейська (Mustela lutreola), яка зустрічалась у цих місцях у 1960-70-х роках (Клєстов та ін., 1998). На лучних ділянках звичайним є кріт європейський (Talpa europae), сліди діяльності якого можна побачити всюди в заплаві, лисиця руда (Vulpes vulpes), горностай (Mustela erminea). На су¬ходільних луках зустрічається мешканець степів тушканчик великий (Allactaga jaculus), якого занесено до Червоної книги України. Тут розташоване найпівнічніше поселення цього виду в країні (Гаврись, 1999).
Із представників водно-болотного комплексу для лучних ділянок заплави характерними є поселення куликів, таких, як чайка (Vanellus vanellus), коловодник звичайний (Tringa tonatus), баранець звичайний (Gallinago gallinago), грицик великий (Limosa limosa), пастушкових – погонича звичайного (Porzana porzana) та деркача (Crex crex). На території ядра гніздяться види куликів, занесені до Червоної книги Ук¬раїни – кулик-сорока (Нaematopus ostralegus) та коловодник ставковий (Tringa stagnatilis). Заплава є місцем гніздування колоніальних біля водних птахів, таких, як чапля сіра (Aerdea cinerea), мартин звичайний (Larus ridibundus), білокрилий (Chlidonias leucopterus) та чорний (Chlidonias niger) крячки.
Із земноводних у заплавних водоймах мешкають тритони гребінчастий (Triturus cristatus) та звичайний (Triturus vulgaris), жаби озерна (Rana ridibunda) та басейнова (Rana esculenta), кумка звичайна (Bombins bombina). У лучних та деревно-чагарникових біотопах зустрічаються жаби гостроморда (Rana arvalis) та трав’яна (Rana temporaria), часничниця звичайна (Pelobates fusсus), ропухи сіра (Bufo bufo) та зелена (Bufo viridis). Також виявлений регіонально-рідкісний вид – деревну жабу (Hyla аrborea), що знаходиться тут близько до північно-східної межі поширення (Коцержинська, 2002).
Іхтіофауна Десни та заплавних водойм відрізняється вели¬ким різноманіттям видів. До найчисленніших видів риб належить щука (Esox lucius), плітка (Rutilus rutilus), пічкур звичайний (Соbіо gobio), верховодка (Alburnus alburnus) та окунь (Реrса fluviatilis). Менш звичайними є краснопірка (Scardinius erythrophthalmиs), вівсянка звичайна (Leucaspius delineatus), лин (Тіnса tinca), плоскирка (Blicca bjoerkna), лящ (Аbramis brama), карасі срібний (Саrassius auratus) та звичайний (Саrassius cаrassius), короп звичайний (Cyprinus саrріо), сом звичайний (Silurus glanis), в’юн (Misgurnus fossilis), минь річковий (Lota lota), судак (Sander lucioperca), головень (Leuciscus leuciscus), в’язь (Leuciscus idus), білизна (Аspius aspius), підуст (Chondrostoma nasus), кляпець білоокий (Аbramis sара), синець (Abramis ballerus), чехоня (Pelecus cultratus), слизик звичайний (Barbatula barbatula), щипавка звичайна (Cobitis taenia), йорж-носар (Gymnocephalus acerinus) та йорж звичайний (Gymnocephalus cernuus). Дуже рідко трапляються стерлядь (Асіреnser ruthenus) (Червона книга України), гірчак (Rhodeus sericeus) та вугор річковий (Anguilla anguilla). У притоках Десни зустрічається представник кругло¬ротих – мінога українська (Eudontomyzon mariae), яку занесено до Червоної книги України (Клєстов та ін., 1998).
