Обгрунтування: Очкинсько-Мезинський відрізок транскордонного Деснянського екологічного коридору
Очкинсько-Мезинський відрізок транскордонного Деснянського екологічного коридоруРозташування
Очкинсько-Мезинський відрізок міжнародного Деснянського екологічного коридору займає заплаву р. Десна, майже по всій довжині борову, частково другу надзаплавну терасу і правий корінний берег р. Десна від південної межі Очкинської ключової території екомережі національного рівня на півночі і до межі Новгород-Сіверського Полісся на півдні.
Загальна характеристика та особливості ландшафту
Від державного кордону України до м. Коропа рус¬ло р. Десни сильно меандрує, має велику кількість проток, а місцями поділяється на рукави. Ширина русла становить від 60 до 400 м з глибиною в меженний період 2,5-4 м. Максимальна швидкість течії становить 1 м/с, а мінімальна – 0,3 м/с.
Заплава Десни має ширину 3-4 км і відзначається чоткоподіб¬ним характером (має розширені та звужені місця), що зумовлюється локальними тектонічними структурами. Прируслова заплава має слабогривистий мезорельєф, прируслові вали виявлені дуже слабо, а місцями зовсім відсутні, дюн також немає. Центральна заплава дещо піднята і більш-менш дренована, добре виявлені широкі гриви, багато западин та стариць. Притерасна заплава понижена і заболочена. Тут формуються чисельні виходи підземних вод у вигляді природних джерел. В заплаві акумулюється супіщано-суглинистий алювій.
На лівому березі перехід до надзаплавної тераси чіткий. Тут добре виявлена борова тераса з дюнним мезорельєфом. На правобережжі заплава переходить у корінний берег. Висота правого берега над рівнем р. Десна становить 50-70 м.
У південній частині ділянки в районі сіл Розльоти та Буженка спостерігається максимальна висота корінного берега. Тут місцевість підносить¬ся над річкою на 80-85 м. Правий корінний берег Десни розчле¬нований долинами дрібних правих її приток і складною мережею ярів та балок, на схилах яких відкриваються корінні породи крей¬дяного віку. Грунтовий покрив тут утворюють сірі лісові грунти на лесоподібних суглинках.
Грунти
У прирусловій частині заплави Десни домінують легкі при¬мітивні грунти з невеликим за потужністю перегнійно-дерновим горизонтом. У центральній частині заплави грунтовий покрив різноманітний. У міжгривних западинах виявлений спектр гpyнтiв – від алювіально-дернових глейових до типових болотно-торф’я¬нистих. На гривах і вирівняних дренованих ділянках сформува¬лися алювіально-дернові зернисті суглинисті грунти з розвинутим перегнійним горизонтом. У притерасній частині, де інтен¬сивно відбувається оглеєння, представлені типові гігроморфні грунти. Переважають торф’яно-болотні грунти і типові низинні торфовища, особливо поширені в лівобережній заплаві. На боровій терасі Десни розвиваються дерново-слабопідзолисті гpунти на крупнозернистих кварцових воднольодовикових пісках.
Рослинність та флора
Ще 300-400 років тому заплава Десни була вкрита густими широколистяними лісами, від яких подекуди лишилися поодинокі екземпляри дубів та лип віком по¬над 100-150 років. Ліси першої надзаплавної тераси постраждали в роки війни, тому тут багато штучних насаджень. У минулому правий корінний берег р. Десна також був вкритий дубовими, дубово-кленовими, ясеново-дубовими лісами. У наш час плакорні ділянки вздовж корінного берега Десни розорані. Лісова рослинність займає схили та днища ярів. Унаслідок інтенсивних рубок поширення набули осикові та березові ліси, що є похідними дубових та дубово-соснових лісів, натомість площі під корінними деревостанами катастрофічно скоротилися. Для цих лісів ще наводяться окремі знахідки рідкісних видів, зокрема, лілії лісової (Lilium martagon L.) та любки зеленоквіткової (Platanthera chlorantha (Cust.) Reichenb.). На схилах південної, східної та західної експозиції, а місцями також у плакорних умовах прияружних частин правого корінного берега Десни трапляються фрагменти лучностепової рослинності. У травостані домінують осока низька (Саrех humilis Leys.), тимофіївка степова (Phleum phleoides (L.) Karst.), мітлиця виноградникова (Agrostis vinealis Schreb.), пирій середній (Elytrigia intermedia (Host) Nevski), тонконіг середній (Роа media Schur), келерія гребінчаста (Koeleria cristata (L.) Pers.). Біля села Гірки у складі флори таких угруповань виявлені залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa L.) та астрагал нутовий (Astragalus сісеr L.). Виходи крейди трапляються вздовж правого корінного берега Десни, часом на крутих схилах балок, що впадають у долину Десни. На крейді формуються трав’яні угруповання з тонконога вузьколистого (Poa angustifolia L.), костриці овечої (Festuca ovina L.), мітлиці виноградникової (Agrostis vinealis), тонконога стиснутого (Роа compressa L.). У цих рослинних угрупованнях реліктових і специфічних для крейдяних виходів видів не виявлено. Це пояснюється тим, що описувана територія зазнала зледеніння. До виходів крейди тяжіють полин Маршаллів (Artemisia mаrsсhаllianа Spreng.), епарцет донський (Onobrychis tanaitica Spreng.), осока низька (Саrех humilis), твердоколос стиснутий (Sclerochloa dura (L.) Beauv.).
Зарості прибережно-водної рослинності до 20-25 м облямовують заплавні озера та тягнуться вздовж берегів річки та її рукавів. Навколо озер переважають угруповання лепешняка великого (Glyceria mаxima (С. Hartm.) Ноlmb.) та куги озерної (Schoenoplectus lacustris (L.) Раllа), а вздовж русла та рукавів – угруповання сусака зонтичного (Butomus umbellatus L.) та стрілолиста стрілолистого (Sagittaria sagittifolia L.), особливо на піщаних мілинах та ділянках, де відступає чагарникова рослинність. У руслі Десни серед справжньої водної рослинності виявлені угруповання рдесника пронизанолистого (Potamogeton perfoliatus L.), глечиків жовтих (Nuphar lutea (L.) Smith) і навіть плавуна щитолистого (Nymphoides peltata (S. G. Gmel.) О. Kuntze). Їх зарості тягнуться неширокими смугами вздовж берегів. У заплавних озерах, де смуги заростання значно ширші, типовий ряд рослинних угруповань виглядає так: біля берега формуються угруповання лепешняка великого (Glyceria mаxima), осоки гострої (Саrех acuta L.), далі угруповання стрілолиста стрілолистого (Sagittaria sagittifolia), які ще далі від берега переходять в угруповання глечиків жовтих (Nuphar lutea), часто з лататтям білим (Nymphaea аlbа L.). Закінчують ряд угруповання зануреноводних рослин з домінуванням рдесників пронизанолистого (Potamogeton perfoliatus) та блискучого (Potamogeton lucens L.). У верхніх частинах стариць та в окремих невеликих озерах суцільні монодомінантні зарості формує тілоріз алоевидний (Stratiotes aloides L.).
Угруповання водної рослинності заплавних водойм Десни в цілому подібні до угруповань заплавних водойм інших регіонів Полісся, але мають певні особливості. У прибережній смузі тут поширені не лише лепешняк великий (Glyceria mаxima), куга озерна (Schoenoplectus lacustris), а й рогіз вузьколистий (Typha angustifolia L.) та очерет звичайний (Phragmites australis (Саv.) Тrіn. ех Steud.). Серед ценозів водної рослинності на р. Десна найчастіше трапляються угруповання латаття білого (Nymphaea аlbа) та сніжно-білого (Nymphaea candida J. et С. Presl). Досить поширені угруповання водопериці колосистої (Myriophyllum spicatum L.). Ценози з домінуванням плавуна щитолистого на Поліссі виявлені лише в заплаві Десни. Ці особливості пояснюються розташуванням заплави в межах двох зон – Поліської та Лісостепової.
У заплаві Десни велика кількість озер та стариць. Найбільшим озером є оз. Хотинь. Його площа становить близько 100 га. Береги плескаті. З берегів на 2-3 м озеро оточує смуга прибережно-водної рослинності з осоки гострої (Саrех acuta) та лепешняка великого (Glyceria mаxima).
Глибше в окремих місцях до 15-20 м тягнуться розріджені зарослі куги озерної (Schoenoplectus lacustris). У їх надводному ярусі звичайні латаття сніжно-біле (Nymphaea candida), глечики жовті (Nuphar lutea), трапляється плавун щитолистий (Nymphoides peltata). Підводний ярус формують рдесники пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus) та блискучий (Potamogeton lucens), кушир темно-зелений (Ceratophyllum demersum L.). Види надводного та підводного ярусів далі формують смугу заростання плаваючої та зануреноводної рослинності загальною шириною до 30-40 м. Із заходу озеро оточують луки середнього та низького рівнів з домінуванням китника лучного (Alopecurus pratensis L.), ситняга болотного (Eleocharis palustris (L.) Roem. et Schult.), костриці лучної (Festuca pratensis Huds.), а зі сходу – соснові ліси борової тераси, яка підходить під берег озера.
Прируслова найбільш підвищена частина заплави сформована шаруватими піщаними наносами. Ширина цієї частини заплави незначна і звичайно вимірюється кількома десятками метрів, лише на ділянках, де русло сильно меандрує, може становити до 150 м. Русло річки, як правило, оточене заростями верб тритичинкової (Salix triandra L.) та прутовидної (S. Viminalis L.). Серед заростей верб зустрічаються переліски з осики (Populus tremula L.), тополі білої (Р. alba L.). Верхівки прируслових валів займають угруповання куничника наземного (Calamagrostis epigeios (L.) Roth), мітлиці виноградникової (Agrostis vinealis), осоки ранньої (Саrех рrаесох Schreb.), костриці червоної (Festuca rubrа L. s. str.). Звичайними видами тут є холодок лікарський (Asparagus officinalis L.), молочай прутовидний (Euphorbia virgultosa Klok.), деревій майже звичайний (Achillea submillefolium Kok. et Krytzka), смілка татарська (Silene tatarica (L.) Pers.), підмаренник справжній (Galium verum L.). Трапляються на прируслових валах і зарості верби гостролистої (Salix acutifolia Willd.).
У центральній частині заплави комплекс рослинності складається з водойм (стариці, озера), міжгривних боліт, заростей верб, що їх оточують. Найбільші площі в заплаві займає лучна рослинність. На справжніх луках домінують костриця червона (Festuca rubrа), мітлиця велетенська (Agrostis gigantea Roth), китник лучний (Alopecurus pratensis L.). На торф’янистих луках ценози формують щучник дернистий (Deschampsia caespitosa (L.) Веаuv.) та осока лисяча (Саrех vulpina L.). На перезволожених екотопах формуються болотисті луки, на яких домінантами виступають бекманія звичайна (Beckmannia eruciformis (L.) Host), осока гостра (Саrех acuta), лепешняк плаваючий (Glyceria fluitans (L.) R. Вr.), очеретянка звичайна (Phalaroides arundinacea (L.) Rausch.). Особливістю лук в заплаві Десни порівняно із заплавами інших поліських річок є значна участь бобових у формуванні травостану. Це пояснюється більшою насиченістю грунтів заплави Десни карбонатами.
У рельєфі притерасної частини заплави наявні широкі рівні ділянки, ділянки з легкохвилястим рельєфом, широкі зниження і дуже глибокі западини. У зниженнях створюються умови для формування угруповань гідрофільних осок, а також вільшняків. На рівнинних ділянках поширені справжні луки, головним чином, з домінуванням китника лучного (Alopecurus pratensis) та очеретянки звичайної (Phalaroides arundinacea).
На боровій терасі Десни переважають соснові ліси з участю листяних порід, серед яких найбільш поширені дуб звичайний (Quercus robur L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.). Підлісок утворюють крушина ламка (Frangula alnus Мill.), горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.) і на окремих ділянках – ліщина звичайна (Corylus avellana L.). Відзначені кущі яловця звичайного (Juniperus communis L.) – бореального елемента флори. Ліси належать до асоціацій соснових лісів зеленомохових, злаково-зеленомохових, злакових та конвалієвих. Також трапляються фрагменти дубово-соснових лісів, березових лісів у замкнутих зниженнях та дібров. У трав’яно-чагарничковому ярусі переважають конвалія звичайна (Convallaria majalis L.), куничники наземний (Calamagrostis epigeios) та очеретяний (Calamagrostis arundinacea (L.) Roth), орляк звичайний (Pteridium aquilinum (L.) Kuhn), злаки (костриці червона (Festuca rubrа) та овеча (F. ovina), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia)). Поширені тут борові види: зіновать руська (Chamaecytisus ruthenicus (Fisch. ех Woloszcz.) Klásková), дрік красильний (Genista tinctoria L.), сон широколистий (Pulsatilla latifolia Rupr.), волошка сумська (Centaurea sumensis Kalen.) та ін. Трапляються бореальні види, зокрема, молінія голуба (Моlinia caerulea (L.) Moench), брусниця (Rhodococcum vitis-idaea (L.) Аvror.), грушанка мала (Pyrola mіnоr L.), ортилія однобока (Orthilia secunda (L.) House). Там, де ліси зведені, переважають суходольні луки з домінуванням костриці червоної (Festuca rubrа), мітлиці велетенськоЇ (Agrostis gigantea) та ін.
Екологічна та наукова цінність
Оцінюючи екологічну та наукову цінність Очкинсько-Мезинської ділянки Деснянського екологічного коридору міжнародного значення, слід відзначити високий рівень її збереженості. Десна не перекрита греблями, лісистість ії басейну до південних меж Новгород-Сіверського Полісся становить 25%. Окремі риси території сприяють високому рівню різноманіття. Вкриті переважно широколистяними лісами, круті схили правого корінного берега з виходами крейди та зайнята сосновими лісами борова тераса Десни на лівому березі зайнята біотопами, по яких відбувається взаємопроникнення в регіон північних та південних елементів флори.
У межах ділянки екокоридору зустрічаються види, занесені до Червоної книги України: любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha), лілія лісова (Lilium martagon), плавун щитолистий (Nymphoides peltata), водяний горіх плаваючий (Trapa natans L. s. str.), сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.) All.), плаун річний (Lycopodium annotinum L.), пальчатокорінники Фукса (Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soó), м’ясочервоний (D. incarnata (L.) Soó), травневий (D. majalis (Reichenb.) Р. F. Hunt et Summerhayes).
У заплаві поширені види, що охороняються на обласному рівні в Чернігівській області: латаття біле (Nymphaea аlbа) та сніжно-біле (N. candida), валеріана висока (Valeriana exaltata Mikan), віхалка гілляста (Anthericum ramosum L.) та ін. На виходах крейди поширені південні лісостепові види: полин Маршаллів (Artemisia mаrsсhаllianа), еспарцет донський (Onobrychis tanaitica), осока низька (Саrех humilis), твердоколос стиснутий (Sclerochloa dura). Існують дані про поширення рідкісних у регіоні водних рослин: кушир плоскоостий (Ceratophyllиm platyacanthum Cham.), різуха велика (Najas major All.). В урочищі Долматів ліс, що знаходиться нижче гирла р. Івотка, виявлено реліктову папороть – страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris (L.) Tod.).
Рідкісні рослинні угруповання, що поширені на те¬риторії описуваної ділянки Деснянського екологічного коридору і занесені до Зеленої книги України, є формації реліктових видів, занесених до Червоної книги України: водяного горіха плаваючого (Trapa natans), сальвінії плаваючої (Salvinia natans), плавуна щитолистого (Nymphoides peltata), а також малопоширених глечиків жовтих (Nuphar lutea) та латаття сніжно-білого (Nymphaea candida). Ценози плавуна щитолистого (Nymphoides peltata) часто трапляються у водоймах середньої течії Десни. Його угруповання виявлені в озерах і рідше в руслі річки.
Тваринний світ
Тваринний світ Очкинсько-Мезинської ділянки представлений переважно видами навколоводного та водно-болотного комплексів. Ділянка має першочергове значення для перелітних гідрофільних птахів, що здійснюють сезонні переміщення по Дніпровсько-Деснянсь¬кому міграційному щляху. Багато птахів (гуси, качки, кулики тощо) використовують заплавні біотопи і як місця зупинок для відпочинку під час міграцій. З такою ж метою можуть використо¬вувати цей відрізок долини Десни і птахи, що летять широтним Поліським міграційним шляхом. Найбільш важливим пунктом зупинок під час весняних міграцій є пониззя р. Івотка при впадінні в Десну, де в окремі роки під час великого розливу можуть концентруватися до 30-50 тис. гусей. Другим значним місцем зупинок у межах ділянки є пониззя р. Есмань – до 5 тис. гусей. Крім того, по долині Десни в південному та північному напрямках проходить розселення деяких гніздових видів. Так, у північному на¬прямку розширюють свої ареали баклан великий (Phalacrocorax саrbо), чапля велика біла (Egretta alba), крячок білощокий (Chlidonias hibrida), бджолоїдка звичайна (Merops apiaster), а на південь розселяються види північного походження – пірникоза чер¬воношия (Podiceps auritus), свищ (Anas penelope), мородунка (Xenus cinereus), мартин сивий (Larus canus), мартин малий (Larus minutus), вівсянка лучна (Emberiza aureola). Заплава Десни відіграє також значну роль як одне з небагатьох постійних місць мешкання в Україні рідкісного кулика – баранця великого (Gallinago media), що занесений до Міжнародної Червоної книги (IUCN) та списку глобально вразливих птахів Європи (SPEC).
Скоріше за все, тільки в межах описуваної ділянки ще залишилися великі групові токи цього птаха, які нараховують кілька десятків самців.
Орнітофауна Очкинсько-Мезинської ділянки в межах Деснянсь¬кого екологічного коридору в цілому є репрезентативною для ландшафтів річкових заплав Лівобережжя. Для неї характерні представники гідрофільного комплексу. Це чапля сіра (Ardea сіnеrеа), бугай (Botaurus stellaris), лунь очеретяний (Circus aeruginosus), курочка водяна (Gallinula chloropus), кулики пісочник малий (Charadrius dubius), чайка (Vanellus vanellus), коловодник звичайний (Tringa totanus), набережник (Actitis hypoleucos), грицик великий (Limosa limosa), мартин звичайний (Larus ridibundus), крячки річковий (Sterna hirundo), білокрилий (Chlidonias leucopterus) та чорний (Chlidonias niger), рибалочка блакитний (Alcedo atthis), ластівка берегова (Rіраrіа rіраrіа), плиска біла (Motacilla alba), кобилочка річкова (Locustella fluviatilis), очеретянка лучна (Acrocephalus schoenobaenus), вівсянка очеретяна (Еmberiza schoeniclus). На лучних ділянках тримаються перепілка (Coturnix coturnix), деркач (Сrех сrех), жайворонок польовий (Alauda arvensis), плиска жовта (Motacilla flava), щеврик лучний (Anthus pratensis), трав’янка лучна (Saxicola rubetra). Ділянки заплави з деревно-чагарниковою рослинністю населя¬ють припутень (Columba palumbиs), одуд (Uрuра epops), вивільга (Oriolus oriolus), шпак звичайний (Sturnus vulgaris), сорока (Ріса ріса), ворона сіра (Corvus соrnіх), славка сіра (Sylvia communis), вівчарик-ковалик (Phylloscopus соllуbita), вівчарик весняний (Phylloscopus trochilus), соловейко східний (Luscinia luscinia), дрізд-чикотень (Turdus pilaris), чечевиця (Carpodacus erythrinus), вівсянка звичайна (Еmberiza citrinella).
У герпетологічному відношенні ця ділянка становить знач¬ну цінність для всього Новгород-Сіверського Полісся. Тут виявлені всі види, що населяють регіон, причому чисельність їх є досить високою. Лише тут знайдена «червонокнижна» мідянка (Соronella austriaca), та регіонально рідкісна деревна жаба (Hyla аrborea). Численні часничниця звичайна та ропуха сіра, які для інших ділянок є досить рідкісними.
Одним з визначальних чинників, що зумовлює таке велике фауністичне різноманіття, є значна площа природних біотопів, утворених заплавними комплексами Десни. Дослідження біорізноманіття показують, що різноманітність і повноцінність флористичних та фауністичність комплексів та аутентичність видового складу території тим вища, чим більшу площу охоплюють корінні біотопи. В умовах помірного клімату для збереження повного видового складу біоти необхідна площа не менше 250 тис. га. В цьому відношенні заплава р.Десна є еталонним об’єктом, адже вона зберегла великі за площею заплавні території у первозданному вигляді. На відміну навіть від лісових масивів правобережного Полісся та значної частини Карпатських лісів, заплава Десни ніколи не піддавалась значній трансформації людиною. Завдяки цьому тут збережена значна частина притаманного цій території біорізноманіття.
