RSS

Розташування: Територія проектованого заказника розташована в межах Матвіївської та Калінінської сільської ради Свердловського району та Нагольно-Тарасівської селищної ради Ровеньківського району Луганської області: на північний-схід від с. Нагольно-Тарасівка у верхній течії р. Нагольна та двох її приток. До ділянки прилягають села Кисельово на півночі, Антракоп на сході та Березівка на південному сході.

До складу проектованого заказника входять урочища «Синя скеля», «Нагольнянський Байкал» та «Катюшина балка», в межах якої розміщена овіяна місцевими легендами Катюшина криниця.

Згідно з описом меж, площа заказника повинна скласти 1070 га.

Землекористувачами території пропонованого заказника є Матвіївська та Калінінська сільські ради Сверловського району та Нагольно-Тарасівська сільська рада Ровеньківського району Луганської області.
Розташування, геологічна будова і рельєф

За фізико-географічним районуванням України (Попов, Маринич, Ланько, 1986; Маринич, Шищенко, 2006) територія проектованого заказника належить до Кринксько-Нагольчанського району, Донецької височинної фізико-географічної області, Донецького північно-степового краю, Північної степової підзони, Степової зони.

У геологічній будові ділянки проектованого заказника приймають участь відклади докембрійського, палеозойського (девон, карбон, перм), мезозойського (тріас, юра, крейда) та кайнозойського (палеоген, неоген, антропоген) віку. Осадові відклади карбону, що утворилися у геосинклінальних умовах досягають потужності 12 000 м. Вони представлені пісковиками, вапняками сланцями та вугіллям (близько 250 пластів). На відкладах карбону залягають палеогенові та неогенові відклади, які в свою чергу перекриті лесами та лесовидними суглинками, пісково-глинистим алювієм антропогенового періоду. Територія розташована у межах древньої складчастої структури Герцинського орогенезу, ускладнену розривними порушеннями (скидами та насувами), а також складчато-бриловими рухами юрського, крейдового та третинного періодів. Геотектонічні процеси супроводжувались проявами вулканізму, що призвело до утворення у потужній осадовій товщі різноманітних жильних порід. Складна історія геологічного розвитку ділянки проектованого заказника зумовила багатство мінерального складу гірських порід різного віку, які повсюдно у межах даної території виходять на денну поверхню, оскільки вона сильно розчленована мережею річок, ярів та балок. Виходи гірських порід значно впливають на специфіку біотопів, є середовищем існування для багатьох видів флори та фауни, а також становлять естетичну та наукову цінність.

У тісному зв’язку з геологічною будовою та тектонікою сформувався складний та досить різноманітний рельєф проектованого заказника. Ділянка розташована у межах Нагольного кряжу, утвореного вапняками та пісковиками карбону, її поверхня сильно розчленована густою мережею річкових долин, глибоких балок та ярів. Густота яружно-балкової мережі становить понад 0,75 км/км2, густота річкової мережі – 0,49-0,51 км/км2. Отже найпоширенішим на території проектованого заказника є яружно-балковий тип місцевості. Також трапляються останцеві-гривисті та карстові місцевості. На території багато виходів вапнякових і пісковикових порід.

Найпоширеніший на території заказника яружно-балковий тип місцевості, також трапляються останцеві-гривисті та карстові місцевості, з виходами вапнякових і пісковикових, мармуроподібних і гранітних порід. Схили вкриті степовою рослинністю. Значною мірою рослинний та тваринний світ території проектованого заказника зумовлений специфічним рельєфом, гідрологічним режимом та геологічною основою.
Кліматичні умови

Клімат проектованого заказника більш континентальний порівняно з рештою території України, що пояснюється розташуванням на крайньому сході. Значний вплив на клімат має рельєф, з високим гіпсометричним положенням та розчленованістю поверхні пов’язане пониження температур, збільшення кількості опадів, періоду снігового покриву, днів з хуртовинами, ожеледицею та туманами. Середньорічна температура повітря 7,80С. Середня температура липня +220С, січня -70С. Середня тривалість безморозного періоду – 155-175 днів. Середньорічна кількість опадів складає 410-540 мм, суми опадів значно змінюються залежно від року.  Коефіцієнт зволоження становить 1,0-1,2.
Гідрологічна мережа

Територію проектованого заказника у напрямку з північного сходу на південний захід перетинає р. Нагольна – ліва притока р. Міус (басейн Азовського моря). У межах заказника протікає дві праві притоки і одна притока другого порядку р. Нагольна. Основним джерелом живлення річок є підземні води. Стійке живлення протягом року здійснюється притоком підземних вод кам’яновугільних та мезо-кайнозойських відкладів. Характерною особливістю режиму річок є високий весняний паводок (інтенсивний підйом води у результаті танення снігу), низька стійка літньо-осіння та зимова межень, яка часто порушується паводками та підвищенням рівня води під час відлиг. У посушливі роки річки можуть пересихати.
Ґрунтові умови

Типовими ґрунтами у проектованому заказнику є чорноземи звичайні мало гумусні, у заплавах річок також трапляються чорноземно-лучні ґрунти. На схилах річкових долин та балок ґрунти малопотужні.
Господарське використання

Переважна частина території проектованого заказника використовується як пасовище або взагалі не має господарського використання з причини складного рельєфу. З півночі на південь через територію проектованого заказника проходить лінія електропередач та  асфальтована дорога між с. Нагольно-Тарасівка та с. Кисельово.
Біологічне різноманіття

Завдяки такому своєрідному та добре розвиненому рельєфу загалом на Донецькому кряжі збереглося багато реліктових видів флори та фауни. Чимало середземноморських видів безхребетних, що характерні переважно для Кавказу, Криму, Малої Азії та Балканського півострову, мають тут ізольовані острівні частини ареалу, та, імовірно, є пліоценовими реліктами (Медведев, 1957). Схожу картину демонструє характер рослинності Донецького кряжу – багато зареєстрованих тут видів не характерні для Східноєвропейської рівнини та спільні лише з Кавказом і Кримом (Бурда, 1991).
Рослинність та флора

Рослинність цієї території представлена степовими угрупованнями на схилах різного ухилу великої балочної системи. Наявні кам’янисті відслонення. В залежності від висоти поширення від днища балки вгору по схилу наростає ксероморфність ценозів. Днища балок представляють собою порослі деревною та чагарниковою рослинністю зелені коридори. Подекуди трапляються цінні ділянки байрачних лісів з неморальних порід. За геоботанічним районуванням об’єкт відноситься до Першотравнево-Тельманівського району Жданівського округу, смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів Приазовсько-Причорноморської підпровінції, Причорноморської (Понтичної) провінції, Європейсько-Азіатської степової області.

Флора характеризується наявністю більш ніж 200 видів судинних рослин, серед яких значною є участь типово-степових видів едифікаторів. Це, перш за все, степові злаки: типчак, житняк гребінчастий, тонконіг вузьколистий, а також рідкісна червонокнижна ковила волосиста (Stipa capillata L.). Останній вид формує рослинне угруповання, внесене до Зеленої книги України. Ще одним типово степовим видом є мигдаль степовий або бобчук, що утворює на досліджуваній території низенькі чагарникові зарості, які надзвичайно мальовничо квітують навесні.

В весняному аспекті степових схилів трапляються численні ефемероїди, зокрема рідкісні червонокнижні види: горицвіт весняний (Adonis vernalis L.), сон-трава лучна (Pulsatilla pratensis s.l.), шафран сітчастий (Crocus reticulatus автори?), тюльпани змієлистий (Tulipa ophyophylla Klok et Zoz.) та дібровний (Tulipa quercetorum Kolk. et Zoz.), а також півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia L.). Великі повночленні популяції цих видів є великим скарбом тутешніх степів, адже на більшій частині території колишньої степової зони їх безповоротно втрачено. Флористичне ядро тутешніх степів формують типові для степової зони України види: льонок звичайний (Linaria vulgaris Mill.), льонок дроколистий, молочай Сігієрів (Euphorbia segueriana Neck.), степовий (Euphorbia stepposa Zoz.), та лозний (E. virgultosa Klok.), сокирки волотисті (Consolida paniculata (Host.) Schur.), миколайчики рівнинні (Eryngium campestre L.), підмаренник плаский (Gallium humifusum Bieb.), люцерна румунська (Medicago romanica Prod.), перстач сріблястий (Potentilla argentea L.), чина бульбоносна, запашний горошок (Lathyrus tuberosus L.), морква дика (Daucus carota L. ), Дивина борошниста (Verbascum lychnites L.), хондріла ситниковидна (Chondrilla junicea L.), полин сантонінський (Artemisia santonica L.), волошка розлога (Centaurea diffusa Lam.), жовтозілля Якоба (Senecio jacobaea L.), перстач сіруватий (Potentilla canescens Bess.), деревій майже-звичайний (Achillea submillefolium Klok. et Krytzka), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia L.), пирій середній (Elytrigia intermedia (Host) Nevski), зубниця звичайна (Odontites vulgaris Moench), в’язіль різнобарвний (Coronilla varia L.), берізка польова (Convulvulus arvensis L.), петрів-батіг звичайний (Cichorium intybus L.), латук татарський (Lactuca tatarica (L.) C.A. Mey.), буркун білий (Melilotus albus Medik.), шавлія дібровна (Salvia nemorosa L.), ефіопська (Salvia aethipopis L.), похилена (Salvia nutans L.), залізняк бульбоносний (Phlomis tuberosа L.), підмаренник російський (Gallium ruthenicum Willd.), полин гіркий (Artemisia absinthium L.), самосил білоповстистий (Teucrium polium L.) та гайовий (T. chamaedrys L.), живучка хіoська (Ajuga chia Schreb.), різуха звичайна (Falcaria vulgaris Bernh.), гоніолімон татарський (Goniolimon tataricum (L.) Boiss.) та ін.

Виходи скелястих порід затінені чагарниками створюють сприятливі умови для існування папоротей, таких як аспленій північний (Asplenium septentrionale (L.) Hoffm), зокрема у с. Нагольно-Тарасівка, балка Наташкіна за 23.08.1980, В.В. Кучеревський, Р.І. Бурда, DNZ) та пухирник ламкий (Cystoperis fragilis (L.) Bernh.) а також арума видовженого (Arum elongatum Stev.). Обидва види папоротей охороняються на території Луганської області. Окрім того чисельні повночленні популяції утворюють тут такі рідкісні види, як гіацинтик блідий (Hyacentella leucophaea (C. Koch) Schur.), півники низькі (Iris pumila L.) та горицвіт волзький (Adonis wolgensis Stev.).

З рідкісних в видів, що охороняються на території Луганської області на території проектованого заказника у складі літніх степових травостоїв виявлено синяк плямистий (Echium maculatum L.), чистець прямий (Stachys recta L.), холодок багатолистий (Asparagus polyphyllos Stev.) та белевалія сарматська (Bellevalia sarmatica (Georgi) Woronow). За літературними даними тут відомі ушанка гранітна (Otites hellmannii (Claus) Kulcz.) Луг. обл., Свердловський р-н, окол. с. Нагольна Тарасівка, на вапнякових схилах вздовж р. Нагольна (24.08.1961, О.М. Дубовик, KW; 10.06.1974, С.М. Зиман, KW), (Hyacinthella pallasiana (Stev.) Losinsk.), с. Нагольна-Тарасовка 05.05.2003, О.М. Конопля, Гербарій ЛНПУ), ковила гранітна (Stipa granitica Klokov) Луг. обл., Антрацитівський р-н, окол. с. Нагольна-Тарасівка (8.06.1972, Д.С. Івашин, DNZ)

В межах степової зони особливу цінність мають рослинні комплекси байрачних неморальних лісів з домінуванням дуба череватого (Quercus robur L.), у весняному покриві яких присутні рідкісні види ефемероїдів: червонокнижний рябчик руський (Fritillaria ruthenica Wikstr.) та регіонально-рідкісні види: ряст ущільнений (Corydalis solida (L.) Clairv.), проліска сибірська (Scilla sibirica Haw.) та анемона жовтецева (Anemonoides ranunculoides (L.) Holub). Тут також трапляється червонокнижний тюльпан дібровний (Tulypa quercetorum). В затінених ділянках неморальних байрачних лісів зростає також щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott.).

В затінку травостою існує моховий покрив, на степових схилах також трапляються колонії синьо-зеленої водорості – ностока (Nostoc commune Vauch.).

Між каменистими виходами та на степових ділянках трапляється єдина степова голонасінна рослина – ефедра двоколоскова (Ephedra dystachya L.)

Зважаючи на непорушність всіх основних складових степової рослинності територія об’єкту заслуговує на ретельну охорону.

Лишайники. У результаті комплексного вивчення степових біотопів між с. Антракоп і Березівка Свердловського р-ну Луганської області, було зібрано ліхенологічний матеріал (збір О.В. Василюка, 17-18.04.2010), що дозволило визначити 28 видів наземних (епігейних) лишайників. Епігейні лишайники у своєму поширенні приурочені до  степових  ценозів,  що  збереглися  на  Донецькому  кряжі  лише  у “неугіддях” –  вздовж  схилів  річкових  долин  і  балок,  на  ділянках кам’янистих  степів,  між  гривистими  відслоненнями  порід.  Наземні лишайники  відіграють  надзвичайно  важливу  роль  у функціонуванні  степових  ценозів –  разом  із  водоростями,  мохами  і  грибами вони  утворюють «живий»,  або «біологічний», наземний  покрив (Бойко та ін. 1984). Як  компонент «біологічного» ґрунтового  покриву,  лишайники  сприяють  зменшенню  впливу  дії  ерозійних процесів  на  ґрунти,  та  позитивно  впливають  на  гідрологію  і  стабільність ґрунтового  покриву (Belnap, 1993, 1995).  Отже,  відтворення  степових  ценозів залежить у першу чергу від ґрунтового біопокриву, провідне значення у якому належить  епігейним  лишайникам.

Наземний лишайниковий покрив степових балок між с. Антракоп і Березівка є унікальним. Для деяких видів лишайників (Cladonia deformis (L.) Hoffm., Cladonia phyllophora Ehrh. ex Hoffm., Cladonia verticillata (Hoffm.) Schaer.) вказана степова балка є єдиним місцезростанням на Донбасі, інші види (Cladonia subulata (L.) Weber ex F.H. Wigg., Diploschistes muscorum (Scop.) R. Sant., Trapeliopsis granulosa (Hoffm.) Lumbsch) є надзвичайно рідкісними для степових ценозів Донецького кряжа. Нарешті, найцікавішою знахідкою на вказаній території є Cetraria steppae (Savicz) Kärnef. – вид Червоної книги України (1996, 2009), що трапляється в Євразії, а у степах України знаходиться на західній межі ареалу. Вид також занесений до Червоної  книги  РФСР (Красная книга… 1988) як  вразливий,  що знаходиться  під  загрозою  зникнення. Спорадично вид трапляється на півдні України, але очевидно вже зник у степах Одеської області (Назарчук 2007). На Донецькому кряжі найближчі до обстеженого регіону місцезростання виду, відомі з літератури з Антрацитівського  р-ну («Нагольний  кряж»,  на  правому  березі  річки, зібр. М.І.  Котов, 1925) і Ровеньківської міської ради («по  сланцях  поблизу  с.  Ровеньки, збір. Є.М. Лавренко, 1927). Цілком можливо, що степова балка між с. Антракоп і Березівка Свердловського р-ну репрезентує останці популяції Cetraria steppae, що відома тут вже близько століття.

Отже, збереженість наземних лишайників, важливих для функціонування степових ценозів у балці між с. Антракоп і Березівка, а також представленість виду Червоної книги України – Cetraria steppae – вказує на нагальну необхідність охорони вказаного локалітету.
Фауна

Комахи. Значна площа урочища та поєднання кількох типів рослинності створює тут сприятливі умови для існування фауни природного степового комплексу. На території балки зустрічаються комахи, занесені до Червоної книги України: подалірій (Iphiclides podalirius L.), махаон (Papilio machaon L.), бджола-тесляр фіолетова (Xylocopa violaceae L.), дибка степова (Saga pedo Pallas), вусач земляний-хрестоносець (Dorcadion equestre), красик веселий (Zygaena laеta Hübner). Однак, на території проектованого заказника очікується виявлення значно більшої кількості видів рідкісних видів комах. Такі припущення базуються на тому, що саме завдяки збереженим ділянкам Донецького кряжу, на території Луганської області наразі фіксується найбільша кількість степових видів тварин (переважно комах), занесених до Червоної книги України, ніж  в будь-якій іншій області. Так, 54 види (з 543 занесених до Червоної книги України) є суто степовими і зустрічаються  на Луганщині. Два з них зустрічаються лише у Луганській області. Інформація про це офіційно передана Інститутом зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (лист №114/70), Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Луганській області та Луганської обласної державної адміністрації (лист №114/40/11 від 09.12.2010). Дослідження фауни комах на території проектованого заказника планується продовжити у 2010 та у подальші роки.

Амфібії та плазуни. Територію об’єкту заселює 2 види амфібій: часничниця  (Pelobates fuscus Laur.)  та зелена ропуха  (Bufo viridis Laur.), що охороняються Бернською конвенцією. З поширених на трав’янистих  схилах плазунів прудка ящірка (Lacerta agilis L.) охороняється Бернською конвенцією, а рідкісна неотруйна змія жовточеревий полоз (Hierophis caspius Gmelin) – Червоною книгою України. Крім того, в байрачних  лісах вздовж р.Нагольна та її приток поширений і водяний вуж (Natrix tessellate Laur.). Під час експедиції  до урочища навесні 2010 року зафіксовано розмноження цього виду. Тут також можливі знахідки таких червонокнижних видів як мідянка (Coronella austriaca Laur.), візерунковий (Elaphe dione Pallas) та сарматський полози (Elaphe sauromates Pallas) та степова гадюка (Vipera ursinii renardi Schwarz).

Птахи. Багатим є різноманіття степових птахів. Зокрема туту зустрічаються бджолоїдка звичайна (Merops apiaster L.), жайворонок малий (Calandrella cinerea Gmelin), жайворонок сірий (Calandrella rufescens Gmelin), жайворонок степовий (Melanocorypha calandra L.), жайворонок білокрилий (Melanocorypha leucoptera Pallas), жайворонок чорний (Melanocorypha yeltoniensis J.R.Forster), жайворонок рогатий (Eremophila alpestris Gmelin). Наявність деревно-чагарникових заростей, майже непролазних для людини, та справжніх байрачних лісів створює тут сприятливі умови для гніздування цілого ряду птахів: трав’янки лучної (Saxicola rubetra L.), жулана звичайного (Lanius collurio L.), чорнолобого сорокопуда (Lanius minor L.) та вівсянки звичайної (Emberiza citrinella), а також зозулі (Cuculus canorus L.), зяблика (Fringilla coelebs L.), соловейка західного (Luscinia megarhynchos Brehm) тощо. На землі під кущами зрідка можна побачити дрімлюгу. Усі ці птахи охороняються Додатком ІІ Бернської конвенції. Також тут зустрічаються великі хижаки: великий (Accipiter gentilis) та малий яструби (Accipiter nisus L.), канюк звичайний (Buteo buteo L.) та боривітер звичайний (Falco tinnunculus) сіра сова (Strix aluco L.), (всі ці виду входять до Додатку І Бернської конвенції).
Поблизу водотоку р. Нагольна годуються сіра чапля (Ardea cinerea L.), бугай (Botaurus stellaris L.).

Ссавці. Тутешні угіддя напрочуд сприятливі для мисливської фауни: дикого кабана (Sus scrofa L.), вовка (Сanis lupus L.), лисиці (Vulpes vulpes L.), єнотовидного собаки (Nyctereutes procyonoides Gray), зайця європейського (Lepus europaeus Pallas), а також дрібніших тварин: ласки (Mustela nivalis L.), кам’яної куниці (Martes foina Erxl.) та червонокнижного чорного тхора (Mustela putorius L.). Також на території проектованого заказника зустрічається рідкісний червонокнижний звір – перегузня (Vormela peregusna Geuld.), виявлення якого навесні 2010 року викликало особливий інтерес науковців. Планується подальше вивчення виду на цій території. Серед дрібних тварин можливою є знахідка таких раритетних видів, як мишівка степова (Sicista subtilis Pallas), сліпачок (Nannospalax leucodon Nordmann) та строкатка (Lagurus lagurus) (ЧКУ). На території проектованого заказника поширені також рідкісні кажани – нічниця ставкова (Leuconoe dasycneme Findley) та кажан пізній (Eptesicus serotinus Schreb).
Інформація про фауну урочища відома серед науковців та вже зараз частково включена до бази даних Державного кадастру тваринного світу України.
Екологічна мережа

Територія проектованого заказника відіграє значну роль у схемі екологічної мережі. Враховуючи значну площу території цієї частини Донецького кряжу, воно посідає місце ключової  території на схемі екологічної мережі та індикативній карті природності території України, що була розроблена в НАН України у 2007 р. Разом з тим, створення заказника стане прямою реалізацією задач, поставлених у Регіональній цільовій програмі розвитку екологічної мережі Луганської області на 2010-2020 роки, що надає особливого значення охороні природних степових екосистем та місць поширення видів флори і фауни, що знаходяться під охороною. Крім того, територія проектованого заказника порівняно слабко трансформована під дією антропогенних факторів. Таким чином, в майбутньому саме вона може стати джерелом відновлення популяцій рідкісних видів на прилеглих територіях.
Історико-культурне значення території

Селище міського типу Нагольно-Тарасівка. Засноване козацьким генералом Амвросієм Луковіним 1775 р. як слобода Нагольно-Луковіна. У джерелах того часу зустрічається назва Нагольна, Луковіна, Нагольна-Луковіна від назви місцевої ріки Нагольна і прізвища засновника. У 1785 р. у слободі мешкало 248 людей, у джерелах їх етнічно відносять до малоросів. В 1788 р. на кошти сина Амвросія Луковкіна була побудована Успенська церква, тепер – Свято-Успенський храм. В 1801 р. у слободі проживало 590 чол. (тобто за 16 років їх кількість збільшилась вдвоє). В 1884 р. слобода отримала статус села, сюди переселилася частини людей з села Тарасівка Ростовської губернії. Назва змінилася: до назви місцевої ріки Нагольна тепер додається назва села Тарасівка, звідки переселилася сюди частина населення. В 1938 р. село отримує статус селища міського типу. Почесними громадянами селища Нагольно-Тарасівка є Кузьменко Анатолій Федорович (1925-1984 рр.), Лядський Ілля Олександрович (1927-2002 рр.), Богачов Василь Іванович.

Висновки
Територія проектованого заказника відіграє роль природного ядра екологічної мережі – ділянки посеред антропогенно-трансформованих земель, що характеризується підвищеним біорізноманіттям та є місцем зосередження видів, занесених до Червоної книги України. Саме тому територія урочища потребує надання їй статусу території природно-заповідного фонду – ландшафтного заказника місцевого значення (робоча назва –  “Нагольний Кряж”)  на площі 1070 га з додержанням на його території наступних вимог:
1. Заборона будівництва, прокладання комунікацій;
2. Заборона розкладання багать, засмічування та забруднення території;
3.  Заборона збирання та нищення в інший спосіб об’єктів рослинного та тваринного світу (у т.ч. збір лікарської сировини);
4. Заборона сворення штучних лісових насаджень;
5. Заборона випалювання сухої рослинності;
6. Заборона створення ставків та меліорації;
7. Заборона вирубування байрачних лісів, зокрема санітарні рубки;

Допускається на території заказника проведення екскурсій, наукових досліджень, роботи по упорядкуванню та розчищенню джерел, регульоване випасання худоби.

Використані джерела:

Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры. – К.: Наук. думка. – 168 с.
Красная книга Белгородской области. Редкие и исчезающие растения, грибы, лишайники и животные. Официальное издание / общ. науч. ред. А.В. Присный. – Белгород, 2005. – 532 с.
Красная книга РСФСР. Растения / [отв. ред. А. Л. Тахтаджян]. – М.: Росагропромиздат, 1988. – 590 с.
Маринич О.М.,  Шищенко П.Г. Фізична географія України. – К.: Знання, 2006. – 511 с.
Медведев С.И. Опыт эколого-зоогеографического районирования Украины на основе изучения энтомофануы // Ученые записки Харьковского университета, 89. Труды НИИ биологии и биологического факультета. – 1957. – 27. – С. 5-26.
Участие бессосудистых растений в демутации Днепровских песков / М. Ф. Бойко, Ю.  А.  Войтюк,  С.  Я.  Кондратюк,  И. Ю.  Костиков //  Проблемы общей и молекулярной биологии. – Вып. 3. – К., 1984. – С. 78–82.
Физико-географическое районирование Украинской ССР/ Под ред. В.П.Попова, А.М. Маринича, А.И. Ланько. – К.: КГУ, 1986. – 683 с.
Шиков Е.В. Фауна населенных пунктов Валдайской возвышенности и сопредельных территорий // Зоологический журнал. – 1979. – Т. 58, вып. 7. – С. 969-976.
Червона книга України. Рослинний світ / [відп. ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко]. – К.: Укр. енциклопедія, 1996. – 608 с.
Червона книга України. Рослинний світ/ за ред. Я.П. Дідуха — К.: Глобалконсалтинг, 2009.– 900 с.

Завідуючий Відділу моніторингу та охорони
тваринного світу Інституту зоології
ім. І.І.Шмальгаузена НАН України, к.б.н.                                                             Костюшин В.А.

Пров. інж. Відділу моніторингу та охорони
тваринного світу Інституту зоології
ім. І.І.Шмальгаузена НАН України                                                                        Василюк О.В

Координатор роботи зі створення об’єктів
природно-заповідного фонду
Національного екологічного центру України, к.б.н.                                             Парнікоза І.Ю.

М.н.с. відділу ліхенології та бріології
Інституту  ботаніки ім. М.Г.Холодного
НАН України, к.б.н.                                                                                                 Надєіна О.В.
Аспірант Інституту географії НАН України                                                         Сломінська Л.C