Нашуміла проблема будівництва гідроелектростанцій на ріках українських Карпат викликала неабияку тривогу не лише в мешканців високогірних сіл. І не безпідставно. Досвід показав, що ріки, на яких встановлено шлюзи, щезають, а живність, яка в них є, гине. І хоч за вказівкою голови ОДА Михайла Вишиванюка будівництво в області мінігідроелектростанцій призупинено, думками з приводу порушеної теми продовжують ділитися фахівці.
Сьогодні торкнемося цього питання разом з географом, екологом, краєзнавцем, випускником геолого-географічного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мєчнікова, викладачем Верховинського КТГГ Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, начальником Верховинської рятувально-пошукової групи Василем Кобилюком – людиною, яка добре знає свій край і ніколи не претендувала та не претендує на депутатський мандат. Тобто, все, про що говоритимемо далі, не стосуватиметься політики.
Отже, будівництво мініГЕС і Карпати. Цю проблему Василь Кобилюк розглядає з різних точок зору.
Екологія. Їй, в першу чергу, будівництво ГЕС завдає непоправної шкоди. Маю на увазі грубе втручання в первозданний ландшафт тієї чи іншої місцевості.
Геологія. Підприємець Валерій Миронюк стверджує,що порушуються тільки алювіальні виноси русла річки. Це неправда. Неможливо при такому масштабному будівництві обійтися безпорушення корінних порід, якими складені наші гори. І будівництво цегляної споруди вище устя р. Дземброня є одним з таких яскравих прикладів. Кожен бажаючий може побачити саме руйнування корінних порід у тих місцях, де ці ГЕСи вже збудовані чи будуються. І навіть якщо тільки ті алювіальні матеріали горнути,закопуючи в них труби, це вже змінює ландшафт і він стає непривабливим. Не допоможе і окультурення русла ріки після повного завершення будівництва. У горах турист з захопленням сприймає середовище, створене природою, а не людиною.
Флора. На початку будівництва ГЕС у Дземброні було знищено сотні дерев: вільхи, бука та інших порід, які укріплювали береги ріки. Пам”ятаю, на місці, де зараз збудований мій офіс, росла береза. 2 місяці довелося бігати по інстанціях, щоб отримати дозвіл на її збереження та припинення будівництва ГЕС. Цьому передували поїздка до Косова в екологічну інспекцію та відповідне рішення виконкому селищної ради. Отримав такий дозвіл лише завдяки тому, що дерево було на половину сухе. А в тій же Дзембоні,приміром,тільки одним рухом ковша екскаватора їх знищувалось по декілька. Сімнадцять смерек спилені на дуже стрімкому схилі біля будівництва нижньої станції гідроспоруди, що згодом викличе обвал гірської породи.
Фауна. Я не рибак, але хіба не зрозуміло, що іхтіофауна ріки буде знищена повністю. Там,де в ріці знаходяться просмолені та вимазані мазутом труби, форель водитися вже небуде. Так само через трубу не піде вона і на нерест до верхів’я ріки. Будівництво рибоходів – це просто “відмазка” інвесторів, щоб заспокоїти знервований люд. По-перше, ніхто їх будувати не буде, бо це додаткові мільйони гривень, а по-друге, хто досліджував,чи піде тими лотками риба? Виходячи з того, що видовий склад іхтіофауни в нас і так обмежений, а форель відкладає ікру восени і тільки в верхів’ях рік, після введення в експлуатацію декількох ГЕС риба, а особливо струг і головач, щезне з наших відкритих водойм повністю.
І найважливіше – гідрологія. Воду заганяють у труби – офіційно заявляють,що лише третину стоку.Реально під час посухи в трубу піде вся стічна вода, щоб хоч якось рухати турбіну. А Чорний та Білий Черемоші і їх притоки належать до так званого карпатського типу рік з ненормованим (повіневим) гідрологічним режимом. Порівняймо рівень цих річок кінця липня 2008 -го і середини листопада 2011 років. Кількість води чи не в десятки разів менша. В Австрії, приміром, для подібних ГЕС використовують тільки надлишкову воду і працюють вони декілька місяців на рік – як правило,навесні. У нас же в гонитві за прибутками відбудеться нещадна експлуатація ріки і буде все зроблено, щоб електростанція видавала мегавати постійно протягом року, інакше її самоокупність розтягнеться від 5-8-и до 20-30-и років.
Яке ставлення до екології у Європі? Простий приклад. Багато літ тому Європа відмовилася від шиферу і зараз на його використання – скрізь сувора заборона. Навіть у Польщі дали відповідний термін для повної замінити шиферних покриттів. Для нас же ніякі архітектурні нормативи не забороняють його використовувати. Металопластикова столярка вже десять років, як заполонила весь цивілізований світ, але зараз вона повсюдно замінюється профілями з натуральної деревини. А ми з особливим азартом встановлюємо в будинках металопластикові вікна та свинцеві броньовані двері. Аналогічно з касатонами і пластиковою вагонкою (сайдингом). У світі вишукують кошти на демонтаж гідроелектростанцій подібного типу, а ми тільки починаємо їх будувати. Чи знайдуться кошти на демонтаж, коли мода на них пройде і на зміну їм прийдуть інші джерела енергії? Мабуть,ні. І гнитимуть ті труби в наших потоках сотні літ, аж поки їх остаточно не знищить ерозія.
Але найбільше, що може зашкодити всім нам: інвесторам, жителям сіл, рікам і міні ГЕСам, це – повінь, яка, на жаль, є характерною для карпатського регіону. Не дай, Боже, аби вона повторилася в найближче століття. Хоча статистика – річ уперта: 1927 –1969 – 2008 роки… Якщо подібне щось станеться – в середній і нижній частинах рік усі ГЕСи будуть остаточно зруйновані за лічені дні, як було це, скажімо, із кладками та деревяними мостами на наших ріках 26-27 липня 2008 року.І ще: офіційно річка Чорний Черемош з її притоками є гідрологічним заказником місцевого значення, а на таких об’єктах існує відповідний екологічний режим. Та, на жаль, на це майже ніхто не звертає увагу.
І насамкінець – туризм. З уст одного районного керівника постійно чую заяви, що «ми розвиваємо туризм» і далі – уточнення, як саме: «будуємо гідроелектростанції». Так ось:туризм і ГЕС -діаметрально протилежні речі. Там, де будуть електростанції,туризму не буде. ГЕС – це один із видів техногенних виробничих об’єктів, якими заповнені міські конгломерації. Турист, який покидає місто, щоб поспілкуватися з природою,не хоче бачити в ній ніяких промислових об’єктів: ні заводів, ні пилорам, ні електростанцій. Тільки об’єкти туристичної інфраструктури: готелі, ресторани, АЗС тощо. Навіть в радянські часи в Яремчі не будували лісокомбінати, а в Косові – завод сільськогосподарських машин,бо це -туристичні центри, а згадані об’єкти звели у Надвірній та Коломиї, тобто в промислових містах. Нормальним можна вважати будівництво хімічного комплексу в Калуші і теплової електростанції в Бурштині – подалі від екологічно чистих Карпат.
Що стосується самого Чорного Черемоша,то це, без перебільшення, найпривабливіша ріка України для водного туризму. Південний Буг – на другому місці, за ним – Тиса і Прут, далі- Мізунка, Свіча, Лімниця … Якось на одних зібраннях представник фірми «Аква Нова»Олег Дячук зауважив,що будівництво мініГЕС на Чорному Черемоші підтримує Асоціація водного туризму. З цього приводу пояснюю: «Такої асоціації в Україні не існує і ніколи не існувало, а ось водна комісія Федерації спортивного туризму завжди була проти будь-якого будівництва на Черемоші. Якщо ріку пустять в труби, для туристів-водників вона буде втрачена. Традиційний і щорічний Чемпіонат України з водному туризму, який проходить у нас майже щорічно, починаючи з 1972 року, «переїде» на південь України, як це сталося із всеукраїнським фестивалем етнічної музики, що проходив у Шешорах Косівського району (нині – на Вінничині,зберігши,до речі, назву «Шешори»).
Можна зрозуміти сільських голів, адже від туристів, і особливо туристів-водників, сільради та жителі сіл мають найменший дохід. Але ж хто забороняє сільським головам прийняти на сесіях рішення про місцеві збори та податки з туристів, організувати тендер для підприємців на право проведення торгівлі продовольчими товарами вздовж ріки, пропонувати інші додаткові послуги і т.д.? А для цього потрібно цим туристам, які скоро будуть тіснитися на присадибних ділянках вздовж ріки ( від Явірника до Устерік ) створити хоч би елементарні умови для таборування: туалети, умивальники, вирівняти ділянки, обгородити їх, забезпечити питною водою, організувати вивіз сміття тощо. Звісно ж, набагато легше дати згоду на будівництво мініГЕС і отримати немалі кошти на розвиток інфраструктури села. У всіх країнах, де я побував, влада та місцеві жителі мало не падають на коліна перед туристами. Бо вони приносять їм добробут і порятунок. Так є в Індії, Єгипті, на Кубі, Франції, Швеції, США і багатьох інших державах. Тільки у нас для сільських голів це – найлютіші вороги, у кращому випадку на них просто не завертають увагу.
Індустрія туризму Єгипту, Туреччини, Болгарії, Іспанії та інших країн дає майже половину валового доходу в казну. В Єгипті, приміром, до революції ця цифра складала 4 000 000 000 US $на рік.У нас з одного боку влада заявляє мало не про наближення туристичного буму, коли «туристичні комплекси виростатимуть, як гриби після дощу, навіть в Пробійнівці, і ми затьмаримо своєю інфраструктурою навіть славнозвісний Буковель». А сільський голова Красника заявляє, що«ми можемо надіятись на одиноких туристів, від яких отримаємо відчутні доходи…, бо до нас, як правило, їде бідний турист».
Тож у Краснику в травні тих поодиноких туристів буде декілька тисяч, а в Дземброні в серпні- декілька десятків тисяч. І саме тут доречно було би поставити запитання: «А чому ми бідні?» Якби одного туриста розкрутити хоча би на 5 $,то прибуток для села протягом місяця був би відчутний.Треба працювати а не надіятись на інвестора, який за дозвіл на будівництво ГЕС викладе круглу суму, знищивши назавжди наш рекреаційний ресурс. Думаю, варто вже, нарешті, визначитись, що ми хочемо будувати: туристичні комплекси чи гідроелектростанції.
З 28 квітня по 2 травня на Чорному Черемоші (від с. Явірник до с. Красник) проходитиме черговий Чемпіонат України з водних видів туризму і традиційно ні сільські громади, ні район від його проведення не матимуть ніякої економічної вигоди, бо відповідної підготовки до прийому від 3-х до 5-ти тисяч туристів не бачу. Допускаю, що цей всеукраїнський захід може бути для Чорного Черемоша останнім в його історії і кількість туристів, що так полюбили наші річкові пороги та село Дземброню, через пару років зменшиться вдесятеро. Але що поробиш – глобалізація.
Якщо вже всі державні мужі – від Президента України до сільського голови -так ревно відстоюють будівництво мініГЕС (мабуть ці ГЕСи, все-таки, будуть збудовані, не дивлячись на протест жителів сіл), то компроміс бачу в тому, щоб усі гідроспруди будувати в поймі Білого Черемоша. По – перше , ріка вже і так повністю втрачена для туристів-водників, а по– друге,цей район нині є абсолютно не привабливим для туристів на відміну від долини Чорного Черемоша. А ось Чорний Черемош, як унікальну ріку Карпат і України взагалі, з її притоками: Шибений, Дземброня, Бистрець, Ільця – залишити у спокої і зберегти нелише для туристів, а й наших онуків та правнуків.
Завершуючи розповідь, процитуємо рядки листа, який туристи – водники України, зібравши декілька сотень підписів проти будівництва ГЕС торік, направили в центральні органи влади: «…басейн річки Чорний Черемош є гідрологічним заказником місцевого значення, але належить не тільки окремому регіону, він є візитною карткою всієї України».
Розмову записала Анна Гелеван, БРІЗ
http://karpatnews.in.ua/news/41507
