українською
Одним з об’єктів, що являє величезну наукову і природоохоронну цінність, є виявлений нещодавно на Луганщині масив псаммофитного степу площею 6,5 тис. га.
Починаючи з 2006 р. співробітниками Луганського природного заповіднику проводилась робота з організації тут нового заповідного філіалу. В результаті, Указом Президента України (№ 1169 від 17 грудня 2008 р.) створено нове відділення заповіднику – Трьохізбенський степ на площі 3281 га.
Тим самим територія Луганського заповіднику збільшилась більш ніж в 2,5 раз, після розширення його площа склала 5403 га. Тепер заповідник складається з чьотирьох відділень: Станично-Луганске – 498 га, Стрільцівський степ – 1035 га, Провальський степ – 575 га, Трьохізбенський степ – 3281 га.
Нова заповідна ділянка розташована на території Слов’яносербського і Новоайдарського районів Луганської області, на землях колишнього Трьохізбенського військового полігону. У фізико-географічному відношенні територія являє собою фрагмент піщаної надзаплавної тераси середньої течії р. Сіверський Донець. Заповідна ділянка знаходиться на півночі від сіл Трьохізбенка і Кряковка Слов’яносербського району Луганської області. З заходу і північного сходу його територія обмежена висадженими соснами на піщаній орені Сіверського Дінця. Рел’єф території, що охороняється, вирівняний, хвилястий, з окремими підвищеннями до 100–110 м. н.р.м. (піщані дюни в яру Бараній шпиль). Ландшафт типово лісостеповий.
Найбільша цінність створеного заповідного відділення полягає в псамофітних степах. Це один з останніх великих фрагментів в Україні, що зберігся в первозданному стані, не засаджений культурами сосни. Псамофитні степи представлені тут комплексом фітоценозов з різною структурою і складом, що відповідає різним стадіям заростання пісків. Найбільше розповсюдження мають групування з домінуванням вівсяниці Беккера і тонконога піщаного, також тут представлені рослинні угруппування з участю вейніка наземного, осоту колхідського, житняків Лавренко і донського, пирея хвилєносного, полевиці піщаної. Велику цінність мають угруппування ковили дніпровської (Stipa borysthenica) – ці спільноти охороняються Зеленою книгою України. У складі позначених угрупувань росте велика кількість рідкісних і ендемічних рослин: хрестовнік дніпровський (Senecio borysthenicus), глід український (Crataegus ucrainica), гвоздика ростопирена (Dianthus squarrosus), воловік Попова (Anchusa popovii), житняк Лавренко (Agropyron lavrenkoanum), ясменнік пахучий (Asperula graveolens).
На пониззях серед піщаного степу формуються засолені луки, у складі котрих виявлені популяції представника плауноподібних – лікоподіелли заливаємої (Lycopodiella inundata) – рослини з Червоної книги України (вважалась, що вона щезла з території Луганської області). Подекуди на піщаних дюнах утворився суцільний покрив лишайників з домішкою рідкісних у степовій частині України бореальних зелених мхів.
Велику цінність являють природні колки, сформовані осикою, тополею білою і березою. Значне розповсюдження мають угрупування чагарникових верб – розмаринолистої і гостролистої (шелюги), котрі ростуть на піщаних субстратах.
На території Трьохізбенського степу відмічено велику кількість рослин, занесених до Червоної книги України і європейського Червоного списку. Це ковила дніпровська (Stipa borysthenica), волошка первісногерберів (Centaurea protogerberi), простріл чорніючий (Pulsatilla nigricans), рябчики малий і руський (Fritillaria meleagroides, F. ruthenica), птахомлічник Буше (Ornithogalum boucheanum), фіалка Лавренко (Viola lavrenkoana) і ін. Нове відділення заповіднику – місце зростання великої кількості цінних лікарських рослин (цмину піщаного, звіробою, душиці, декількох видів гліду і шипшини).
Своєрідність тваринного світу нового філіалу визначає, перш за все, картатість фауни, в котрій суміщені степові, лісові і лучні види.
Одним з фонових видів ссавців є рідкісна для України звичайна сліпушонка (Ellobius talpinus). В межах України цей раніше широко розповсюджений степовий вид зберігся тільки у Криму і Луганській області. Основними причинами скорочення ареалу стали розорення степів і створення штучних монокультур сосни на ділянках мешкання сліпушонки. Трьохізбенський полігон, захистивши від розорювання великий масив піщаного степу, виявився свого роду прихистком, де зміг зберегтися цей гризун.
На території заповіднику помічені заєць-русак, звичайна полівка, курганчикова миша, лисиця, вовк, борсук, ласка. З ратичних постійно мешкають козуля і кабан, однак можливі заходи оленів і лося з боку заплавних лісів рік Айдар і Сіверський Донець. Також припускається мешкання рідкісних для України степових видів – вухастого їжака (Hemiechinus auritus), великого тушканчика (Allactaga major), перев’язки (Vormela peregusna), степового тхора (Mustela eversmanni), внесених до Червоної книги України.
В фауні птахів присутні як степові, так і лісові види. У піщаному степу фоновими видами є жайворонок польовий і хохлатий, трясогузка біла, полевий коник, куріпка сіра, перепілка. До колків і чагарникових заростей прив’язані фазан, яструби тетерев’ятник і перепелятник, канюк, звичайна пустельга, ухаста сова, козодой, удод, сіра ворона, сіра славка, зяблік, сорокопут-жулан, садова вівсянка і ін.
Колись звичайним видом для псамофитних степів надзаплавних терас Сіверського Дінця була авдотка (Burhinus oedicnemus). Цілком вирогідно, що і в наш час цей вид, занесений до Червоної книги, гніздується на території заповідника. Припускається гніздування і інших рідкісних видів – таких, як огар (Tadorna ferruginea), лучний лунь (Circus pygargus), тювік (Accipiter brevipes), орел-карлик (Hieraaetus pennatus).
Фауна плазунів Трьохізбенського відділення представлена ящіркою різнокольровою, ящіркою прудкою, вужом звичайним, і ін. Можливе проживання гадюки степової (Vipera ursinii renardi) і мідянки (Coronella austriaca).
В цілому, організація нового заповідного філіалу дозволяє зберегти степові природні комплекси долини Сіверського Дінця від сільськогосподарського освоення, що в такому щільнонаселеному регіоні невпинно відбулося б після закриття полігону.
Т.В. Сова, В.А. Мороз, С.В. Галущенко
(Луганський природний заповідник, Луганськ),
М.Ю. Русин
(Інститут зоології НАНУ, Київ)
Контакт:
Тетяна Вікторівна Сова, директор
Луганський природний заповідник
УКРАЇНА 93602 Луганська область,
смт Станіца-Луганська, вул. Рубіжна, 95
Тел.: (06472) 5-23-91
E-mail: lug.zapovidnuk@mail.ru
на русском
Одним из объектов, представляющих огромную научную и природоохранную ценность, является выявленный недавно на Луганщине массив псаммофитной степи площадью 6,5 тыс. га.
Начиная с 2006 г. сотрудниками Луганского природного заповедника проводилась работа по организации здесь нового заповедного филиала. В результате, указом президента Украины (№ 1169 от 17 декабря 2008 г.) создано новое отделение заповедника – Трехизбенская степь на площади 3281 га.
Тем самым территория Луганского заповедника увеличена более чем в 2,5 раза, после расширения его площадь составила 5403 га. Теперь заповедник состоит из четырех отделений: Станично-Луганское – 498 га, Стрельцовская степь – 1035 га, Провальская степь – 575 га, Трехизбенская степь – 3281 га.
Новый заповедный участок расположен на территории Славяносербского и Новоайдарского районов Луганской области, на землях бывшего Трехизбенского военного полигона. В физико-географическом отношении территория представляет собой фрагмент песчаной надпойменной террасы среднего течения р. Северский Донец. Заповедный участок находится на север от сел Трехизбенка и Кряковка Славяносербского района Луганской области. С запада и северо-востока его территория ограничена посадками сосны на песчаной арене Северского Донца. Рельеф охраняемой территории выровненный, волнистый, с отдельными возвышениями до 100–110 метров над уровнем моря (песчаные дюны в ур. Бараний шпиль). Ландшафт типично лесостепной.
Наибольшая ценность созданного заповедного отделения заключена в псаммофитных степях. Это один из последних крупных фрагментов в Украине, сохранившийся в первоначальном состоянии (не засаженный культурами сосны). Псаммофитные степи представлены здесь комплексом фитоценозов с разной структурой и составом, отвечающим разным стадиям зарастания песков. Наибольшее распространение имеют группировки с доминированием овсяницы Беккера и тонконога песчаного, также здесь представлены растительные группировки с участием вейника наземного, осоки колхидской, житняков Лавренко и донского, пырея волосоносного, полевицы песчаной. Большую ценность имеют группировки ковыля днепровского (Stipa borysthenica) – эти сообщества охраняются Зеленой книгой Украины. В составе обозначенных группировок произрастает большое количество редких и эндемичных растений: крестовник днепровский (Senecio borysthenicus), боярышник украинский (Crataegus ucrainica), гвоздика растопыренная (Dianthus squarrosus), воловик Попова (Anchusa popovii), житняк Лавренко (Agropyron lavrenkoanum), ясменник пахучий (Asperula graveolens).
На понижениях среди песчаной степи формируются засоленные луга, в составе которых выявлены популяции представителя плауновидных – ликоподиеллы заливаемой (Lycopodiella inundata) – растения из Красной книги Украины, которое считалось исчезнувшим с территории Луганской области. Кое-где на песчаных дюнах образовался сплошной покров лишайников с примесью редких в степной части Украины бореальных зеленых мхов.
Большую ценность представляют естественные колки, сформированные осиной, тополем белым и березой. Значительное распространение имеют группировки кустарниковых ив – розмаринолистной и остролистной (шелюги), которые произрастают на песчаных субстратах.
На территории Трехизбенской степи отмечено большое число растений, внесенных в Красную книгу Украины и европейский Красный список. Это ковыль днепровский (Stipa borysthenica), василек первичногерберов (Centaurea protogerberi), прострел чернеющий (Pulsatilla nigricans), рябчики малый и русский (Fritillaria meleagroides, F. ruthenica), птицемлечник Буше (Ornithogalum boucheanum), фиалка Лавренко (Viola lavrenkoana) и др. Новое отделение заповедника – место произрастания большого количества ценных лекарственных растений (цмина песчаного, зверобоя, душицы, нескольких видов боярышника и шиповника).
Своеобразие животного мира нового филиала определяет, прежде всего, пестрота фауны, в которой сочетаются степные, лесные и луговые виды.
Одним из фоновых видов млекопитающих является редкая для Украины обыкновенная слепушонка (Ellobius talpinus). В пределах Украины этот ранее широко распространенный степной вид сохранился только в Крыму и Луганской области. Основными причинами сокращения ареала стали распашка степей и создание искусственных монокультур сосны на участках обитания слепушонки. Трехизбенский полигон, защитив от распашки большой массив песчаной степи, оказался своего рода убежищем, где смог сохраниться этот грызун.
На территории заповедника отмечены заяц-русак, обыкновенная полевка, курганчиковая мышь, лисица, волк, барсук, ласка. Из копытных постоянно обитают косуля и кабан, однако возможны заходы оленей и лося со стороны пойменных лесов рек Айдар и Северский Донец. Также предполагается обитание редких для Украины степных видов – ушастого ежа (Hemiechinus auritus), большого тушканчика (Allactaga major), перевязки (Vormela peregusna), степного хоря (Mustela eversmanni), внесенных в Красную книгу Украины.
В фауне птиц присутствуют как степные, так и лесные виды. В песчаной степи фоновыми видами являются жаворонки полевой и хохлатый, трясогузка белая, полевой конек, куропатка серая, перепел. К колкам и кустарниковым зарослям приурочены фазан, ястребы тетеревятник и перепелятник, канюк, обыкновенная пустельга, ушастая сова, козодой, удод, серая ворона, серая славка, зяблик, сорокопут-жулан, садовая овсянка и др.
Некогда обычным видом для псаммофитных степей надпойменных террас Северского Донца была авдотка (Burhinus oedicnemus). Вполне вероятно, что и в настоящее время этот занесенный в Красную книгу вид гнездится на территории заповедника. Предполагается гнездование и других редких видов – таких, как огарь (Tadorna ferruginea), луговой лунь (Circus pygargus), тювик (Accipiter brevipes), орел-карлик (Hieraaetus pennatus).
Фауна рептилий Трехизбенского отделения представлена ящуркой разноцветной, ящерицей прыткой, ужом обыкновенным, и др. Возможно обитание гадюки степной (Vipera ursinii renardi) и медянки (Coronella austriaca).
В целом, организация нового заповедного филиала позволяет сохранить степные природные комплексы долины Северского Донца от сельскохозяйственного освоения, что в таком густонаселенном регионе неизбежно произошло бы после закрытия полигона.
Т.В. Сова, В.А. Мороз, С.В. Галущенко
(Луганский природный заповедник, Луганск),
М.Ю. Русин
(Институт зоологии НАНУ, Киев)
Контакт:
Татьяна Викторовна Сова, директор
Луганский природный заповедник
УКРАИНА 93602 Луганская область,
пгт Станица-Луганская, ул. Рубежная, 95
Тел.: +38 (06472) 5 23 91
E-mail: lug.zapovidnuk@mail.ru
http://docs.sibecocenter.ru/programs/step/SB/26/09.html
