Оголошений Постановою Ради Міністрів УРСР № 500 від 28 жовтня 1974 р., Указом Президента України № 1238/2005 від 12 вересня 2005 р. Розташований на території Юницького лісництва Луганської агролісомеліоративної науково-дослідної станції на площі 1065 га в Біловодському районі поблизу с. Городище.

Ділянка Деркульського степу (одного із масивів Старобільських степів), типовий для східної частини України ландшафт, який поєднав у собі комплекс захисних лісових насаджень, сільськогосподарські угіддя, ділянки цілинного степу, луки, природні ліси, штучні і природні водойми і болота. Зберігає територію Старобільської ділянки «Особливої експедиції з іспиту та обліку різних засобів ведення лісового і водного господарства в степах Росії», яку очолював з 1892 р. В.В. Докучаєв. У 1899 р. Старобільська ділянка експедиції була перетворена в Деркульське дослідне лісництво, яке проіснувало до 1907 р. У 1949 р. на базі колишнього дослідного лісництва була організована Деркульська науково-дослідна станція полезахисного лісорозведення Інституту лісу Академії наук СРСР. Колективом вчених під керівництвом академіка В.М. Сукачова були проведені комплексні дослідження з питань степового лісорозведення на основі узагальнення та вивчення досвіду створення лісу в степу. З 1956 р. на території Старобільської ділянки експедиції В.В. Докучаєва ведуть дослідження Український науково-дослідний інститут лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького і Луганська агролісомеліоративна науково-дослідна станція. Ними вивчається вплив полезахисних лісосмуг на врожай сільськогосподарських культур, вплив рубок догляду на ріст, розвиток і полезахисну ефективність лісових насаджень.

Територія заказника охоплює всі типи місцевості долини лівого берега р. Деркул, починаючи з заплавних лук і лісів і закінчуючи вододілом поміж річками Комишною й Деркулом. Поверхня схилу ізрізана балками Криничний і Данилівський яр та їх відгалуженнями. У центрі заказника розташована садиба лісництва, на якій зберігається будинок 1903 р., де мешкав і працював К.І. Юницький — перший керівник Старобільської ділянки Особливої експедиції. Тепер тут музей степового лісорозведення. Навколо садиби розташований дендрарій, закладений К.І. Юницьким, в якому зростають близько 200 видів дерев та чагарників, переважно немісцевого походження. Тут можна побачити різноманітні хвойні породи: ялини європейську і колючу, Енгельмана, біоту східну, тую західну, модрину європейську, ялівці звичайний і віргінський, сосни звичайну, австрійську, веймутову, гірську. Зростають листяні дерева і чагарники — види бузку, барбарису, катальпа бігнонієподібна, магонія падуболиста, аморфа чагарникова, жимолость татарська (форми біла і рожева), золотий дощ звичайний, види карагани, маклюра помаранчева, обліпиха крушиновидна, горіхи маньчжурський і гірський, птелея трилиста, пухирчастоплідник, види шипшини (клейка, найколючиша, зморшкувата, кокандська), скумпія шкіряста, черемхи віргінська, Маака, пізня, ясени високий, зелений, маньчжурський, пенсільванський, гостроплідний, види спіреї тощо. У дендрарії встановлені бюсти вченим — засновникам науки про степове лісорозведення — В. В. Докучаєву і К. І. Юницькому. Неподалік від будинку розташована могила К. І. Юницького, який загинув у 1918 р. Головна мета всіх заходів, що проводилися експедицією, — обводнення степів. Лісовими насадженнями намагалися захистити сільськогосподарські культури від спекотних південно-східних вітрів, зменшити випарювання вологи з полів, правильно і рівномірно розподілити сніговий покрив, зменшити коливання температури і вологості повітря і грунту. Лісові посадки насаджувалися навколо ставків, по балках і ярах. На Старобільській ділянці висаджувалися головним чином дуб, ясен, берест, клени, липа та велика кількість чагарників. Проблема боротьби з посухою вирішувалася експедицією комплексно і на найвищому для того часу рівні. Разом із В.В. Докучаєвим працювали найвідоміші вчені — М.М. Сибірцев, Г. М. Висоцький, І. Д. Глинка, Г. І. Танфільєв та інші.

Природна флора заказника налічує близько 500 видів судинних рослин. Тут зростають 12 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Три з них пов’язані із заплавними луками та болотами (косарики тонкі, рябчик малий, зозулинець болотний), сім — із степовими ділянками (ковили Залеського, Лессінга, вузьколиста, волосиста, тюльпан змієлистий, півонія тонколиста, громовик донський), два — із заплавними дібровами (рябчик руський та тюльпан дібровний). На березі Деркула зростають верби попеляста, кошикова, мигдалевидна, зелена та ін. Далі від берега наявні мальовничі заплавні луки з озерцями та болотами, де можна побачити рідкісні в Донбасі види рослин — рябчик малий, рапонтікум серпієвидний, оман високий, півники болотні і солелюбиві, зозулинець болотний, калюжницю болотну, багаточисленні види рослин із родин осокових і ситникових. На підвищених місцях заплави з піщаними ґрунтами зростають штучні масиви сосни звичайної, під пологом яких добре почуває себе північноамериканська рослина ваточник сирійський. Природні заплавні діброви у весняний період вражають суцільним килимом із ефемероїдів — проліски сибірської, анемоноідеса жовтецевого, пшінки весняної, рясту щільного тощо. У білотополевих лісах поблизу берега річки наявні зарості рідкісної в Донбасі лікарської рослини із родини Зонтичних — дудника лісового.

Більше половини території заказника зайнято штучними лісовими насадженнями різного віку і породного складу. Серед них є насадження дубу звичайного, сосни кримської, є також насадження зі змішаним складом деревних і чагарникових порід. На другій надзаплавній терасі розташований великий лісовий масив із дубу звичайного.

Степова рослинність у заказнику приурочена до схилів Криничного яру. У верхів’ях яру в оточенні лісових насаджень ще з часів В. В. Докучаєва зберігається ділянка одвічно цілинного степу площею 12,0 га. Вона є залишком Деркульського степу. В історичному плані Деркульський степ цікавий тим, що саме на прикладі цього степу Г. І. Танфільєв, який працював у складі експедиції В.В.Докучаєва в якості ботаніка, зробив перший науковий опис сезонного розвитку степу. У сезонному розвитку степу Г.І. Танфільєв виділив три фенологічних періоди: цілина весною, цілина на початку літа, цілина восени або, відповідно, період тюльпана, період пірчастих ковил, або шавлії пониклої, і період тирси (ковили волосистої). Весняний період він поділив на два підперіоди. Під час першого, що наступає в другій половині квітня, на цілині, окрім тюльпана Шренка, цвіли види сону. Трохи пізніше (у другій половині квітня) зацвітав горицвіт волзький, півники низькі, мигдаль низький, нонея, перстач. Під час наступного періоду, окрім пірчастих ковил і шавлії пониклої, на цілині цвіли костриця, келерія гребінчаста, гострокільник волохатий, залізняк бульбистий. Період, який припадає на кінець травня — початок липня, є найбільш розкішним періодом розвитку Деркульського степу. Наприкінці літа-початку осені більшість рослин завершують вегетацію і відмирають. На цілині в цей час цвіли ковила волосиста, яка створювала аспект, грудниця волохата, полин австрійський, жовтозілля Якова, скабіоза, жабриця польова. До початку вегетації рослин ранньою весною і пізно восени на ґрунті цілини з’являються дрібний зелений мох и ґрунтова водорість носток. Пізніше Старобільські степи досліджували видатні вчені-ботаніки — Є. М. Лавренко, Г. І. Дохман, А. М. Семенова-Тян-Шанська. Наукові праці цих вчених увійшли до золотої скарбниці вітчизняної ботанічної науки. Зараз на ділянці заповідного степу зростає близько 250 видів судинних рослин, п’ять з яких занесені до Червоної книги України (півонія тонколиста, ковили вузьколиста, Лессінга, волосиста, Залеського). Рослинність дуже строката і характеризується поєднанням невеликих ділянок дернинних злаків за участю видів ковили і костриці з ділянками кореневищних злаків пирію повзучого, кострецю безостого, тонконогу вузьколистого, а також окремими плямами горошку тонколистого і оману германського. Такий характер рослинних угруповань і їх поєднань свідчить про резерватогенне перетворення рослинного покриву, яке характерне для степу, що розвивається в умовах абсолютно заповідного режиму. Спостерігається також активна експансія із оточуючих лісових культур на заповідний степ дерев і чагарників. Важливим елементом ландшафту заказника є каскад ставків, розташованих у відвершках балки Криничний яр. У 30-х рр. Минулого століття ставки були зруйновані, а в 1980 — 86 рр. повністю відновлені зусиллями директора Луганської агролісомеліоративної дослідної станції кандидата сільськогосподарських наук А. Є. Вербіна. Тваринний світ заказника досить різноманітний, тут мешкають заєць, лисиця звичайна, куниця лісова, сліпак, тхір степовий, кріт, борсук, свиня дика, козуля звичайна, лось. На схилах балки Криничний яр є невеличка колонія байбака. Орнітофауна представлена куріпкою сірою, перепілкою звичайною, фазаном, вальдшнепом, різноманітними співучими птахами — вивільгою, сойкою, соловейком східним, великою горлицею, зозулею та ін. За словами видатного науковця, фахівця в галузи заповідної справи Ф. Р. Штільмарка, Старобільська ділянка являє собою колиску вітчизняної заповідної справи, оскільки саме тут В. В. Докучаєву прийшла ідея виділити еталонні ділянки степів, які не знаходилися під впливом діяльності людини, для порівняння з господарськими землями. В. В. Докучаєв намагався створити заповідні ділянки цілинних степів, що можуть служити об’єктами всебічного вивчення степів і виступати природно-історичними музеями природи. Ідеї В. В. Докучаєва продовжили жити в роботах його учнів та послідовників. Ще за часів роботи К. І. Юницького завідуючим дослідного лісництва, останній клопотав про виділення частини Деркульского степу в заповідну ділянку з метою охорони пам’ятки природи. Проте офіційно оголосити територію заповідною вдалося через шістдесят років. Зусиллями директора Луганської агролісомеліоративної науково-дослідної станції А. Є. Вербіна Юницьке дослідне лісництво оголошено ботанічним заказником загальнодержавного значення. Згідно з Указом Президента України від 12 вересня 2005 р., територія заказника була розширена за рахунок приєднання урочища Попове площею 149,0 га, розташованого в 3 км на південь від с. Городище. Урочище репрезентує типовий для цієї місцевості байрачний ліс, представлений бересто-пакленовою дібровою. На території заказника є маркірована екологічна стежка. Заказник є популярним місцем для учбових занять та освітньо-виховної роботи вищих учбових закладів міста Луганська і громадських екологічних організацій. У насадженнях заказника заборонені мисливство та випасання худоби, строго регулюються різноманітні лісогосподарські і сільськогосподарські роботи. Багато змінилося з того часу, як у Деркульському степу було посаджено перше дерево. Зараз на місці колишньої Старобільської ділянки зростає великий лісовий масив. Цей оазис у степу став не тільки природною лабораторією для науково-дослідних робіт, а також одним із привабливих куточків рідної природи. Контрастне поєднання лісу зі степом, особливо навесні та під час осіннього листопаду, робить навколишній пейзаж особливо яскравим і мальовничим. Штучно створенні лісові насадження Деркульского степу є живим пам’ятником вітчизняного степового лісорозведення. Вони і зараз слугують людям, надійно захищаючи сільськогосподарські поля від суховіїв.

(Джерело: Природно-заповідний фонд Луганської області // О.А. Арапов (заг. ред.), Т.B. Сова, О.А. Cавенко, В.Б. Фєрєнц, Н.У. Кравець, Л.Л. Зятьков, Л.О. Морозова. Довідник. — 3-е вид., доп. і перероб. — Луганськ: «Луганська правда», 2013. — 224 с.)

За результатами аналізу ландшафтного складу ПЗФ Луганської області, проведеної Г.Коломицевим, О.Василюком та І.Балашовим у 2012 році, було встановлено співвідношення площі основних типів ландшафтів для частини заповідних територій області (О. Василюк, І. Балашов, М. Кривохижа, Г. Коломицев. Ландшафтний склад природно-заповідного фонду Луганської області // Заповідна справа в Україні. Том 18. Вип. 1-2. 2012). Для даної території виявлене наступне співвідношення:
-умовно природні ліси – 60%
-штучні ліси – 40%

Статті:
Йеллоустоун на Деркулі. Луганський дендропарк: між казкою і реальністю // Газета «Україна молода»
Юницкий ботанический заказник // Зелёные жемчужины Луганщины.
Заповедная Луганщина
Старобельский степной заповедный участок, выделенный В. В. Докучаевым, — существует! В. Є. Борейко