Ми відразу повинні з’ясувати, що WWF (Всесвітній Фонд захисту дикої природи) не проти альтернативної енергетики і в тому числі не проти будівництва малих ГЕС, які є екологічно обгрунтованими та не завдають шкоди довкіллю. Головне занепокоєння пов’язано з тим, що ми не певні, що план розвитку мережі малих ГЕС в українській частині Карпат є достатньо науково та економічно обґрунтованим. Ми реально стурбовані сучасною ситуацією в українській частині Карпат щодо плану будівництва щільної мережі малих ГЕС, особливо у Закарпатській та Івано-Франківській областях. Перш за все у звязку з цією проблемою необхідно провести фахове обговрення проектів будівництва малих ГЕС із залученням незалежних експертів з екології, гідрології, біологічного різноманіття та економіки природокористування. Фаховий аналіз ситуації та обговорення прогнозованих наслідків будівництва із залученням активістів з місцевих громад сприятиме прийняттю найбільш раціональних рішень щодо планування і будівництва малих ГЕС на картаських ріках.
Тут виникають нагальні питання:
– чи дійсно існує така висока необхідність у будівництві мережі понад п’ятсот малих ГЕС на річках Українських Карпат? Такий план відразу викликає значний сумнів в доцільності масштабних перетворень природних гірських ландшафтів;
– чи настільки висока потреба місцевого населення у поширенні електрофікації та споживанні електричної енергії? Це питання повинно бути об’єктивно економічно і екологічно обгрунтованим.
Розглядаючи цей план ми повинні памятати, що гірські екосистеми є одними з найбільш вразливих і порушення їх стабільності часто призводить до різкого погіршення ресурсного потенціалу та біологічної продуктивності.
Запропонований масштабний план формування сітки малих ГЕС на ріках української частини Карпат є загрозливим для перспективи збереження місцевого ландшафтного та біологічного різноманіття, поза так і перспективи розвитку екологічного туризму. У разі створення мережі з пів тисячі малих ГЕС може бути зруйновано екологічну мережу Українських Карпат, зокрема частину її екологічних коридорів. В свою чергу, екологічний та сільський туризм є надійною можливістю покращення економічного стану місцевого населення та підсилення спроможності сталого розвитку в регіоні. Ці завдання особливо актуальні в рамках виконання умов Карпатської конвенції де участь української сторони є дуже вагомою.
Спроби здійснювати план масштабного будівництва малих ГЕС без обєктивної еколого-економічної оцінки, неминуче призведе до негативних наслідків, серед яких в першу чергу будуть чутливими різні елементи довкілля. Внаслідок порушень природної структури річкових долин очевидними стають такі проблеми:
– різке погіршення стану екосистемного та біологічного різноманіття внаслідок зміни природного гідрологічного режиму в річкових долинах;
– значне скорочення видового багатства біоти, і в першу чергу видів тварин, які своїми життєвими стратегіями повязані з річками та водотоками
У річках карпатського регіону проживає понад 30 видів риб, з них 14 видів занесено до Червоної книги України. Специфікою цих риб є те, що вони дуже вибагливі щодо якості води і потребують високого вмісту кисню. Для окремих видів вміст кисню необхідний на рівні не менше 9 міліграм на літр, що можливо навіть не у всіх потоках гірських річок. Деякі види є дуже рідкісними, або перебувають на межі зникнення – харіус, вирезуб, головатиця (дунайський лосось), чоп малий та чоп великий. Тут поширені три червонокнижні види марен – звичайна, дунайсько-дністровська, а марена Валецького в Україні трапляється лише у ріках карпатського регіону. Інша риба – йорш смугастий трапляється лише у ріках Закарпаття. Популяції інших червонокнижних видів риб, таких як ялець звичайний, ялець андруга європейський, пічкур білоперий (довговусий), бистрянка, минь є основними видами гірських річок Карпат та їх потоків, але внаслідок зміни гідрологічного режиму та зарегулювання значних відтинків річок цим видам загрожує не лише різке скорочення чисельності, але поступове зникнення продуктивних популяцій. Порушення структури популяцій цих видів риб призведе до значних порушень у трофічних ланцюгах та у місцевих фауністичних комплексах. З досвіду впливу такої зміни гідрологічного режиму гірських річок на території сусідніх європейських країн, відомо, що внаслідок зарегулювання річок були створені умови для проникнення та інвазії інтродукованих видів риб, які в свою чергу почали витісняти місцеві види, а тому різко вплинули на трофічні екологічні ланцюги і суттєво змінили біологічну продуктивність місцевої фауни. Якщо будівництво малих ГЕС порушить цей територіальний популяційний розподіл, тоді ми можемо остаточно втратити нерестилища не лише рідкісних видів, але й більшості видів місцевих риб.
Всі види рукокрилих (летючих мишей), що поширені в Карпатах занесені до Червоної книги України і вони пов’язані з річковою мережею де для них наявні головні види комах,(розмноження яких також пов’язане з наявністю річок і потоків), що домінують у їхніх трофічних ланцюгах. Збереження цих видів є невід’ємним завданням задля виконання дотримання національного природоохоронного законодавства щодо Червоної книги України. З іншого боку, збереження рідкісних та зникаючих видів, поширення та місцеві міграції яких пов’язані з гірською річковою мережею де заплановані малі ГЕС, тісно пов’язане із спроможністю збереження біологічного різноманіття Карпатського національного парку та Карпатського біосферного заповідника, природного заповідника Горгани та інших.
Втрати місцевих річкових рибних ресурсів не лише проблема для місцевого населення, це проблема для підтримки екологічної рівноваги всієї карпатської екосистеми, де з погіршенням кормової бази та стабільності трофічних ланцюгів відразу відбудуться негативні зміни в популяціях багатьох ссавців, а саме рукокрилих, видри, тощо. Навіть вся карпатська популяція чорного лелеки, одного з найбільш рідкісних птахів у Європі,своїми трофічними ланцюгами пов’язана з гірськими видами риб, в даному випадку, з ще таким досить поширеним видом, як риба бабець.
Руйнація природних ландшафтів може неминуче вплинути на втрату особливо цінних природних оселищ з наявністю гравію, що важливий для формування нерестилищ риб та рідкісних земноводних, місць гніздування окремих видів птахів. Перенесення гравію внаслідок будівельних робіт на ділянках спорудження малих ГЕС, загрожує оселищам цілого ряду карпатських видів амфібій, що внесені до Червоної книги – саламандра, карпатський та альпійський тритони, що поширені в країні саме в Карпатах.
Фрагментація природних оселищ багатьох представників біоти за рахунок формування та будівництва нових транспортних мереж та комунікацій (в тому числі й енергетичних), що передбачаються будівельними проектами, може стати особливо вразливим фактором для збереження цілісності цінної екологічної мережі Українських Карпат. Карпатська екологічна мережа, що включає природо-заповідні об’єкти (заповідники, національні парки, заказники) та екологічні коридори, які в першу чергу опираються на річкову мережу, має важливе міжнародне значення. Тому, питання детального аналізу та обґрунтування потреби і необхідності розбудови сітки сотень малих ГЕС на річках карпатського регіону вимагає дуже уважного ставлення та відповідальності, як перед державними так і міжнародними організаціями. З огляду на це слід нагадати, що ратифікована Урядом України Бернська конвенція, якраз і вимагає такої відповідальності за збереження природних оселищ та рідкісних видів флори і фауни. Дія цієї конвенції стосується держав – членів Ради Європи, і наша держава несе таку відповідальність саме як член Ради Європи.
Ігор Горбань – експерт WWF Дунайсько-Карпатської програми
