«Це правда, що в тих місцях, які частково лежать на півночі, водяться зубри. Вони гладкі, неприборкані та надзвичайно люті. Зубри ненавидять людський рід, бо багато хто з них (людей) харчується ними. Шкура у них лимонного кольору. Спереду вони мають розлогі та показні роги, які допомагають їм у бійках та повсякденному житті.»
«Про Сарматію, регіон Європи», Г. Шедель, XV ст.
«Як, а в нас ще лишилися зубри? Чому ж про них нічого не чути, це ж така цінність…»
Реакція одного з зоологів на інформацію про драматичне скорочення поголів’я зубрів на Україні.
Вступ
Коаліцією екологічних організацій України, українською теріологічною школою за підтримки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 2009 рік офіційно оголошений в нашій державі роком зубра. Чому саме зубра? Розкриттю цього питання і присвячено цю статтю.
Глибоко переконаний, що хоча б раз в житті ви чули про існування зубрів та добре уявляєте як виглядає ця велична шляхетна тварина, справжній імператор стародавніх пущ Європи. Адже саме з зубром можна зустрітися на безлічі символів, торгівельних марок тощо. Зубр – єдиний з усієї групи диких биків, які населяли Європу з пліоцену, що дожив до нашого часу.
В 1927 р. зубри в природі були повністю знищені, тільки 52 екземпляри збереглися по різних зоопарках. Лише величезними зусиллями, використовуючи поголів’я зубра, що лишилося, вдалося відновити та повернути цю надзвичайну тварину в колишні місця існування. Зважаючи на свою вразливість, зубр занесений в Міжнародну Червону книгу, Європейський Червоний список, Додаток ІІІ до Бернської конвенції, Червону книгу України, а також Червоні книги та списки сусідніх країн: Росії, Польщі, Білорусі, Литви.
Рис. 1. Зубри живуть стадами до кількох десятків голів в кожному
Станом на січень 2007 р. в Білорусі зубрів нараховується 730, в Росії 380 (350 кавказьких зубрів станом на 2007, що мають домішки крові американських бізонів не враховані), а в Польщі – біля 900.
Втім, в деяких країнах доля зубра розгортається зовсім по іншому. Зокрема практично винищена популяція Болгарії. Різко падає чисельність зубра на Україні: 685 особин у 1992 р., в 1995 р. їх було 659 голів, в 2000 р. – 405 голів, в 2004 – 325 голів, в 2005 р. – 303 особини. Станом на 2007 рік чисельність зубрів скоротилася до 255 голів, загалом за 15 років – втричі. Таким чином, український зубр впевнено крокує до вимирання. Чи можна його спинити?
Вимирання зубра на території України
Зубр є аборигеном України з дуже давніх часів, населяючи більшу частину її території по узбережжя Чорного та Азовського морів, не виключаючи Кримський півострів. Історія цієї тварини на Україні, як і в Європі загалом – це історія постійного переслідування, що мала закінчитися драматичним фіналом. В давньоруських літописах зубри не згадуються, натомість частими є згадки про іншого дикого бика – тура. Втім, така ситуація на думку фахівців пов’язана з тим, що тоді цих двох биків просто не розрізняли. До зубрів і турів в давні часи, незважаючи на повагу до їхньої грізної сили, ставилися виключно як до мисливської тварини, простіше кажучи, як до джерела м’яса та мисливської насолоди. Відомо, також, що велику масу цих тварин вбивали при заготівлі м’яса для війська. Так, силу силенну зубрів та інших тварин було заготовлено для литовсько-польського війська, що збиралося на Грюнвальдську битву в 1410 році.
Як зубр ставав рідкіснішим, він перетворювався на об’єкта виключно елітних полювань. Так, в середньовічних містах Білорусі його рештки трапляються головним чином зі замкових територій.
Вважається, що на території України мешкало два підвиди: біловезький та гірський. Біловезька форма у XVI-XVII ст. напевне була поширена від Дністра до Дону, утворюючи на Поділлі великі стада. Значної чисельності зубри досягали на території Київського воєводства. Останні відомості щодо перебування зубрів у лісостепу та степу стосуються другої половини XVIIІ ст., коли вони згадуються для Поділля та причорноморських степів. Втім, наприкінці XVIIІ ст. зубри зникли зі степової та лісостепової зон України. Точна дата зникнення зубра з українського Полісся не вказується, але це сталося тут не пізніше кінця XVIIІ ст.
З записів Кантеміра (1717 р.) відомо, що гірсько-карпатська форма зберігалася до початку XVII ст. І. Туранін (1972 р.) зазначає, що останній зубр в Мармарошських Карпатах був вбитий у 1814 році, але це повідомлення залишається бездоказовим. За більш конкретними відомостями останній зубр в Карпатах був впольований у 1762 р. Загальне ж зникнення гірського підвиду прийшлося десь на 1790 р. Румунські джерела свідчать, що на Буковині зубри протримались до початку ХІХ ст. Втім, не пізніше початку ХІХ ст. окраса аборигенної фауни Європи – зубр зник з наших теренів. Необхідно відмітити, що винищення зубра наполегливо проводилося і в інших країнах Європи: так зубр ще у ХІ ст. зник зі Швеції.