ПІСНЯ ЧЕРЕМОША

Прокидаюсь дуже рано
Ни можу вже спати.
Так навчіла мене мати
Досвіта вставати.

Помолюси і до Бога
Низенько вклонюси.
За дар божий, хліб насушний
Богу помолюси.

Вийду з хати й на задвирю
Тихосенько стою.
Тай слухаю хто порушит
Тишину ранкову.

Але ліс иші дрімаї
Пташка ни співаї
До схід сонця ші делеко
Зорі ші нимаї.

Та … Ні – я чую спів
І музика граї —
Це Черемош наш цілющий
Спати ни лігаї..!

Вода чіста..! Гори в травах..!
Пасут вивці й коні.
Ридні сестри Черемоша –
Бистрец тай Дзимброня!!!

Чорногоро! Милий краю
Видки вітер вії?
Чого тебе запалили?
Чього річка міліє?

Тай смеречі над берегом
Тихо прошептало,
Та де ж твої буйні хвилі? –
Річьку запитало.

Мене в трубу заховали –
Тихо видповіла.
Без водичькі уся рибка
На трубах зомліла.

Та ни довго «Черемоша Пісня»
Буде тут лунати –
Сїту воду в ржєві труби
Хочут закувати.

Побиійтеси люде Бога
Будем Вас просити.
Ни посмійте Живу, С’їту Воду
Мертвов зробити.

Видкрий Боже усім очі…
Схаменітси люде!
Ни ґвалтуйте С’їту Воду!
Гріх Вам за це буде!

Бо чужинцям лиш би гроші, гроші
Пхали кішенями.
Їм байдуже шо тут буде
Усім нам из Вами.

Вни ни можут то видчути,
Шо ми тут из Вами.
Вни тут зорю ни стрічєли
Босими ногами.

Воду в світі всі купуют
Ми це усі чуймо.
Бог цей скарб нам дав безплатно,
Та ми ни шінуймо.

Зупиніт цу всу навалу,
Тай найдіт закони!
Бо шо лишимо по собі –
Правнуків прокльони..?

Автор: Романюк Парасковія Дмитрівна. с. Топільче.