Для пересічного українця Єгипет – це країна пірамід та курортів. Хтось ще пригадає шкільний курс географії та історії, і назве ще Александрію, Луксор і нафту.
Але мало хто знає, що Єгипет активно розвиває відновлювальну енергетику, причому не сонячну (попри наявність пустелі і палючого сонця), а вітрову.
Вздовж дороги від Ель Гуни (штучне місто-оазис) до Каїру (столиця держави) час від часу зустрічаються вітряки. Сильні вітри та відносна дешевизна вітряків порівняно з сонячними батареями, і визначили цей вибір.
На даний момент частка вітроенергетики в енергетичному балансі Єгипту становить близько 1% або 145 МВт встановленої потужності (основа місцевої енергетики – ТЕС на нафті, де одержують близько 80% електроенергії), проте у планах довести цю цифру наступного року до 3% (850 МВт), а у 2020 року – до 6% (2750 МВт). Ще 1% у тому ж році має отримуватися на сонячних електростанціях. Для порівняння, на початок 2008 року загальна встановлена потужність на українських ВЕС складала 89 МВт.
Крім вітряків, в Єгипті розвиваються й інші відновлювальні джерела енергії. Наприклад, побудовано завод з переробки рисової соломи в тепло. Місцеві фермери уже не одне століття спалюють її на полях, що в контексті зміни клімату не є екологічним. Ось і вирішила влада за кошти іноземних інвесторів боротися з цією проблемою.
До речі, зміна клімату для Єгипту – не порожній звук. Місцеві жителі не пригадують такого аномально жаркого жовтня, коли температура повітря удень не опускається нижче 30-ти градусів, а вночі становить більше 20°С (хоча ще кілька років тому після заходу сонця було досить прохолодно, що навіть доводилося вдягати куртку).
Крім того, у державі постійно зростають потреби в електроенергії – у готелях, магазинах та вдома у заможних арабів майже цілодобово працюють кондиціонери, тож енерговитрати значні, і саме зелена енергетика має у майбутньому їх покривати.
Підготував Ярослав Загоруй