Болото – казка, болото Видра

Якщо поглянути на мапу Київської області, то на північному її сході, на межі з Чернігівщиною, тягнеться широкий лісовий масив із частою блакитною штриховкою боліт. Ця «болотна» штриховка і є болотом Видра, найбільшим болотом Київської області, фактично по якому і проходить межа між областями. Саме болото і оточуючі його ліси без перебільшення є найглухішими місцями Київської області, за винятком, мабуть, Чорнобильської зони.

Проїхавши маршруткою годину від Поліської автостанції, не всі з нас ще усвідомлювали, в які казково глухі краї потрапили. А дикість цього місця пояснюється кількома обставинами: по-перше, важкодоступністю таки не осушених боліт і оточуючих заболочених лісів, по-друге – наявністю поруч військової частини «Десна» і колишнього військового полігону поруч, і по-третє – відселенням сіл, що розташовувались на лівому березі Дніпра до створення Київського водосховища. В результаті – фактично під боком Києва маємо величезний дикий заболочений лісовий масив.
Ці місця давно знаходяться в полі зору природоохоронців, тому тут не бракує об’єктів ПЗФ. Зі сторони Чернігівської області цей лісовий масив охороняється регіональним ландшафтним парком «Міжрічинський», а зі сторони Київської області розкинулась мережа заказників: Дніпровсько –Деснянський ландшафтний заказник, Журавлиний орнітологічний заказник, нещодавно створений Чернинський заказник. Вже давно існують ідеї створення на базі всіх цих об’єктів ПЗФ Черненського заповідника та НПП «Дніпровсько – Деснянський». Останнім ж досягненням природоохоронної справи тут є створення в жовтні минулого року вже згаданого ландшафтного заказника «Чернинський».
Через важкопрохідність болота Видра зима є оптимальним часом для обстеження навколишніх лісів, оскільки можна безперешкодно (майже) переходити величезне болото в багатьох місцях, тим самим охоплюючи одночасно великі площі як в Чернігівській області (територія Міжрічинського РЛП), так і в Київській (Черненський заказник).
Метою нашого рейду було з’ясування ситуації, що взагалі коїться в цих лісах і болотах. Ми сподівалися знайти побільше гнізд рідкісних птахів, звичайно ж акцентуючи увагу на чорних лелеках і підорликах. Ще нас, звичайно, цікавила ситуація із вирубкою старих масивів лісу.
Може виникнути питання: яка ж вирубка, якщо навколо суцільні природно-заповідні території? Але не все так просто.
Якщо подивитися на площу території, яка входить в Міжрічинський РЛП, душа радіє: 80000 га суцільних лісів і боліт! Але є одне але: як і більшість РЛП в нашій країні, цей об’єкт ПЗФ фактично є фікцією. В заповідну зону цього РЛП входять лише острови в Київському морі та Бондарівське болото – тобто лише кілька відсотків території. Решта ж нічим не відрізняється від звичайного лісгоспу, тут відсутній будь-який охоронний режим. І на ці 80000га – майже повна відсутність штату. Оскільки зараз на базі цього РЛП хочуть створити НПП, важливим є розширення заповідної зони парку. Знахідка рідкісних гнізд може лягти в основу розширення цих площ.
А щодо Чернинського заказника, що був створений менш ніж півроку тому, логічно було очікувати, що природоохоронний режим тут фактично ще не виконується.
Обхід Видри відкрив нам фантастичні реалії. Судячи по численним слідам, тут живе просто неймовірна кількість кабанів і лосів. В багатьох місцях увесь сніговий покрив являв собою суцільне мереживо звірячих стежок і просто слідів; деякі діброви були настільки перекопані кабанами, що нагадували зоране трактором поле по весні. А верби по всьому болоту були акуратно підстрижені лосями. Логічно було сподіватися побачити копитних; і ці сподівання виправдались! Два дні з трьох, які ми провели на болоті, запам’яталися зустрічами численних копитних. Якщо лосі нас вражали своїми розмірами, то кабани чисельністю: вони бігали десятками! Особливо запам’ятався випадок, коли по обидві сторони від нас опинилися аж дві зграї, в кожній з яких було десь до півтора десятка диких свиней! Причому дорослі свині пропускали перед собою весь десяток підсвинків, лише потім поважно втікали слід за ними.
Така велика чисельність копитних завдячується, мабуть, тому, що Чернинський заказник створений на відновлювальній ділянці мисливського господарства «Ошитки», де заборонено полювання. Тварин тут підгодовують і, більше того, ми знайшли три вириті водопої для копитних. Особливо вразив розмір однієї такої водойми; і це при тому, що навколо ж суцільні болота! Власник цих угідь мабуть не відчуває браку грошей, якщо витрачає купу грошей на спорудження водойм серед заболоченого лісу. Ці думки підсилилися, коли вже в Чернігівській області ми знайшли мисливську вежу «елітарного» типу, а над болотом побачили гелікоптер, що довго кружляв болотами на низькій висоті… Хоча, можливо, вертоліт не має відношення ні до полювання, ні до власника цього господарства, але враження склалося само собою…
Але чому ми найбільше раділи, так це численним слідам рисі, що траплялися по обидві сторони болота. А одного разу знайшли одразу пару слідів, причому одна з рисей залізла і сіла на повалену годівницю для копитних! Це не може не піднімати настрій; значить, що в цих лісах живе як мінімум одна пара рисей (хоча, мабуть, таки більше)!
Довго ми не могли знайти вовчих слідів. І лише в одному з найглухіших місць на болоті нам трапилась парочка вовчих слідів. Особливо вражали розміри слідів одного з вовків. Потім ще кілька разів нам траплялись їхні сліди, але було схоже, що вовки тут знаходяться під сильним пресом з боку мисливців.
Щодо пошуку гнізд, нам вдалося знайти одне гніздо чорного лелеки, кілька невизначених гнізд (чи то канюк, чи яструб..). Більш ніж скромний результат, враховуючи що більшу кількість гнізд ми знайшли на протязі 15 кілометрів річки Таль пару тижнів тому! Можливо, це тому, що нам щастило ходити переважно молодими чагарями, а старовікові ліси ми часто випадково оминали. Але чим ще запам’яталось нам це болото – це орланами-білохвостами, що, за висловом нашого командира, «літають як ворони». Дійсно, не знаю, де ще можна так часто бачити молодих білохвостів, що кружляють низько над вашими головами понад невисоким лісом. Годуючись на незамерзлих ділянках Київського водосховища, на ніч вони, напевно, збираються в цьому лісі. Десь тут вони і гніздяться.
А щодо власне вирубування… Якщо брати заболочені лісові масиви, нових вирубок ми не помітили, і весь ліс являє собою суцільні старо- і середньовікові чагарі, інколи штучного походження. А ось щодо підвищених сухих ділянок, особливо в Черненському заказнику, вони виявились достатньо порубаними. Типове лісове господарство з численними вирубками. Але попри все тут збереглося багато масивів старовікового лісу, а в одній з дібров тут зазначається наявність рідкісної орхідеї – венериних черевичків. І який ж був наш подив, коли саме в цій ділянці лісу ми знайшли лісосічні стовпчики з позначками майбутньої суцільної вирубки! Схоже, в чергове повторюється ситуація, коли проголошення території об’єктом ПЗФ зовсім не означає про початок дії природоохоронного режиму.
Якщо ж брати територію Міжрічинського РЛП, в наше поле зору потрапила неймовірна по своїй безвідповідальності і безгосподарності вирубка. На кількох гектарах ліс був частково повалений, дерева складені штабелями…і забуті кілька років тому. Давно такого не доводилося бачити: і ліс погубили, і деревину загубили. В думці промайнув жарт, що так лісники дбають про наявність в лісі мертвої деревини..
В результаті всього побаченого склалося двозначне враження. З одної сторони – казковий дикий край, багатий кабанами і лосями, де полюють рисі і вовки, гніздяться чорні лелеки і літають білохвости… З другої сторони – суто фіктивний захист лісів від вирубування існуючими об’єктами ПЗФ та існування «панських» мисливських угідь на територіях природно-ЗАПОВІДНОГО фонду. І чомусь виникла думка, що неабияка дикість цього краю та чисельність копитних в ньому є результатом перш за все природних умов даної території, аніж природоохоронного режиму. Тому у нас лишається ще багато роботи для того, щоб можна було сміливо називати ці болота і ліси заповідними у повному смислі цього слова, і першим етапом цього стало написання звернень у відповідні інстанції для притягнення до відповідальності винних у цьому безладі. Чекаємо на відповідь).