Розташований на лівому березі Сіверського Дінця, за 30 км на північ від м. Луганська, в 7 км північніше залізничної станції Кіндрашівська Нова, поблизу від с. Піщаного Станично-Луганського району Луганської області. Площа — 498,0 га. За фізико-географічним районуванням України (Екологічна енциклопедія, 2006), територія філіалу належить до Степової зони, Північностепової підзони, Задонецько-Донського краю, Старобільської схилово-височинної області.

Територія філіалу охоплює ділянку заплавної і борової тераси Сіверського Дінця. Геологічну основу місцевості складають породи крейдової системи, вкриті товщею алювіальних відкладів міцністю 15 — 20 м. Рельєф заплави гривастий, борової тераси — слабохвилястий з еоловими формами, подекуди наявні дюни. Висота місцевості 32,3 — 50,2 м над р. м. У заплаві представлені озера-стариці, найбільшими є Грузьке, Став, Піщане, Красненьке, Солдатське. Головне джерело живлення озер — атмосферні опади. Ґрунтові води розташовані на глибині 2,1 — 5,7 м. На території заповідника поширені лучні міцні ґрунти на стародавньоалювіальних піщаних відкладах; лучні, лучні опідзолені та лучно-болотні суглинисті та глинисті ґрунти на стародавньоалювіальних піщаних та сучасних алювіальних дрібноземистих відкладах, болотні суглинисті ґрунти, дернові піщані і супіщані ґрунти на стародавньоалювіальних відкладеннях, перевіяні слабогумусовані і негумусовані піски.

Рослинність філіалу представлена заплавними дубовими, в’язово-дубовими, вільховими, осокоровими, вербовими лісами, луками, болотами, водною рослинністю, на боровій терасі — культурами сосни звичайної, а також угрупованнями наддонецького псаммофітного степу.

Ліси займають 78,8% території. За лісовпорядними даними, за домінантами деревостану ліси розподіляються таким чином: дуб звичайний — 27,7%, берест — 16,4%, ясен звичайний — 3,5%, вільха чорна — 3,3%, тополя біла — 3,0%, верба біла — 2,7%, тополя чорна — 2,6%, клен польовий — 0,8%, осика — 0,5%, тополя бальзамічна — 0,4%. На території заповідника представлені лісові культури, створені переважно в 40-80 рр. минулого сторіччя. Їх загальна площа складає 26,6%. Найбільшу площу займають культури сосни звичайної — 126,5 га (25,5%). Нелісові землі займають 7,5% земель, з них води — 3,0%, болота — 4,2%, піски — 0,4%. Більша частина лісів зосереджена в заплавній частині заповідника — 60 %.

У заплаві лісові угруповання мають чітку приуроченість до елементів рельєфу. На береговому валі ростуть тополеві і вербові угруповання, більш знижені частини заплави займають ліси із ільму гладкого і ясеневі діброви. Низини центральної заплави, складені суглинистими алювіальними відкладеннями, зайняті вологою бересто-пакленовою дібровою, а притерасні зниження — сирим і мокрим чорновільховим грудом. Останні являються своєрідним рефугіумом, де знаходять притулок багато рідкісних у Луганської області бореальних видів рослин — чотири види папоротей (безщитник жіночий, щитники чоловічий, шартрський і гребінчастий), наумбургія волотецвітна, цикута отруйна, настурція, або жеруха лікарська, рідкісні види осок. Навколо озер і стариць формуються угруповання із чагарникових верб: попелястої і тритичинкової.

В заплаві є також луки — остепнені, справжні і заболочені. Остепнені представлені формаціями костриці борознистої, тонконогу вузьколистого і осоки ранньої, приурочені до найбільш високих і сухих ділянок прируслової заплави — гривам та їх схилам. Справжні луки займають трохи знижені ділянки центральної та притерасної заплави. Розповсюджені формації костриці лучної, тонконога лучного, пирію повзучого, лисохвіста лучного, куничника наземного, стоколосу безостого, осоки чорноколосої. Заболочені луки пов’язані з днищами притерасних и глибоких знижень центральної частини заплави, а також окраїнами озерно-старичних знижень. До цього типу луків відносяться формації очеретянки звичайної і болотниці болотної.

Болота заповідника відносяться до екологічного типу трав’яних боліт, вони представлені формаціями осок берегової і прямої, очерету південного, комишу озерного та рогозу широколистого. На озерах і старицях розвивається водна рослинність. Відмічені формації куширів темно-зеленого і підводного, рясок малої і триборозенчастої, водяного різака алоевидного, рдесників блискучого, Берхтольда, колосовидного, вузлуватого, плаваючого, пронизанолистного, красніючого. В окремі роки поверхня води багатьох озер вкривається суцільним килимом із сальвінії плаваючої. Три формації водної рослинності — рдесника червонуватого, куширу напівпівдводного та сальвінії плаваючої — внесено до Зеленої книги України.

На піщаній терасі розповсюджені штучні насадження сосни звичайної. На галявинах та на узліссях, а також на вигорілих ділянках лісу представлені фрагменти наддонецького псаммофітного (піщаного) степу із костриці Беккера і келерії піщаної та агломеративні угруповання псамофільних видів рослин на чистих пісках. Характерною особливістю цих угруповань є зростання в їх складі великої кількості вузьколокальних піщаних ендеміків, серед яких є волошка первинногерберова — вид, занесений до Червоної книги України.

Загальна кількість відомих на території філіалу видів рослин та грибоподібних організмів складає 1170, у тому числі судинних рослин — 743, водоростей — 131, грибів, хромістів та міксоміцетів — 226, лишайників — 70.

Вузькоареальні види властиві флористичному комплексу відкритих сухих пісків, не порослих сосною, це деревій дрібноквітковий, житняк Лавренка, воловик Попова, маренка пахуча, гвоздика розчепірена, льонок солодкий, житняк донський, волошка первинногерберова, юринея гроновидна, козельці донецькі і донські. До Червоної книги України (ЧКУ) внесено 10 видів судинних рослин, до Європейського червоного списку (ЕЧС) — 6, Червоного списку МСОП — 2, Додатку І Бернської конвенції (БЕРН) — 2: волошка первинногерберова (ЧКУ), глод український (МСОП, ЄЧС), зірочки борові (ЄЧС), житняк донський (МСОП), жовтозілля дніпровське (ЄЧС), ковила дніпровська (ЧКУ), ковила Лессінга (ЧКУ), козельці донецькі (ЧКУ), козельці донські (ЄЧС), косарики тонкі (ЧКУ), рябчик малий (ЧКУ), рябчик руський (ЧКУ), рястка Буше Asch.) (ЧКУ), сальвінія плаваюча (ЧКУ, БЕРН), тюльпан дібровний (ЧКУ), фіалка Лавренка (ЄЧС), щавель український (ЄЧС), юринея волошковидна (БЕРН). Із водоростей до Червоної книги України внесено толіпелу проліфероносну із родини Харових. В окремі роки ця водорость рясно розростається на мілководдях, утворюючи мальовничі підводні луки. На території заповідника зростає два види лишайників із Червоної книги України — цетрарія степова і ксантопармелія грубозморшкувата.

Характерною особливістю філіалу є високе різноманіття грибів та міксоміцетів. Тут зустрічається багато їстівних грибів: боровики звичайний і сосновий, маслюк звичайний, опеньки осінні, печериця лісова, моховик тріщинуватий, ризопогон жовтий, трихолома земна. Є також отруйні гриби: несправжній дощовик бородавчастий, міцена чиста, мухомор звичайний, іноцибе смугастий, дрібнолускатий, рубцюватий. На вологих тінистих місцях у лісах зростають міксоміцети, або слизьовики — своєрідні живі організми, які поєднують у собі ознаки рослин і тварин. Вони живуть на мертвій деревині, слугуючи важливою ланкою в процесі деструкції органічної речовини.

Із грибів, що зростають на території філіалу, до Червоної книги України внесено білопавутинник бульбистий, рядовку опеньковидну, міріостому шийкову.

До складу фауни входять 49 видів ссавців, 169 — птахів, 6 — плазунів, 5 — амфібій, 15 — риб, більше 2000 видів безхребетних тварин (Скоков, Кочегура, Тимошенков, 1992; Літопис природи Луганського природного заповідника, 2010 — 2011).

Із ссавців звичайними є свиня дика, козуля європейська, їжак білочеревний, бурозубки звичайна і мала, білозубка мала, заєць, вивірка звичайна, лісова мишівка, миші лісова, жовтогруда, польова, хатня, ондатра, лисиця звичайна, куниці лісова і кам’яна, тхір лісовий, борсук, видра річкова. Протягом останніх років збільшується чисельність бобра. У вечірній та нічний час у лісах і над озерами можна бачити кажанів — нетопира-карлика, вухана бурого, вечірниць руду і велетенську, кожана двоколірного, нічницю вусату. На момент створення заповідника в озерах і старицях ще мешкала хохуля — рідкісна реліктова комахоїдна тварина, яка занесена до Червоної книги України. У 70-х рр. внаслідок різкого погіршення гідрологічного режиму заплави, обміління озер і стариць, збіднення кормової бази та пресінга мисливства хохуля повністю зникла з басейну Сіверського Дінця.

У гніздовий період в заповідному лісі і на озерах можна спостерігати велику кількість співучих птахів: зяблика, шпака, дроздів-чикотня і омелюха, щеврика лісового, вівчарика жовтобрового, кропив’янку садову, очеретянку велику, синиць велику і блакитну, гаїчку болотяну, дятлів малого та великого, мухоловку білошию і строкату, сорокопуда-жулана, рибалочку блакитну, ремеза, зеленяка, одуда, сойку, горлицю. На річці і озерах постійно живуть качки, іноді можна зустріти чапель. Із сов у заповіднику постійно гніздяться сова сіра та совка. Під час прольоту в заповіднику зупиняються на відпочинок дрохва, журавлі, гуси, лебідь малий, поручайник, ходуличники та інші сивкоподібні. На річці залишаються на зимівлю крех великий, луток, чернь чубата, гоголь.

У заповіднику гніздиться багато хижих птахів. На найбільшу увагу заслуговує орлан-білохвіст — рідкісний вид з Червоної книги України. Орлан-білохвіст — це досить великий хижий птах із родини Яструбових. Розмір особини 80 — 100 см, довжина крила 57 — 69 см, вага 3 — 6 кг. Птахи мають буре з різними відтінками забарвлення, голова бурувато-охриста, хвіст із 12 рульових пір’їн. Орлан-білохвіст — моногам. Гніздо будує на високих домінуючих у ландшафті деревах (осика, тополь білий). Відкладає яйця в кінці лютого — на початку березня. Кладка складається із одного-двох, зрідка трьох яєць. Насиджує яйця переважно самка. Період насиджування 35 — 40 діб. Пташенята становляться на крило через 70 — 75 діб. У живленні орлана-білохвоста переважає риба, яку він ловить, вихоплюючи лапами із води, не відмовляється орлан від водоплаваючих птахів, живиться також ссавцями — зайцями, великими мишоподібними гризунами тощо. В Україні протягом першої половини ХХ ст. чисельність орлана-білохвіста катастрофічно скорочувалася. У 1960 — 70 рр. гніздилося всього 20-30 пар. Відновлення чисельності почалося з другої половини 1970 рр., досягнувши у 2009 р. 100 — 120 пар. Щороку в Україні зимує 260 — 370 особин. Головними чинниками загрози для орлана-білохвіста є лісогосподарська діяльність, браконьєрство, рекреаційне навантаження поблизу водойм, збіднення кормової бази, забруднення довкілля.

З хижих птахів на заповідній території гніздяться також орел-карлик, канюк звичайний, яструб великий. На зимівлі відмічений яструб коротконогий (тювик європейський), польовий лунь, зимняк. Тільки на прольоті можна побачити чорного шуліку, балабана, змієїда, могильника, лучного луня, скопу тощо. Із рептилій у заповіднику мешкають болотна черепаха, вужі водяний і звичайний, мідянка, ящірка прудка, ящурка різноколірна.

Амфібії представлені джерелянкою звичайною, ропухою зеленою, жабами лучною, озерною і ставковою.

В озерах звичайними є плотва, щука, червонопірка, сазан, окунь, йорж, карась, верхівка, лінь, в’юн, окунь, судак, білий амур, минь річковий та деякі ін.

Серед безхребетних представлені молюски (равлик блискучий зеленуватий, янтарка Сарса, валонія красива, равлик скляний звичайний тощо), павукоподібні та численні комахи (бабки, коники, свірчки, богомоли, мурахи, попелиці, жуки, різноманітні метелики, бджоли, джмелі, сколії, мухи-дзюрчалки тощо).

До Червоної книги України внесено більше 50 представників фауни: дозорець-імператор, іріс плямистий, стафілін волохатий, жук-олень, люцина, поліксена, сатурнія грушева, подалірій, ксилокопа фіолетова, бражник дубовий, сколія-гігант, махаон, джміль яскравий і глинистий, орлан-білохвіст, орел-карлик, совка, видра річкова, горностай, норка європейська, нічниця Наттерера, перегузня та ін.).

Близько 20 видів фауни включено до Європейського червоного списку — вухані бурий та звичайний, вовк, красотіл пахучий, синявець аргірогномон, павиночка грушева тощо, до списків за Бернською конвенцією — 152 види тварин (переважно птахи).

(Джерело: Природно-заповідний фонд Луганської області // О.А. Арапов (заг. ред.), Т.B. Сова, О.А. Cавенко, В.Б. Фєрєнц, Н.У. Кравець, Л.Л. Зятьков, Л.О. Морозова. Довідник. — 3-е вид., доп. і перероб. — Луганськ: «Луганська правда», 2013. — 224 с.)

За результатами аналізу ландшафтного складу ПЗФ Луганської області, проведеної Г.Коломицевим, О.Василюком та І.Балашовим у 2012 році, було встановлено співвідношення площі основних типів ландшафтів для частини заповідних територій області (О. Василюк, І. Балашов, М. Кривохижа, Г. Коломицев. Ландшафтний склад природно-заповідного фонду Луганської області // Заповідна справа в Україні. Том 18. Вип. 1-2. 2012). Для даної території виявлене наступне співвідношення:
– умовно природні ліси – 70%
– штучні ліси – 30%

Cайт заповідника

Фото