Верховна Рада України
Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
Матеріали до засідання круглого столу на тему: «Проблеми будівництва малих ГЕС у гірській місцевості»
21 травня 2012 року
Аналітична довідка до засідання круглого столу на тему: «Проблеми будівництва малих ГЕС у гірській місцевості»
(Цовідка складена за інформацією Мінприроди, Мінрегіону, Міненерговугілля, Держенергоефективності, обласних державних адміністрацій і рад, громадської компанії «Врятуємо Карпати еід малих ГЕС, врятуємо малі ГЕС для відновлюваної
енергетики» та ін.)
На сьогодні в Україні суттєво активізувалося будівництво та реконструкція існуючих малих гідроелектростанцій (далі – МГЕС), що пов’язано зі змінами в Українському законодавстві.
Активізація цієї діяльності розпочалася з прийняттям постанови ‘ ‘ Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 р. № 447, якою було внесено звдіни до Механізму справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію. 3 прийняттям постанови було створено засада для стимулювання та розвитку малої гідроенергетики в Україні, що дотепер сприяє відновленню та будівництву МГЕС, створює умови для їхнього функціонування, сприяє поліпшенню соціального стану відповідних населених пунктів та розв’язанню регіональних проблем електропостачання.
Зазначені зміни включали такі види стимулювання, як:
звільнення МГЕС потужністю до 20 МВт від сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію;
спрямування суми коштів, звільнених від сплати збору на будівництво нових та реконструкцію, модернізацію діючих МГЕС до 20 МВт.
Сплата збору у вигляді цільової надбавки МГЕС збільшувала терміни окупності відновлених МГЕС-,- спричиняла подвійні витрати на інвестування розвйтку малої гідроенергетики, що робило недоцільним вкладання коштів у відбудову МГЕС.
Об’єкти малої гідроенергетики є ліцензіатами виробництва електроенергії та реалізують її поза об’єднаним ринком електроенергії. Сума коштів цільової надбавки МГЕС становила близько 0,1% від загальної суми коштів цільової надбавки, яка має перераховуватись до спеціального фонду державного бюджету, не впливає на тарифоутворення, а також надходження до державного бюджету, оскільки згідно з рішеннями НКРЕ сума коштів збору розподілилася між іншими платниками збору.
Згодом постанову Кабінету Міністрів було скасовано, а відповідні норми щодо стимулювання було перенесено до статгі 313.5 Податкового кодексу України. Згідно з цією статтею юридичні особи – виробники електричної енергії на МГЕС спрямовують кошти у розмірі збору не до державного бюджету, а на будівництво нових та реконструкцію і модернізацію діючих МГЕС. При цьому контроль за цільовим використанням таких коштів здійснюе орган державного регулювання діяльності в електроенергетиці.
На час прийняття цього рішення в Україні існувало близько 50 МГЕС. Головною перевагою малої гідроенергетики є дешевизна електроєнергії, генерованої на гідроелектростанціях.
Згодом, у квітні 2009 ” року. статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» до 1 січня 2030 року було залроваджено стимулюючий «зелений» тариф на електроенергію, яка виробляється з алі.тернативних джерел, в тому числі на МГЕС. При цьому величина “зеленого” тарифу для суб’єктів господарювання, які ексішуатують малі гідроелектростанції, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для спожйвачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризоннрї тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт 0,8.
Слід зазначити, що останнім часом у Верховній Раді України було _ зареєстровано законопроект від 24 лютого 2012 року № 10119 про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії), яким пропонується розділити МГЕС на міні, малі та середні, а також фактично подвоїти коефіцієнт «зеленого» тарифу, встановивши його на рівнях:
2,0 – для електроенергії, виробленої міні гідроелектростанціями;
1,6 – для електроенергії, виробленої малими гідроелєктростанціями;
1,2 – для електроенергії, виробленої середніми гідроелектростанціями.
Також розвиток малої гідроенергетики є одним з пріоритетів Урядової політики. Так, до основних завдань Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2012 року № 243, віднесено оптимізацію структури енергетичного балансу держави, зокрема заміщення традиційних видів енергоресурсів іншими видами, у тому числі отриманими з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, а також вторинними енергетичними ресурсами, в тому числі шляхом проведення досліджень поточного стану малих гідроелектростанцій.
Крім того, заходом 7 завдання 3 зазначеної Програми передбачається відновлення малої гідроенергетики та будівництво нових потужностей, у тому числі реалізація пілотних проектів з будівництва нових малих гідроелектростанцій, відновлення роботи та будівництво малих гідроелектростанцій. На цю мету запланований обсяг фінансування у 2012 році становить 331 млн. гривень, і в подальшому протягом 2013-2014 років планується витратити ще 1020 млн. гривень.
Завданням 3 Програми передбачено за рахунок коштів інвесторів виконання заходів з відновлення малої гідроенергетики та будівництво нових потужностей, у тому числі:
реалізація пілотних проектів з будівництва нових малих ГЕС загальною потужністю 50 МВт;
відновлення роботи та будівництво малих ГЕС загальною потужністю 25 МВт.
Відновлення роботи та будівництво нових МГЕС повинно здійснюватись з дотриманням всіх вимог законодавства, оскільки їх неконтрольоване будівництво на гірських річках Карпатського регіону може призвести до негативних наслідків для довкілля.
***> Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1005 затверджено перелік товарів власного виробництва, 80 відсотків прибутку підприємств від продажу яких на митній території України звільняється від оподаткування, до якого включено гідротурбінй для МГЕС потужністю до 100 кВт з коефіцієнтом корисної дії (ККД) 85 відсотків і вище, потужністю 100-1000 кВт з ККД 87 відсотків і вище, потужністю 1-10 МВт з ККД 90 відсотків і вище, а також мікрогідроелектростанції потужністю до 100 кВт з ККД 80 відсотків і вище.
Безумовно, в Україні мала гідроенергетика має понад столітню історію успішного розвитку. Зокрема у 1948 році в Україні діяло біля 800 МГЕС, у середині 60-х років XX столітгя – біля 1000, а генеральною схемою розвитку електрифікації було передбачено будівництво ще 2600 МГЕС із сумарною потужністю 1261 МВт. Проте у 80-х роках XX століття відбулася значна концентрацїї виробництва електроенергії на теплових та атомних електростанціях, внаслідок чого на початку 90-х років в Україні залишилося * всього 49 діючих МГЕС.
На сьогодні в Україні працює 72 МГЕС та 7 мікроустановок загальною потужністю 111 МВт, що становить лише біля 5% технічно досяжного гідроенергетичного потенціалу країни. МГЕС, що експлуатуються в Україні мають потужність від 0.1 МВт до 7 МВт, потужність діючих великих ГЕС починається з 27 МВт.
За інформацією облдержадміністрацій на сьогоднішній день у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях працює 10 МГЕС загальною встановленою потужністю 36,1 МВт, зокрема:
у Закарпатській – 5 МГЕС, загальною встановленою потужністю – 32,3 МВт; . . ,
в Івано-Франківській – 3 МГЕС загальною встановленою потужністю – 2,3 МВт;
у Львівській – 1 МГЕС потужністю – 0,5 МВт;
у Чернівецькій – 1 МГЕС потужністю – 1,0 МВт.
Крім того, у зазначених областях у 2012 році планується будівництво 4 об’єктів малої гідроенергетики , а саме:
у Закарпатській області – 1 МГЕС встановленою потужністю – 1,0 МВт;
в Івано-Франківській області – 2 МГЕС загальною встановленою потужністю – 0,8 МВт;
у Чернівецькій області – 1 МГЕС встановленою потужністю – 0,92 МВт.
Але при всій екологічній чистоті гідроенергії курс на безумовне стимулювання будівництва МГЕС без відповідних фінансово-економічних обхрунтувань і без урахування впливу будівництва на навколишнє природне середовище і на ландшафти на сьогодні призвів до неоднозначного ставлення в суспільстві до будівшщтва МГЕС, виникнення соціальної напруги, зокрема у гірській місцевості західних областей України.
Найбільш гостро проблема будівництва МГЕС зараз постала у Карпатах. На території Карпат формується близько 38% річкового стоку України. Тут нараховують понад 31 тис. річок, потічків, понад 2300 ставків загальною площею 11,2 тис. га з об’ємом води 144,3 млн. куб. м. Практично всі річки відносять до малих річок, окрім Тиси, Дністра, Прута та Західного Бугу. Питома водність на 1 людину в Карпатах становить 3,9 тис. куб. м, тоді як в середньому по Україні – 1,8 тис. куб. м. Тільки на території Закарпатської області протікають 9429 малих річок сумарною довжиною 19866 км.
Інтерес до енергетичних ресурсів річок Карпат виник ще в минулому столітті. Схему гідроенергетичного використання. річок Тересви, Тереблі, Ріки, Ужа, Лютої було виконано чеськими фахівцями, згідно якої пропонувалось спорудження 14 МГЕС загальною потужністю до 62 МВт (до 340 млн. кВт-год. на рік).’3а чеськими проектами угорськими фахівцями було побудувано Оноківську та Ужгородську МГЕС, відповідно – 2,65 МВт та 1,9 МВт. Оноківська та Ужгородська МГЕС працюють вже 70 років без будь- якої реконструкції. Зазначені каскадні електростанції мало змінюють гідрологічний режим річки Уж і практично не впливають на стан довкілля та водний тваринний світ водотоку, дозволяють використовувати річку для активних видів водного відпочинку. Однак через незадовільне господарювання ВАТ «Закарпатобленерго» стан дериваційного каналу, на якому розташовані обидві МГЕС (а це 10-кілометрове відгалуження від русла річки) і який забезпечує водою правобережжя міста Ужгорода, а також зон санітарної очистки вздовж каналу, сьогодні не відповідають вимогам чинних нормативних документів, що негативно впливає на якість питної води.
Відносно позитивним прикладом облаштування може бути Мигійська МГЕС. Ця станція працює на річку Південний Буг. Її було споруджено ще у 1888 році як великий водяний млин, а згодом будову використано для
виробництва електроенергії. Відтоді принципової реконструкції не , проводилося. На МГЕС встановлено 3 турбіни загальною потужністю понад 1 мВт. Для роботи МГЕС використовується вода частини річки, яка відводиться з середини річища. Решта води залишається вільною для міграції водних організмів та судноплавства.
У 1953-1955 роках за проектом УкрГІДЕПу було побудовано Теребле- Рікську ГЕС потужністю 27 МВт. Тут використовується вода річки Тересви, яка тунелем і напірними водогонами з перепадом 200 метрів надходить на турбіни станції і скидається в річку Ріка, що дозволяє використовувати відносно невелику кількість в’оди. Після спорудження цієї МГЕС припинився сплав лісу по річці Теребля, також було переселено і затогшено 2 села. Теребле-Рікське водосховище, яке забезпечує електростанцію водою, має * глибину 10 м, довжину – 9 км, а в ширину досягає 1 км. ІЦе на початку 90-х років минулого століття загострилась проблема сильного замулення водосховища. Причиною цього професор Інституту екології Карпат НАН України Степан Стойко вважає вирубку лісів.
При цьому слід зазначити, що річки Закарпаття мають важливу рибогосподарську цінність, оскільки забезпечують середовище існування, вільні шляхи міграції до нерестилищ, природні нерестилища та місця нагулу рідкісних, зникаючих та занесених до Червоної книги України видів риб.. Такими видами є стерлядь прісноводна, дунайський лосось, харіус європейський, марена звичайна, марена дунайсько-дністровська, пічкур дунайський довговусий, пічкур дністровський білоперий, чоп малий, чоп великий, йорж смугастий, йорж Балоні, минь річковий, карась золотистий, струмкова форель, рибець звичайний, плотва дунайська, та видів, які на території України зустрічаються лише в Закарпатському регіоні (ялець — андруга європейський (закарпатський), мінога угорська), що в загальному є унікальною національною цінністю фауни України зосередженою в басейні однієїрічки. .
Головним негативним чинником будівництва та експлуатації МГЕС на річці Тересві є перекриття шляхів вільної міграцій плідників та скату молоді риб, а також за прикладом вже побудованих (Білинська, Краснянська МГЕС) – тотальне зменшення водності водного потоку нижче водозабору.
Основне призначення заходів з компенсації збитків іхтіофауні у зоні впливу будівництва та експлуатації ГЕС є збереження біорізноманіття. Для аборигенних лососевих видів єдиним можливим заходом є зариблення. Разом з тим, гідробудівництво призведе до погіршення умов існування і ряду інших аборигенних видів. Враховуючи відсутність відпрацьованої технології заводського вирошування для більшості з них, перспективність використання басейну річки Тиса для цілей аматорського і спортивного рибальства стає під глибоким сумнівом.
Прийняття виваженого рішення з цього питання потребує додаткового розгляду та громадського обговорення, додаткової оцінки ефективності, з одного боку, стимулювання внробнидтва МГЕС порівняно невеликих обсягів електроенергії, а з другого – шкоди навколишньому природному середовищу (водному басейну і гірським ландшафтним комплексам), втрати роботи населенням за рахунок зниження рекреаційної привабливості регіону і зменшення «зеленого» туризму.
Плани будівництва малих ГЕС у Карпатах збурюють громадськість своїми масштабами. У 1993 році інститутом «Укргідропроект» розроблено «Схему раціонального використання водних ресурсів басейну річка Тиса», яка передбачає будівництво 33-х МГЕС, потужністю від 2 до 28-ми МВт, розташованих в нижніх та середніх ділянках русел річок Тиса, Тересва та Ріка, в тому числі 6-ти МГЕС на прикордонній ділянці, загальною потужністю близько 400-600 МВт з виробництвом біля 1,5 млн. кВт. год. електроенергії на рік. Перевагою даної схеми є поєднання інтересів гідроенергетичного використання водостоків та захисту від паводків прилеглих територій за рахунок будівництва низьконапірних (до 10 м) МГЕС і вузьких руслових водосховищ (до 400 м на річці Тиса і до 150- 200 м на річках Тересва та Ріка), обмежених дамбами. Проте такі проектні рішення потребують додаткового вивчення у кожному випадку окремо в частині щодо захисту цими дамбами від паводків територій, що розташовані нижче за течією річок.
Відповідно до рішення Закарпатської обласної ради від 7 серпня 2009 № 916 Закарпатським обласним агентством із залучення інвестицій та господарського розвитку територій протягом 2009 року виконано роботи по першому етапу Проірами комплексного використання водних ресурсів річок області на 2009 – 2010 роки – розроблено Схему можливого- розміщення малих ГЕС. Цим етапом розробки охоплено приблизно 2/3 водно-ресурсного потенціалу найбільш ефективної часгини річок по території області.
Першим етапом визначено можливі місця спорудження 336 малих ГЕС дериваційного, руслового та гребельного типів по всій території області сумарною потужністю 439 тис. КВт. на підставі загальних геологічних та гідрологічних характеристик з врахуванням середньорічних об’ємів стоку річок, максимально можливих (по рельєфу) висот іребель акумулюючих водосховищ, максимальної протяжності дериваційних споруд.
Другим етапом передбачається розробка Схеми комплексного використання водних ресурсів річок, опрацювання решти водотоків місцевого значення з доведенням загальної розрахункової генеруючої потужності малих ГЕС до 600 тис. кВт.
У 2011 році Закарпатською обласною радою вже прийнято відповідні рішення: «Про програму комплексного використання водних ресурсів Закарпатської області» (від 25 лютого 2011 р. №161) та «Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій» (від 4 листопада 2011 р. № 310). Саме ця Програма сьогодні викликає величезний’ суспільний резонанс та протести громадськості області та усієї України і
потребує серйозного фахового дослідження на предмет доцільності, безпечності та законності.
В Івано-Франківській області за різннми даними також планується будівництво від півсотні до півтори сотні МГЕС, до двох десятків заплановано у Львівській та Чернівецькій областях. Виконання таких планів означатиме фактичне знищення більшості -карпатських річок, а з ними і сплавного туризму як виду відпочинку та послуг. ”
За інформацією обласних державних адміністрацій питання розгортання будівництва МГЕСперебуває у них на контролі.
Згідно з інформацією Івано-Франківської облдержадміністрації на даний час на річках області здійснювалось будівництво двох дериваційних -ГЕС, яке призупинено, а питання щодо дотримання вимог чинного законодавства при їх спорудженні розглядається робочою .групою, яка створена відповідно до розпорядження обддержадміністрації.
За даними Закарпатської облдержадміністрації на перірд, 201.1-2012 років діє Програма комплексного використання водних рес}фсів області. У 2011 році виконання всіх заходів та робіт по Програмі призупинено. Виконання заходів, передбачених цією Програмою може розпочатися тільки після врахування положень «Інтегрованого Плану управління басейном ріки Тиса», Меморандум про схвалення якого було підписано у 2011 році міністрами екобезпеки 5 країн Тисянського басейну. Після розгляду зазначеного Плану у Мінприроди будуть підготовлені матеріали для ознайомлення керівництва області та громадськості.
За інформацією Львівської облдержадміністрації в гірській частині Львівської області є ряд старих гідроспоруд, де колись були гідроелектростанції. їх відновлення вимагає лише встановлення гідрогенераторів. Найближчим часом будівництво нових малих ГЕС в області не передбачається.
За даними Чернівецької облдержадміністрації в області діє Регіональна програма розвитку малої гідроенергетики Чернівецької області на 2011-2015 роки, відповідно до якої будівництво малих ГЕС на території області здійснюватиметься на місцях розташування гідрологічних споруд, що функціонували на території області за радянських часів, та згідно з вимогами чинного законодавства і врахуванням гідроенергетичного, екологічного та туристичного потенціалів.
Згідно з інформацією Держенергоефективності за результатами наукової оцінки можливостей розміщення малих гідроелектростанцій у басейнах річок Карпатського регіону у контексті реалізації Державних програм протипаводкових заходів визначено 45 потенційних місць їх встановлення.
Концепція протипаводкового захисту у Карпатському” регїонї не передбачає будівництва значної кількості гідроелектростанцій і вибір
Держводагентством їх кількості та місць встановлення ґрунтується на наукових дослідженнях профільних наукових установ з обов’язковим проведенням громадських слухань.
На сьогодні водогосподарськими організаціями Держводагентства у Карпатському регіоні погоджено проекти нового будівництва лише 7 малих ГЕС: шести у Івано-Франківській та однієї у Закарпатській областях.
Громадськість називає Програми масованого будівництва сотень МГЕС у Карпатах екологічною катастрофою № 1 в Україні. Річ у тім, що у Карпатах більпгість МГЕС проектується у верхів’ях річок. Тут ухил річок найбільший, отже, падаюча вода дає найбільшу енергетичну віддачу. У верхів’ях річки мають невисоку водність, тому для того, щоб виробити якомога більше електроенергії, з річок забирають великі об’єми води, часто майже всю або всю воду, залишаючи замість живого потоку сухе русло, вкрите камінням. Замість кількох кілометрів річки отримуємо кілька кілометрів труб. I проблема не лише у спотворенні природних краєвидів.
Забір основної частини води з гірської річки внаслідок будівництва МГЕС може призвести до ряду несприятливих наслідків для довкілля,
серед яких за інформацією Мінприроди:
зміна середовища існування видів тварин і рослин;
втрата рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин, рослинних уірупувань;
розвиток несприятливих геологічних процесів (зсуви, ерозія берегів тощо), що є однією з нагальних проблем гірських Карпат;
зміна природного ландшафту та втрата рекреаційної привабливості;
вплив на розвиток природних гідробіологічних процесів, а саме можливість, зміни гідрологічного режиму гірських річок, а в окремих випадках — змпй русла річки.
Будівництво каскаду гребельних МГЕС створює також ризики під час паводку в гірських районах внаслідок руйнації дамб та підтоплення територій.
При цьому окремого аналізу потребує дослідження–фінансово- економічної доцільності будівництва МГЕС, оскільки економічний ефект від розвитку рекреаційного потенціалу Карпатського регіону, зокрема, санаторно-лікувального, етнографічного та зеленого туризму, які не потребують значних капіталовкладень, може виявитися значно більшим, ніж реалізація електроенергії.
Занепокоєння громадськості викликають такі обставини:
1. Проекти такого масштабу потребують глибоких екологічних та гідрологічних досліджень, адже дериваційні та гребельні МГЕС можуть чинити значний вплив на природний комплекс Карпат. Тим часом на
Закарпатті, як і в інших областях Карпатського регіону України, для будівництва МГЕС віднайдено місця з найбільшим перепадом висот для * максимальної продуктивності турбін без детального вивчення впливу цих об’єктів на навколишнє природне середовище.
2. Згідно схем розташування МГЕС, зокрема, у Закарпатській області, десятки об’єктів заплановано побудуват-и навіть на територіях природно- заповідного фонду (ПЗФ), в т.ч. з абсолютним режимом заповідання.
3. Непокоїть кількість МГЕС, які здатні докорінно змінити гідрологічний режим гірських річок в усіх Карпатах. Адже, майже усі МГЕС -планується побудувати у верхів’ї, де при будівництві дериваційних МГЕС річки спрямовуватимуться у труби, а при будівництві гребельних” МГЕС – високо в горах над населеними пунктами будуватимуть водосховища. Таким чином, гідрологічний режим гірських річок буде повністю змінено, що призведе до вимирання притамашюї для гірських водотоків іхтіофауни та біоти. Такі види риб, як форель струмкова та харіус європейський, занесений до Червоної Книги України, а також цілий ряд червонокнижних водних комах зникнуть через втрату природного середовища свого існування. У засушливі періоди вода дериваційних МГЕС по трубах спрямовуватиметься на турбіни, а природне русло річок висихатиме, стаючи купою каміння, як це вже було з Краснянською, Пробійнівською МГЕС та МГЕС у с. Грамотному на Івано-Франківщині. Одночасне будівництво в одному регіоні великої кількості об’єктів гідроенергетики може викликати швидке значне погіршення стану водних екосистем та якості води в усіх річкових басейнах регіону і призвести до регіональної екологічної катастрофи.
4. Через вирубку лісів (лісовий фонд у Закарпатгі займає 5Ї % території, і лісова галузь є однією з провідних економічних галузей області) водосховища на гребельних МГЕС можуть замулюватись, що зазвичай призводить до евтрофікації (цвітіння води).
5. Водосховища Становитимуть небезпеку для нйжче розташованих населених пунктів під час сильних паводків.
6. Швидкі, прозорі, добре насичені киснем, гірські річки можуть перетворитися на систему ставків зі стоячою та слабко протічною зеленою від «цвітіння» одноклітинних організмів водою.
Зміна гідрологічного режиму гірських річок на всій карпатській території може призвести до серйозних змін у видовому складі іхтіофауни та біоти Карпат. Як вже зазначалось вгаце, підняття рівня води у річках, чи навпаки, його зниження до критичного рівня, а також наявність’в’одосховищ призведуть до зникнення багатьох видів киснелюбних водних комах (веснянок, одноденок, струмковиків) та риб (форель струмкова, харіус європейський), а також інших тварин, які мешкають у малих річках Карпат і за даними Інституту зоології ім. I. Шмальгаузена НАН України занесені у список Міжнародного союзу охорони природи, Європейський Червоний список, Червону книгу України, Регіональні списки рідкісних та охоронюваних тварин, а також ті, які перебувають під охороною Бернської, Бонської та Вашінгтонської конвенцій, зокрема міноги та променепері риби.
Наприклад, в оцінці впливу на навколишнє природне _ середовище (ОВНС) будівництва та подальшої діяльності Тур’я-Полянської МГЕС дериваційного типу потужністю 1,25 МВт у Закарпатській області вказано, що основними видами риб на річці Шипіт, де побудована ця МГЕС, є форель с’трумкова та харіус європейський. Збиток рибним запасам може бути завданий повною втратою рибопродуктивності водойми або її частини внаслідок погіршення умов розмноження, нагулу та зимівлі риби, безпосередньою загибеллю кормових організмів, риб та інших об’єктів біоти. При будівництві основних споруд Тур’я-Полянської МГЕС на річці Шипіт збитки рибних запасів складатимуть втрати іхтіофауни за рахунок бентосних організмів безпосередньо на площі робіт у руслі річки, у зоні замулення дна, ~а також’ при скороченні природного стоку, при деформації поверхні водозбору та безповоротного водоспоживання та виробничі та побутові потреби. Не зважаючи на те, що у висновках ОВНС мова йде про неминуче скорочення чисельності, або повне зникнення червонокнижнбго виду України у річці Шипіт харіуса європейського, який зустрічається винятково у річках верхів’я Карпат, проект будівництва цього об’єкту отримав позитивний висновок державної екологічної експертизи.
8. Мережа МГЕС у верхів’ї річок Карпат становить реальну загрозу для існування ряду видів водних комах та риби, що може призвести до порушення Закону „Про Червону книгу України”, Бернської, Карпатської та Рамсарської конвенцій. Особливо небезпечними є гребельні МГЕС. Причинами для цього є: 1) зникнення оселищ (швидкоплинної, неглибокої, насиченої киснем річки з кам’яним дном); 2) знищення умов для відтворення потомства (личинки киснелюбних водних комах, а також ікра форелі та харіуса, які чутливі до глин, температури та забруднення води, вимагають донного субстрату для прикріплення); 3) зникнення Кормової бази для багатьох видів риб (личинки веснянок, одноденок та струмковйків є ісормом для багатьох видів риби); 4) скорочення природного стоку води у річках (дериваційні МГЕС).
9. Внаслідок будівництва та функціонування МГЕС можуть підсилюватись такі негативні геолотічні процеси як зсуви. Уздовж гірських річок такі процеси є характерними, а земляні роботи, які будуть проводитись під час будівництва МГЕС, зміна гідрологічного режиму річок, на яких побудовано МГЕС, можуть провокувати утворення нових місць зсувів та призводити до посиленяя їхньої активності.
10. Зарегулювання русел карпатських річок докорінно змінить ландшафти, а отже призведе до порушень Європейської ландшафтної (Флорентійської) конвенції, завдасть удару по рекреаційним можливостям регіону, зокрема, частково унеможливить розвиток водних видів .туризму, наприклад, рафтингу.
Прикладом цього є плаии побудови каскаду 30 МГЕС на ріці Черемош , в Івано-Франківській області. Черемош – одна з небагатьох карпатських річок, придатних для сплаву.
11. Питання масового будівництва МГЕС у Карпатах має негативний соціально-економічний ефект. Туризм і рекреація сьогодні є однією з провідних статей доходів місцевого населення. Карпатська конвенція, яка зорієнтована на збалансований розвиток Карпатського регіону, передбачає пріоритетний розвиток туризму як основи зайнятості місцевого населення. Мережа дериваційних МГЕС, яка супроводжуватиметься іржавими трубопроводами всіма Карпатами, негативно впливатиме на туристичну привабливість регіону. Разом з тим місцеве населення не отримуватиме преференцій у ціні на електроенергію. Згідно із законодавством ДП «Енергоринок» до 2030 року купуватиме від об’єктів малої гідроенергетики електроенергію за ціною 84,14 коп. за 1 кВт/год. без ПДВ, в той час як ціна на оптовому ринку становить 56 коп. за 1 кВт/год. без ПДВ; а собівартість електроенергії від міні-електростанцій коливається у межах 12-17 коп. за 1 кВт/год. без ПДВ. Тобто, «зеленим тарифом» скористається винятково власник МГЕС. Місцеве населення отримає втрату власних доходів за рахунок відтоку туристів, а також додаткове джерело небезпеки під час паводків у випадку розташування над своїм житлом гірського водосховища.
12. Досвід усіх вже побудованих МГЕС у гірській місцевості, або ж тих, які знаходяться на стадії будівництва, показує, що забудовники намагаються якнайменше проінформувати місцеве населення про планований до будівництва об’єкт. Громадські обговорення відбуваються поспіхом, у закритому режимі. Так відбувалось у с. Тур’я Поляна у Закарпатській області, с. Дземброня, с. Бистриця, с. Верховина, с. Ільці Івано- Франківської області, де також були Прийняті рішення на користь будівництва МГЕС із фактичним порушенням «Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» (Орхуська конвенція), Однак після поширення інформації про проблему серед населення у цих селах пройшли громадські обговорення, на яких громади відмовились від будівництва МГЕС на своїх територіях. Прийняття Закарпатською облрадою рішень «Про програму комплексного використання водних ресурсів Закарпатської області» (від 25 лютого 2011 р. № 161) та «Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій» (від 4 листопада 2011 р. № 310) відбувалось без громадського обговорення та з порушенням процедур, що є також прямим порушенням Орхуської конвенції.
13. Реалізація навіть частини планів будівництва МГЕС в Карпатському регіоні повністю змінить водний та екологічний баланс в басейні річки Тиса, яка є транскордонною річкою і може призвести до порушень положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, погіршення міжнародного іміджу України як Сторони цієї Конвенції.
14. Мають місце порушення довкілля при спорудженні МГЕС та відповідної інфраструктури, у тому числі при спорудженні ліній електропередач.
15. Спорудження та експлуатація сотень водосховищ на карпатських річках може викликати регіональне підвищення рівнів підземних вод та підтоплення земель в районі- водосховищ, що, разом із додатковим накопиченням мільярдів тон води, однозначно прйзведе до збільшення сейсмічної інтенсивності території за рахунок техногенної (наведеної) складової. Закарпаття відноситься до сейсмічних регіонів, землетруси досягають 8-9 балів, епіцентри яких пов’язані з глибинними розломами на границі зі складчастими спорудами Карпат. Сейсмічність території інтенсивно впливає на виникнення та активізацію екзогенних геологічних процесів (ЕГП) – ерозія, зсуви, обвали, карст, селі. Техногенна (наведена) сейсмічність, яка буде спрйчинятися масовою забудОвою МГЕС, є особливим чинником виникнення та активізації ЕГП. Вона призводить до зниження стійкості порід верхньої зони геологічного розрізу, підвищення струшуванності або умовного підвищення бальності. Можна стверджувати, що забудова Закарпаття МГЕС підвищить сейсмічність території додатково до +2 балів (понад 10, що є катастрофічним рівнем), спричинить техногенну активізацію небезпечних геологічних процесів у вигляді розширення площ їх розвитку та збільшення кількості проявів.
Питання доцільності спорудження малих ГЕС.
Україна сьогодні – країна-експортер електроенергії (тільки за перші місяці цього року на 50% зросли продажі енергії за кордон). При цьому приблизно 50% електроенергії виробляється на АЕС. Беручи курс на збільшення часткн отримання електроенергії з відновлювальних та відносно екологічно безпечних джерел (сонячна, вітрова, біо- та мала гідроенергетика), в Україні не йдеться про скорочення потужностей АЕС, навпаки, такі потужності нарощуються.
За даними Міненерговугілля у 2011 році Україна експортувала понад 6,3 млрд. кВт/год, в тому числі до сусідньої із Закарпаттям Угорщини близько 2,26 млрд. кВт/год. Отже дефіциту електроенергії в Закарпатській області немає. Проблема скоріше не в генерації, а у засобах доставки електроенергії до споживача.
При застосуванні «зеленого» тарифу об’єднаний ринок електроенергії платить виробнику «зеленої» енергії підвищену ціну з метою стимулювання розвитку НВДЕ, а також побудови об’єктів нетрадиційної генерації там, де доставка енергії від звичайних джерел є дуже витратною. Надбавка у ціні «зеленого» тарифу покривається з бюджету, який формується, зокрема, з податків громадян. Останнім часом розробники більшості проектів з встановлення об’єктів НВДЕ передбачають монтаж генеруючого обладнання, виробленого в інших країнах. Крім того, слід зазначити, що виробництво електроенергії не є обов’язковою функцією гірської річки.
« Питання екологічної безпеки.
Гідробудівництво ‘на річках – це потужний фактор впливу на водні екосистеми, дія якого безпосередньо проявляється в знищенні їх цілісності, в зміні біотичних і абіотичних чинників існування іхтіофауни. Особливо ця проблема постає на річках (або їх ділянках), які служать міграційними шляхами до нерестилищ, нерестилшцами, місцями зимівлі та нагулу особливо цінних, зникаючих та занесених до Червоної книги України видів риб.
Будівництво та експлуатація мережі МГЕС, а також будь-яке гідробудівництво на річках – це потужний екологічний фактор, який впливає на всі ланки життєвого циклу риб та обумовлює докорінну структурну перебудову всіх процесів життєдіяльності водних живих ресурсів і як наслідок завдасть значної незворотної шкоди іхтіофауні, яка не може бути компенсована жодними з доступних на сьогодні рибоводно-меліоративними заходами. Згідно з Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про Червону книгу України» акваторія передгірських та гірських річок (ділянок річок) має особливе природоохоронне значення, а її промислове господарське використання в інтересах збереження середовища існування рідкісних та зникаючих видів риб є забороненим.
Обставини, що виникають при втіленні проектів спорудження МГЕС, можуть призвести до порушення ряду статей законів України та низки конвенцій і негативно вплинути на міжнародний імідж держави.ПРОПОЗИЦП ДО ПРОЕКТУ РІШЕННЯ
Рекомендувати:
1. Кабінету Міністрів України:
розглянути питання про запровадження стратегічної довкільної (екологічної) оцінки;
вжити заходів щодо удосконалення законодавства про відновлення та порядок здійснення відповідних видів державних експертиз, пов’язаних із спорудженням об’єктів енергетики, зокрема об’єктів малої гідроенергетики;
прийняти рішення про проведення екологічної експертизи ситуації, що склалася у Карпатському регіоні, включаючй’ оцінку впливу на навколишнє природне середовище, у зв’язку із реконструкцією та спорудженням об’єктів малої гідроенергетики;
подати пропозиції щодо внесення змін до законодавства в частині екологізації «зеленого» тарифу, а також посилення державного регулювання проведення робіт в руслах річок, зокрема гірських та малих;
вжити заходів щодо оновлення даних наукових досліджень гідрологічного режиму річок, карти гідроенергетичного потенціалу та рівня небезпеки виникнення повеней і паводків у регіонах України.
2. Генеральній прокуратурі України здійснити перевірку додержання екологічного законодавства України під час спорудження малих ГЕС у Карпатському регіоні, зокрема щодо погодження відповідних проектів державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.
3. Центральним та місцевим органам виконавчої влади, інвесторам та територіальним громадам призупинити розгортання проектів будівництва малих ГЕС у гірській місцевості до здійснення їх оцінки з точки зору можливого негативного впливу на навколишнє природне середовище, ландшафти та соціально економічні наслідки.
4. Органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади під час планування будівництва малих ГЕС у гірській місцевості приймати рішення з урахуванням комплексного підходу до оцінки вигод і негативних наслідків від їх спорудження, зокрема враховувати вимоги програм протипаводкових заходів у Карпатському регіоні, дотримуватись вимог чинного законодавства України під час прийняття рішень щодо видачі дозволів на проектування та будівництво малих ГЕС.
5. Мінприроди:
вжити вичерпних заходів щодо забезпечення виконання Конвенції Еспо та Орхуської конвенції стосовно об’єктів та програм розвитку відновлюваної енергетики у гірській місцевості, зокрема будівництва малих ГЕС у Карпатах;
провести із залученням громадськості слухання щодо впровадження Карпатської конвенції та вжити заходів до забезпечення реалізації її положень;
разом з Мінкультури, Мінсоцполітики, Мінагрополітики визначити та закартографувати непридатні для нових гідроелектростанцій райони басейнів річок з урахуванням узгоджених та науково обґрунтованих екологічних, культурних і соціальних критеріїв.
6. Міненерговугілля:
визначити під час доопрацювання енергетичної стратегії роль і місце малих ГЕС у енергобалансі нашої держави;
розробити регіональні сценарії збалансованого розвитку енергетики з визначенням ролі гідроенергетики та врахуванням негативних наслідків її розвитку;
подати пропозиції щодо оптимізації, оновлення, відновлення та розширення існуючої інфраструктури ГЕС, використання їх наявного потенціалу з одночасним зменшенням загального впливу на навколишнє природне середовище.
