Позиція “Заганяти в труби гірські річки – неприпустимо”
Володимир Грабовецький, правозахисник, кандидат у народні депутати України по 86-му виборчому округу з центром у місті Долина (входять місто Болехів, Рожнятівський, Долинський та частина Богородчанського районів):
– Ідея з будівництвом міні-ГЕС на Прикарпатті несе велику шкоду Карпатському регіону. В Україні електроенергія й так виробляється у надлишку. Заганяти в труби гірські річки заради збиткової електроенергії, як це сталось в декількох селах Верховинського району, значить знищувати туристичний потенціал Карпат.
Для чого це робиться? Схема проста. В Україні є Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу». Цей закон передбачає обов’язкове придбання електроенергії постачальниками з ряду відновлюваних – альтернативних – джерел, серед яких і міні-ГЕС. Але є нюанс: «зелений тариф» вищий, ніж тарифи на електроенергію, вироблену традиційними електростанціями (тепловими, атомними). Тобто, фактично бізнесмени, котрі ініціювали будівництво міні-ГЕС, зароблятимуть гроші, а українці змушені будуть платити за електроенергію за завищеними цінами. У додаток до цього страждатиме екологія та туризм на Прикарпатті.
Подібна схема була відпрацьована соратниками Віктора Януковича – братами Клюєвими при будівництві сонячної електростанції у Криму. Анонсована як одна з найбільших в світі сонячних станцій, вона, тим не менше, обходитиметься українцям у 51 млн. євро щороку.
Дивлячись на це все з юридичної точки зору, стає зрозуміло, що йдеться не про перехід на альтернативні джерела електроенергії, а про чергову махінацію. Розробка альтернативних джерел електроенергії – питання важливе. Однак до будівництва міні-ГЕС в Україні необхідно підходити дуже зважено. Слід прислухатись до думки екологів. А кінцеве рішення щодо цього має приймати громада на громадських слуханнях. Це передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування». Хоча у нас вже звичною стала практика фіктивних слухань, коли для прийняття рішень потрібен лише протокол про те, що вони відбулись. Згідно законодавства, населення має бути заздалегідь проінформоване про час та місце проведення громадських слухань. Здебільшого, анонси про це поширюються, але у такий спосіб, що громадяни не мають змоги їх побачити. Наприклад, у пізні чи дуже ранні години на телебаченні чи радіо або ж дрібним шрифтом на останніх сторінках комунальних газет. Час для слухань зазвичай теж обирається незручний для громадян – коли ті на роботі чи дома, і навіть не підозрюють, що насправді мають вирішувати надважливу для свого краю справу. А якщо на слухання ніхто не прийшов, то чиновникам дуже легко записати у протокол всі потрібні їм рішенням. У результаті громада надто пізно реагує – аж тоді, коли бачить, що розпочались роботи з будівництва. А на етапі, коли всі необхідні дозволи та документи отримані, змінити щось вже дуже складно.
